Антивітаміни та антагоністи біотину

Серед антивітамінів та антагоністів біотину заслуговують на увагу такі сполуки як оксобіотин, біотинсульфон, гомобіотин та інші, які є його структурними аналогами. Ці структурні аналоги при введенні до організму викликають симптоми нестачі вітаміну Н.

Антагоністом біотину є авідин - специфічний фактор, що міститься в білку курячих яєць (2 мг). Відомо, що при вживанні надмірної кількості яєчного білка у дітей розвивається захворювання, ознакою якого є ураження шкіри, дерматити, висипання подібні до Н-авітамінозу. Причиною цього є зв'язування біотину з білком - авідином (від лат. аvis - птах), внаслідок чого утворюється комплекс біотин-авідин - нерозчинна у воді сполука, яка не засвоюється організмом і не може бути використана у процесах обміну.

При нагріванні авідин руйнується і втрачає здатність утворювати комплекс з біотином. Специфічні прояви Н-авітамінозу можуть розвиватися при застосуванні високих доз антибіотиків, які пригнічують мікрофлору верхніх відділів травного каналу.

Антивітаміни та антагоністи вітаміну С

Значне поширення вітаміну С в продуктах харчування, а також важливі біологічні функції його в організмі зумовлюють інтерес до з'ясування можливостей максимального збереження та раціонального використання цього вітаміну. Це тим більше важливо, оскільки він є нестійкою сполукою легко руйнується під впливом різних факторів (температура, рН середовища, присутність кисню). В рослинних організмах аскорбінова кислота може знаходитися у зв'язаній формі. Зв'язана форма вітаміну С (аскорбіген) є продуктом конденсації вітаміну С з індольною групою.

Перетворення аскорбігену в аскорбінову кислоту забезпечують специфічні ферменти, що належать до класу гідролаз і звільняють аскорбінову кислоту із комплексу. За цих умов утворюється біологічно активна форма вітаміну С. Особливо значна кількість аскорбігену міститься у рослинах родини хрестоцвітих Вгаззісасеае (капусті, редьці, рапсі)

Обмін аскорбігену в рослинах, очевидно, тісно пов'язаний з обміном триптофану і стимуляторів росту (аналогів індолілоцтової кислоти). Введення в організм аскорбігену не може задовольнити потребу у вітаміні С, оскільки він є неактивною формою вітаміну.

Серед антиметаболітів вітаміну С важливе значення мають також гомоаскорбінова кислота та О-аскорбінова кислота, які є його структурними аналогами, і виконують роль антагоністів оскільки не можуть бути використані організмом.

Антагоністом аскорбінової кислоти є також фермент аскорбатоксидаза, який каталізує реакцію незворотного окиснення її до щавлевої і треонової. Вперше цей фермент було виділено Сент-Дьорді наприкінці 20 рр. XX ст. з насіння огірків. Згодом його було отримано також з інших овочів, фруктів, ягід. У складі білкової молекули ферменту міститься до 0,25% міді. Під впливом ферменту аскорбінова кислота окиснюється до дегідроаскорбінової, яка є нестійкою сполукою і легко руйнується особливо при нагріванні в лужному середовищі, тобто, фермент зумовлює перехід вітаміну в нестійку форму, наслідком чого є значна втрата його при зберіганні і технологічній переробці продуктів харчування. Слід зазначити, що реакція АК ↔ ДАК зворотна, однак відновлення ДАК до АК проходить за участю глютатіону і є енергозалежним процесом, який може відбуватися лише в живих організмах, а не в продуктах харчування, у яких превалюють катаболічні процеси. Значне поширення в продуктах харчування поряд з аскорбіновою кислотою ферменту аскорбатоксидази дає підстави вважати, що саме цей фермент є одним з найважливіших факторів, які впливають на вміст і збереження вітаміну С а отже і на їх С-вітамінну цінність Найвищий вміст аскорбатоксидази виявлено в кабачкових та баштанних культурах. Практично відсутній цей фермент в буряках, моркві, смородині, шипшині, цитрусових. Очевидно саме цим пояснюється високий вміст вітаміну С в цих продуктах. Руйнівна дія аскорбатоксидази до певної міри може бути загальмована флавіноїдами, які містяться в багатьох рослинних продуктах.

Антиметаболіти та антагоністи убіхінону (вітаміну Вт,)

Убіхінони (від лат. иЬі-дие - всюди присутні) поширені у рослинних тканинах, звідки їх було виділено в 1957р. Ці сполуки частково синтезуються в організмі людини, тварин, мікроорганізмів тому їх відносять до вітаміноподібних сполук. Завдяки ліпофіпьним властивостям, убіхінони концентруються на внутрішніх мембранах мітохондрій, мікросомах, апараті Гольджі і разом з менахіноном (вітаміном К2) приймають участь у транспорті протонних еквівалентів по системі електроно-транспортного ланцюга, які є важливим джерелом синтезу АТФ. Убіхінони необхідні також для перебігу процесів фотосинтезу завдяки стабілізації мембран, в яких вони, подібно до токоферолу, однак ефективніше, запобігають пероксидному окисненню ліпідів. Потреба організму в убіхінонах значно зростає при старінні організму, білковому голодуванні. У дітей, при недостатньому їх надходженні, розвивається анемія, яка супроводжується змінами в кістковому мозку та інших органах системи кровотворення.

Убіхінонам надають важливого значення як профілактичним засобам при лікуванні багатьох захворювань. Вони необхідні для розвитку ембріону, сприяють поділу і поліферації клітин, утворенню еритроцитів, забезпечують функціонування діяльності нервової і серцевосудинної системи, запобігають розвитку дистрофічних процесів у м'язевій тканині та процесам старіння.

Разом з тим, при онкозахворюваннях, копи значно посилюються генетично неконтрольовані процеси поділу клітин, застосовують терапію за участю антрациклінових антибіотиків, які виявляють антагоністичну по відношенню до убіхінонів дію та пригнічують їх біологічні ефекти.

Всі органи людини для нормального функціонування вимагають присутності коензиму Q10. Добова потреба у ньому складає 300 мг. Разом з тим відомо, що до 30-ти років організм продукує достатню кількість коензиму Q10, а після 30-ти - його не вистачає, звідси і перші порушення процесів обміну та стану здоров'я.

КоА Q10 містять неочищені овочі і фрукти, необроблене зерно, вино, чай, какао, значна кількість його міститься у насінні кісточкових, особливо у винограді.