МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО З ПИТАНЬ
ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ
ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА
КАФЕДРА СУСПІЛЬНИХ І ПОЛІТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо самостійного вивчення теми ”Україна в умовах незалежності”
Для студентів усіх спеціальностей
денної і заочної форм навчання
Київ - 2010
УДК 94(477) (076)
ББК 63. 3 я 73
І – 90
Історія України. Методичні рекомендації щодо самостійного вивчення теми ”Україна в умовах незалежності” – К.: ДАЖКГ, 2010. – 32 с.
Укладач Т.Д.Антонюк, кандидат історичних наук, доцент
Методичні рекомендації містять необхідний матеріал з теми “Україна в умовах незалежності” з дисципліни “Історія України”. Дана тема охоплює хронологічні рамки з 1991 року по 2010 рік. Методичні рекомендації націлюють студентів-першокурсників на свідоме засвоєння найскладнішого періоду вітчизняної історії, висвітлюють проблемні питання цього періоду, передбачають основні терміни і поняття, персоналії, хронологію, питання для самостійної роботи, тести для самоконтролю знань та список літератури з теми вивчення. Рекомендації підготовлені відповідно до кредитно-модульної системи навчання. Видання розраховане на студентів, викладачів суспільних дисциплін, усіх, хто цікавиться історією України. Дана розробка допоможе студентам сформувати належні уявлення про головні засади розбудови незалежної України.
Рецензенти: доктор історичних наук В.М.Піскун,
кандидат історичних наук І. Б. Василик
Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри суспільних і політичних дисциплін 16 лютого 2010 року, протокол № 7
Рекомендовано до друку навчально-методичною радою Державної академії житлово-комунального господарства 23 лютого 2010 року, протокол № 6.
Відповідальна за випуск завідувач кафедри, доцент Антонюк Т.Д.
©Антонюк Т.Д., 2010
©ДАЖКГ, 2010
ЗМІСТ
1. Методичні рекомендації до самостійного вивчення теми.......................4
2. Основні терміни і поняття.........................................................................11
3. Видатні діячі...............................................................................................18
4. Законодавчі акти........................................................................................21
5. Найважливіші події...................................................................................22
6. Запитання і завдання для самостійної роботи........................................23
7. Тести для самоконтролю..........................................................................27
8. Список рекомендованої літератури........................................................28
Методичні рекомендації до самостійного вивчення теми “україна в умовах незалежності”
Вивчаючи останній період історії України, студенти звертають увагу на той факт, що у третє тисячоліття Україна вступила суверенною, незалежною державою. Подолано лише невелику частину шляху, але саме цьому короткому відрізку історичного часу судилося вмістити реалізацію одвічного прагнення нації – державного самоствердження.
Процес сучасного державотворення в Україні є елементом глибоких політичних змін, які відбувалися в результаті падіння комуністичних режимів на постсоціалістичному просторі.
Антикомуністичні революції 1980 – початку 1990-х років привели до розпаду трьох федерацій (СРСР, СФРЮ, Чехословаччини) з населенням понад 340 млн. осіб.
Труднощі перехідного періоду в Україні пов’язані перш за все з тим, що в нашій країні, як і на всьому східноєвропейському просторі, відбувається “потрійна” трансформація: політична – створення плюралістичної політичної системи, економічна – формування ринкової економіки і територіальна – виникнення і оформлення нових держав. Більше того, одночасно в постсоціалістичних країнах відбулися три революції: національна, коли виникли нові національні держави; політична, яка знищила один із наймогутніших авторитарних режимів ХХ ст. (СРСР); і економічна, в ході якої відбувається заміна адміністративної системи виробництва і розподілу інститутами ринкової економіки.
Порівнюючи це з європейськими процесами, бачимо, що кожна з цих революцій у Західній Європі відбувалася протягом ХVІІІ, ХІХ і на початку ХХ ст. Проте в дев’яти комуністичних країнах відбулося поєднання всіх цих складових, розв’язувати проблеми яких треба вже в умовах виникнення нових 28 держав з новими державно-політичними системами.
Особлива увага до вивчення історії цього періоду пояснюється необхідністю сформувати належні уявлення у студентів про головні засади розбудови незалежної України. Науково обґрунтована, чесна і відкрита розмова про найскладніші питання трансформаційного процесу в Україні, неупереджений аналіз пройденого шляху допоможуть студентам зрозуміти наше суспільство, сформувати у них почуття гордості за Україну, за її високоосвічений народ, його толерантність, зваженість та мудрість, зрозуміти масштабність завдань, що реалізуються нині й очікують на своє розв’язання у майбутньому.
Розпочати вивчення даної теми необхідно з особливостей розвитку українського суспільства в умовах перебудови.
У 1985 році уряд СРСР взяв курс на лібералізацію політичного життя в країні. Розглядаючи це питання, зверніть увагу на те, з чого почалась демократизація радянського суспільства, які процеси відбувалися в Україні. Розпочалося формування різноманітних партій і об’єднань. Наведіть приклади, що свідчать про активізацію соціально-політичного руху в Україні.
16 липня 1990 року Верховна Рада прийняла "Декларацію про державний суверенітет України". Розкрийте суть та значення цього документа.
Незважаючи на всі спроби радянського керівництва на чолі з Михайлом Сергійовичем Горбачовим реформувати економіку, вже в 1988-1989 роках політика “перебудови” почала гальмувати, а “прискорення” призвело до ще більшого спаду виробництва. У 1990 році застій в економіці переріс у тяжку економічну кризу. Спробуйте проаналізувати стан української економіки, на конкретних прикладах проілюструйте ті негативні процеси, які відбувалися в соціальній сфері, екології, культурному житті.
Демократизація українського суспільства відбувалась на фоні загострення економічної кризи та активізації політичної боротьби в країні, спричиненої насамперед небажанням комуністичної номенклатури поступатися владою і “принципами”. Демократизація суспільства сприяла національно-культурному відродженню українського народу, зростанню його самосвідомості і духовності, відродженню історичної правди. Поступово і неухильно українська культура переорієнтовувалася на загальнолюдські цінності.
Політика “перебудови” радянського суспільства не виправдала сподівань комуністичного керівництва. Чому? Відповідаючи на це питання, зверніть увагу на те, що, як виявилось, об'єктивно неможливо поєднати ринкову економіку з централізованим плануванням цієї ж економіки, політичний плюралізм, широку Демократію – з керівною роллю КПРС, суверенітет республік – зі збереженням єдиної союзної держави тощо.
Процеси, які почались у країні в період “перебудови”, вийшли з-під контролю керівництва КПРС. Намагаючись утримати контроль за ситуацією в країні, консервативна частина керівництва вдалась до рішучих дій.
19 серпня 1991 р. в Москві розпочався путч. Найближчі соратники Президента СРСР М.С.Горбачова зробили спробу взяти владу до своїх рук. Проте наступ заколотників наштовхнувся на опір мас. На третій день організатори перевороту визнали свою поразку. Покажіть вплив поразки путчу на політичне становище в країні.
На цій хвилі 24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла Акт про незалежність України. Розкрийте його зміст.
7-8 грудня 1991 року керівники України, Росії та Білорусії заявили про те, що СРСР припиняє своє існування, і про створення Співдружності незалежних держав (СНД).
Проголошення державної незалежності України сприяло відродженню парламентаризму в країні. Коротко охарактеризуйте вибори до Верховної Ради України 1994, 1998 років. Чим можна пояснити перемогу лівих партій на цих виборах?
Назвіть основні органи законодавчої та виконавчої влади в Україні. Виконання яких функцій на них покладено?
Важливим напрямом трансформації політичної системи України став перехід від однопартійності до багатопартійності. Розглядаючи це питання, доцільно дати коротку характеристику усього політичного спектру багатопартійної системи України, яка складається з націонал-радикальних, націонал-демократичних, центристських, соціал-демократичних та лівих партій.
Відійшовши від тоталітарної однопартійної системи, Україна впала в іншу крайність – гіпертрофовану багатопартійність. Зараз в Україні діє понад 100 політичних партій, безліч громадських організацій та об'єднань.
Дайте характеристику основних програмних цілей партій, які діють в Україні.
Після розпаду СРСР економіка України потрапила в критичне становище. Вихід з налагодженої системи господарських зв'язків підштовхувався прагненням керівництва утвердити незалежність держави переорієнтацією економіки на Захід. Але країна змушена була оплачувати Росії реальну ціну за нафту і газ. Це означало підвищення витрат виробництва і зменшення національного доходу, а також капіталовкладень в економіку. З іншого боку, відсутність послідовних реформ зводила нанівець можливість користуватися зарубіжними інвестиціями. Крім того, слід сказати про відсутність в Україні політичної волі для послідовного реформування економіки. Визначте позитивні і негативні сторони економічних перетворень в Україні. Яке значення мають для України зв'язки з країнами СНД? Як позначилось погіршення соціально-економічного стану на демографічній ситуації в Україні? Зверніть увагу на такі негативні явища, як зниження народжуваності, масова еміграція та міграція, „втеча інтелекту” та ін.
У другій половині 90-х років соціально-економічна ситуація в країні дещо поліпшилась. Цьому сприяло здійснення ряду радикальних заходів, зокрема, відновлення втрачених економічних зв'язків з Росією та іншими державами СНД на взаємовигідній основі, відносна стабілізація цін, введення в загальний обіг постійної національної валюти - гривні, роздержавлення земель, ліквідація тотального товарного дефіциту тощо. Чи має, на Вашу думку, Україна соціально-економічні перспективи в XXI ст.? У чому вони полягають?
Більш успішна є зовнішня політика незалежної України на сучасному етапі. Починаючи з Декларації про державний суверенітет, Україна завжди підкреслювала своє бажання стати неядерною державою, підтримувати дружні взаємовигідні стосунки з усіма державами. Схарактеризуйте особливості міжнародного становища України в 90-х роках.
Наприкінці 80 – початку 90-х років культура вперше за багато років позбулася ідеологічного тиску з боку Комуністичної партії. Це сприяло національному відродженню у сфері культури. Але в цілому ситуація, що склалася в духовному і культурному житті українського суспільства, викликала і продовжує викликати тривогу.
Відбуваються зміни в культурному житті українського суспільства. Що спричинює труднощі та суперечності розвитку культури, науки, освіти?
28 червня 1996 року Верховна Рада прийняла Конституцію України. Дайте характеристику Конституції та її основних положень. Яке значення вона має для країни?
Важливим поштовхом на шляху до демократизації стало створення Конституційного Суду, Вищої ради юстиції, інших державних інституцій.
Проаналізуйте основні положення змісту Закону про вибори за мажоритарно-пропорційною системою (жовтень 1997 р.). Яке він мав значення для подальшого розвитку політичної системи України?
Для характеристики суспільно-політичної ситуації використайте результати виборів за партійними списками. Чотиривідсотковий бар’єр подолали і дістали право на депутатські мандати відповідно до кількості отриманих голосів такі партії, як КПУ – 24,7%, НРУ – 9,4%, блок СПУ-СелПУ – 8,7, партія зелених України – 5,4, НДП – 4,9, “Громада” – 4,6, ПСПУ і СДПУ(о) – по 4%. Отже, вибори 1998 р. виграли ліві партії, у деяких регіонах за них проголосували більше половини виборців (Вінницька, Миколаївська, Полтавська, Черкаська, Сумська, Луганська, Харківська області). Проте в мажоритарних округах перемогу здобули претенденти, які в стінах парламенту увійшли здебільшого до складу президентсько-проурядових фракцій: під час реєстрації фракцій парламенту 44 депутати-мажоритарники ввійшли до складу фракцій лівих партій і блоків, 120 – до центристів. Це сприяло подальшому політичному структуруванню всього суспільства. Головою Верховної Ради було обрано О. Ткаченка, лідера Селянської партії України.
Перші кроки у діяльності парламенту нового скликання відбувалися під впливом майбутніх президентських виборів, що й зумовило партійні розколи і боротьбу з можливими претендентами. Однією з перших з цієї боротьби вибула партія “Громада”, лідер якої П. Лазаренко залишив Україну після розголосу щодо його корумпованої діяльності.
Проаналізуйте результати президентських виборів 31 жовтня 1999 року. Які політичні сили висунули своїх претендентів? У першому турі найбільшу кількість голосів набрав чинний Президент Л. Кучма, друге місце посів П. Симоненко – лідер Комуністичної партії України. В другому турі виборів перемогу здобув Л. Кучма, якого підтримали 16 млн виборців, тобто 56,2%, П. Симоненко отримав близько 10 млн голосів, або 37,5%. Чим можна пояснити велику підтримку КПУ з боку електорату України? Л. Кучма здобув переконливу перемогу в західних областях України, на Волині, у м. Києві, Сумській та Донецькій області. Своєрідним “червоним ланцюгом” в Україні за результатами підтримки П. Симоненка стали Вінницька, Полтавська, Чернігівська, Луганська, Херсонська, Кіровоградська, Черкаська області. У такий спосіб виборці проголосували проти невдалого економічного реформування від початку 1990-х р. Студентам необхідно з’ясувати, чому представники правих партій не змогли узгодити позиції щодо єдиного кандидата.
У державотворчому процесі значним досягненням у роки незалежності стала трансформація значення і ролі судової системи. Поясніть необхідність реформування судової системи? Чому вона не відповідала потребам часу? Студенти мають проаналізувати Закон України “Про статус суддів” (15 грудня 1992 р.). У ньому вперше було наголошено на тому, що суди є органами судової влади і стоять на одному рівні з органами законодавчої та виконавчої влади. Того ж року Верховна Рада схвалила Концепцію судово-правової реформи. За період з лютого 1992 по листопад 2000 р. Президент України видав більше ніж 30 указів, спрямованих на підвищення ефективності діяльності судової системи.
Слід охарактеризувати роль судової системи згідно з Конституцією України. Який принцип покладено в основу системи судів загальної юрисдикції? У липні 2001 р. Верховна Рада України прийняла пакет із 10 законів, спрямованих на здійснення судової реформи. Враховуючи кількість прийнятих законів та їх значущість для розбудови демократичних засад у сфері здійснення правосуддя, цю реформу називають “малою судовою реформою”. Основною ланкою судової системи є районні (міські) суди, які ведуть понад 90% усіх судових справ. За даними на 2000 р., цими судами було розглянуто 800 тис. справ про адміністративні правопорушення, близько 120 тис. господарських спорів та ін..
Верховний Суд України є вищим судовим органом у системі судів, який здійснює нагляд за судовою діяльністю всіх судів України, розглядає справи у порядку касації, вивчає та узагальнює судову практику. Судову систему в Україні утворюють 742 районних (міських) та 28 обласних і прирівняних до них судів загальної юрисдикції. У них працюють 4897 суддів. Крім того, діє 367 арбітражних (нині господарських) судів. Сьогодні фактично заново створюється правова інфраструктура, проводиться перепідготовка юридичних кадрів.
Склад депутатів після виборів 1998 р. не змінився. Для подолання багаторічного протистояння між президентською і парламентською гілками влади, з метою прискорення економічного реформування, створення конструктивної більшості у парламенті згідно з Указом Президента України 16 квітня 2000 р. було проведено референдум. Необхідно пояснити зміст питань референдуму і підстави, чому саме вони були винесені на обговорення. Громадяни України підтримали винесені на референдум питання, проте Верховна Рада фактично загальмувала їх імплементацію. Гостра політична криза 2000 р., пов’язана з “касетним скандалом” і вбивством журналіста Г. Гонгадзе, на деякий час фактично перервала хід політичної реформи.
Її поетапне продовження стало можливим лише після завершення чергових виборів до Верховної Ради, що відбулися 31 березня 2002 року. Серед партій і політичних блоків найбільшу кількість голосів отримали “Блок Віктора Ющенка “Наша Україна” – 23,57% голосів, КПУ – 19,98%, блок політичних партій “За єдину Україну!”– 11,77%. Головою Верховної Ради був обраний В. Литвин – лідер блоку центристських партій “За єдину Україну”.
Протягом 2003 року курс на реалізацію політичної реформи набув подальшого розвитку. Президент України Л. Кучма оприлюднив Указ “Про винесення на всенародне обговорення проекту Закону України” про внесення змін до Конституції України“, а також проекти політичної реформи, розроблені депутатськими фракціями. Необхідно проаналізувати ці законодавчі ініціативи, виділити спільне і відмінне в їх положеннях.
Головні зміни, що передбачалися в ході здійснення політичної реформи, - це створення парламентсько-президентської моделі державного управління з відповідною зміною повноважень усіх гілок влади. Підготовка і проведення виборів стала головною подією 2004 р. в Україні. Для “партії влади”, кандидатом від якої був висунутий В. Янукович, йшлося про нагальну потребу збереження свого контролю над усіма сферами життя в державі. Для опозиції і широких кіл громадськості, згуртованих навколо В. Ющенка, це був вирішальний момент для демократичної зміни існуючого корумпованого режиму. У першому турі голосування з 24 кандидатів на посаду Президента до другого туру вийшли Віктор Ющенко, за якого проголосували 11 125 395 виборців (39,87%) і Віктор Янукович – 10 969 579 голосів виборців (39,32%). Безпрецедентний рівень фальсифікацій та адміністративного втручання у виборчий процес з боку прихильників В. Януковича під час підбиття підсумків другого туру (21 листопада 2004 р.) спричинили вибух народного протесту, що отримав назву “Помаранчева революція”. Оголошення ЦВК переможцем В. Януковича не визнали мільйони українців і провідні держави світу – США, Канада, країни Європейського Союзу. 3 грудня 2004 р. Верховний Суд України визнав недійсними результати другого туру 21 листопада 2004 р. Свій внесок у розв’язання політичної кризи зробила Верховна Рада України, прийнявши необхідні законодавчі акти, міжнародна громадськість, зокрема президенти Польщі, Литви, лідери ЄС. За результатами виборів 26 грудня 2004 р. В. Ющенко отримав 15 115 712 голосів (51,99%), В. Янукович – 12 848 528 голосів (44,20%). 23 січня 2005 р. на урочистому засіданні Верховної Ради відбулася інавгурація новообраного Президента, а на Майдані Незалежності В. Ющенко склав присягу народу України.
Студентам необхідно проаналізувати парламентські вибори 2006 р., дострокові парламентські вибори 2007 р.
Серед передумов важкої політичної кризи 2007 року експерти називають: конкуренцію ключових політичних лідерів та їхню майбутню участь у президентських виборах; недостатність розмежування повноважень між гілками української влади. Власне, вона була продовженням політичної кризи 2004 року. 2 квітня 2007 року Президент України розпустив Верховну Раду та підписав Указ про дострокові парламентські вибори в Україні, які мали відбутися 27 травня 2007 року. Причиною розпуску, за Указом Президента Віктора Ющенка, було ігнорування вимог та порушення норм Конституції щодо формування парламентською більшістю депутатських фракцій. Проте парламент та Кабінет Міністрів назвали цей Указ неконституційним, Верховна Рада продовжувала свої засідання. Після тривалих суперечок основні політичні сили знайшли вихід зі складної ситуації. Президент України Віктор Ющенко підписав Указ на реалізацію відповідних пунктів Спільної заяви Президента, Голови Верховної Ради і Прем'єр-міністра від 27 травня про призначення позачергових виборів до Верховної Ради 30 вересня 2007 року. Указ підписано також, зважаючи на дострокове припинення повноважень народних депутатів, обраних від БЮТу та “Нашої України”, після чого Верховна Рада України V скликання припинила свою діяльність. А 30 вересня 2007 року на 450 депутатських місць у Верховній Раді претендували представники 20 політичних партій та блоків, яким треба було подолати тривідсотковий бар’єр. Кандидатами в народні депутати було зареєстровано 4 тисячі 857 осіб. Для проведення виборів Центральна виборча комісія в Україні утворила 225 виборчих округів, голосування проходило на 34 042 виборчих дільницях. За даними Центрвиборчкому, до списків виборців було внесено понад 37 млн. громадян, для голосування виготовлено 38 500 000 бюлетенів. Близько 70 тисяч співробітників внутрішніх справ забезпечували безпеку під час виборів. У закордонному виборчому окрузі було утворено 115 виборчих дільниць. Загалом до списків виборців на всіх дільницях закордонного виборчого округу внесено близько 433 тисяч громадян України. Для спостереження за ходом позачергових виборів в Україні ЦВК зареєструвала 3450 офіційних міжнародних спостерігачів. За офіційними даними, найбільшу кількість голосів набрала Партія регіонів (34,37%, 175 народних депутатів). Друге місце посів блок Юлії Тимошенко (30,71% - 156 депутатів), третє - блок “Наша Україна” – ”Народна самооборона” (14,15% - 72 депутати). Також до парламенту пройшли КПУ (5,39% - 27 депутатів) та блок Литвина (3,96% - 20 депутатів). Верховна Рада України VI скликання розпочала свою роботу 23 листопада 2007 року. Після тривалих переговорів було створено Демократичну коаліцію у складі блоку Юлії Тимошенко та “Нашої України-Народної самооборони” (228 народних депутатів).
Отже, процеси всебічного реформування суспільства не могли відбуватися безболісно. В Україні у першій половині 1990-х рр. спостерігалися безпрецедентна економічна криза, падіння рівня життя населення, загострилося політичне протистояння. Проте, незважаючи на всі труднощі, згодом відбулися позитивні зміни в усіх сферах життя, хоча й не так швидко і кардинально, як можна було б сподіватися.
До головних результатів пройденого шляху необхідно віднести: створення підвалин демократичного державного устрою, запровадження парламентаризму і виконавчої вертикалі, побудову незалежної судової системи, схвалення нової Конституції України, здійснення аграрної реформи, приватизацію та роздержавлення в промисловості та ін.
Студенти мають зробити аналіз президентських виборів 2010 р. Чому за їх результатами Юлія Тимошенко подала скаргу до Вищого адміністративного суду України? Суд частково задовольнив клопотання Тимошенко, зупинивши дію рішення ЦВК зі встановлення результатів для забезпечення позову, тобто до завершення розгляду скарги по суті.
Щодо клопотання Прем’єра заборонити Віктору Януковичу складати присягу Президента, то в цій частині клопотання залишили без розгляду, оскільки Янукович не є відповідачем у справі.
Верховна Рада своєю постановою затвердила дату інавгурації новообраного Президента – 25 лютого.