Виділяють 5 форм руху матерії:

-механічна (дія-протидія)

- фізична

-хімічна біологічна

-біологічна

-соціальна

Ідея про форми руху матерії та їх взаємозв'язках висунута Енгельсом. В основу класифікації форм руху він поклав наступні принципи: 1) форми руху співвідносимо з певним матеріальним рівнем організації матерії, тобтокожному рівню такої організації повинна відповідати своя форма руху; 2) між формами руху існує генетичний зв'язок, тобто форма руху виникає з нижчих форм; 3) вищі форми руху якісно специфічні і несвідомих до нижчих форм. Виходячи з цих принципів і спираючись на досягнення науки свого часу, Енгельс виділив 5 форм руху матерії: 1) механічну, 2) фізичну (теплову, електромагнітну, гравітаційну, ядерну, атомну), 3) хімічну 4) біологічну, 5) соціальну. У міру відкриття нових форм матерії наука вносить коректування і в класифікацію форм руху матерії. До них відносяться, наприклад, рух мікрочастинок, процеси фізичного вакууму та інші. Діалектичний матеріалізм виходить з принципу єдності матерії і руху: немає матерії без руху і немає руху без матерії. 21. Простір і час як форми існування матерії. Філософія і наука про абсолютність і відносність простору і часу.

Субстанційна концепція розглядає простір і час як дві окремі концепції.Підтвердження концепцій і фізиці Ньютона.Ці дві концепції висловлюються словами Енштейна «Раніше вважали,якщо всі матеріальні речі зникли б то й простір і час залишились б »

Лейніцб : «Разом з речами зникли б простір і час»

Прості і час-це форми існування матерії

Простір-це форма існування матерії яка характеризується певними можливостями,відображає тривалість існування матеріальних обєктів і послідовність їх змін. Час і простір - основні форми існування матерії. Філософію насамперед цікавить питання про ставлення часу і простір (в н п) до матерії тобто чи є в і п реальними, чи це чисті абстракції, що існують тільки у свідомості Філософи-ідеалісти заперечують залежність в і п від матерії і розглядають їх те, як форми індивідуальної свідомості (Берклі, Юм, Мах), то як апріорні форми чуттєвого споглядання ( Кант), то так категорії абсолютного духу (Гегель), Матеріалізм підкреслює об'єктивний характер в і п в тому, що в і п невіддільні від матерії проявляється їх універсальність і загальність. Простір виражає порядок розташування одночасно співіснують об'єктів, час же-послідовність існування змінюють один одного явищ. Час необоротно, т.е.всякій матеріал процес розвивається в одному напрямку-від минулого до будущему.Естествознаніе 18-19 століть кажучи про об'єктивність в і п, розглядало їх, за Ньютоном у відриві один від одного і як щось самостійне, що існує абсолютно незалежно oт матерії і руху. Відповідно до атомістичні поглядами стародавніх натурфілософів (Демокріт, Епікур) натуралісти аж до 20 ототожнювали простір з порожнечею, вважали його абсолютним, завжди і всюди однаковим і нерухомим а час-протекающим рівномірно. Сучасна фізика відкинула старі уявлення про простір як порожньому вмістилище тіл і про час як єдиний для всієї нескінченної всесвіту. Головний висновок теорії відносності Енштейна полягає якраз у встановленні того, що час і простір існують не самі по собі, у відриві від матерії, а перебувають у такої універсальної взаємозв'язку в якій вони втрачають самостійність і виступають як сторони єдиного і багатоманітного цілого, Загальна теорія відносності довела, що плин часу і протяжність тіл залежать від швидкості руху цих тіл і що структура або властивості чотиривимірного континууму (простір-час) змінюються залежно від скупчення мас речовини і породжуваного ними поля тяжіння. У створенні сучасної теорії в і п велику роль зіграли ідеї Лобачевського, Рімана, Гаусса, Бойан. Відкриття неевклідової геометрії спростувало кантівське вчення про у і п як позадослідні формах чуттєвого сприйняття Дослідження Бутлерова, Федорова та їхніх послідовників виявили залежність просторових властивостей від фізичної природи матеріальних тіл, зумовленість фізико-хімічних властивостей матерії просторовим розташуванням атомів, Людська свідомість у своєму розвитку все більш глибоке і правильне уявлення про об'єктивно реальному В.І.П., Простір і час - категорії філософські, за допомогою яких позначаються форми буття речей і відображають, з одного боку, їх подія, співіснування (у просторі), з іншого боку - процеси зміни їх один одним, тривалість їх існування (у часі), Названі категорії взаємопов'язані , Загальними характерними рисами простору і часу як атрибутів матерії є. їх абсолютність, об'єктивність і незалежність від людської свідомості, нерозривний зв'язок Один з одним, кількісна та якісна нескінченність. Однак між ними є й відмінності Так, філософи відносять до специфічних властивостей простору протяжність і рядоположенность (співіснування) різних елементів, зв'язність, безперервність проявляються в окремому існуванні матеріальних об'єктів і систем, що мають певні розміри та межі, тривимірність (всі матеріальні процеси та взаємодії реалізуються впросторі в трьох вимірах). Локальними свойстванного простору є симетричність (асиметричність), форма і розміри, відстань між тілами, місце розташування, просторове поширення, межі відокремлюють різні системи. До специфічних властивостей часу відносяться об'єктивність, нерозривний зв'язок з матерією та простором, рухом та іншими атрибутами матерії, тривалість, виражена послідовність існування та зміни стану тел. Конкретні періоди існування тіл від виникнення до переходу в якісні форми, одночасність подій, яка завжди відносна, ритм процесу, скоростьізмеренія стану, темпи розвитку є локальними властивостями часу. 22. Відображення як атрибут, невід'ємну властивість субстанції, світу в цілому.Причина розвитку форм відображення.

Відображення-це здатність матеріальних явищ,предметів,систем у процесі взаємодії відтворювати у своїх структурах особливості інших явищ,предметів і систем;процес відображення-дія однієї системи на іншу.