9. Українська мова представляє собою складну систему. Основними одиницями її вважаються звук, буква, слово, частина мови, словосполучення і речення:

одиниці мови	приклади
звук	[с' ], [а], [х], [дж], [дз]
буква	б, к, й, ц, в, р, у, д, а, ь
слово	вмію, рахувати, до, я
частина мови	рахувати (дієслово)
словосполучення	рахувати до десяти
речення	Я вмію рахувати до десяти

Одиниці мови тісно пов'язані між собою і створюють системи у мові: фонетичну, лексичну, морфологічну і синтаксичну.

37. Формування молодограматизму супроводжується вдосконаленням прийомів лінгвістичного аналізу. Формується 3 напрями: психологізм, натууралізм ш молодограматизм. В 19 столітті значні здобутки призвели до того, що методики природних наук почали переносити на мовознавство. Шлейхер стверджував що мова є "біологічним організмом", надав ваги тій обставині, що мови утворюються природним шляхом, значить не залежить від людської волі взагалі;

Розвиток мови здійснюється за законами, які не мають винятків.Мова- це природний організм, і людина безсила щось змінити в ній-основне положення Шлейхера. Інший напрям в цей період мовознавчий психологізм(засновник Гейман Штейнталь). Це сукупність течій, які розглядали мову, як феномен психологічного стану людини; сприйняття дійсності відбувається за асоціяціями; асоціативна психологія; внутрішня форма мови обумовлена національним типом мови, безпосередньо доступна спостереженність тільки через звуковий бікмови- вважав Штейнталь, тому дослідник зосереджується на акті.

В основу теоретичних принципів досліджування молодограматизму поклали 2 принципи: 1. Мова не річ, що стоїть поза людьми, реально існує в індивідуумі.

2. Психічна і фізична діяльність людини в процесі засвоєння і використання мови залишається незмінною.

Найважливішою роботою є "Морфологічні дослідження в галузі індоєвропейських мов".

З методологічних 2 принципи: 1. Будь яка звукова зміна в мові відбувається за мовними законами без винятків. 2. Оскільки твор.мовн. форм відіграє найважливішу роль, то аналогія мови і має вирішальне значення для розвитку мов в найдавніші часи.

Молодограматизм в своїх надрах були явищем психологічним, тому що мова-явище психофізіологічне і індивідуальне використання мовине дає підстав та можливості реконструювати мову, як прояв психики окремого індивідуалізму. Побачив цей недолік Соссюр спостерігав відрив мови від суспільства. Основною вадою молодогр. було твердження про існування углів шостичного закону. На помилку цієї теорії вказують вчені молодограматики, , які знаходяться в лавах молодограматизму. К. Вернер написав роботу "Вийнятки з першого пересунення приголосних".

Після виходу цієї праці популярність цієї школи пішла на спад і поступово ці школа розпалась.

38.

39.

47. Лінгвістичною основою теорій Соссюра були вчення Гумбольта, Штейнталя, Дюркгейма, мовознавців Казанської школи.

Соссюр – основоположник мовознавства і соціологічної школи. Він заклав основи структуралізму.

Праця «Курс загальної лінгвістики» виданий його учнями.

На початку діяльность Соссюр визнавав себе молодограматиком. Йому подобався їх психологічний ухил, але потім він розкритикував їх теорію. Він вважав що мову не можна відривати від соціального середовища. Критикував атомістичну теорію(скільки людей – стільки і мов). Він не вважав мову індивідуальним проявом, мова – явище соціальне. Схилявся до колективного психологізму. Соссюр почав трактувати мову, як сумму всіх словесних образів, нагромаджених у всіх індивідів. Мову він розглядав як ідеальну замкнену систему, позбавлену матеріального вираження.

Об»єкт мовознавства за Соссюром – система мови, що існує сама по собі. Це був невірний підхід. В мові він признавав форму, а не зміст, а їх неможна розривати. Соссюр не залишив мові суспільної функції.

Соссюр вважав що мову потрібно вивчати на сучасному етапі – синхронічно. Та в історичному розвитку, поетапно, – діахронічно.

Соссюр вперше наголосив на тому, що мову можна вивчати і пояснювати в 2х аспектах: 1)в синхронії 2)діахронії. Він чітко протиставив одночасність мовних явищ, та їх послідовність, що відображають мовні зміни.

Соссюр помилково віддавав перевагу синхронії і недооцінював діахронію.

Соссюр першим в мовознавстві зрозумів, що мова – явище багатофункціональне. Вираження думки, засіб спілкування а також явище культурно-історичне.

З погляду внутрішнього устрою: Мова – знакова система, що має суворо визначену ієрархічну організацію і служить для кодування і декодування повідомлень.

Соссюр обґрунтував системність мови. Кожний мовний знак – це єдність означуваного і означуючого. Вони існують тільки у зв»язку з іншими знаками мови і набувають свого повного значення тільки в даннихзв»язках. Тому всі знаки в мові між собою пов»язані.

Знаки мови мають дві важливі особливості: матеріальна оболонка і ідеальний зміст. Соссюр вперше ввів в лінгвістику поняття «значене вість одиниць мови»

Слова не пов»язані з поняттями. Цим мовний знак відрізняється від інших семіотичних систем.

Мова має знаковий характер. Знак має зміст і форму. Найважливішими він вважав три властивості знаку: довільність, умовність, лінійність.

Соссюр послідовно розрізнив мову та мовлення.

Мовлення – похідне від мови, це результат використання мови, мовлення індивідуальне та лінійне. Мовлення має фізичний характер і виражається матерією звуку.

Мова – явище соціальне, нелінійне. Мова має психічний характер.

Соссюр послідовно розмежував одиниці мови і одиниці мовлення. Пізніше ці погляди вилились у сучасні погляди на фонему і звук.