Добавил:
dipplus.com.ua Написание контрольных, курсовых, дипломных работ, выполнение задач, тестов, бизнес-планов Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

fin_put_vidp_2007

.pdf
Скачиваний:
19
Добавлен:
19.07.2019
Размер:
4.79 Mб
Скачать

Який зміст вкладається в поняття «фінансовий контроль» та які його завдання?

Обов’язковою умовою функціонування фінансової системи є фінансовий контроль. Являючи собою елемент єдиного механізму державного контролю, він є однією із форм управлінського процесу.

Фінансовий контроль як елемент управління має декілька аспектів:

контроль за фінансовою та господарською діяльністю підприємств;

регламентована нормами права діяльність господарюючих, контролюючих суб’єктів, пов’язана з рухом централізованих та децентралізованих фондів;

засіб забезпечення законності в фінансовій діяльності.

Фінансовий контроль являє собою спеціальний державний контроль, який здійснюється діяльністю фінансових органів та їх посадових осіб із забезпечення законності розподілу та використання централізованих грошових фондів і пов’язаних з ними матеріальних засобів.

Фінансовий контроль є формою реалізації контрольної функції фінансів, що відображає та уточнює всі стадії кругообігу сукупного суспільного продукту; забезпечує раціональне співвідношення пропорцій між потребами в фінансах та наявністю грошових ресурсів. Основу контролюючої функції фінансів складає рух фінансових ресурсів у централізованій та децентралізованій формі. Саме за цим рухом і здійснюється публічний фінансовий контроль.

Основними завданнями фінансового контролю є:

1)перевірка виконання фінансових зобов’язань суб’єктів перед державою;

2)перевірка правильності та цілеспрямованості використання грошових ресурсів;

3)перевірка достовірності здійснення фінансових операцій, підтримки та забезпечення фінансової дисципліни;

4)ліквідація та попередження правопорушень у фінансовій діяльності, виявлення винних та притягнення їх до відповідальності.

Що є предметом і сферою фінансового контролю?

Предметом фінансового контролю виступають різноманітні фінансові показники: доходи і витрати бюджетів різних рівнів; розміри податкових платежів; доходи господарюючих суб’єктів; витрати обігу; собівартість та прибуток; доходи і витрати домогосподарств тощо. Багато з контрольованих показників є розрахунковими, що обумовлює необхідність перевірки достовірності і правильності їх розрахунку відповідно до діючих нормативних документів. Сферою фінансового контролю є всі операції не тільки грошового обігу, але й бартерні операції та різні форми взаємозаліків.

- 71 -

Які форми фінансового контролю використовуються в українській практиці?

Існуючі форми фінансового контролю, які реально застосовуються на практиці, можна класифікувати за такими ознаками (див. рис. 3.3):

регламентом здійснення: обов’язковий, ініціативний, зовнішній і внутрішній контроль;

часом проведення – попередній, поточний і наступний контроль;

суб’єктами контролю – державний (зокрема президентський, органів законодавчої і виконавчої влади), органів місцевого самоврядування, фінансово-кредитних органів, відомчий, внутрішньогосподарський, незалежний (аудиторський) контроль;

об’єктами контролю – бюджетний, податковий, кредитний, страховий, інвестиційний, валютний контроль.

Організація фінансового контролю в Україні зображена на рис. 3.4.

Які основні форми фінансового контролю закладені у світовій практиці в залежності від часу його проведення?

Важливою ознакою класифікації фінансового контролю є форма його здійснення. Формами фінансового контролю є попередній (превентивний), поточний і наступний (ретроспективний). Розглянемо сутність кожної з форм на макрорівні (рівні держави) і мікрорівні (рівні підприємств).

На макрорівні попередній контроль проводиться до здійснення операцій зі створення, розподілу та використання фондів грошових коштів, тобто на стадії прогнозних розрахунків. Він забезпечує перевірку проектів бюджетів, фінансових планів, кошторисів тощо, є найефективнішою формою фінансового контролю, оскільки дає змогу запобігти виникненню недоліків, перевитрат фінансових ресурсів, порушенню законодавства.

Попередній контроль на мікрорівні здійснюється до початку руху грошових потоків. Його мета – перевірити доцільність і надійність даної фінансової операції, виявити рівень її фінансового ризику та передбачити конкретні методи його хеджування, з’ясувати відповідність даної операції чинному фінансовому законодавству, інтересам підприємства чи його власникам. Важливим напрямком цього контролю є перевірка контрагента – утримувача коштів: його юридичного статусу, фінансового стану, ділових рис, партнерської відповідальності тощо.

На макрорівні поточний (оперативний) контроль здійснюється під час виконання фінансових планів, фінансових зобов’язань перед державою, отримання та використання грошових коштів для адміністративногосподарських видатків, капітального будівництва, проведення грошових операцій, реалізації матеріальних цінностей. Він допомагає своєчасно виявити недоліки і порушення в процесі фінансово-господарської діяльності і своєчасно їх ліквідувати.

- 72 -

Поточний контроль на рівні підприємства здійснюється у процесі руху грошових потоків. Його мета – забезпечити реальність проходження грошових потоків, реалізацію їх адресності й цільового призначення та дотримання встановлених термінів проведення фінансових операцій.

Наступний контроль на загальнодержавному рівні полягає у перевірці відповідності проведених видатків та розглянутих результатів щодо асигнованих сум; підсумковій оцінці проведених видатків за поточний бюджетний рік; затвердженню фінансових звітів. Він проводиться шляхом вивчення даних обліку і звітності, планової, нормативної документації. Контролю підлягає і фактичний стан справ.

На мікрорівні наступний контроль проводиться після здійснення фінансових операцій та за підсумками фінансової діяльності за певний період. Його мета – перевірка реалізації стратегії і тактики фінансової діяльності того чи іншого суб’єкта, а в масштабах суспільства – процесу реалізації фінансової політики. Наступний контроль дає повну і вичерпну інформацію про фінансову діяльність як кожного суб’єкта, так і економіки в цілому.

Тільки застосування всіх вказаних форм в їх єдності і взаємозв’язку робить фінансовий контроль систематичним, підвищує його ефективність.

Які головні завдання державного і недержавного фінансового контролю?

Головним завданням державного контролю є сприяння успішної реалізації фінансової політики держави за допомогою забезпечення дотримання фінансового законодавства, фінансової дисципліни, недопущення нецільового використання бюджетних і позабюджетних коштів. Основним же завданням недержавного контролю є підвищення ефективності використання фінансових ресурсів економічних суб’єктів, забезпечення достовірності показників фінансової звітності та донесення результатів контролю до користувачів, які потребують результатів такого контролю.

Як здійснюється обов’язковий фінансовий контроль?

Обов’язковий контроль здійснюється державними органами фінансового контролю відповідно до чинного законодавства у встановлені терміни. До нього відносяться, зокрема, перевірка Рахунковою палатою формування та використання коштів Державного бюджету, податкові перевірки, обов’язковий аудит річної фінансової звітності окремих підприємств, організацій, установ і т.д.

Обов’язковий фінансовий контроль здійснюється:

в силу вимог чинного законодавства та нормативних актів

(наприклад контроль Рахункової палати Верховної Ради України за виконанням бюджету за підсумками попереднього року);

-73 -

за рішенням компетентних органів влади (наприклад, податкової адміністрації з метою з’ясування повноти виконання платниками податків їх фінансових обов’язків перед державою), прокуратури (з метою з’ясування дотримання законності в країні), суду (з метою встановлення істини в ході розгляду конкретної судової справи);

в силу вимог законів ведення бізнесу (наприклад, при виході корпорації на міжнародні фондові біржі).

Чим відрізняється перевірка від обстеження?

Перевірка проводиться з окремих питань фінансової діяльності на основі звітної документації та первинних документів. У разі виявлення порушення фінансової дисципліни передбачається комплекс заходів з усунення їх негативних наслідків.

Обстеження припускає вивчення окремих аспектів функціонування підприємств, організацій з метою визначення його фінансового стану і можливих напрямів розвитку, без здійснення документальних висновків. На основі результатів обстеження компетентними органами здійснюється поточне коригування фінансової діяльності суб’єкта. За результатами обстеження може бути здійснена перевірка фінансової діяльності.

Що являє собою нагляд як метод фінансового контролю і чим він відрізняється від моніторингу?

Для того щоб зрозуміти сутність такого методу фінансового контролю як спостереження (нагляд), розглянемо таку форму фінансового контролю як моніторинг. Моніторинг є системою спостереження (нагляду) органів державного контролю за додержанням суб’єктами господарювання стандартів, норм і правил обігу фінансових та матеріальних ресурсів. З цього можна зробити висновок: спостереження і нагляд є за своєю суттю однорідним поняттям і їх завдання – виявлення ознак, що можуть свідчити про відхилення від принципів використання фінансових ресурсів (про можливі порушення), шляхом аналізу офіційної і операційної звітності з метою запобігання незаконним і неефективним витратам, втрат фінансових ресурсів, а також недопущення порушення законодавства при прийнятті управлінських рішень. Нагляд і спостереження не є разовим контрольним заходом (який здійснюється за певний проміжок часу), про їх здійснення не повідомляється підконтрольний суб’єкт (наприклад, моніторинг, аудиторський контроль), за результатами не складається акт за підписами контролерів і керівників суб’єктів. Основне призначення цього методу контролю полягає в тому, щоб забезпечити вчасне попередження, виявлення та ліквідацію вад і порушень, помилок і швидке впровадження невикористаних резервів, інтенсифікації виробництва і підвищення його ефективності.

- 74 -

Як організовується внутрішньогосподарський контроль і які повноваження органів такого контролю?

Внутрішньогосподарський контроль може здійснюватися фінансовоекономічними підрозділами і ревізійними комісіями підприємств, організацій. Положення про статус цих органів визначається внутрішніми нормативноправовими актами. Органи внутрішнього контролю контролюють правомірність здійснення тих чи інших операцій керівними і виконавчими органами управління підприємства, здійснюють контроль за ефективністю і доцільністю витрат, зокрема в інвестиційні проекти, а також оцінку і контроль фінансового стану підприємства.

Що таке аудит та яка мета аудиторського контролю?

Аудиторський контроль в Україні є відносно новим напрямом контролю за фінансово-господарською діяльності організацій. Аудит у вузькому розумінні – це перевірка достовірності доповідей і заяв керівництва та звітність суб’єкту аудита. У сучасній практиці поняття аудиту набагато ширше, хоча єдиного його трактування немає. Так, комітет Американської Бухгалтерської Асоціації з основних концепцій обліку дає наступне визначення аудиту: «Аудит

– це системний процес отримання і оцінки об’єктивних даних про економічні дії та події, що встановлюють рівень їх відповідності певному критерію, та представлення його результатів зацікавленим користувачам»12..

Відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 р. № 3125-XII (далі – Закон № 3125-XII), аудит – це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб’єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Основною метою аудиторської діяльності є встановлення достовірності фінансової звітності економічних суб’єктів, що підлягають аудиту, і відповідність проведених ними фінансово-господарських операцій чинним нормативним актам та міжнародним стандартам (за необхідності).

Під достовірністю фінансової звітності розуміється такий ступінь точності її даних, який дозволяє компетентному користувачу проводити на її основі обґрунтовані висновки про результати фінансово-господарської діяльності та ухвалювати відповідні бізнес-рішення.

12Робертсон Дж. Аудит: Пер. с англ. – М., 1993. – С. 4

-75 -

У чому полягає сутність та призначення аудиторського контролю?

Аудиторський контроль призначений для задоволення потреб замовників аудиторської перевірки, отримання об’єктивної інформації про стан об’єкта контролю. Аудиторська діяльність в Україні регламентується Законом України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 р. № 3125-XII зі змінами та доповненнями до нього.

Аудиторська діяльність – підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг. Послуги можуть надаватися у формі аудиторських перевірок, пов’язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, податкового обліку, аналізу фінансово-господарської діяльності та ін.

Аудиторська діяльність у сфері фінансового контролю регулюється Господарським кодексом України, Законом України «Про аудиторську діяльність», іншими нормативно-правовими актами та стандартами аудиту. У випадках якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містить Закон № 3125-XII, то застосовуються правила міжнародного договору.

Аудиторська перевірка – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку первинних документів та іншої інформації відносно фінансовогосподарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти та відповідності діючому законодавству, встановленим нормативам. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, вповноваженими господарюючими суб’єктами.

Аудиторська перевірка класифікується як ініціативна та обов’язкова. Перша здійснюється на основі договору між аудитором чи аудиторською фірмою та контролюючим суб’єктом (або користувачем бухгалтерської звітності). Обов’язкова аудиторська перевірка здійснюється у випадках, закріплених ст. 8 Закону № 3125-XII.

Проведення аудиту є обов’язковим для:

1)підтвердження достовірності та повноти річної фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності відкритих акціонерних товариств, підприємств – емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та інших суб’єктів господарювання, звітність яких відповідно до законодавства України підлягає офіційному оприлюдненню, за винятком установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету;

2)перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств (крім фізичних осіб), страхових і холдингових компаній, інститутів спільного інвестування, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

-76 -

3) емітентів цінних паперів при отриманні ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Яким документом оформляються результати аудиту?

Результати проведення аудиторського контролю оформляються як правило аудиторським висновком, під яким розуміють документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні.

Концептуальними основами можуть бути закони та інші нормативноправові акти України, положення (стандарти) бухгалтерського обліку, внутрішні вимоги та положення суб’єктів господарювання, інші джерела.

Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватись усно або письмово з оформленням довідки та інших офіційних документів. Аудиторські послуги у вигляді експертиз оформляються експертним висновком або актом.

Результати надання інших аудиторських послуг оформляються відповідно до стандартів аудиту.

Аудиторський висновок аудитора іноземної держави при офіційному його поданні установі, організації або суб’єкту господарювання України підлягає підтвердженню аудитором України, якщо інше не встановлено міжнародним договором України.

Які аудиторські компанії можуть проводити зовнішній аудит?

При визначенні поняття «аудит» доцільно враховувати не лише мету і завдання, а й його різновиди. У міжнародних стандартах і нормах аудиту існують поняття «зовнішній» і «внутрішній аудит», «фінансовий» і «управлінський аудит».

Зовнішній аудит проводять незалежні аудиторські компанії (фірми) або аудитори, які мають сертифікат аудитора і ліцензію Аудиторської палати на право займатися аудиторською діяльністю.

Аудиторська фірма – це організація, що має ліцензію на право здійснення аудиторської діяльності на території України і надає виключно аудиторські послуги. Аудиторські фірми можуть створюватися в будь-якій організаційноправовій формі власності. Право на здійснення аудиторської діяльності мають аудиторські фірми, включені до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

Зовнішній аудит проводиться незалежною аудиторською фірмою (аудитором) на договірній основі з метою отримання достовірної оцінки стану бухгалтерського обліку та звітності. Зовнішній аудит не може здійснюватися аудиторськими фірмами відносно економічних суб’єктів, що є: а) їх засновниками, власниками, акціонерами, кредиторами, страховиками, а також відносно яких ці аудиторські фірми є засновниками, власниками, акціонерами;

- 77 -

б) їх дочірніми підприємствами, філіалами (відділеннями) і представництвами або тих, які мають в своєму капіталі частку таких аудиторських фірм.

Крім того, аудиторські перевірки не можуть проводитися аудиторами і аудиторськими фірмами, які надали даному економічному суб’єкту послуги з впровадження і ведення бухгалтерського обліку, а також складання фінансової звітності.

Ігнорування вказаних обставин може стати підставою для анулювання ліцензії на здійснення аудиторської діяльності і відшкодування замовнику за рахунок аудитора (аудиторської фірми) всіх витрат, понесених ним у зв’язку з укладенням договору щодо надання аудиторських послуг.

Які завдання покладаються на підрозділи внутрішнього аудиту?

Внутрішній аудит здійснюється спеціальним підрозділом апарату управління економічного суб’єкта, який, як правило, безпосередньо підпорядковується вищому керівництву. Головним завданням внутрішнього аудиту є захист майнових інтересів організацій та її власників; сприяння забезпеченню ефективності функціонування організації на всіх рівнях управління.

Серед основних завдань, що покладаються на підрозділи внутрішнього аудиту, можна виділити наступні:

проведення перевірок окремих питань діяльності організації, складання різних довідок-доповідей за наслідками таких перевірок і представлення їх керівництву;

перевірка виконання господарських договорів, ведення бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності, експертиза бухгалтерських балансів і звітів;

перевірка наявності, стану, правильності оцінки майна, ефективності використання ресурсів, дотримання діючого порядку встановлення цін, тарифів, своєчасності сплати податків;

експертиза достовірності управлінського обліку, обліку витрат на виробництво, повноту відображення виручки від реалізації продукції (робіт, послуг), точності формування фінансових результатів, правомірності використання прибутку і фондів;

розробка та надання керівництву організації пропозицій з покращання організації бухгалтерського обліку та зміни системи контролю;

організація підготовки до зовнішнього аудиту, до перевірок податкових і інших органів зовнішнього контролю.

- 78 -

Рекомендована література

Основна

6, 12, 13, 22, 38, 42, 84, 85, 96, 106, 108, 238, 249, 250

навчальна:

 

Основна

51, 52, 53, 54, 56, 58, 60, 156, 171, 193-195, 200, 207, 214, 228,

наукова *:

248

Додаткова:

Додаткові джерела інформації вибирайте із загального списку

 

використаної та рекомендованої літератури, а також

 

здійснюйте власний пошук.

* для написання наукових, курсових, дипломних, магістерських робіт.

- 79 -

Бюджетна політика

Соціальна

політика

Облікова

політика

Внутрішня

Зовнішня

ФІНАНСОВА

ПОЛІТИКА

Податкова

політика

політика

Митна

Інвестиційна

політика

Рис. 3.1. Основні складові фінансової політики

- 80 -

Соседние файлы в предмете Финансы