4. Персонал як головний ресурс організації – поняття, категорії, значення

Персонал - це увесь особовий склад організації постійних і тимчасових працівників, як кваліфікованої, так і некваліфікованої праці, що працюють на основі трудового договору. Інакше кажучи, головні складові поняття „кадри" - постійність і кваліфікація працівників для персоналу не є обов'язковими.

Персонал організації характеризується кількістю, структурою, професійною придатністю та компетентністю.

Кількість персоналу визначається характером, масштабами, складністю, трудомісткістю виробничих процесів, рівнем їх механізації, автоматизації та комп'ютеризації.

У складі спискової кількості виділяють три категорії працівників:

- постійні, які працюють в даній організації більше одного року на основі контракту чи на безтерміновій основі;

- тимчасові - на 2-4 місяці;

- сезонні - на виконання сезонних робіт терміном до 6 місяців.

У спискову чисельність не включають осіб, які працюють за сумісництвом, запрошених до разових і спеціальних робіт, направлених на навчання з відривом від виробництва.

Управлінський персонал - це працівники, які виконують або сприяють виконанню конкретних управлінських функцій. До них відносяться керівники (спрямовують, координують і стимулюють діяльність виробництва, розпоряджуються ресурсами організації і приймають рішення) і спеціалісти (інженери, економісти, техніки, технологи, психологи), зайняті створенням і впровадженням у виробництво нових знань, технологій та розробкою варіантів рішень окремих виробничих і управлінських проблем) технічні спеціалісти (службовці) надають технічну та інформаційну допомогу апарату управління (збір, обробка, збереження і передача інформації).

За рівнем управління керівники розподіляються на керівників нижчої (майстер, начальник дільниці, бюро груп), середньої (керівники цехів, відділів, їх заступники) і вищої ланки (керівники підприємств, їх заступники).

Виробничий персонал - це виконавці, які запроваджують у життя рішення керівників, безпосередньо реалізують плани організації, зайняті створенням матеріальних цінностей або наданням виробничих послуг і переміщенням вантажів. Його ділять на основних робітників, які безпосередньо беруть участь виробничому процесі зі створенням матеріальних цінностей; допоміжних, які виконують функції обслуговування основного виробництва.

Важливим напрямком класифікації персоналу є його розподіл за професіями та спеціальностями.

За рівнем кваліфікації працівників прийнято поділяти на такі групи:

висококваліфіковані, (ПТУ і середні спеціальні навчальні заклади з терміном навчання 2-4 роки;

кваліфіковані, які закінчили ПТУ, технічні училища або на виробництві навчались 6-24 місяці;

низькокваліфіковані пройшли підготовку на виробництві протягом 2-5 місяців;

некваліфіковані працівники, які пройшли практичне навчання або інструктаж на робочих місцях протягом декількох тижнів.

Вікова структура (для комплектування) характеризується часткою людей відповідного віку в загальній кількості персоналу. При вивченні вікового складу застосовують такі групування: 16-19, 20-24, 25-29, 30-34, 35-39, 40-44, 45-49, 50-54, 55-59, 60-64, 65 років і більше. Якісний склад персоналу характеризує: професійну (для плану розвитку), вікову структуру, структуру за формами і системами оплати, стажем, змінами.

Загальний стаж групується за наступними періодами: до 16 років, 16-20, 21-25, 26-30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39,40 років і більше. Стаж роботи в даній організації характеризує закріплення персоналу: до 1 року, 1-4, 5-9, 10-14, 15-19,20-24,25, 30 і більше років.

Структура персоналу за освітнім рівнем передбачає виділення працівників за вищою, середньо-спеціальною, незакінченою вищою та середньою освітою.

Використання персоналу характеризуються системою показників, а саме:

• середньорічна кількість працівників;

• кількість відпрацьованих в році днів (365-52 суб-52 нед-21 відпустка=240 днів);

• середньорічна оплата праці;

• продуктивність праці (на 1 працівника, на людино-годину, затрати часу на виробництво продукції).