Ідеальне як відображення предмета

Согласно другому подходу, идеальное нечто больше, чем интенциональное, а основа интерсубъективности идеального глубже и непосредственнее, чем родовая социальность человека. «идеальность есть характеристика вещей, но не их естественно-природной определенности, а той определенности, которой они обязаны труду… Идеальная форма – это форма вещи, созданная общественно-человеческим трудом. Или, наоборот, форма труда, осуществленная в веществе природы, ‘’воплощенная в нем, отчуждения в нем, реализованная в нем и потому представшая перед самим творцом как форма вещи’’».В соответствии с антиномическим определением идеального, являющимся квинтэссенцией учения Декарта о душе, можно выделить следующие единицы идеального: чувственное качество веши – единственная реальность, наиболее осязаемая, открытая умственному взору, и понятия – антитеза материальному.Любое знание есть, прежде всего, идеальное событие и неотделимо от своей физической причины как элементарный факт сознания. Кроме того, индивидуально рожденная идея становиться действительным значением лишь в системе общечеловеческих представлений, основанных на практике. Иначе говоря, идеальное как особый (психический) способ существования объекта для субъекта невозможно понять вне гносеологического отношения, при котором единая цепь превращений раздваивается на противоположности знания и его объекта. Вместе с тем необходимо учитывать, что процесс познания базируется на всей истории человечества, а не только на развитии отдельного индивида.

Психіка  — система явищ суб'єктивного внутрішнього світу людини та тварин; букв., те що притаманне психеї, душевне, психічне. Штучне поняття застосоване в матеріалістичних вченнях на противагу ідеалістичному - душа; вживане лише в пострадянському просторі. Питання природи психіки є складовою основного питання філософії. З точки зору матеріалізму, психіка - суб'єктивний відбиток об'єктивної дійсності в ​ідеальних образах, на основі яких регулюється взаємодія людини з ​зовнішнім середовищем. Функція головного мозку, його здатність відображати об'єктивну дійсність. Ленінська теорія відображення стала підґрунтям радянської психологічної науки. Однак, рівень сучасних знань дозволяє стверджувати лише про 1) локалізацію психічних явищ в головному мозку і 2) складний взаємозв'язок тілесного та психічного. Ідеалістичні теорії стверджують існування психічного як самостійної сутності, що розгортається за власними законами та визначає розвиток свого матерільного носія — тілесного організму. Однак, ця точка зору, як на сьогоднішній рівень знань, є недоказовою. Сучасна наука, обмежуючись дослідженням фактів, воліє не сперечатись щодо подібних проблем, що визначені як метафізичні, ненаукові.Свідо́мість — це вища форма відображення дійсності, властива людям та деяким іншим живим істотам і пов'язана з їх психікою, абстрактним мисленням, світоглядом, самосвідомістю, самоконтролем своєї поведінки і діяльності та передбачування результатів останньої. Свідомість людини — складне і багатогранне явище. З погляду психології свідомість можна розглядати як форму психіки. Стосовно буття свідомість демонструє свою пізнавальну функцію, що полягає в побудові певного образу світу, який несе в собі ступінь освоєння людиною буття.