fin_put_vidp_2007
.pdfустановах в черговому фінансовому році;
проект структури державного внутрішнього боргу України з проектом програми внутрішніх запозичень, передбачених на черговий фінансовий рік;
проект програм надання гарантій Уряду України на черговий фінансовий рік із звітом про надання гарантій за минулий період поточного фінансового року.
Які основні положення містить проект основних напрямів бюджетної політики на наступний фінансовий рік?
У відповідності до статті 33 Бюджетного кодексу України, проект «Основних напрямів бюджетної політики» містить пропозиції Кабінету Міністрів щодо:
граничного розміру дефіциту (профіциту) Державного бюджету у відсотках до ВВП;
частки прогнозованого обсягу ВВП, що перерозподіляється через зведений бюджет України;
граничного розміру державного боргу і його структури;
питомої ваги міжбюджетних трансфертів у видатках Державного бюджету і коефіцієнта вирівнювання для місцевих бюджетів;
питомої ваги у видатках та напрямів використання капітальних вкладень;
перелік головних розпорядників коштів;
захищених статей видатків бюджету;
обґрунтування поділу бюджету на загальний та спеціальний фонди.
Що являє собою бюджетний запит та для чого він призначений?
Відповідно до п. 10 ст. 1 Бюджетного Кодексу України, бюджетний запит – це документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів. Він містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для діяльності розпорядників на наступний бюджетний період.
На основі аналізу бюджетних запитів, що подаються головними розпорядниками бюджетних коштів, Міністерство фінансів України готує проект закону про Державний бюджет України, який подається в Кабінет Міністрів для розгляду.
Хто виступає головним розпорядником бюджетних коштів? Які права і повноваження вони мають?
Головний розпорядник коштів державного бюджету – це орган державної влади України, що має право розподіляти кошти державного бюджету по
- 201 -
підвідомчих розпорядниках і одержувачах бюджетних коштів, визначений відомчою класифікацією витрат державного бюджету.
В якості розпорядника бюджетних коштів виступають органи державної влади або органи місцевого самоврядування, що мають право розподіляти бюджетні кошти по підвідомчих одержувачах бюджетних коштів.
Головний розпорядник бюджетних коштів має такі права та повноваження:
складає кошториси доходів і витрат підвідомчих бюджетних установ;
складає бюджетний розпис, розподіляє ліміти бюджетних зобов’язань по підвідомчих розпорядниках і одержувачах бюджетних коштів та виконує відповідну частину бюджету;
має право на підставі мотивованого представлення бюджетної установи вносити зміни в затверджений кошторис доходів і витрат бюджетної установи в частині розподілу засобів між її статтями з повідомленням органу, який виконує бюджет;
здійснює контроль одержувачів бюджетних коштів в частині забезпечення цільового використання бюджетних коштів своєчасного їх повернення, представлення звітності, виконання завдань за поданням державних або муніципальних послуг;
здійснює контроль за використанням бюджетних коштів розпорядниками бюджетних коштів, бюджетними установами та іншими одержувачами бюджетних коштів, державними і муніципальними унітарними підприємствами, яким передана на праві господарського відання або в оперативне управління;
готує та представляє органу, відповідальному за контроль виконання відповідного бюджету, зведений звіт про виконання бюджету по виділених коштах, зведений кошторис доходів і витрат, а також звіт про виконання завдання за поданням державних або муніципальних послуг.
Хто виступає одержувачем бюджетних коштів?
Одержувачами бюджетних коштів в Україні виступають бюджетні установи та організації, які мають право на отримання бюджетних коштів у відповідності до бюджетного розпису на відповідний бюджетний рік. Зокрема ст. 87 Бюджетного кодексу України регламентовано:
1)державне управління:
законодавча влада;
виконавча влада;
Президент України;
2)судова влада;
3)міжнародна діяльність;
4)національна оборона;
- 202 -
5)правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави;
6)освіта:
загальна середня освіта;
професійно-технічна освіта;
вищі навчальні заклади, засновані на державній формі власності;
післядипломна освіта;
7)охорона здоров’я;
8)соціальний захист та соціальне забезпечення;
9)культура і мистецтво;
10)фізична культура і спорт,
а також інші органи, які мають право на отримання бюджетних коштів.
Яка різниця між розпорядником бюджетних коштів та бюджетною установою?
Розпорядники бюджетних коштів – це бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків з бюджету.
Бюджетна установа – орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної або місцевої влади, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного або місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.
Який порядок подолання розбіжностей у разі відхилення Президентом України проекту Закону про Державний бюджет та черговий фінансовий рік?
Порядок затвердження бюджету починаючи з 2-го читання продовжує 3- тя стадія бюджетного процесу – це затвердження самого бюджету і Закону про Державний бюджет, при цьому затверджується граничний розмір дефіциту і проводиться постатейне голосування і голосування в цілому про Державний бюджет.
Якщо Верховна Рада голосує проти, тоді пропорційно скорочуються статті видатків. Прийнятий закон про Державний бюджет підписує Голова Верховної Ради і Президент України. Президент протягом 15 днів підписує його та офіційно оприлюднює або ж повертає закон зі своїми мотиваціями, пропозиціями до Верховної Ради для повторного розгляду.
Якщо закон протягом 15 днів не повертається до Верховної Ради, то він вважається підписаним і оприлюдненим.
Якщо під час повторного розгляду закон знову прийнятий Верховною Радою не менше як ⅔ від конституційного складу, Президент зобов’язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом 10 днів.
- 203 -
Який порядок здійснення основних напрямків фінансування державою в разі якщо Державний бюджет не набрав чинності до початку нового бюджетного року?
Якщо до початку нового бюджетного періоду не набрав чинності закон про Державний бюджет України, Кабінет Міністрів має право здійснювати витрати Державного бюджету з такими обмеженнями:
1)витрати можуть здійснюватися лише на цілі, визначені у законі про Державний бюджет на попередній бюджетний період і одночасно передбачені у проекті закону про Державний бюджет України на наступний період;
2)щомісячні видатки не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків попереднього Державного бюджету;
3)капітальні видатки здійснювати забороняється, крім випадків, пов’язаних із введенням воєнного чи надзвичайного стану, оголошенням окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;
4)запозичення можуть здійснюватися лише з метою погашення основної суми державного боргу. До прийняття закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період податки, збори (обов’язкові платежі) та інші надходження справляються відповідно до закону про Державний бюджет України на попередній бюджетний період та інших нормативно-правових актів.
Що в Бюджетному кодексі України розуміється під бюджетним розписом?
Державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний термін після набрання чинності законом про Державний бюджет України. До затвердження розпису Міністром фінансів України затверджується тимчасовий розпис на відповідний період.
Бюджетний розпис – документ, в якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів по певних періодах року відповідно до бюджетної класифікації. Бюджетний розпис затверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний термін після набрання чинності законом про Державний бюджет України. До затвердження розпису Міністром фінансів України затверджується тимчасовий розпис на відповідний період.
Примірник затвердження бюджетного розпису передається до комітету Верховної Ради України з питань бюджету з подальшим інформуванням про внесення до нього змін.
Міністр фінансів України протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису Державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням.
- 204 -
Які обсяги грошових засобів перерозподіляються через бюджет і для вирішення яких завдань вони витрачаються?
З початку XX ст. у всіх розвинених країнах спостерігається постійне зростання витрат державного бюджету. Він пов’язаний з вирішенням військово-стратегічних завдань, посиленням впливу держави на економіку країн в частині стимулювання розвитку її пріоритетних сфер; з вирішенням соціальних завдань, зокрема вирівнюванням соціально-економічних умов відтворення в окремих регіонах; з вирішенням задач геополітичного характеру.
Через всі ланки фінансової системи перерозподіляється до 60% національного доходу, а через державний бюджет до – 40-45%.
Витрати державного бюджету в розвинених країнах Заходу включають 5
груп:
військові;
втручання в економіку;
утримання державного апарату;
вирішення соціальних завдань;
надання субсидій і кредитів країнам, що розвиваються.
Державне втручання в економіку покликане не тільки стимулювати високі темпи економічного зростання, але і запобігати або пом’якшувати циклічні коливання. Витрати на ці цілі в розвинених країнах досягають до 25% бюджету.
Які напрямки розвитку держави фінансуються з Державного бюджету України?
Кошти державного бюджету є основою фінансування важливих напрямків розвитку держави, до яких, зокрема, відносяться:
1.Забезпечення загальних умов діяльності (державне управління, оборона та безпека, формування державних резервів, ліквідація надзвичайних та аварійних ситуацій, проведення зовнішньоекономічної діяльності та ін.).
2.Фінансування соціально-культурного розвитку (освіта, охорона здоров’я, фізкультура і спорт, ЗМІ, житлово-комунальне господарство та ін.).
3.Реалізація програм соціального захисту та соціального забезпечення (виплата пенсії і допомоги).
4.Фінансування економічної діяльності держави (фінансування та кредитування промисловості, енергетики, будівництва, АПК, транспорту, зв’язку, проведення фундаментальних досліджень та ін.).
5.Обслуговування державного боргу (внутрішнього і зовнішнього).
6.Фінансування державних цільових фондів.
-205 -
Що розуміється під цільовим бюджетним фондом?
Цільовий бюджетний фонд – це фонд грошових коштів, створюваний у складі бюджету за рахунок доходів цільового призначення або у порядку цільових відрахувань від конкретних видів доходів і використовуваний відповідно до окремого кошторису. Засоби цільового бюджетного фонду використовуються чітко за призначенням.
Яке основне інформаційне забезпечення бюджетної системи України?
Від чіткої, достовірної, оперативно отриманої інформації залежить успіх будь-якої справи, тому Україна має налагодити не лише свою власну систему інформаційного забезпечення в соціально-економічному просторі, а й органічно інтегруватись у світовий інформаційний простір. Законодавство України регламентує як отримання відповідної інформації, так і її передання. За затримку певної інформації, перекручування її передбачена відповідальність організацій, їх керівників, включаючи карну.
Розглянемо найважливіші законодавчі акти, що стосуються інформаційних процесів:
-Конституція України (ст. 17, 32, 40);
-Бюджетний кодекс України (ст. 28);
-Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну таємницю» (1998 р.);
-Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну статистику» (2000 р.).
Складання бюджету має базуватись на науковому забезпеченні, тому суттєву допомогу Україні надають Економічний інститут розвитку, Об’єднаний Віденський інститут, Інститут МВФ. Серед українських наукових закладів можна відзначити Інститут економіки, Інститут економіки промисловості, Інститут економічного прогнозування, які входять до системи Національної академії наук, Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, Науково-дослідний фінансовий інститут Міністерства фінансів, Інститут стратегічних досліджень при Президенті України, а також низка вищих навчальних закладів Міністерства освіти і науки України.
Розглянемо інформаційне забезпечення окремих складових бюджетної системи.
Рахункова палата. Усі контрольні органи, створені відповідно до законів України в системах Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Національного банку України, Антимонопольного комітету України, Фонду державного майна України та інші державні контрольні органи, а також органи внутрішньовідомчого контролю та аудиту зобов’язані сприяти діяльності Рахункової палати, надавати
-206 -
за її запитами інформацію про результати перевірок та ревізій, які ними проведено.
Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів та інші міністерства та відомства. Ці державні органи користуються інформацією, яку вони отримують від згаданих міжнародних інституцій, українських наукових закладів, Державного комітету статистики, обласних органів державного управління. У свою чергу, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів надають необхідну інформацію Верховній Раді України, її комітетам, Рахунковій палаті, обласним, в АР Крим та в містах Києві та Севастополі державним органам влади.
Державна податкова адміністрація, Державне казначейство,
Контрольно-ревізійне управління. Ці державні органи отримують і передають відповідну інформацію, що передбачено нормативно-правовою базою їх діяльності, а також Бюджетним кодексом України. Так, ДПА на основі ЗУ «Про Державний реєстр» (01.01.1999 р.) створила автоматизований банк даних, який містить відомості про фізичних осіб – платників податків (прізвище, дата і місце народження, місце основної роботи і проживання, види сплачуваних податків та інших обов’язкових платежів), інформацію про сплату податків, а також індивідуальні ідентифікаційні номери, що надаються фізичним особам і зберігаються за ними протягом усього життя.
Державний комітет статистики. На цей державний орган покладається робота щодо самоврядування, передбаченого Законом України. Органи місцевого самоврядування надають необхідну інформацію вищим органам. Інформація про доходи і витрати місцевого бюджету має бути опублікована в місцевих ЗМІ. Роль інформації у функціонуванні бюджетних відносин є надзвичайно важливою, адже від достовірних даних про збирання, використання значних фінансових ресурсів великою мірою залежить добробут населення.
Що розуміється під бюджетним федералізмом?
Під бюджетним федералізмом слід розуміти форму бюджетного устрою у федеральній державі, яка припускає облік фінансових інтересів всіх його суб’єктів на основі досягнення компромісу і самостійне функціонування бюджетних систем суб’єктів федерації.
Бюджетний федералізм припускає самостійність в пошуку коштів для фінансування рішень, які ухвалюються децентралізовано, та регіональних програм суб’єктів федерації.
Держава на всіх стадіях бюджетного процесу, використовуючи встановлені принципи, методи і способи формування бюджетних доходів і витрат, формує бюджетні взаємозв’язки, визначає пропорції розподілу централізованих ресурсів і методів їх використання.
- 207 -
Які існують основоположні принципи бюджетного федералізму?
Федералізм припускає наявність відособлених регіональних ланок бюджетної системи і системи міжбюджетних відносин, покликаних максимально задовольнити потреби населення в державних послугах, незалежно від того, на якому рівні вони знаходяться.
Федеральні принципи побудови бюджетної системи направлені на поєднання самостійного і спільного управління бюджетним процесом.
Політичний принцип федералізму полягає в конституційному розподілі між сторонами федерального утворення владних повноважень в реалізації єдиної політики, що належать їм по праву, при забезпеченні цілісності складових одиниць федерації.
Економічний принцип федералізму полягає в розподілі повноважень у відносинах власності, в розробці і реалізації грошово-кредитної, бюджетноподаткової, структурної, інвестиційної політик між федерацією і її суб’єктами.
Федеральні системи характеризуються рядом ознак; наявністю ієрархії; чітко сформульованими повноваженнями кожного з рівнів управління; встановленою автономією і регламентованим суверенітетом кожного з рівнів.
У чому полягають головні особливості моделей бюджетного федералізму?
Американська модель будується на відносно великій самостійності окремих штатів. У США відсутня система горизонтального пайового розподілу доходів. Більшість федеральних субсидій штатам залежить від об’ємів пайового фінансування штатними і місцевими органами влади. Така політика не направлена на вирівнювання соціально-економічних умов життєдіяльності регіонів. Більш того, вона сприяє перш за все розвитку багатих штатів.
Окремі штати, місцеві органи влади мають право здійснювати власну податкову політику. Федерація, штати, муніципалітети мають власні «непересічні» податки. Регіони значно відрізняються один від одного по податках і витратах. Така істотна регіональна диспропорція по-різному оцінюється фахівцями з позиції її впливу на алакаційну ефективність та економічне зростання.
Для німецької моделі бюджетного федералізму характерним є прогресивно зростаюча тенденція до одноманітного розподілу ресурсів між землями. Бюджетна система базується на «загальних» податках, надходження від яких розподіляються між всіма її рівнями. До них відносяться: податок на заробітну плату, прямий прибутковий податок, податок з доходів корпорацій, посередній прибутковий податок з дивідендів і процентних доходів, податок на додану вартість.
Проте є і такі податки, які застосовує тільки один рівень влади. Зокрема, до федерального бюджету надходять всі акцизи. До регіональних відносяться транспортний податок, податок на спадок; до місцевих податків відносяться податок на нерухомість, місцевий підприємницький податок і ряд інших.
- 208 -
Для вирівнювання умов між окремими землями (багатими і бідними) використовується механізм диференціації нормативів відрахувань від загальних податків. Проте слід підкреслити, що основні фінансові ресурси для вирівнювання соціально-економічних умов життєдіяльності земель надходять через федеральні і спільні програми регіонального розвитку.
Не дивлячись на таку систему фінансового вирівнювання можливостей, окремі землі все ж таки продовжують залишатися відносно «слабкими». Для них існує система фінансової допомоги у вигляді федеральних субсидій, за допомогою яких податковий потенціал доводиться до 99,5% податкового потенціалу на душу населення в цілому по країні.
Канадська модель бюджетного федералізму багато в чому схожа на американську. Провінції мають право приймати закони з усіх регіональних і місцевих питань. Вони самостійно визначають власну податкову політику. У Канаді є як загальні, так і індивідуальні податки для кожного рівня влади. На федеральному рівні найважливішими канадськими податками є особистий прибутковий податок, податок з доходів корпорацій, а також податок на додану вартість.
Провінції і муніципалітети мають право додавати свої ставки до базової федеральної ставки.
У Канаді відсутня єдина система збору податків. Це відноситься перш за все до особистого прибуткового податку, податку на доходи корпорацій. Так, провінція Квебек самостійно збирає і розпоряджається своєю частиною особистого прибуткового податку.
В той же час в канадській моделі бюджетного федералізму, на відміну від американської, важливу роль виконують процеси постійного вирівнювання соціально-економічних умов життєдіяльності населення. Це завдання як загальнонаціональних, так і провінційних органів влади Канади. Проте розміри трансфертів на вирівнювання фінансових можливостей бюджетно слабким провінціям менші, ніж у Німеччині. Критерієм виділення трансфертів в Канаді служить ступінь відставання фінансової забезпеченості провінцій від середньонаціонального розрахункового рівня.
Російська модель бюджетного федералізму тяжіє до централізованого типу бюджетного устрою. В даний час в Росії є наступні види взаємостосунків
врамках бюджетного федералізму:
«роздільні» податки (федеральні, регіональні і місцеві);
«наскрізні» федеральні податки, які поділяються по твердих нормативах між федеральним бюджетом і бюджетами суб’єктів Федерації;
фінансові трансферти суб’єктам з федерального бюджету, що не мають конкретного цільового призначення і виконують функцію фінансової допомоги регіонам, які цього потребують;
дотації, субсидії і субвенції;
цільові федеральні програми в їх територіальному аспекті;
взаємні розрахунки;
-209 -
бюджетні позики;
відособлені системи фінансових взаємостосунків усередині регіонів.
Умеханізмі міжбюджетних відносин в Росії одночасно діють два принципи: з одного боку, уніфікований підхід до регіонів при формуванні бюджетних доходів (на основі твердого закріплення єдиного для всіх суб’єктів нормативу відрахувань податку на додану вартість і законодавчо встановленої граничної ставки податку на прибуток, зараховуваного до федерального бюджету); з іншого – диференційований підхід на стадії формування видаткової частини бюджету. Це приводить до виникнення зустрічних фінансовий потоків, негативні наслідки яких більшою мірою випробовують ті регіони, яким призначені бюджетні трансферти.
Що слід розуміти під бюджетним регулюванням?
Збалансування бюджетів одного рівня, яке неможливо провести лише шляхом розмежування їх доходів та видатків, досягається за допомогою бюджетного регулювання, тобто перерозподільних процесів у межах бюджетної системи, шляхом надання коштів «бідним» у фінансовому відношенні територіям або вилучення коштів у відносно «багатих» територій.
Бюджетне регулювання (англ. budgetary management) – це розподіл регулюючих доходів і перерозподіл бюджетних коштів (дотацій, трансфертів і т.п.) між бюджетами різних рівнів при недостатньому податковому потенціалі відповідних територій. По суті, це – міжбюджетні регулювання, які здійснюються вищестоящими органами державної влади в цілях вирівнювання доходів бюджетів територіальних утворень, що відстають з об’єктивних причин у своєму соціально-економічному розвитку.
Бюджетне регулювання здійснюється відповідно кожним представницьким органом щодо бюджетів нижчого рівня.
Розмежування та перерозподіл доходів у процесі бюджетного регулювання здійснюється з урахуванням економічного, соціального, демографічного, екологічного, природного стану відповідних адміністративних територій з метою подолання нерівностей між ними.
У світовій практиці найчастіше застосовується метод бюджетного регулювання, який полягає в перерозподілі будь-яких грошових засобів між бюджетами різних рівнів. У ряді країн (напр., Німеччина, Австрія) для бюджетного регулювання широко використовується податок на додану вартість, який розподіляється на тимчасовій основі між федеральним бюджетом та бюджетами суб’єктів федерації. Кошти між бюджетами різних рівнів перерозподіляються у вигляді дотацій, субвенцій, субсидій, взаємних розрахунків.
Методами бюджетного регулювання виступають: дотація, субвенція, субсидія.
- 210 -