Принципи поділу на частини мови

1. Смисловий (сематичний, лексичний) — характеризує лексичне значення слова або його відсутність; що слово називає: предмет, його ознаку, кількість, дію чи стан тощо.

2. Морфологічний — своєрідність граматичної (морфологічної) форми слова: носієм яких граматичних значень є слово.

3. Синтаксичний — типова синтаксична функція слова: у ролі якого члена речення воно найчастіше виступає.

4. Словотворчий — специфічні для певної групи слів способи творення та словотворчі засоби.

Отже в основу поділу слів на частини мови покладено принцип єдності лексичного і граматичного значень слова, тобто найістотніші ознаки, що характеризують слово як одиницю мови.

Класифікація

Неповнозначні частини мови — лексично службові, несамостійні слова (прийменник, сполучник, частка, артикль).

Вигуки здебільшого не зараховують до частин мови.

Повнозначні частини мови — лексично самостійні, повнозначні слова (іменник, прикметник, дієслово, числівник, прислівник,займенник).

60. Синтагма оперує поняттями, що виникають лише у процесі мовлення. У мові немає зафіксованих синтагм. Якщо синтагма фіксується у системі мови, то вона стає засобом номінації, переходить на рівень мови і набуває нової якості, стаючи словосполученням.

Таким чином, синтагми, на відміну від словосполучень, позначають в мові змінні, варіативні поняття, що є результатом індивідуальної мовленнєво-розумової діяльності. Семантичний зміст синтагми може змінюватися залежно від того, що автор хоче підкреслити, на чому зробити акцент. Значення синтагми, з одного боку, є ситуативним, а з іншого – конкретним, оскільки воно наповнюється конкретним смисловим змістом лише в контексті мови.

Речення

Речення — це найменша одиниця спілкування, яка є виразом закінченої думки.

Види речень

За будовою: • двоскладні (граматична основа складається з підмета і присудка): Йшов невеликий дощ. • односкладні (граматична основа має або підмет, або присудок): Дощило. 2. За метою висловлювання: • розповідні (передають повідомлення): Сьогодні холодно. • питальні (передають запитання): Сьогодні холодно? • спонукальні (виражають спонукання до дії): Одягайся тепліше! 3. За емоційним забарвленням: • неокличні (думка виражена спо­кійно): Ходи-но сюди. • окличні (думка виражена з сильним емоційним забарвленням): Ходи-но сюди! 4. За кількістю граматичних основ: • прості (мають одну граматичну основу): Вечір. • складні (мають дві або більше граматичних основ): Вечір, надворі швидко темнішає. 5. За наявністю другорядних членів речення: • непоширені (не мають другорядних членів): Холодно. • поширені (мають один та більше другорядних членів): Надворі було холодно.

Актуальне членування речення — це членування речення за змістом на дві частини: предмет мовлення і те, що про нього говориться.

Речення має дві змістові частини: одна з них називає предмет мовлення, інша позначає (повідомляє) якусь нову інформацію про нього. Друга частина є головною. Вихідна частина висловлювання (дане, відоме) називається темою, а та частина, яка щось стверджує про тему, — ремою. Ці дві частини відповідно ще називають психологічним (логічним) суб'єктом і психологічним (логічним) предикатом.