Принципи організації

заг правила формув систем, які забезпечують упорядкованість та доцільність функціонування систем. є відображенням закономір­ностей функціонув та розвитку о-цій, вони поглиб­люють і розвивають закони о-ції. Найбільш важливими є універсальні принципи організації, які мають загальний х-р, тому що вони розповсюдж як на природу, так і на організаці д-ть людини.

Пр ланцюгового зв’язку означає, що будь-яке поєднання комплексів (компонентів) відбувається через загальні ланки, які утворюють ланцюговий зв’язок

Пр інгресії означає, що ланцюговий зв’язок утворюється шляхом входження комплексів (компонентів), які сприяють, грають роль «посередників» у такі, що організуються

Пр підбору полягає у тому, що будь-яка подія в організації може розглядатися як збереження або збіль­шення одних елементів, зміцнення або підсилення одних зв’язків, вилучення, зменшення або послаблення інших

Пр рухомої рівноваги полягає у тому, що будь-яке збереження форм розглядається як рухома рівновага, а будь-яка рухома рівновага - як практична відносна рів­ність асиміляції та дезасиміляції

Пр слабкої ланки означає, що система відтворю­ється необхідної якості, якщо забезпечується стійкість відносно слабкої ланки

Збереження рівноваги організації та її цілісності

Реалізація закону самозбереження забезпечує органі­зації її рівноважне функціонування, що передбачає безперервну підтримку ентропії системи на низькому рівні та безперервну протидію чинникам, які руйнують порядок у системі. Рівновага:динамічна, статична

О-ція існує у статичній рівновазі, якщо її структура з часом не змінюється, тобто вона здійснює певні заходи щоб пристосуватися до зн середовища. Це - гомеостатична рівновага. За динамічною рівновагою структура організації зміню­ється, вона не тільки пристосовується до вимог зовніш­нього середовища, але і надає їй нову інформацію. Це - морфогенетична рівновага

Стійкість о-ції. Зн ст організації досягається завдяки зов­нішньому управлінню, наприклад, державному впливу на чинники зовнішнього середовища

Вн ст організації визначається її своєчас­ним і раціональним реагуванням на зміни зовнішнього середовища

Спадкова ст організації формується за рахунок «спадкового управління», тобто формуванням, збережен­ням і розвитком її внутрішньої міцності, внутрішнього потенціалу, та його складових

Сумарна ст організації визначається як складний результат часткових стійкостей різних її частин (елемен­тів, зв’язків) стосовно спрямованих на них діям

Організаційні теорії

Генезис концепції організації пов’язаний з розвитком суспільства, розвитком виробництва, особливо з його індуст­ріалізацією. У теперішній час також значно впливає і процеси інтеграції та глобалізації.

М. Вебер, Г. Таун)

Основні організаційні теорії

Класична організаційна теорія, Теорії організаційної поведінки, Теорія інститутів та інституційних змін, Популяційно-екологічна (еволюційна) теорія (теорія природного відбору), Тектологія О. Богданова, Ноосфера В. Вернадського

Класична організаційна теорія - перша систематизована теорія, яка пропонувала механістичні конструкції для ефективного функціонування організацій

Основний зміст теорії: максимізація зростання продуктив­ності праці шляхом раціоналізації виробництва, регламен­тації використання ресурсів, стандартизації інструментів і операцій, обліку робочого часу, дослідження процесів праці, хронометражу, контролю операцій, диференціації оплати праці та ін., отже - науковий технократизм (механіцизм)

А. Файоль: розробка універсальних принципів організації праці (управління); 14 принципів

М. Вебер - теорія ідеальної бюрократії

Теорії організац поведінки: т людських стосунків і поведінк наук, «с-ма 4», т адмін. Поведінки, т Гласьєр

«Система - 4»: організація будується на мотивах людини, які виявляються через визначення цілей, прийняття рішень, контроль та децентралізацію. організація - це окремі групи, які об’єднують керівники, тобто спрацьовує «шпильковий ланцюг».

Згідно з теорією адміністративної поведінки - влада «делегується» знизу вгору, керівники змінюють людину, щоб вона здійснювала необхідні дії внаслідок власної мотивації.

За теорією Гласієр організація складається з підсистем: виконавчої, апеляційної, законодавчої, представницької. Кожна з них виконує виключні функції у межах органі­зації, однак вони частково пересікаються і взаємодіють.

Інституціональна теорія намагається зрозуміти чому організації набувають певної форми, наскільки вони можуть бути схожими?

Великі інституційні зміни відбуваються повільно. Коли суспільство відчуває імовірність отримати дохід, немож­ливий в існуючих умовах, з’являються нові інститути

Закони змінюються за короткий час; неформальні норми - поступово, що є легітимним підґрунтям дії законів

Політичні інститути зберігають стабільність, якщо їх підтримують організації, яким вигідна ця незмінність

інституціональна теорія розглядає побудову організацій не тільки як раціональний процес, але і як процес внутрішнього і зовнішнього тиску, що посту­пово призводить до тотожності організації певного «поля»

волюційна теорія пропонує перенести аналогії з біоло­гічної еволюційної теорії до теорії організації

Головним для тектології є визначення об’єктивних закономірностей виникнення, функціонування й руйнування систем (організаційних комплексів). Від способу поєднання елементів системи залежить позитивне або негативне їх функціонування

Ноосфера означає якісно новий стан всього зовнішнього середовища, який формується під впливом розумової та фізичної діяльності людини («ноос» - розум, «сфера» - куля). Виникає нова форма руху матерії - соціальна, яка породжує нове джерело і нову форму енергії - ноосферну і біосоціальну енергію. Остання формує суспільну людину і суспільну культуру. В людині органічно поєднуються приватні, колективні, суспільні і загальнопланетарні інтереси

Еволюція теоретичних концепцій організації

Теоретичні концепції організації, які визначають її сут­ність, роль та основні критерії, що використовуються для оцінювання ефективності діяльності різноманітних організа­ційних структур, постійно еволюціонують.

Основою відповідних організаційних теорій є моделі організацій.

Основні моделі організацій(орган і проблемна)

Органічний підхід (органічна модель) передбачає само­регуляцію, що дозволяє зберігати відносно постійними властивості й функції організації за мінливим зовнішнім середовищем

Властивості органічної моделі організації

В організації відсутній функціональний поділ праці, жорсткий поділ цілей, індивідуальні завдання і сфери відповідальності -

вони постійно змінюються

Руйнується ієрархія, домінують горизонтальні комунікації і

неформальні зв’язки

Управління конкретними завданнями може здійснюватися

будь-яким рівнем і підрозділом організації

Регламентація робіт низька, домінує ініціатива, імпровізація, але не планування

Розвиток особистих властивостей працівників, їх творчого

потенціалу є запорукою ефективності організації

Можливостями керуються більш ніж обмеженнями

Заохочуються сумніви і суперечності, але не сліпа віра і безконфліктність

У процесі прийняття рішень домінують переконання, а не влада

Розподіл обов’язків обумовлюється не посадою, а характером проблеми

Працівникам надається свобода дій за збільшенням відпові­дальності

Проблемна організація - складний соціальний організм, суб’єкт, ‘здатний виявляти і вирішувати свої проблеми. Тому організація зберігається у часі і просторі

Властивості проблемної організації

Основною властивістю організації є не цілеспрямованість, а сталість, збереження цілісності й життєздатності за зовніш­німи та внутрішніми збуреннями, цілеспрямованість має допо­міжну роль

Організація є соціальним суб’єктом, який усвідомлює власну цілісність і здатній сприймати збурення зовнішнього і внут­рішнього середовищ як проблеми, реагуючи на них розум­ними діями

Проблеми організації є не перешкодами досягнення мети, а виявленням природних потреб і можливостей - (основні: потреби збереження і розвитку)

Проблемна модель є альтернативою цільовим моделям, в яких мета є чинником утворення систем

Цілі організації визначаються в залежності від проблем, які виникають, а не проблеми визначаються в залежності від характеру цілей; організації, які пов’язані з визначенням і ви­рішенням проблем організації, належать до функцій управ­ління і повинні розглядатися як класичні функції управління (планування, організація, мотивація, контроль)

Структура організації визначається характером проблем; під час визначення і вирішення проблем організація визначає для себе цілі, планує діяльність, змінює структуру, у т. ч. створює штучні цільові організаційні системи

Організація складається людьми, усвідомлюють себе часткою цілісного організму і діють за його правилами, нормами, принципами, тобто визнають обмеження, які визначають взаємодію людей

Організація виконує функції управління своїми проблемами, а її члени повинні вміти передбачувати і сортувати проблеми, аналізувати їх, готувати і реалізовувати відповідні рішення