Традиційна сімейна мораль українців

Сім’я – це об’єднання людей, зв’язаних спільністю побуту та взаємною відповідальністю, об’єднання, що грунтується на шлюбі або кровній спорідненості. Так склалося історично, що в сім’ї батько був главою сім’ї, а мати управляла суто жіночими справами. За розпорядком господарських робіт в родині стежив батько. Він щодня за вечерею підсумовував, що було зроблено протягом дня, та давав завдання кожному члену сім’ї на завтра. Воля батька в селянських родинах була законом. Робочий день починався дуже рано: о четвертій-п’ятій годині, взимку о п’ятій-шостій. Взимку роботи було менше. Правда, не для всіх. Жінки і взимку вставали дуже рано, поралися в хаті й по господарству. У сім’ї існував раз на завжди встановлений розподіл діла на «чоловіче», «жіноче» і «спільне». Жінка садила, доглядала і обробляла город, шила сорочки, піклувалася про чоловіка і дітей, прибирала житло. В обов’язок чоловіка входила робота на полі, заготівля дров, виготовлення і лагодження сільськогосподарського приладдя. Спільно подружжя збирало врожай на полі. Розпорядником родового майна і його власником був батько. Після смерті батька майно довгий час не ділилося, а влада в сім’ї переходила до старшого сина або навіть до матері. Інше становище в дочок – після одруження вони переходили в чужу родину, після чого право на майно втрачали. В українській сім’ї дітям прищеплювали слухняність, повагу до батьків і старших взагалі. За звичаєм діти, навіть дорослі, до батька та матері звертались на «ви». Будучи складовою частиною сільської громади, сім’я приймала участь в громадському житті, дозвіллі. До церкви ходили щоб поспілкуватися. Значне пожвавлення в родини вносили різноманітні базари, ярмарки. Усе сімейне життя супроводжувалось різноманітними обрядами. Відповідно до програми учні вивчають такі теми: 1 клас «Твоя родина», «Свята моєї родини», «Обов’язки батьків і дітей». 2 клас «Родина, рідня, рід», «Сімейний календар». 3 клас «Твоя сім’я. Родовідне дерево». 4 клас «Закон роду», «Батьки зобов’язані, діти зобов’язані».

Збереження національних особливостей у сучасному побуті, в одязі, їжі, у проведенні свят

У наш час традиції не мають такого значення як в минулі часи. Але ще не перевились справжні поціновувачі національних особливостей. Розглянемо більш детально Західну Україну, адже саме ця частина України до сих пір цінує національні традиції. Отже, їхні оселі прикрашені рушниками, іконами, килимами всі перераховані атрибути являються невід’ємними атрибутами справжньої української оселі. Основною складовою частиною як жіночого, так і чоловічого вбрання є сорочка. Буденні прикрашались легенькою вишивкою навколо горловини, по подолу, в місцях з’єднання деталей. Святкові визначаються колоритністю і різноманітністю технічних прийомів вишивки. Рушники – це відбиття культурної пам’яті народу, в їх узорах збереглися прадавні магічні знаки, символіка червоного і сучасного кольорів. Рушники є невід’ємним атрибутом на весіллі. Традиційний посуд – глиняний горщик, глечик. Вони також розписані у двох кольорах (червоному і чорному). Розглянемо національні особливості проведення свят на конкретному прикладі, а саме 7 січня – Різдво Христове. Найголовнішою стравою на столі у цей вечір, безумовно кутя. Поступово закінчується вечір і наступає чарівна ніч, під час якої не можна спати, бо все щастя проспиш. Обряд колядування дуже давній. Найбільше серед колядників зустрічаються діти, і це зрозуміло. Колядувати і заходити першим до оселі можна лише хлопцям, які згідно зі звичаєм несуть в домівку мир і спокій.