- •Питання 1 Економіка – основа життя людського суспільства. Економічна структура суспільства. Продуктивні сили і виробничі відносини.
- •Питання 2 Предмет дисципліни “ Політична економія ”. Економічні закони і категорії. Методи і функції політекономії.
- •Питання 3 Зародження й розвиток політичної економії, її напрями та школи.
- •Питання 4 Виробництво як процес, його зміст. Поняття технологічного способу виробництва та основних етапів його історичної еволюції.
- •Питання 5 Основні чинники виробництва та їх взаємодія.
- •Питання 6 Вартісні форми сукупного суспільно продукту: ввп, внп, кінцевий продукт, чистий продукт.
- •Питання 7 Показники ефективності суспільного виробництва.
- •Питання 8 Економічні потреби, їх роль у розвитку виробництва. Закон зростання потреб, механізм його дії.
- •Питання 9 Економічні інтереси, їх класифікація, взаємозв’язок з потребами.
- •Питання 10 Власність як економічна категорія. Юридичний та історичний аспект власності. Об’єкти та суб’єкти власності.
- •Питання 11 Еволюція відносин власності. Відносини власності в Україні.
- •Питання 12 Типи, форми і види власності.
- •Питання 13 Економічні ресурси, їх види. Вибір альтернативних варіантів використання ресурсів . Виробничі можливості і крива виробничих можливостей.
- •Питання 14 Риси, причини та історичні умови виникнення товарного виробництва. Порівняльна характеристика натурального і товарного виробництва.
- •Питання 15 Товар і його властивості. Двоїстий характер праці, втіленої в товарі.
- •Питання 16 Закон вартості і його функції. Теорії вартості.
- •Питання 17 Виникнення, суть і функції грошей.
- •Питання 18 Теорії грошей. Закон грошового обігу.
- •Питання 19 Суть, причини виникнення та соціально-економічні наслідки інфляції. Методи стабілізації валют.
- •За темпами зростання:
- •Питання 20 Ринок: суть, функції, умови функціонування. Види ринків.
- •Функції ринку:
- •Питання 21 Інфраструктура ринку.
- •Питання 22 Попит і пропозиція, фактори, які їх визначають. Суть закону попиту і пропозиції.
- •Питання 23 Суть закону попиту і пропозиції, його графічне зображення.
- •Питання 24 Конкуренція і ринок. Види і типи конкуренції. Методи конкурентної боротьби.
- •Питання 26 Підприємництво, його суть, мета і основні форми. Принципи і функції підприємництва.
- •Питання 27 Малий бізнес. Малі підприємства, їх суть, система організації, принципи діяльності.
- •Питання 28 Домашні господарства в ринкових умовах.
- •Питання 29 Акціонерні товариства і акціонерний капітал. Акції і облігації.
- •Питання 30 Підприємництво в сільському господарстві, його особливості.
Питання 4 Виробництво як процес, його зміст. Поняття технологічного способу виробництва та основних етапів його історичної еволюції.
Для задоволення своїх потреб люди виробляють різноманітні товари й послуги. Суспільне виробництво – це сукупна організована діяльність людей із перетворювання сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування і розвитку. Виробництво характеризується такими ознаками:
завжди є суспільним;
має безперервний характер розвитку, постійно повторюється;
у процесі виробництва між людьми виникають економічні відносини;
виробництво є складовою частиною соціально-економічної системи.
Виробництво можливе тільки в процесі праці, яка має завершений характер. Основним результатом виробництва є готовий продукт, до складу якого входять матеріальні і нематеріальні блага і послуги, які створюються в різних сферах і галузях суспільного виробництва. За характером діяльності людей у суспільстві можна виділити три великі сфери виробництва:
основне виробництво;
виробнича інфраструктура;
соціальна інфраструктура.
Основне виробництво – це галузі матеріального виробництва, де безпосередньо виготовляються предмети споживання і засоби виробництва. До основного виробництва належать:
промисловість;
будівництво;
сільське господарство;
рибальство;
мисливство і лісове господарство.
Виробнича інфраструктура – це комплекс галузей, які обслуговують основне виробництво і забезпечують ефективну економічну діяльність народного господарства. До них належать:
транспорт;
зв’язок;
торгівля;
кредитно-фінансові заклади;
спеціалізовані галузі ділових послуг (інформаційні, рекламні та інші).
Основне виробництво і виробнича інфраструктура в сукупності становлять сферу матеріального виробництва.
Соціальна інфраструктура – це нематеріальне виробництво, де створюються нематеріальні форми багатства, які відіграють вирішальну роль у примноженні розумових і фізичних здібностей людей, їх професійних знань.
Сфера соціальної інфраструктури включає такі галузі:
охорону здоров’я і фізичну культуру;
систему підвищення кваліфікації;
житлово-комунальне господарство;
культуру і мистецтво.
Суспільне виробництво за структурою складається з таких фаз:
а) власне виробництво;
б) розподіл;
в) обмін;
г) споживання.
Фази виробництва тісно між собою пов’язані, хоча кожна з них відокремлена, має свої особливості.
Споживання – це використання створених благ. Воно буває виробниче і особисте. Виробниче споживання – це використання засобів виробництва і робочої сили працівника для виготовлення необхідного продукту. Виробниче споживання практично визначає виробництво. З ним пов’язане і особисте споживання, в процесі якого відбувається відтворення робочої сили.
Споживання визначає мету виробництва і його структуру. Виробництво створює предмети споживання, породжує нове споживання, визначає його спосіб.
Перед тим як надійти до споживача, продукт має бути розподілений.
Види розподілу:
а) розподіл засобів виробництва;
б) розподіл трудових ресурсів;
в) розподіл предметів споживання.
У процесі розподілу встановлюється частина кожного працівника у створенні суспільного продукту. Але, щоб отримати саме те, що необхідно для задоволення конкретних потреб суспільства, продукт має пройти стадію обміну
Обмін виступає в трьох видах:
а) обмін діяльністю і здібностями;
б) обмін засобами виробництва;
в) обмін предметами споживання.
Виробництво, розподіл, обмін і споживання завжди слід розглядати як органічне ціле. Це дає змогу розкрити зміст економічного ладу як скоординованої системи економічних відносин.
Продуктивні сили і виробничі відносини складають технологічний спосіб виробництва. В процесі еволюції людської цивілізації технологічний спосіб виробництва зазнавав змін. Ці зміни можна характеризувати за окремими структурними елементами і системно. Так, з погляду засобів праці, розрізняють кам’яний, бронзовий, мідний, залізний вік, що прийшли на зміну один одному в межах первіснообщинного ладу. Рабовласницький спосіб виробництва грунтувався на залізних знаряддях виробництва. Капіталістичний спосіб виробництва можна назвати віком синтетики, поєднання металів і кераміки, віком надтвердих матеріалів. З погляду використовуваних сил природи в межах техноголічного способу виробництва можна виділити вік сонця, вогню, вітру, електроенергії, атомної та ядерної енергії. Залежно від предметів праці можна виділити такі епохи еволюції технологічного способу виробництва, як збирання плодів, полювання і рибальства, тваринництва, землеробства, ремісництва, промисловості, послуг, інформації. Системною характеристикою технологічного способу виробництва є тип зв’язку між людиною-працівником і засобами праці. На початковому етапі розвитку суспільства більшість технологічних функцій виконувала сама людина. Засоби праці при цьому впливали на предмет праці. Цей тип зв’язку між людиною і засобами праці має назву ручної праці, а перший технологічний спосіб виробництва називається ручним. Він існував від моменту виготовлення людиною найпростіших знарядь праці до появи перших машин. Спосіб виробництва, який грунтується на машинній праці, називається машинним виробництвом. Найважливішою закономірністю цього технологічного способу виробництва є перетворення часткового робітника на додаток машини, тобто технологічне підкорення праці капіталом. Третім технологічним способом виробництва є автоматизоване виробництво, розвиток якого бере свій початок з часу розгортання НТР. При цьому ліквідовується технологічне підкорення праці капіталом. З’являється автоматично керуючий пристрій, який долає обмеженість психофізичних можливостей людини як суб’єкта, що управляє і звільняє людину не лише від ручної праці, а й від виконавчих функцій і частково від функцій розумової праці нетворчого змісту. За допомогою техніки здійснюється контроль за роботою механізмів, якістю продукції, вплив на предмети праці, відбувається виробництво автоматизованої системи машин самими машинами під контролем людини. Лише за цих умов об’єктивною необхідністю стає розвиток усіх сил людини як біосоціальної істоти, її творчих здібностей.