3.2. Порядок розгляду колективних трудових спорів примирними органами

Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" передбачає можливість розгляду КТС примирними органами. Так якщо предметом колективного спору є встановлення нових або зміна існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту або укладення чи зміна колективного договору (чи угоди), цей спір розглядається примирною комісією. Примирна комісія — це орган, який утворюється сторонами колективного трудового спору та складається з їхніх представників. Метою його створення є вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору. Залежно від рівня спору розрізняють національну, галузеву, територіальну та виробничу примирні комісії.

Залежно від рівня спору закон встановлює різні строки утворення примирної комісії. Вона утворюється за письмовою заявою однієї із сторін:

— на виробничому рівні — у триденний термін;

— на галузевому або територіальному рівні — у п'ятиденний термін;

— на національному рівні — у десятиденний термін з моменту виникнення колективного трудового спору.

Комісія складається з однакової кількості представників сторін. Ініціатором утворення примирної комісії може виступати будь-яка зі сторін. Вона звертається до іншої сторони з письмовою заявою, в якій вказуються пропозиції про утворення примирної комісії, її кількісний склад, а також щодо кандидатур її персонального складу. Рішення про встановлення кількості представників сторін визначається ними спільно та оформляється відповідним протоколом.

Сторони самостійно визначають порядок делегування представників до комісії, персональний склад представників та їхні повноваження і оформляють це відповідним рішенням.

Основним завданням примирної комісії є вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору (конфлікту).

На комісію покладаються такі повноваження:

— обговорення умов та порядку вирішення колективного спору, а також обмін думками представників з цих питань;

— консультації представників сторін із зацікавленими органами державної влади, іншими компетентними організаціями;

— обговорення варіантів вирішення колективного трудового спору і вибір з них найбільш прийнятного.

Організаційне та матеріально-технічне забезпечення роботи примирної комісії здійснюється за домовленістю сторін. За відсутності такої домовленості сторони несуть витрати у рівних частках.

Перед початком розгляду справи члени примирної комісії приймають регламент проведення засідань та обирають голову комісії.

Моментом створення комісії є делегування сторонами своїх представників до комісії.

Відповідно до закону комісія повинна розглянути спір і прийняти рішення у такі терміни:

— виробнича примирна комісія — у п'ятиденний термін;

— галузева або територіальна примирна комісія — у десятиденний термін;

— національна примирна комісія — у п'ятнадцятиденний термін з моменту створення комісії.

За згодою сторін спору ці терміни можуть бути продовжені.

Примирна комісія розглядає спір на своїх засіданнях. У разі потреби вона може залучити до свого складу незалежних посередників.

Незалежний посередник — це визначена за спільним вибором сторін особа, яка сприяє встановленню взаємодії між сторонами, проведенню переговорів, бере участь у виробленні примирною комісією взаємоприйнятного рішення. Незалежний посередник може бути обраний сторонами спору самостійно або за рекомендацією Національної служби посередництва і примирення. Списки незалежних посередників формуються цією ж службою. До них включаються авторитетні спеціалісти, які володіють знаннями та практичним досвідом у галузі трудових відносин, у тому числі вчені та громадські діячі, представники органів із працевлаштування та інші спеціалісти в галузі економіки, соціології, психології праці та законодавства про працю. У рекомендаціях Міжнародної організації праці звертається увага на те, що посередник повинен уміти спілкуватися з людьми, бути чесним, врівноваженим і терплячим, володіти даром переконання1. Як зазначається у літературі, посередництво передбачає активні форми втручання незалежного посередника, за яких він може пропонувати сторонам способи вирішення колективного спору. Його рекомендації розглядають як необов'язкові рекомендації2.

Основною метою діяльності незалежного посередника є досягнення довіри сторін колективного трудового спору, встановлення співробітництва між сторонами, сприяння у вирішенні колективного спору.

Основними вимогами до кандидатури незалежного посередника є такі:

— наявність вищої освіти;

— стаж не менше 3 років в органах виконавчої влади, місцевого самоврядування, організаціях роботодавців чи у профспілках або на іншій роботі, пов'язаній з регулюванням соціально-трудових відносин чи вирішенням колективних трудових спорів;

— володіння знаннями трудового законодавства і законодавства про вирішення колективних трудових спорів;

— проходження атестації та переатестації в НСПП.

Незалежний посередник, порадившись зі сторонами колективного трудового спору, сам визначає порядок роботи — регулярність зустрічей, нарад, проведення переговорів. Він має право вимагати від роботодавця необхідні документи та відомості, які сприятимуть вирішенню спору. Це можуть бути відомості загального характеру, а також ті, які стосуються предмета конкретного трудового спору.

Незалежний посередник має право брати участь в усіх засіданнях примирної комісії, проводити консультації з окремими членами примирної комісії, пропонувати сторонам для обговорення різні варіанти вирішення колективного трудового спору, ініціювати утворення трудового арбітражу, попереджати членів примирної комісії про можливі порушення чинного законодавства.

Незалежний посередник зобов'язаний вивчити зміст та причини колективного трудового спору, перевірити повноваження членів примирної комісії та подати письмовий звіт до НСПП про підсумки своєї участі у примирній процедурі. У випадку порушення незалежним посередником чинного законодавства сторони можуть відмовитись від його подальших послуг, повідомивши про це обласне відділення Національної служби.

Закон "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" вимагає, щоб при виконанні своїх професійних обов'язків незалежний посередник був вільний від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання у його діяльність як з боку сторін колективного трудового спору, так і з боку державних органів.

У зв'язку з цим посередник зобов'язаний протистояти будь-яким спробам посягання на його незалежність, бути принциповим у виконанні своїх професійних обов'язків, не допускати у своїй професійній діяльності компромісів, що применшували б його незалежність з метою догодити сторонам, іншим органам чи особам, якщо такі компроміси розходяться з нормами чинного законодавства і перешкоджають належному вирішенню колективного трудового спору.

Слід зазначити, що думка незалежного посередника не є обов'язковою для сторін. Його пропозиції носять рекомендаційний характер. Робота посередника завершується прийняттям погодженого рішення у письмовій формі або складанням протоколу розбіжностей.

За домовленістю між сторонами у роботі примирної комісії можуть брати участь й інші особи: експерти, консультанти тощо. Примирна комісія правомочна розглядати спір і ухвалювати рішення, якщо на її засіданні присутні не менше двох третин представників від кожної зі сторін і незалежний посередник, якщо він введений до складу комісії. її рішення оформляється протоколом. Рішення примирної комісії має для сторін обов'язкову силу. Воно виконується у порядку та в строки, визначені примирною комісією, яка направляє рішення сторонам на наступний день після його прийняття. Рішення також направляється регіональному відділенню Національної служби посередництва і примирення. Комісія припиняє свою роботу на наступний день після його прийняття.

У разі неприйняття примирною комісією взаємоприйнятного рішення колективний трудовий спір розглядається трудовим арбітражем.

Він також вирішує колективні трудові спори, якщо їхнім предметом є:

— виконання колективного договору, угоди або їх окремих положень;

— невиконання законодавства про працю.

Трудовий арбітраж — це орган, який складається із залучених сторонами колективного трудового спору фахівців, експертів та інших осіб і який приймає рішення щодо суті колективного трудового спору.

Основним завданням трудового арбітражу є вирішення спору між сторонами колективного трудового спору.

Він розглядає спір, дотримуючись таких принципів:

— законності;

— незалежності;

— рівності сторін спору;

— змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і доведенні своєї правоти;

— арбітрування;

— гласності та відкритого розгляду спорів.

Арбітраж утворюється за ініціативою однієї із сторін спору або за ініціативою незалежного посередника. На відміну від примирної комісії закон не пов'язує терміни утворення трудового арбітражу і терміни прийняття ним рішення із рівнем колективного трудового спору. Незалежно від рівня колективного спору трудовий арбітраж утворюється у триденний термін з моменту спливу строків прийняття рішення примирною комісією або ж з моменту виникнення спору, якщо він не підлягає розгляду примирною комісією.

Кількісний і персональний склад трудового арбітражу визначається за погодженням між сторонами спору. Рішення про це оформляється протоколом. До складу трудового арбітражу можуть входити народні депутати України, представники органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. На прохання сторін трудового спору регіональні відділення Національної служби посередництва і примирення направляють своїх спеціалістів, експертів для участі у роботі трудового арбітражу.

Якщо сторони не досягли згоди з приводу кількісного складу трудового арбітражу, він складається з трьох арбітрів.

До складу трудового арбітражу не можуть входити особи, які є представниками сторін колективного трудового спору, чи будь-які інші, які певною мірою зацікавлені у його вирішенні.

Трудовий арбітраж повинен розглянути спір і прийняти рішення у десятиденний строк від дня його створення. Сам арбітраж може продовжити цей термін до двадцяти днів. Рішення про продовження терміну приймається більшістю членів трудового арбітражу.

Сторони спору мають право домовитись про місце та процедуру розгляду спору. Така домовленість оформляється протоколом. Якщо ж сторонами рішення з цих питань не прийняте, то сам трудовий арбітраж має право встановити процедуру розгляду спору і місце його розгляду з урахуванням обставин справи.

Голова обирається із числа членів трудового арбітражу більшістю голосів.

Колективний трудовий спір розглядається за обов'язкової участі представників сторін колективного спору. Якщо арбітраж визнає за необхідне, у вирішенні спору беруть участь представники й інших зацікавлених органів та організацій.

Усі документи або інша інформація, яка подається однією із сторін трудовому арбітражу, обов'язково передаються для ознайомлення з ними іншій стороні. Сторони також в обов'язковому порядку ознайомлюються з висновками експертів та ініпими документами, які знаходяться в розпорядженні трудового арбітражу.

На жаль, чинне законодавство не встановлює навіть загальних правил розгляду спору трудовим арбітражем.

У роботі трудового арбітражу за власною ініціативою можуть брати участь представники Національної служби посередництва і примирення.

Трудовий арбітраж має право винести рішення про відмову у розгляді справи про трудовий спір у випадках, коли розбіжності між сторонами не є предметом колективного трудового спору, якщо була порушена послідовність застосування примирних процедур, зокрема, коли не утворювалась примирна комісія, якщо вона повинна розглядати спір або винесла рішення, але сторони його не виконують. Також трудовий арбітраж не розглядає спір у випадку, коли сторони досягли угоди про врегулювання розбіжностей.

Рішення трудового арбітражу приймається більшістю голосів його членів, оформляється протоколом, який підписується всіма членами трудового арбітражу. Будь-який член арбітражу має право викласти письмово свою окрему думку, якщо він не згодний з рішенням. Окрема думка члена трудового арбітражу долучається до протоколу засідання.

Національна служба посередництва і примирення роз'яснила, що засідання трудового арбітражу, де приймається резолютивна частина рішення, може бути проведене лише у повному складі членів трудового арбітражу.

Рішення трудового арбітражу, як і будь-якого іншого органу, який розглядає спори щодо суті, складається зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.

У вступній частині вказуються найменування трудового арбітражу, дата прийняття рішення, сторони спору, прізвище, ім'я та по батькові членів трудового арбітражу, представників сторін та інших осіб, які брали участь у засіданні арбітражу, відомості про попередню домовленість сторін щодо обов'язковості або необов'язковості рішення арбітражу для сторін.

Описова частина поєднує у собі короткий виклад вимог найманих працівників, відповіді роботодавця на висунуті вимоги разом з соціально-економічним обґрунтуванням, короткий виклад заяв і пояснень сторін та їх представників, інших осіб, які брали участь у роботі арбітражу, а також стислий опис дій, які виконав трудовий арбітраж.

Мотивувальна частина рішення містить відомості про причини виникнення колективного трудового спору, докази та обґрунтування прийнятого рішення, а також посилання на законодавство, яким керувався трудовий арбітраж при винесенні рішення.

У резолютивній частині міститься висновок про задоволення, часткове задоволення або відмову у задоволенні вимог найманих працівників щодо кожної із заявлених вимог окремо. У резолютивній частині обов'язково вказується строк виконання рішення трудового арбітражу.

Рішення трудового арбітражу є обов'язковим для сторін спору, якщо вони про це домовились. Така домовленість приймається при утворенні трудового арбітражу. Якщо сторони не домовились про обов'язковість його рішення, то відпадає потреба для його утворення, що можна визнати недоліком чинного законодавства.

Рішення трудового арбітражу надсилається сторонам у триденний термін з моменту його прийняття. Копія його — регіональному відділенню Національної служби посередництва і примирення.

Рішення трудового арбітражу розглядається сторонами у семиденний термін після його отримання. Якщо воно не змогло врегулювати розбіжностей, їхні причини, з обґрунтуванням позицій доводиться до відома протилежної сторони та до Національної служби посередництва і примирення.

Дія повноважень трудового арбітражу припиняється одночасно з припиненням розгляду справи та прийняттям рішення або після закінчення передбаченого законодавством строку для його прийняття. Організаційне та матеріально-технічне забезпечення роботи трудового арбітражу здійснюється сторонами трудового спору за взаємною домовленістю. Така домовленість повинна бути укладена при прийнятті рішення про утворення трудового арбітражу. Якщо сторони не домовились про умови забезпечення його діяльності, витрати поділяються в рівних частках. Законодавством встановлені гарантії діяльності незалежних посередників, членів примирних комісій і трудових арбітражів. На них поширюються гарантії, передбачені законодавством про працю для виборних профспілкових працівників, членів рад трудових колективів у частині зміни умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності, звільнення, соціальних пільг і збереження місця роботи на час виконання повноважень.

Оплата праці у розмірі не менше середньомісячної заробітної плати за основним місцем роботи, відшкодування витрат, пов'язаних з участю у примирних процедурах членів примирної комісії, незалежних посередників, членів трудового арбітражу здійснюється сторонами колективного трудового спору також за взаємною домовленістю (якщо сторони не досягли згоди — у рівних частках).

До витрат, пов'язаних з участю у примирних процедурах щодо вирішення колективного трудового спору, належать:

— виплата добових за весь період відрядження, якщо таке необхідне;

— відшкодування витрат на проїзд;

— відшкодування витрат на оплату проживання, харчування та побутові послуги, а також телефонні розмови;

— відшкодування за оренду автотранспорту для здійснення службових поїздок під час проведення примирних процедур.

Повне відшкодування витрат, пов'язаних з участю у примирних процедурах, членів примирної комісії, незалежного посередника, членів трудового арбітражу здійснюється сторонами колективного трудового спору не пізніше, ніж на другий день після закінчення роботи відповідного примирного органу. Сторони спору у триденний термін після повного відшкодування витрат, пов'язаних з участю у примирних процедурах, інформують про це Національну службу посередництва і примирення або її відповідне регіональне відділення.

Спори, пов'язані з відшкодуванням витрат за участь у примирних процедурах, вирішуються у судовому порядку. 3.3. Участь Національної служби посередництва і примирення у вирішенні колективних трудових спорів

Для вирішення колективних трудових спорів державою створений спеціальний орган — Національна служба посередництва і примирення. Вона сформована Указом Президента України від 17 листопада 1998 р. на підставі Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".

Національна служба посередництва і примирення (НСПП) — це постійно діючий орган, створений Президентом України для сприяння врегулюванню колективних трудових спорів (конфліктів). Основними її завданнями є:

— сприяння взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних спорів;

— прогнозування виникнення трудових спорів та сприяння своєчасному їх вирішенню;

— здійснення посередництва і примирення під час вирішення спорів.

Закон прямо вказує, на яких стадіях спорів НСПП може брати участь у вирішенні колективних спорів та які заходи проводити.

Національна служба здійснює прогнозування колективних трудових спорів. Основними принципами, на яких базується прогнозування колективних трудових спорів (конфліктів), є:

1) принцип цілісності: забезпечується розробленням взає-моузгоджених прогнозних документів щодо колективних трудових спорів (конфліктів) у окремих галузях економіки, адміністративно-територіальних одиницях чи підприємствах, установах і організаціях;

2) принцип об'єктивності: полягає в тому, що прогнозні документи розробляються на основі даних органів державної статистики, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та результатів вивчення економічної чи соціальної ситуації структурними підрозділами НСПП;

3) принцип гласності: полягає в тому, що прогнозні документи, підготовлені структурними підрозділами НСПП, є доступними для громадськості; 4) принцип обґрунтованості і достовірності: передбачає, що показники, висновки, тенденції і, зрештою, сам прогноз мають бути економічно та соціально обґрунтованими, базуватися на достовірних джерелах, перевірених шляхом зіставлення різних джерел інформації, спиратися на науково вивірену методику прогнозування.

Метою здійснення прогнозування колективних трудових спорів (конфліктів) є моделювання можливих проблем у соціально-трудових відносинах, вірогідності виникнення колективних трудових спорів (конфліктів) за певних умов, що є орієнтиром і підставою для своєчасного врегулювання розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин, вироблення висновків та рекомендацій НСПП для зацікавлених органів, установ, організацій. Прогнозування колективних трудових спорів (конфліктів) на виробничому рівні здійснюється на основі комплексного аналізу стану використання виробничого, науково-технічного та трудового потенціалу, оцінки досягнутого рівня розвитку відповідного підприємства, установи, організації та очікуваних тенденцій зміни впливу цих чинників.

За результатами прогнозування НСПП приймає рекомендації, які підлягають обов'язковому розгляду відповідними органами.

При висуненні вимог наймані працівники можуть звернутися до НСПП і надіслати їй свої вимоги. На цьому етапі спору ще немає, однак НСПП здійснює реєстрацію висунутих працівниками вимог і може перевірити отримання їх протилежною стороною спору. Вона також може проконтролювати розгляд вимог роботодавцем чи державними органами, якщо розгляд і вирішення вимог найманих працівників виходить за межі компетенції роботодавця. Працівники служби можуть роз'яснити представникам сторін порядок вирішення спору, їхні права та обов'язки. Після початку колективного трудового спору НСПП може перевірити (у разі необхідності) повноваження представників сторін.

НСПП аналізує вимоги найманих працівників, здійснює оцінку їх обґрунтування та відповідності чинному законодавству.

Національна служба посередництва і примирення формує списки незалежних посередників і трудових арбітрів, проводить їх підготовку. На прохання сторін спору може пропонувати кандидатури незалежних посередників та членів трудового арбітражу для участі у примирних процедурах.

Починаючи з етапу виникнення колективного трудового спору, представники НСПП можуть брати активну участь у формуванні примирних органів та у примирних процедурах.

Вони можуть брати активну участь у вирішенні колективного спору примирною комісією та трудовим арбітражем; при визначенні регламенту та повноважень трудового арбітражу. На етапі виникнення колективного трудового спору і на подальших етапах НСПП сприяє встановленню контактів між сторонами спору. На прохання сторін Національна служба посередництва і примирення розглядає матеріали спору з метою його вирішення.

Якщо спір виник на виробничому чи територіальному рівнях, матеріали розглядає начальник регіонального відділення, а на галузевому чи національному рівнях — голова Національної служби посередництва і примирення. У зверненні до відповідного органу служби повинні бути викладені вимоги найманих працівників і відповідь на них роботодавця із соціально-економічним обґрунтуванням. До цього додаються рекомендації незалежного посередника, протоколи засідань примирної комісії та трудового арбітражу, висновки спеціалістів.

Відповідний орган НСПП розглядає всі матеріали і в десятиденний термін надсилає сторонам своє рішення. Таке рішення має рекомендаційний характер, однак підлягає обов'язковому розгляду сторонами у семиденний термін.

Служба координує вирішення сторонами колективного спору питань щодо організаційного, матеріально-технічного і фінансового забезпечення роботи незалежних посередників, членів примирних комісій і трудового арбітражу. Крім того, здійснює контроль за виконанням сторонами колективного трудового спору рішень примирних органів. Якщо представники служби визнають за необхідне, до участі у примирних процедурах за погодженням зі сторонами спору можуть залучати народних депутатів України, представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

На етапі проведення страйку НСПП також сприяє сторонам у проведенні колективних переговорів. У випадках, коли Законом передбачена заборона проведення страйку і якщо рекомендації служби не враховано сторонами, вона звертається із заявою про вирішення колективного трудового спору відповідно до Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольського міського судів, а також бере активну участь у розгляді спору у судах.

Відповідно до Закону та Указу Президента України НСПП проводить роботу щодо вивчення та узагальнення причин виникнення колективних трудових спорів і можливих її наслідків. На основі проведеного аналізу вона розробляє пропозиції щодо попередження колективних трудових спорів, вивчає та узагальнює вітчизняний та іноземний досвід роботи щодо запобігання та врегулювання колективних трудових спорів. Національна служба вносить у встановленому порядку пропозиції щодо вдосконалення законодавства з питань вирішення колективних трудових спорів, а в межах своєї компетенції розробляє та затверджує акти, які регулюють порядок здійснення примирних процедур. Так, наказом Національної служби посередництва і примирення від 24 квітня 2001 р. затверджено "Положення про порядок проведення примирних процедур по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів)". Крім того, НСПП затверджує положення про примирну комісію, про трудовий арбітраж та про незалежного посередника.

Працівники служби користуються правом безперешкодного (при пред'явленні відповідного посвідчення) відвідання підприємств з метою врегулювання спорів, виявлення та усунення причин, які їх породжують.

До складу Національної служби посередництва і примирення входять висококваліфіковані фахівці та експерти з питань вирішення колективних трудових спорів. Вона має свої регіональні відділення в усіх областях України та в Автономній Республіці Крим.

На відділення Національної служби в областях покладаються такі завдання:

— сприяння поліпшенню соціально-трудових відносин та запобігання виникненню колективних трудових спорів;

— прогнозування колективних трудових спорів та сприяння своєчасному їх вирішенню; — сприяння взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів, що виникли між ними;

— здійснення посередництва для вирішення колективних трудових спорів.

Обласні відділення очолює начальник відділення, який призначається і звільняється з посади головою НСПП. Керівні працівники відділень призначаються та звільняються головою служби за поданням начальника відділення. Всі інші працівники призначаються і звільняються начальником відділення.

Рішення НСПП мають рекомендаційний характер, хоч і повинні бути розглянуті сторонами колективного спору та відповідними центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Якщо у вимогах найманих працівників чи профспілки закладені питання, вирішення яких відповідно до законодавства віднесено до компетенції центральних або місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, Служба надсилає свої рекомендації разом з відповідними матеріалами керівникам цих органів. Ті, в свою чергу, зобов'язані розглянути їх у семиденний термін і проінформувати про прийняті ними рішення сторони і Національну службу посередництва і примирення.