Питання 10 Власність як економічна категорія. Юридичний та історичний аспект власності. Об’єкти та суб’єкти власності.

Власність є економічною основою суспільства, фундаментом всієї системи економічних відносин. Вона визначає природу та економічну структуру суспільства, політику і соціальну структуру суспільства, характер і форми розподілу, особливості споживання. Власність потрібно розглядати з двох сторін:

- власність як юридична категорія виражає майнові відносини, які виникають між людьми з приводу привласнення майна. Привласнення - це відношення людей до речей як до власних. Певна річ стає власністю лише тоді, коли з приводу її привласнення люди вступають в економічні відносини. Юридичний аспект власності реалізується через право власності. Право власності – це сукупність узаконених державою прав та норм взаємовідносин, які складаються з приводу привласнення майна. Право власності визначається такими категоріями :

- розпорядження - фактичне здійснення влади власника над річчю, управління нею;

- користування - процес фактичного вилучення корисних властивостей з об’єкту власності для задоволення конкретних потреб;

- володіння - це влада суб’єкта над річчю, але присвоєння речі обмежується правами власника;

- власність як економічна категорія виражає економічні відносини, які виникають між суб’єктами господарювання з приводу привласнення засобів виробництва та його результатів. Економічні відносини виявляються через суб’єкти та об’єкти власності. Об’єкти власності - це все те, що можна привласнити. Об’єктами власності є: засоби виробництва, нерухомість, природні ресурси, предмети особистого споживання та домашнього вжитку, гроші, цінні папери, інтелектуальна власність, культурні та історичні цінності, робоча сила. Суб’єкти - персоніфіковані носії відносин власності. Суб’єктами власності є окремі особи, юридичні особи, держава в особі органів державного управління.

Питання 11 Еволюція відносин власності. Відносини власності в Україні.

Власність є історичною категорією. Кожному етапу розвитку людського суспільства відповідає певна форма власності, яка відбиває досягнутий рівень розвитку продуктивних сил, особливості привласнення засобів і результатів виробництва та основного суб’єкта, який концентрує права власності.

Для первіснообщинної форми власності характерні однакові права всіх членів общини на панівний об’єкт власності – землю, а також на засоби праці й результати виробництва.

Рабовласницька форма власності характеризується абсолютною концентрацією прав власності рабовласника на засоби виробництва, результати праці й на працівника (раба).

Феодальна власність передбачає абсолютні права власності феодала на землю й обмежені права на працівника (селянина-кріпака).

Капіталістична власність характеризується зосередженням прав власності підприємця на засоби та результати праці і відсутністю власності на найманого робітника, який має особисту свободу.

В Україні відносини власності регулюються Законом України «Про власність», згідно з яким власність в Україні виступає в трьох формах: державній, колективній, приватній. Допускається також існування змішаних форм власності. До 90-х в Україні, як і в інших республіках колишнього Радянського Союзу, перевага надавалася суспільній влас­ності в її двох основних формах — державній і колгоспно-коо­перативній. Одержавлення власності привело до таких негативних наслідків:

1) ігнорування осо­бистих інтересів. Су­спільна власність — це власність усіх, але нікого зокрема. Економічний розвиток здійснювався під гаслом побудови світлого майбутнього для всіх, хоч логічніше було б спочатку побудувати його для кожного, а потім для всіх;

2) відчуження від власності трудящих привело до втрати почуття господаря, а водночас і заінтересованісті у раціональному використанні народного багатства, що неминуче призводило до величезних втрат у суспільстві;

3) держава, виражаючи інте­реси всього народу, повинна була б і власність використовувати для задоволення загальнонародних потреб. Але державний апарат, тобто певне коло людей, які виступали від імені суспільства, са­мостійно, на свій розсуд розпоряжався майном. Це свідчить про те, що державна форма власності за нерозвинутої демократії (і політичної, й економічної) приховує в собі можливість появи під вивіскою загальнонародної влас­ності елементів корпоративного та індивідуально-егоїстичного привласнення.

Ці та інші недоліки потребують докорінної перебудови відносин власності. З цією метою в Україні здійснюється роздержавлення власності.

Роздержавлення – це перетворення державних підприємств у такі, що засновані на інших (недержавних) формах власності.

Роздержавлення включає в себе:

демонополізацію - процес ліквідації монополії держави;

денаціоналізацію - процес повернення власності колишнім власникам;

приватизацію - відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній і комунальній власності на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Є такі способи приватизації:

1) викуп об’єктів малої приватизації товариствами покупців ( підприємства торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування з невеликою кількістю працюючих);

2) викуп майна, зданого в оренду;

3) викуп майна на аукціоні (покупцем стане той, хто запропонує максимальну ціну);

4) викуп майна за конкурсом ( власником стане той, хто запропонує найкращі умови подальшої експлуатації об’єкта);

5) продаж акцій відкритих акціонерних товариств;

6) безоплатна передача частки майна громадянам України ( кожний громадянин України має право на майновий приватизаційний сертифікат вартістю 10 грн. 50 коп.) .

Приватизації не підлягає:

• майно органів державної влади і управління, Збройних сил, служби національної безпеки, прикордонних військ, правоохоронних і митних органів;

• золотий і валютний фонди, державні матеріальні резерви, емісійна і резервна системи;

• майнові комплекси підприємств, що забезпечують діяльність по виготовленню цінних паперів і грошових знаків;

• засоби урядового і спеціального зв’язку;

- національні, культурні і історичні цінності України;

• надра землі, водні ресурси;

• об’єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету.

З 2000р. в Україні розпочалась грошова приватизація великих об’єктів. Проведення такої приватизації дасть можливість поповнити бюджет держави і підвищити ефективність роботи підприємств. Сьогодні в Україні найбільшу питому вагу має колективна власність – 52,4% підприємств від загальної кількості, які виробляють 56% промислової продукції. 21 млн. громадян є власниками акцій і земельних паїв.