62. Ознаки правом рно повед нки. Типолог я правом рно повед нки.

Правом рна повед нка це повед нка, яка в дпов да

приписам правових норм.

Ознаки правом рно повед нки:

<!--[if !supportLists]-->6)<!--[endif]-->в дпов дн сть праву. Правом рна повед нка "одягне на" в юридичну форму, зд йсню ться на основ норм прин цип в права;

<!--[if !supportLists]-->7)   <!--[endif]-->соц альна корисн сть. Правом рна повед нка пози тивно оц ню ться з боку ндив д в, сусп льства держави в дпов да хн м нтересам;

<!--[if !supportLists]-->8)   <!--[endif]-->передбачуван сть. Д правослухняно людини легко спрогнозувати, що дозволя , у свою чергу, планувати д у в дпов дь;

<!--[if !supportLists]-->9) <!--[endif]-->масов сть. У демократичн й правов й держав , в нор мальних умовах правом рна повед нка властива переважн й б льшост людей, накше сусп льство перестало б нормаль но функц онувати;

<!--[if !supportLists]-->10)<!--[endif]-->добров льн сть св дом сть. Зводиться до вибору людиною вар анту повед нки. Основна маса населення по водиться правом рно через особист переконання, розум н ня вигод правом рно повед нки, звичку, а не т льки через острах можливо юридично в дпов дальност ;

активн сть. Передбача самост йн сть цив льно та етично позиц людини, усв домлення нею соц альних на сл дк в сво х вчинк в, пор вняння власних нтерес в з нте ресами нших людей, сусп льства в ц лому.

При цьому потр бно враховувати, що р вень добров ль ност , св домост активност неоднаковий у р зних людей.

Ознака добров льност правом рно повед нки критер м для розмежування добров льно вимушено правом рно повед нки. Добров льна правом рна повед нка спира ться на внутр шн позитивн правов переконання суб' кта. Ви мушена правом рна повед нка на в дм ну в д добров льно характеризу ться як виб р вар анту повед нки, який фор мально в дпов да приписам правових норм, але розходить ся з внутр шн м переконанням звичками суб' кта.

Мотиви правом рно повед нки р зноман тними: розу м ння громадського обов'язку, п дпорядкування особисто го нтересу сусп льному, турбота про близьких, звичка, страх перед покаранням, его стичн прагнення, кар' рист ськ м ркування тощо. За мотивами та ступенем активнос т добров льну правом рну повед нку розд ляють на соц ально активну (принципову) звичну, а вимушену на конформ стську марг нальну:

<!--[if !supportLists]-->3)  <!--[endif]-->соц ально активна. Це вища форма правом рно по вед нки, властива людям з високим р внем правосв домос т . Мотивом соц ально активно повед нки повага суб' к та до права, його переконан сть у необх дност доц льнос т сл дування праву. Правосв дом сть повед нка тако людини знаходяться в повн й гармон . Цей вид повед нки найб льш соц ально значущим, бо пов'язаний з реал за ц ю не т льки особистого, але й сусп льного нтересу, з боротьбою за реальне утвердження в житт принцип в пра ва, законност , правопорядку;

<!--[if !supportLists]-->4)  <!--[endif]-->звичка. Така повед нка заснована не ст льки на знанн права поваз до нього, ск льки на сил звички житт вому досв д . Така людина не дуже замислю ться над приписами права, д за нерц ю, сл дуючи стереотипу, що вже склав ся. Люди, яким властивий цей тип повед нки, звичайно не проявляють зайво соц ально активност , проте до права ставляться св домо позитивно. Такий вид правом рно повед нки найб льш поширеним у цив л зованому су сп льств ;

конформ стська (в д лат. соп огт в под бний, зг дний). Людина не сл ду сво м переконанням або звич кам, а коп ю д свого оточення, д "як ус ". Для конфор м стсько повед нки характерн : в дсутн сть власно позиц , байдуже ставлення до права, пристосування до навколиш ньо д йсност , п дпорядкування груп , начальству, нефор мальному л деру, ситуативн сть повед нки, сприйнятли в сть до психолог чного тиску та ман пуляц . Цей вид по вед нки характерний для соц альних груп з недостатньо розвиненими правовою культурою правосв дом стю (на приклад, для неповнол тн х). При зм н ситуац (перех д повед нки оточення в д правом рно до неправом рно ) мож лива аналог чна зм на правово установки з правом рно на неправом рну;

4) марг нальна (в д лат. та^ наНв прикордонний, пром жний). Людина д правом рно внасл док особистого розрахунку, страху перед покаранням, розум ння виг днос т законослухняност . Проте ндив дуальна правосв до м сть розходиться з приписами правових норм. Як правило, така повед нка властива людям, що не знайшли себе в су сп льств (через складн сть дол , нвал дн сть, попередн засудження, в дсутн сть зд бностей, виключно завищен амб ц та домагання). Особи з марг нальною повед нкою будь-яко хвилини можуть легко переступити закон, ураз зручно ситуац порушити правов вимоги. Марг нальну повед нку, як правило, супроводжують апат я, агресив н сть, незадоволен сть обстановкою, що склалася.

Сл д п дкреслити, що правом рна повед нка не переста бути правом рною тому, що суб' ктивну сторону склада ють соц ально засуджуван мотиви, якщо останн не вира жаються в заборонених правом д яннях.

Правом рна повед нка у вс х видах запорукою ста б льност сусп льного спокою. У цьому поляга головна соц альна ц нн сть.

ПИТАННЯ 2012 !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

 

1.Розвиток традиційних юридичних наук.

9. Мистецтво інтерпретації та розуміння у правовій сфері.

(Тлумачення)

10. Право в людині - людина в праві (Юридична антрополог я це наука про людину як со ц альну стоту в правових проявах, вим рах, характерис тиках. Вона вивча правов форми сусп льного життя, як складаються в р зних сп втовариствах (перв сних, тради ц йних, сучасних), у р зних етнос в (народ в, нац й), в р зн епохи в р зних рег онах св ту.

Юридична антрополог я сформувалася в друг й полови н XIX ст. на стику юриспруденц , антрополог , етнолог , соц олог , культуролог , стор , ф лософ . З юридичних дисципл н пом тно вплинули на становлення стор я пра ва (особливо стор я стародавнього права) пор вняльне правознавство. Спочатку юридичну антрополог ю ц кавило головним чином досл дження арха чного права. Основними поняттями юридично антрополог були: "звича ве право", "традиц йнеправо", "звичай", "традиц я", "звича во-пра вова ментальн сть", "звича во-правова система". На сьо годн можна констатувати розширення сфери нтерес в сучасно юридично антрополог .

В дпов дно до антрополог чно концепц право тракту ться як система вза мних зобов'язань, що включа право на одн й сторон , яке визна ться обов'язком ншою сторо ною. Таке праворозум ння вказу на можлив сть снування права поза заходами зовн шнього оф ц йного (зокрема, державного) примусу.

В рамках антрополог чно концепц права також мож ливо зд йснити новий п дх д до проблеми становлення пра ва його сп вв дношення з державою. На основ величезно го емп ричного матер алу було об рунтоване твердження про те, що право виникло задовго до появи держави.

Впровадження антрополог чного п дходу в правовому мисленн дозволя зд йснити "антрополог чний поворот" до людини як первинно правово реал , подолати снуюче дом нування соц оцентричних, державоцентричних уста новок, що надають б льше значення ц лому (сусп льству, держав ), н ж його частин (громадянину).

Юридична антрополог я дозволя вид лити загально-правов тенденц розвитку, одночасно визнаючи правове р зноман ття св ту. Юридична антрополог я св дчить, що кожна правова культура ма право на автоном ю, сл д було б обкреслити меж ц автоном , визнати плюрал зм право-порядк в, в дмовившись в д властивого юриспруденц в ропоцентризму.

Висновки юридично антрополог зводяться до того, що право виступа як нструмент, що створю ться кожним сусп льством для вир шення виникаючих у ньому конфл к т в. Використовуючи розробки юридично антрополог , правознавство виходить до нових можливостей пояснення снуючо правово реальност , глибше проника в пробле матику зв'язку людини влади, формування правового ментал тету, розгляду правово системи правово культу ри як продукт в певно цив л зац .)

16. Канонічне право в Україні.

19. Суспільна думка про право. ( в літературі існує безліч визначень права, суть яких зводиться до….)

20. Діалог правових культур. Правова акультурація і декультурація. Рецепція права

(Під час взаємодії різних культур виразно проявляються дві тенденції: акультурація та декультурація. Взаємне засвоєння елементів культури (акультурація) сприяє інтеграційним процесам, взаємному культурному обміну та збагаченню культур. Коли ж за умов тривалої комунікації з іншою культурою відбувається втрата основної, сутнісної частини рідної культури (декультурація), виникає явище невпевненості або нестабільності. Правова культура при інформаційно-семіотичному підході є втіленням засобів, способів і результатів юридичної діяльності. При цьому характеристика правової культури пов’язана з важливою передумовою про відсутність єдиної правової культури для всіх народів і націй. У правовій культурі виділяється зовнішня правова культура (периферійна правова культура), яку складають позиції й цінності населення, і внутрішня правова

культура (центральна правова культура), головний зміст якої складає професійна юридична діяльність і її результати. Рівень розвитку правової культури багато в чому визначений змістом внутрішньої правової культури, її спрямованістю й цілісністю. Звідси значення юридичної еліти у вирішенні проблем правового розвитку, удосконалюванні правової культури.

Сучасний світ не може існувати в умовах замкнутості правових культур. Відбуваються процеси правової акультурації, тобто взаємодії між правовими культурами на рівні законодавства, судової практики, юридичної науки, юридичної освіти. Результати правової акультурації можуть бути позитивними й негативними. Глобальною акультурацією є рецепція права, під час якої відбуваються глибинні зміни у правовій культурі. Деформація правової культури під впливом іншої (чи інших) правових культури, що створює напругу в правовій сфері й ускладнює правовий розвиток, носить найменування правової декультурації.

Розуміння необхідності обмежень при запозиченні нормативів і цінностей інших правових культур помітне вже на етапі становлення сучасних правових систем. Можна констатувати, що успішне використання запозичених інститутів, норм і цінностей є винятком. У більшості випадків запозичене виявляється менш ефективним, ніж його буття у власній правовій культурі. До того ж відбувається деформація запозичених інститутів, норм і цінностей під впливом компонентів тієї правової культури, в яку вони включаються.

У діалозі правових культур виявляється їхня самобутність, що складає визначальний фактор буття національних правових культур. Наростання взаємодії між правовими культурами не тільки розширює простір правової культури, але й вимагає від кожної правової культури, з одного боку, стійкості стосовно інших правових культур, а з іншого – здатності до засвоєння інновацій )

21, 22, 23. Право і цінності. Цінності права. Правові цінності

(Ц нн сть права це його позитивна значим сть (роль) У задоволенн потреб суб' кта.

Поняття ц нност права покликане розкрити його по зитивну роль для сусп льства, окремо особи. лег стський, юридичний типи праворозум ння, р зн правов школи визнають ц нн сть права, проте бачення ц категор у них р зне.

З позиц й лег стського п дходу право ма перш за все нструментальну ц нн сть. Воно дода д ям людей орга н зованост , ст йкост , узгодженост , забезпечу хню п д-контрольн сть тим самим вносить порядок у сусп льн в дносини, робить х цив л зованими. Державно орган зо ване сусп льство не може без права налагодити виробництво матер альних благ, орган зувати х б льш-менш справед ливий розпод л. Право закр плю розвива т форми власност , як внутр шньо властив природ цього ладу. Воно виступа могутн м засобом державного управл ння. Вих дним для розум ння права в ц й якост його особли вост як нституц йного утворення, а саме: загальнообо в'язкова нормативн сть, формальна визначен сть, держав на гарантован сть.

Юридичний тип праворозум ння, якому в принцип властиве акс олог чне (ц нн сне) бачення права, стверджу , що право не т льки нструмент, але й самост йна ц нн сть. Власна ц нн сть права вираз у прав свободи та актив ност людей в дпов дно до принцип в р вност та справед ливост . Право нада учасникам сусп льних в дносин про ст р для свободи у вигляд суб' ктивних прав; одночасно воно спрямоване на виключення свав лля як з боку особи, так з боку держави.

Власна ц нн сть права ма два вим ри виявля ться у вигляд соц ально ц нност права особово ц нност права. Соц альна ц нн сть права поляга в тому, що:

за допомогою права забезпечу ться загальний ст йкий порядок у сусп льних в дносинах;

завдяки праву досяга ться визначен сть, точн сть у самому зм ст сусп льних в дносин. Правове регулювання здатне охопити соц ально корисн форми правом рно по вед нки, в докремити в д свав лля та несвободи;

право забезпечу можлив сть нормальних активних д й людини, бо перешкоджа незаконним втручанням у сферу правом рно д яльност за допомогою механ зм в юридично в дпов дальност та нших примусових заход в;

право у цив л зованому сусп льств забезпечу опти мальне по днання свободи справедливост ;

на правов й основ формуються нститути громадян ського сусп льства: ринкова економ ка, багатопарт йна

л тична система, демократична виборча система, в льна "четверта влада" (засоби масово нформац ) правова держава.

Особист сна ц нн сть права поляга в тому, що воно виража масштаб свободи особи у сусп льств та вт лю де п вност справедливост . Зокрема, право виступа крите р м правильного розпод лу матер альних благ, воно за тверджу р вн сть ус х громадян перед законом незалежно в д^1Х походження, матер ального положення, соц ального статусу тощо.

Ц нн сть права поляга й у тому, що воно виступа мо гутн м чинником прогресу, джерелом оновлення сусп ль ства в дпов дно до сторичного ходу сусп льного розвитку.

Зрештою, ц нн сть права це здатн сть права служити метою засобом для задоволення соц ально справедливих, прогресивних потреб нтерес в ндив д в сусп льства в ц лому.)

31. Правове мислення.Правовий менталітет

(з погляду політології менталітет означає певний рі­вень індивідуальної та суспільної свідомості, а також пов’язаний і з нею спектр життєвих позицій, культури і моделей поведінки, які пре­тендують на незалежність від офіційно визначених ідеологічних уста­новок і політичних орієнтацій. Політичний менталітет - це сукупність і специфічна структура, склад різних психічних властивостей, якостей, особливостей та проявів, що використовуються головним чином для позначення оригінального способу мислення, складу розуму або навіть розумонастроїв [3, с 196]. Менталітет містить змістовно-ідентифіка­ційне навантаження політико-ідеологічного спрямування. Свого часу в суспільствознавство поняття «менталітет» ввели представники історико-психологічних і культурно-антропологічних напрямів Л. Леві-Брюл, Л. Февр, М. Блок та інші. Поняття «менталітет політичний» ви­користовується для характеристики в узагальненому вигляді властиво­стей та особливостей соціальної та політичної психології людей, конк­ретно політичної свідомості та самосвідомості.

На відміну від ідеології ментальність - це не форма мислення або оціночне поняття, через які середовище впливає на особу (чи групу) і спо­нукає її до дії, а ставлення, яке ця особа діяльнісно проявляє, спосіб пове­дінки, що від неї очікують. Тож, загалом ментальність - це призма, через яку людина дивиться на світ і себе в ньому. Ментальність притаманна кожній людині незалежно від етнічної належності, соціального стану, мо­ви тощо. Ми ще в дитинстві засвоюємо ментальність народу, коли слухаємо колискові пісні, пізнаємо побут, опановуємо мову, тоді ж і закорінюємо в себе загальні настанови національної культури і її варіації, що вини­кають під впливом особливостей культурного середовища.

Іншими словами ментальність пронизує глибинні психічні рівні, вона залягає у підсвідомих глибинах людської психіки. Тому менталь­ні настанови видаються людям чимось апріорним, і не виникає питан­ня, чому ми мислимо або діємо так, а не інакше. Психологи розуміють менталітет як напрям думок, сукупність розумових навиків і духовних настанов, які притаманні окремому індивіду або суспільній групі. Ме­нтальність (лат. mens – розум, мислення, спосіб мислення, душевний склад) – поняття для визначення рівнів мислення, що не обмежується сферою усвідомленого. Це властивий певній епосі, культурі, цивіліза­ції, спільності загальний розумовий інструмент, яким індивіди володі­ють, користуються у неусвідомленій формі [4, с. 99].

Ментальність формується та функціонує відносно повільно і на рівні підсвідомості. Вона є надбанням не тільки інтелектуальної еліти зокрема, а й суспільства загалом, виступаючи при цьому масово-індивідуалістичною характеристикою свідомості соціуму.

З позиції соціологічного підходу менталітет – це сформована система елементів духовного життя і світосприйняття, яка зумовлює відповідні стереотипи поведінки, діяльності, способи життя різномані­тних соціальних спільнот (групи, індивідів), що включає сукупність ціннісних, символічних, свідомих чи підсвідомих відчуттів, уявлень, настроїв, поглядів, світобачення, які визначають здатність спільнот та індивідів сприймати чи діяти відповідним чином [5, с, 160]. Менталі­тет – соціокультурний феномен, пов’язаний з історією розвитку соціа­льних спільнот різних типів, у тому числі етнічних. До менталітету належать звички, традиції, інтуїтивне, підсвідоме, що існують на рівні несвідомих психологічних процесів. Менталітет зумовлений соціоло­гічними, історичними, географічними, ідеологічними та іншими чин­никами, що впливають на формування культури та соціальної психо­логії спільноти, її взаємовідносинами з іншими групами, культурами. )

34. Правова культура і правове життя.

(Правова культура частиною загально культури обу мовлена соц альним, духовним, пол тичним, економ чним ладом сусп льства. П дкреслимо, що правова культура включа т льки прогресивн , соц ально корисн та ц нн правов явища. У свою чергу правова культура також ц нн стю, оск льки дозволя людям користуватися благами свободи справедливост , служить забезпеченню правопо рядку, вищих нтерес в сусп льства держави.

Залежно в д нос я правово культури розр зняють: 1) пра вову культуру особистост ; 2) правову культуру профес йно групи; 3) правову культуру сусп льства.)

ДОГМА ПРАВА (СПЕЦИАЛЬНО-ЮРИДИЧЕСКАЯ ТЕОРИЯ, ИЛИ АНАЛИТИЧЕСКАЯ ЮРИСПРУДЕНЦИЯ) — часть общей теории права, изучающая право с позиции специально-юридических свойств и проявлений. Это имеющая характер логической системы теория, связанная с атомистической проработкой фрагментов правовой действительности, осуществляемая путем обобщений, получаемых аналитическим путем данных (выработки понятий, категорий) на основе текстов законов и иных нормативных правовых актов, судебных решений, сложных юридических дел (казусов), др. реальных фактов правовой жизни (С. С. Алексеев). Предметом догмы права является изучение права как юридической формы общественных отношений, формулирование понятий, специально-юридический анализ правового регулирования норм права, правоотношений, правоприменения, правонарушения, мер принуждения в праве, систематизации законодательства и др.

14