Питання 23 Суть закону попиту і пропозиції, його графічне зображення.

Закон попиту і пропозиції є основним законом ринку. Попит – це потреба в товарах, задоволена грошима. Попит на товар залежить від ціни. Чим вища ціна, тим менший попит. Залежність попиту від ціни називається законом попиту. На попит впливають і нецінові фактори:

- величина доходу (чим більший дохід, тим більший попит);

- кількість покупців на ринку (чим більше покупців, тим більший попит);

- ціни на суміжні товари.

Пропозиція - це сукупність товарів і послуг, які за певними цінами готові продати на ринку виробники.

Графік рівноваги попиту і пропозиції має такий вигляд: На ринку можливе відхилення ціни від рівноважного рівня. Якщо ціна менша за ціну рівноваги, встановлюється дефіцит. Дефіцит характеризує певний стан ринку, коли платоспроможний попит перевищує пропозицію при фіксованому значенні ціни. Якщо ціна перевищує ціну рівноваги, встановлюється товарний надлишок. Товарний надлишок характеризує стан ринку, коли за певної ціни пропозиція товару на ринку перекриває платоспроможну потребу в ньому. Про дію закону попиту і пропозиції свідчить, по-перше те, що низькі ціни посилюють у споживачів бажання купувати товар за зниженими цінами. По-друге, оскільки споживання підлягає дії принципу знижувальної граничної корисності, то споживачі купують додаткові одиниці продукту лише за умови, що його ціна знижується. По-третє, підтвердженням цього є ефект доходу і ефект заміщення.

Питання 24 Конкуренція і ринок. Види і типи конкуренції. Методи конкурентної боротьби.

Важливим складовим компонентом ринкового механізму є конкуренція. Конкуренція – це боротьба між відокремленими виробниками продукції щодо задоволення своїх інтересів, пов’язаних з продажем продукції, виконанням робіт, наданням послуг одним і тим же споживачам. Основне завдання конкуренції – завоювати ринок, забезпечити одержання прибутку.

Конкуренція має як позитивні так і негативні риси.

Негативні риси:

- дрібні виробники витісняються крупним капіталом;

- загострюється безробіття;

- посилюється майнове розшарування.

Позитивні риси :

- конкуренція є рушійною силою економіки;

- конкуренція стимулює покращувати якість продукції;

- конкуренція заставляє впроваджувати нові технології;

- конкуренція спонукає постійно поповнювати асортимент продукції;

- конкуренція вимагає стежити за науково - технічним прогресом.

Конкуренція – це об’єктивний економічний закон товарного виробництва, який виражає внутрішні необхідні стійкі зв’язки між відокремленими виробниками і споживачами продукції. Внаслідок дії закону підприємці змушені знижувати затрати, покращувати якість. Закон конкуренції є проявом внутрішніх протиріч:

- між дрібними і середніми підприємствами за вигідні умови виробництва і збуту;

• між великими компаніями;

• між підприємствами монополізованого і немонополізованого сектора економіки;

- між підприємствами монополізованого сектора і державою;

- між підприємствами – виробниками і підприємствами – споживачами;

- між пропозицією продавців і попитом покупців;

- між різними категоріями населення.

Умовами конкуренції є:

- наявність на ринку великої кількості виробників конкретного товару;

- свобода вибору господарської діяльності;

відповідність між тим, що визначає попит, і тим, що визначає пропозицію,

- наявність ринку засобів виробництва.

Формами прояву закону конкуренції є різні види конкуренції:

- внутрішньогалузева – це боротьба між виробниками, які діють в одній галузі виробництва. Внаслідок різного рівня техніки, організації виробництва, інтенсивності праці на кожному підприємстві встановлюється індивідуальна вартість товару, але на ринку складається суспільна вартість. Результатом цієї конкуренції є перетворення індивідуальних вартостей в ринкову вартість.

- міжгалузева – це конкуренція між виробниками, що діють в різних галузях виробництва. Внаслідок різних умов виробництва в галузях підприємці при однакових затратах капіталу отримують неоднакову кількість продукту. Пропозиція товару в менш прибуткових сферах зменшується, а в прибуткових – збільшується. Ринкові ціни на товари, виготовлені в галузях, куди переливаються нові капітали, знижуються, а в галузях, звідки проходить відтік капіталу – зростають. Коли кількість прибутку вирівнюється, переливання капіталу припиняється, встановлюється середня норма прибутку, і в кожній галузі на рівновеликий капітал буде отримано середній прибуток. Цей прибуток є елементом ціни виробництва. Внаслідок міжгалузевої конкуренції ринкова ціна перетворюється в ціну виробництва.

Види конкуренції:

- досконала (чиста);

- недосконала (монополістична);

- олігополістична.

Досконала конкуренція – вільна конкуренція в умовах ринку, де не існує підприємців, здатних диктувати чи нав’язувати свої умови виробництва, реалізації товарів і послуг (існує як теоретична модель). Такий ринок передбачає наявність необмеженої кількості продавців, існує вільний доступ господарських суб’єктів до будь-якого виду дії, наявна і доступна кожному інформація про стан ринку, має місце диктат споживача над виробництвом.

Умови:

- наявність великої кількості дрібних і середніх виробників;

- якісна однорідність продукції конкуруючих виробників;

- доступність ринкової інформації всім виробникам;

- вільний вхід на ринок нових конкурентів – виробників.

Недосконала конкуренція – конкуренція, обмежена економічною владою небагатьох виробників – продавців на ринку, які диктують об’єм товарів і послуг, ціни.

Умови:

- обмежені пропозиції факторів виробництва,

- відсутність інформації,

- неможливість досягнення швидкого нагромадження капіталу і проникнення на ринок.

Особливості:

- ця конкуренція виникає за умов існування монополістичних утворень, що змагаються між собою і з підприємствами середнього та дрібного бізнесу. Конкурентна боротьба ведеться за монополізацію ринків збуту, джерел сировини, результатів НТР, кваліфікації робочої сили;

- розширюється арсенал засобів боротьби.

Розрізняють різні методи конкурентної боротьби, зокрема, методи цінової конкуренції:

- змагання шляхом зменшення затрат виробництва;

- зниження цін на товари і послуги без зміни їх асортименту;

- виробники вдаються до маніпулювання цінами, до тіньових цін, до цінової дискримінації, сезонних розпродажів;

- мають місце цінові війни.

Іншими методами є методи нецінової конкуренції:

- завоювання конкурентної переваги за рахунок кращого використання досягнень науково – технічного прогресу;

- продаж товарів більш високої якості;

- надання більшого обсягу послуг;

- продовження строків гарантійного обслуговування;

- кращі умови надання споживчого кредиту, проведення рекламних компаній.

Використовуються також методи неекономічної конкуренції:

- підкупи службових осіб;

- технічний шпіонаж;

- таємні угоди про єдину політику цін і поділ ринків збуту;

- укладання партнерських угод.

Олігополістична конкуренція – конкуренція з незначною кількістю учасників.

Існуванню конкуренції загрожує монополія - це така ситуація, за якої продавців ( виробників) настільки мало, що кожний з них може впливати на загальний обсяг пропозиції і ціну.

Питання 25 Монополія і конкуренція. Форми монополії і наслідки монополізації економіки. Антимонопольна практика і антимонопольне законодавство.

Існуванню конкуренції загрожує монополія - це така ситуація, за якої продавців ( виробників) настільки мало, що кожний з них може впливати на загальний обсяг пропозиції і ціну. Монополія виникла в кінці ХІХ ст. з таких причин:

- промислова революція змінила технологічний спосіб виробництва ( заміна ручної праці машинною);

- концентрація виробництва – зосередження засобів виробництва на великих підприємствах;

- концентрація капіталу – зростання масштабів відокремлено функціонуючих форм капіталу;

- централізація виробництва – збільшення масштабів виробництва продукції в результаті об’єднання кількох окремих підприємств в одне, з встановленням єдиного управління;

- централізація капіталу - збільшення розмірів капіталу внаслідок злиття раніше самостійних капіталів;

- перетворення індивідуальної власності в гальмо розвитку продуктивних сил.

Є такі форми монополій:

а) картель – це об’єднання кількох підприємств однієї галузі, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і виготовлений продукт, виробничу і комерційну самостійність, домовляються про долю кожного в загальному обсязі виробництва;

б) синдикат – це об’єднання підприємств однієї галузі, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають власність на виготовлений продукт; збут продукції здійснюється через збутову контору;

в) трест – це об’єднання підприємств однієї чи кількох галузей, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва і виготовлений продукт, виробничу і комерційну самостійність. На суму вкладеного капіталу власники одержують акції тресту, які дають їм право управляти трестом і присвоювати частину прибутку;

г) концерн – це об’єднання підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасники якого не мають ні виробничої ні комерційної самостійності, а головна фірма здійснює контроль за іншими учасниками;

д) конгломерати – монополістичні об’єднання, які утворюються внаслідок поглинання прибуткових підприємств в різних галузях.

Види монополій:

- природна монополія – це монополія в галузях, які обслуговують весь ринок в цілому, виробляють рідкісні метали та інші елементи виробництва і в галузях, які мають стратегічне значення;

- закрита монополія – це монополія, захищена від конкуренції за допомогою юридичних обмежень;

- відкрита монополія – це таке явище, при якому фірма на деякий час стає єдиним постачальником певного товару, не володіючи при цьому ніяким спеціальним захистом від конкуренції. Загроза монополії в тому, що вона гальмує науково – технічний прогрес, встановлює монопольно високі ціни, припиняє суспільний вплив на виробництво. Монополія стримує повне використання ресурсів, зниження витрат, зростання ефективності виробництва. В гонитві за прибутками монополісти вкладають капітал в дорогі проекти, зменшуючи при цьому інвестиції в важливі з точки зору споживача сфери виробництва. Монополії витрачають значні ресурси для утримання і зміцнення позиції на ринку. Монополія обмежує конкуренцію і є економічним злом. Враховуючи недоліки монополії, держава веде боротьбу з монополізмом. Антимонопольна діяльність - це комплекс заходів, які направлені на обмеження діяльності монополії. Вперше цю діяльність започаткували США і Канада в кінці ХІХ ст. Антимонопольні закони визначають організаційні та правові засади розвитку конкуренції, заходи попередження, обмеження та припинення монополістичної діяльності і нечесної конкуренції. В Укрїні антимонопольна політика бере свій початок з прийняттям Закону України “Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності”. Цей закон направлений на демонолізацію економіки, фінасову, матеріально-технічну, інформаційну і консультативну підтримку підприємств, на розвиток конкуренції. Згідно з законом монопольним вважається становище, коли доля підприємця перевищує на ринку 35%. Закон передбачає контроль за створенням, реорганізацією фірм з метою попередження виникнення монопольних ситуацій, штрафи та відшкодування збитків, що викликані зловживанням монопольним становищем. На виконання закону в Україні створено Антимонопольний комітет .

АКУ виконує такі функції:

- розробляє заходи щодо розвитку конкуренції, розукрупнення високомополізованих структур;

- аналізує стан ринку і конкуренції;

- здійснює експертизу нормативних актів, що стосуються функціонування ринку;

- готує пропозиції з питань удосконалення антимонопольного законодавства;

- розглядає справи про порушення антимонопольного законодавства;

- дає обов’язкові для виконання розпорядження;

- створює фонди сприяння антимонопольним заходам.

- накладає штрафи за порушення антимонопольного законодавства.

Досвід роботи АКУ показує, що в його роботі є певні проблеми, зокрема, заходи з захисту конкуренції повинні здійснюватися не лише державою, але й підприємцями.