1)Ядерний реактор.2)парова турбіна.3)турбогенератор.4.Конденсатор парової турбіни. 6)головний циркуляційний насос (гцн)7)компенсатор об’єму. 8)парогенератор.
Питання №43
В
трьох контурних АЕС
контури теплоносія і робочого тіла
розділені між собою проміжним контуром
з не радіоактивним носієм за такою
схемою працюють реактори на швидких
нейтронах, що охолоджуються рідко
металічним натрієм.
Тепло радіо активного натрію першого контуру у проміжку передається теплоносію проміжного контуру у проміжку тепло обміннику. Для виключення можливого змішення теплоносіїв у разі аварійних ситуацій тиск в проміжному контурі повинен бути вищим за тиск в першому контурі.
Не радіо активний натрій проміжного контуру віддає своє тепло воді і водяній парі третього контуру в парогенераторі при цьому в парогенераторі відбувається перегрів пари до 450-570 С без зростання тиску теплоносія в реакторі. За капітальними затратами трьох контурні АЕС є найдорожчими а ККД є нижчими від попередніх схем.
Хмельницька і Запорізька АЕС тобто всі АЕС з реакторами типу ВВЕР.
1)ядерний реактор.2)парова турбіна.3)турбогенератор.4.конденсатор парової турбіни. 5)Живильний насос. 6)головний циркуляційний насос (ГЦН)7)компенсатор об’єму. 8)парогенератор.9)проміжний теплообмінник.
Питання №44
У системі будь-якої ЯЕУ теплоносій проходять через ядерний реактор, відводить тепло з реактора і віддає його робочому тілу. Для сучасних ядерних енергетичних установок застосовують різні теплоносії (звичайна вода, важка вода, гази, розтоплені метали, дуже обмежено органічні теплоносії), але залежмо від типу ядерного реактора на сьогодні найбільше застосування отримали лише окремі із них. Зокрема, в реакторах на теплових нейтронах найбільше застосування в якості теплоносія отримала звичайна вода і газові теплоносії (найбільш перспективним є гелій), а в реакторах на швидких нейтронах розтоплений натрій. Робочим тілом, тобто середовищем, що виконує роботу по перетворенню теплової енергії в механічну, для сучасних ЯЕУ є в основному водяна пара.
Тип ядерного реактора і передусім теплофізичні властивості теплоносія визначають початкові параметри (тиск і температуру) використовуваної в паровій турбіні водяної пари. Як відомо, пароутворення водяної пари починається при температурі близько 100°С (99,09°С), пружність пари при цьому є близькою до 1 атм, що відповідає тиску в 1 кг/см2. При подальшому нагріві тиск пари зростає. Внаслідок того, що пара безпосередньо дотикається до киплячої води, пару, називають насиченою. Насичена пара завжди містить воду і тому непридатна для роботи в звичайних парових турбінах, що не мають водовідокремлюючих пристроїв. В таких турбінах при роботі спостерігається утворення води і втрати тепла. В ЯЕУ з водо-водяними реакторами на теплових нейтронах з водою під тиском не допускається кипіння води в активній зоні за рахунок підвищення тиску теплоносія. У світовій практиці для водо-водяних Реакторів з водою під тиском граничний тиск становить 16 МПа {20,40].
Для циклу насиченої парк залежність термічного коефіцієнта корисної дії і від тиску пари є неоднозначною.
Питання №45
Щодо шкідливості ТЕС, то під час згоряння палива в теплових двигунах виділяються шкідливі речовини: закис вуглецю, сполуки азоту, сполуки свинцю, а також виділяється в атмосферу значна кількість теплоти. Крім того, застосування парових турбін на ТЕС потребує відведення великих площ під ставки, в яких охолоджується відпрацьована пара. Весь цикл робіт, пов'язаних з видобутком, перевезенням і спалюванням органічного палива (головним чином вугілля), а також утворенням відходів, супроводжується виділенням великої кількості хімічних забруднювачів. Видобуток вугілля пов'язаний із чималим засоленням водних резервуарів куди скидаються води із шахт. Крім цього, у воді, що відкачується, містяться ізотопи радію і радон. Можна відзначити, що ТЕС, яка працює на вугіллі, викидає в атмосферу більше радіоактивних речовин, ніж АЕС такої самої потужності. Це пов'язано з викидом різних радіоактивних елементів, що містяться у вугіллі у вигляді вкраплень (радій, торій, полоній та ін.). Для кількісної оцінки дії радіації вводиться поняття «колективна доза», тобто добуток значення дози на кількість населення, що зазнало впливу радіації (він виражається у людино-зівертах).
У цілому реальний радіаційний вплив АЕС на природне середовище є набагато (у 10 і більше разів) меншим припустимого. Якщо врахувати екологічну дію різноманітних енергоджерел на здоров'я людей, то серед не відновлюваних джерел енергії ризик від нормально працюючих АЕС мінімальний як для працівників, діяльність яких пов'язана з різними етапами ядерного паливного циклу, так і для населення. Глобальний радіаційний внесок атомної енергетики на всіх етапах ядерного паливного циклу нині становить близько 0,1 % природного фону і не перевищить 1 % навіть при найінтенсивнішому її розвитку в майбутньому.