- •Світогляд як духовно-практичний феномен. Структура та види світогляду
- •Історичні типи світогляду: міфологія і релігія
- •Філософія як теоретичний світогляд. Відмінні риси міфології та філософії
- •Предмет та особливості філософії. Функції філософії
- •Філософія і наука
- •Основні розділи філософії
- •Поняття „античної філософії”. Етапи її розвитку та загальні особливості
- •Зародження філософії в Стародавній Греції. Філософські ідеї мілетської школи
- •Філософія елейської та піфагорійської шкіл
- •Філософія софістів
- •Етичний раціоналізм Сократа
- •Філософія Платона. Проблема пізнання та вчення про ідеї
- •Вчення Платона про державу.
- •Філософське вчення Арістотеля. Вчення про матерію та форму
- •Соціально-політичні погляди Арістотеля.
- •Логіка Арістотеля
- •Особливості середньовічної філософії. Апологетика
- •Патристика. Філософська теологія Августина.
- •Схоластика. Філософія Томи Аквінського.
- •Європейський гуманізм Відродження
- •Натурфілософія Ренесансу та її головні риси. Філософія Дж. Бруно
- •22. Філософія Нового часу та її головні риси в контексті наукової революції XVII ст.
- •Три можливі шляхи пізнання у філософії ф. Бекона.
- •Вчення про метод та „примари” людського розуму у філософії ф.Бекона
- •Раціоналістичний метод у філософії р.Декарта.
- •Особливості сучасної філософії Заходу 19-20 ст.
- •Ірраціоналізм філософських поглядів ф.Ніцше
- •Психоаналіз з.Фройда
- •Філософія прагматизму
- •Українська філософська думка: передумови виникнення, основні етапи та загальні особливості
- •Філософське мислення доби Київської Русі
- •Філософія г.Сковороди
- •Філософія в Києво-Могилянській академії
- •Філософські погляди і.Франка. “Що таке поступ?”
- •Вчення про ноосферу в.Вернадського
- •Філософський зміст проблеми буття: особливості розуміння поняття “світ”
- •Уявлення про буття в історії філософії.
- •Основні форми буття
- •Субстанція і матерія як філософські категорії.
- •Види і структурні рівні матерії. Форми руху матерії
- •Простір і час як форми існування матерії
- •Загальні уявлення про теорію пізнання, її предмет і метод
- •Проблема пізнання в історико-філософському контексті
- •Основні форми чуттєвого та раціонального пізнання
- •Інтуїція: особливості та умови формування
- •Істина та її критерії. Види істин
- •Структура та основні форми наукового пізнання
- •Поняття „суспільство”. Основні сфери суспільного життя
- •Соціальні інститути у структурі суспільства
- •50. Рушійні сили розвитку суспільства
- •Основні етапи взаємодії людини і природи
- •Коеволюція в контексті взаємодії суспільства і природи
- •Філософський зміст екологічної проблеми
- •Людина як предмет філософського осмислення. Проблема людини в історії філософської думки
- •Проблема походження людини
- •Суттєві характеристики людини
- •Єдність природного та соціального в людині
- •Індивід, індивідуальність, особа, особистість
- •Типи особи
Простір і час як форми існування матерії
Загальними формами існування матерії є простір і час. Просторово-часові характеристики має будь-яке явище буття світу. Простір виражає протяжність, будову матеріальних об’єктів, а час – тривалість їх існування, послідовність зміни станів. Так само як і простір, час без матеріальних об’єктів не існує. Основні властивості простору: протяжність (здатність співіснування різних елементів: крапок, відрізків, об’ємів), тривимірність (положення об’єкта визначається довжиною, шириною і висотою), симетрія і асиметрія, конкретна форма і розміри, відстань між тілами, межі кожної системи. Простір кожної матеріальної системи принципово незамкнений, переходить у простір іншої системи, що може відрізнятися за різними характеристиками. До загальних властивостей часу належать: об’єктивність, тривалість (послідовність змін), одномірність, незворотність, асиметричність, нерозривний зв’язок з простором, рухом, матерією. У природничо-науковій літературі поняття „час” часто вживається як синонім поняття „тривалість”. На це звертав увагу, наприклад, І.Ньютон.
Існують 2 підходи стосовно природи простору та часу: Перший підхід (субстанціональний) доводить, що простір і час – самостійні сутності, що діють поряд з матерією і незалежні від неї, тобто простір і час та матеріальні об’єкти лише можуть прикладатися один до одного, не взаємодіючи. Зокрема, І.Ньютон у своїй праці „Математичні начала натуральної філософії” (1687) вказував, що простір – це щось подібне до порожньої кімнати, в яку можна внести чи винести меблі, а простір при цьому залишиться без змін. Другий підхід (реляційний) розуміє простір і час у тісному взаємозв’язку з матеріальними об’єктами, і поза ними вважаються неіснуючими. Підтвердженням вірогідності другого підходу стали наступні дослідження: Б.Риманн (1826-1866) – німецький математик: сума кутів трикутника, як матеріального об’єкта, на площині завжди дорівнює 180 гр. Однак, якщо геометричну фігуру трикутника уявити на сферичній поверхні, то сума кутів його буде більшою. Отже, і простір таким чином буде більшим, тобто змінним, а не стабільним; М.Лобачевський (1792-1856) – російський математик довів, що сума кутів трикутника може бути менша за 180 гр.: це залежить від того, з якого боку сферичної поверхні уявити трикутник; А.Ейнштейн (1879-1955) у своїй „Загальній теорії відносності” (1916) дослідив, що у Всесвіті, в залежності від розподілу мас, можуть реалізовуватися різні геометрії простору. Ейнштейн зробив такі висновки: 1. якщо тіло рухається зі швидкістю, близькою до швидкості світла (300 тис. км/сек.), то це тіло змінюється у своїх розмірах (зростає його маса). Отже, змінюються і його просторові характеристики. 2.якщо тіло рухається з швидкістю, близькою до швидкості світла, то час для такого тіла протікає повільніше Швейцарський фізик К.Лейшнер у 1994 р. розрахував, ґрунтуючись на дослідженні Ейнштейна, що коли тіло буде летіти зі швидкістю 800 млн. км/год., то час буде мати такі характеристики:
Політ тіла тривалістю:
15 років – на Землі мине 35 р.;
20 років – на Землі мине 80 р.;
30 р. – на Землі мине 1200 р.
Ще один приклад: Якщо космонавти літають навколо Землі зі швидкістю 8км./сек., то зміна часу вимірюється менше на декілька секунд від польоту космонавта, тобто він буде молодшим від другого космонавта на декілька секунд. Тобто, час на Землі протікає швидше, а у польоті – повільніше.
Простір і час, як відомо, існують незалежно від людини, її свідомості, тобто вони об’єктивні за своєю природою. Але їх сприйняття не позбавлене особистісних, суб’єктивних моментів. Це виявляється в тому, що: а) протяжність матеріальних об’єктів відображається не завжди по-справжньому – відстань між ними може ховатися (напр. в горах, пустелі); б) час також може протікати по-різному – або швидше, або повільніше. Все залежить від уваги, інтересу чи захопленості людини. (напр. один і той же час у дитячому віці протікає повільно, а у дорослому – швидко).
Автора теорії відносності А.Ейнштейна журналісти якось запитали, як розуміти його твердження про те, що час поняття відносне, може сповільнюватися, коли загальновідомо, що час в земних умовах протікає однаково ? Відомий вчений відповів: „ Одна справа, коли ви тримаєте на колінах гарну дівчину, інша – коли ви стоїте голими п’ятами на гарячій сковороді. Час для вас буде протікати зовсім по-різному: у першому випадку – швидко, у другому – надто повільно”.
