Культура поведінки і спілкування

Культура поведінки – це сукупність форм поведінки людини, праці, побуту, спілкування і іншими людьми, де знаходять зовнішнє відображення моральної та естетичні норми поведінки.В широкому плані поняття культура поведінки об’єднує всі сфери зовнішньої і внутрішньої культури людини, куди входить: 1) етикет, правила поводження з людьми і поведінки в громадських місцях;2) культура побуту, що включає характер особистих потреб та інтересів, відносин людей поза роботою, організація особистого часу, гігієну, естетичні смаки у вигоді предметів споживання, естетику виразу обличчя, рук і тіла; 3)культура мови – вміння грамотно, якісно і красиво висловлювати думки не вживаючи вульгарних виразів та інше.Про культуру людини свідчить не тільки її поведінка в середовищі чи вдома, але і її мова.Культура спілкування залежить значною мірою від оволодіння людиною його нормами і правилами. Спілкування можна назвати процесом виховання і самовиховання. Таким чином, спілкування є невід’ємною і дуже важливою стороною людського існування, необхідною передумовою формування людини як соціальної істоти. За допомогою спілкування люди висловлюють свої думки, ставлення до тої чи іншої особи. Культура поведінки полягає в знанні елементарних знань етикету спілкування (вітання, тон розмови).

Основні правопорушення серед дітей

Важливу роль у вихованні почуттів обов’язку і відповідальності відіграє робота вчителів щодо засвоєння учнями правил поведінки в школі. Необхідно привчати їх до виконання цих правил, формувати в них потребу в постійному їх дотриманні, слід проводити також роботу з батьками. Учитель початкових класів повинен чітко знати, якими методами домагатися її, що навіть наймолодший учень першокласник – це вже громадянин. Вимогливість і суворість вчителя мають бути доброзичливі. Він повинен розуміти, що учень може помилятися не тільки на уроці, коли відповідає на запитання, а й припускатися помилок у поведінці через брак життєвого досвіду. Суворий і добрий учитель уміє прощати такі помилки і вчить неповнолітніх, як поводитися в складній життєвій ситуації. Макаренко велику роль у дисципліну ванні учнів відводив шкільному режимові, вважаючи, що він виконує свою виховну роль лише тоді, коли доцільний, точний, загальний і визначений. Доцільність режиму полягає в тому, що не допускає жодних відхилень у часі й за місцем проведення намічених заходів. Точність передусім повинна бути властива педагогам, тоді вона передається дітям. Загальність режиму – його обов’язковість для всіх членів шкільного колективу. Повага учнів до закону полягає у свідомому дотриманні правил поведінки шкільного режиму. Про основні правопорушення серед дітей учні набувають знань, вивчаючи такі теми: 3 клас «Правопорушення», «Великий дім – держава, лад у ньому - закон». 4 клас «Правопорушення».

Моральні цінності українського народу

Мораль – це специфічний тип регулювання відносин людей, сукупність прийнятих норм поведінки, і спілкування. Розрізняють поняття – мораль і моральність. Мораль це в основному стосується в оцінюючого об’єкта (інших людей). Моральність – стосується внутрішнього світу людини її власних переконань. Структура моралі включає в себе: життєві погляди,життєві орієнтації, ідеали,традиції,заповіді. До моральної поведінки відносяться: милосердя, добродійність,традиції. Людські чесноти – позитивні якості людей (справедливість, доброта, чесність, відповідальність). Діти вивчають такі теми:

1) Серед людей – учні дістають уявлення як треба поводитися з людьми, а також про ввічливість, чесність, доброзичливість, поглиблюють знання про людські гідності, бути правдивими, чесними. 2) Людина серед людей – взаємодія людей в колективі, сім’ї, суспільстві, а також дістають уявлення про ввічливість, чесність, спілкування, доброту, милосердя. 3) Людина серед людей – учні закріплюють, поглиблюють знання про ввічливість, щедрість і жадібність, доброту, правдивість.