К.Маркс

Діалектико-матеріалістична філософія, основи якої були закладені К. Марксом увібрала в себе суттєві досягнення попередньої філософської думки, починаючи з ідейної спадщини філософів Стародавньої Греції та закінчуючи працями мислителів XVIII - початку XIX ст. Особливо великий вплив на формування їх філософських поглядів зробили Г. Гегель і Л. Фейербах, що вони самі неодноразово підкреслювали. Однак створена ними філософська теорія істотно відрізняється від всіх попередніх навчань перш за все тим, що в ній дуже тісно пов'язані між собою філософські ідеї з політико-економічній та науково-соціальної сторонами світогляду. Ця цілісність, взаімообоснованность складових частин світогляду (філософії, політекономії, теорії соціалізму) багато в чому пояснює те значний вплив, яке надавало це вчення на розвиток суспільних процесів у світі. Діалектико-матеріалістична філософія виникла в середині 4О-х років, XIX в. , Коли в низці країн Західної Європи вже утвердився капіталізм. Завоювання політичної влади буржуазією проклало дорогу його прискореному розвитку. Наслідком цього стало, з одного боку, бурхливий розвиток великої машинної індустрії, а з іншого - формування промислового пролетаріату. Однак величезний зростання продуктивності праці і суспільного багатства аж ніяк не супроводжувався поліпшенням становища трудящих мас. Посилення експлуатації, обніщеніе, погіршення економічного стану викликали невдоволення робітників. Цю теорію відрізняє від всіх інших філософських вчень, насамперед, те, що в ній вперше в історії філософської думки органічно поєднується діалектика з науковим матеріалізмом. У попередньої філософії матеріалізм і діалектика були відірвані один від одного і навіть використовувалися для боротьби один з одним. Так, наприклад, Гегель використовував діалектичний метод для боротьби з матеріалізмом, а Фейєрбах разом з ідеалізмом Гегеля відкидав і діалектику.Діалектичний матеріалізм розглядає світ, все існуюче в ньому як матерію в її різноманітних проявах. Матерія існує незалежно від свідомості і знаходиться в постійному русі, зміні та розвитку. Будучи властивістю високоорганізованої матерії, свідомість здатна давати правильне відображення дійсності, пізнати світ, датьоб'ектівную істину.У новій філософії матеріалістична діалектика застосована не тільки до розвитку природи і суспільства, а й до пізнання, до розвитку науки. Пізнання - це процес, який має складний, діалектичний характер, процес, в ході якого відбувається перехід від незнання до знання, від знання часткового, неповного до знання більш повному і глибокому. Вперше в історії філософії в основу теорії пізнання була покладена практика.

Енгельс

Простежуючи історичний розвиток філософської думки, Енгельс обґрунтовував неминучість виникнення філософії марксизму. Він доводив закономірність зміни основних періодів в історії філософії: 1) наївна діалектика античних філософів; 2) метафізична філософія XVII-XVIII ст.; 3) ідеалістична діалектика німецької класичної філософії; 4) матеріалістична діалектика Маркса. Водночас історична закономірність виникнення філософії марксизму полягає, за Енгельсом, в тому, що саме ця філософія дає змогу перетворити соціалістичні вчення з утопії на науку. Необхідно відзначити, що поняття "закон діалектики" увів саме Енгельс.Обґрунтовуючи діалектичний матеріалізм та матеріалістичне розуміння історії, Енгельс вважав, що свідомість є не що інше як продукт діяльності людського мозку, сама ж людина є продуктом природи, а тому закони мислення і закони природи узгоджуються між собою ("суб'єктивна" і "об'єктивна" діалектика).Пізнання людиною світу не має жодних меж, оскільки сам світ нескінченний, і пізнання абсолютної істини здійснюється через нескінченний ряд відносних істин.Нескінченність світу, за Енгельсом, проявляється в його часово-просторовій нескінченності. Водночас світ є єдиним, що проявляється в його матеріальності. Отже, простір та час є формами існування матеріального світу.Невід'ємною характеристикою матерії є рух і розвиток; водночас і сам рух є невід'ємним від матерії. Це зумовлено тим, що рух становить спосіб існування матерії, а тому він так само не створюваний і не знищуваний, як і сама матерія. Енгельс дає класифікацію форм руху матерії (механічна, фізична, хімічна та біологічна), вважаючи їх предметом вивчення різноманітних наук. У зв'язку з цим він також пропонує таку класифікацію наук: науки про неживу природу;науки, що вивчають живі організми; історичні науки. Окреме місце в даній класифікації він відводить наукам, що вивчають людське мислення — формальній логіці та діалектиці. При цьому діалектика для Енгельса виконує роль не лише науки про мислення, а й науки про всезагальні закони руху і розвитку природи, людського суспільства та мислення (саме він запропонував дане визначення, яке пізніше у філософії марксизму було розповсюджене взагалі на всю філософію).Вважаючи, що кожна нижча форма руху матерії переходить до вищої шляхом діалектичного "стрибка" і що кожна вища форма містить у собі як підпорядкований елемент нижчу форму (але не зводиться до неї), Енгельс у "Діалектиці природи" послідовно розглянув зміст тогочасної математики, механіки, фізики, хімії, біології, переходи від однієї форми руху матерії до іншої і відповідно переходи від однієї науки до іншої. При цьому в кожній науці він виділяє досить вагомі для того часу проблеми: в математиці — проблему походження абстракцій, у фізиці—вчення про перетворення енергії, в хімії — проблему атомістики, у біологи — проблему походження та сутності життя, клітинну теорію, дарвінізм. Перехід же від природознавства до історії суспільства він вбачав у розробленій ним трудовій теорії походження людини.Дослідження Енгельса спиралися на досягнення сучасного йому природознавства, а тому наступний розвиток науки багато в чому спростував енгельсівські натурфілософські погляди. Водночас слід відзначити, що саме Енгельсова популяризація філософи марксизму багато в чому спричинила ті перекручення філософії Маркса, які були в марксистсько-ленінській теорії та побудованій на основі цієї теорії соціальній практиці.

Ленін

Велику роль у розвитку марксизму відіграв В.І.Ленін (1870-1924рр.), видатний російський полі-тичний діяч, революціонер, філософ. Основні філософські твори – “Матеріалізм і емпіріокрити-цизм”, “Філософські зошити”, “Про значення войовничого матеріалізму”, “Держава і революція”, “Три джерела і три складові частини марксизму” та ін. Розглядав питання про матерію, рух, простір і час, обгрунтував відмінність між філософським і природничим розумінням матерії. Значну увагу приділив проблемі істини, її обєктивності, абсолютності і відносності, конкретності. Велике значення надавав правильному розумінню діалектичного методу, закону єдності і боротьби проти-лежностей. У праці “До питання про діалектику” розглянув сутність діалектики як всебічної теорії розвитку, протилежність діалектики і метафізики. Діалектика, наголошував, Ленін, це і є теорія пізнання, оскільки пізнання суперечливий, складний процес, а тому свідоме використання діалектики надзвичайно важливе в пізнанні істини. Значний інтерес становлять праці Леніна, присвячені державі, революції, класовій боротьбі, в яких з позицій того часу аналізуються і тлумачаться складні суспільні проблеми. Не можна не зазначити, що більшість його праць написані в гострій полемічній манері, в дусі нетерпимості до будь-яких відхилень від маркситських положень. Виступаючи проти ревізії марксизму, Ленін вважав за можливе відхилитись від ортодоксальних положень класич-ного марксизму, мотивуючи це зміною історичних обставин. Так виникла теза про можливість перемоги соціалістичної революції в одній окремо взятій країні – Росії – фактично селянській за своїм соціальним складом, політика непу тощо.