fin_put_vidp_2007
.pdfЗаключним етапом фінансового планування є складання зведеної таблиці
– фінансовий план (баланс доходів і витрат) підприємства.
Які фінансові плани розробляються на загальнодержавному рівні?
Центральне місце в системі фінансових планів належить бюджетам (державному, органів місцевого самоврядування), в яких кількісно відображається створення та витрачання фондів грошових коштів, призначених для фінансового забезпечення завдань, функцій держави і органів місцевого самоврядування.
Разом з бюджетами на державному та місцевому рівні можуть формуватися позабюджетні фонди. Рух грошових коштів в цих фондах відображається відповідно в кошторисах доходів і витрат. Ці кошториси є не що інше, як фінансові плани позабюджетних фондів.
На загальнодержавному і територіальному рівнях в систему фінансового планування включається розробка і реалізація перспективних фінансових планів, фінансових балансів, а також балансів руху доходів і витрат населення.
Які цілі переслідує розробка перспективних фінансових планів?
Перспективне фінансове планування проводиться з метою забезпечення координації економічного та соціального розвитку, а також комплексного прогнозування фінансових наслідків реформ, програм, законів, моніторингу довгострокових негативних тенденцій і своєчасного вживання відповідних заходів.
Перспективні фінансові плани розробляються на три роки, з яких перший рік – це рік, на який складається бюджет; наступні два роки – плановий період, на протязі якого простежуються реальні результати запланованої економічної політики.
Перспективний фінансовий план щорічно корегується з урахуванням показників уточненого середньострокового прогнозу соціально-економічного розвитку держави та її суб’єктів, при цьому плановий період переноситься на один рік вперед.
Що таке баланс фінансових ресурсів?
Баланс фінансових ресурсів – це сукупність всіх доходів і витрат держави, місцевих органів самоврядування і господарюючих суб’єктів на певній території. Баланс фінансових ресурсів складається на основі звітного балансу фінансових ресурсів за попередній рік відповідно до прогнозу соціальноекономічного розвитку певної території і є основою для складання проектів бюджету.
- 91 -
Що являє собою баланс грошових доходів і витрат населення та для яких цілей він розробляється?
Баланс грошових доходів і витрат населення відображає рух грошових ресурсів населення в готівковій та безготівковій формах. Грошові доходи населення поділяються на:
заробітну плату і надбавки до неї, премії, виплати соціального характеру, здійснювані роботодавцем найманим робітникам;
доходи від підприємницької діяльності, участі в прибутках підприємств,
операцій з особистим майном і доходи від фінансово-кредитних операцій;
соціальні трансферти (державні пенсії, допомоги, стипендії і т. п.). Витрати поділяються на:
споживчі витрати;
податки, інші обов’язкові платежі та добровільні внески;
грошові накопичення та заощадження.
Баланс грошових доходів і витрат населення використовується для планування наявного грошового обігу, роздрібного товарообороту, податкових надходжень, кредитних ресурсів. Він складається як на державному, так і на місцевому рівні. На державному рівні він розробляється Міністерством економіки з участю Міністерства фінансів, НБУ та інших фінансових органів.
У чому полягає сутність фінансового прогнозування?
Фінансове прогнозування – це перш за все передбачення фінансового стану на той чи інший період часу. У теорії та практиці виділяють середньострокове (5-10 років) і довгострокове (більше 10 років) фінансове прогнозування.
Головна мета фінансового прогнозування – визначення реально можливого обсягу фінансових ресурсів і потреби в них у прогнозованому періоді. Фінансові прогнози є необхідним елементом і водночас етапом у створенні фінансової політики. Вони дозволяють розробляти різні сценарії вирішення соціально-економічних завдань, що стоять перед всіма суб’єктами фінансової системи.
У чому полягає головна відмінність довгострокових і короткострокових фінансових планів?
Довгострокові і короткострокові плани відрізняються не тільки терміном, але й цілями планування. Якщо головною метою довгострокового планування є визначення допустимих з позиції фінансової стабільності темпів розширення
- 92 -
фірми, то метою другого – забезпечення постійної платоспроможності підприємства.
У чому полягає особливість планово-аналітичної функції управління в умовах ринку?
У 90-і роки ХХ ст. практика розроблення планів економічного та соціального розвитку дедалі більше трансформувалася в бік пристосування до нових умов. Орієнтація на ринкові умови господарювання зумовлює необхідність перебудови системи планування.
Особливістю планово-аналітичної функції в умовах ринку є те, що план повинен бути індикативним. В умовах ринку планові завдання мають орієнтований, рекомендаційний характер і є обов’язковим лише для державних підприємств.
Планово-аналітична функція спрямована на з’ясування сфер найефективнішого вкладення капіталу, а також на прогнозування розвитку ринкової кон’юнктури.
Рекомендована література
Основна 6, 12, 13, 38, 84, 85, 108, 119, 153, 234, 238, 252
навчальна:
Основна 171, 193-195, 200, 207, 247
наукова *:
Додаткова: Додаткові джерела інформації вибирайте із загального списку використаної та рекомендованої літератури, а також здійснюйте власний пошук.
* для написання наукових, курсових, дипломних, магістерських робіт.
- 93 -
|
Комерційні та некомерційні |
Міністерства та |
|
||||
|
підприємства |
|
|
|
відомства |
|
|
|
Фінансові служби, |
|
Фінансові управління |
|
|||
|
менеджери, головні |
|
|
|
|
||
|
бухгалтери |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Бюджетні організації |
|
||
|
|
|
|
Головні бухгалтери |
|
||
|
Державна |
|
Державна |
|
Державне |
|
|
|
податкова служба |
|
митна служба |
|
казначейство |
|
|
|
України |
|
України |
|
України |
|
|
|
ДЕРЖАВНА СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ |
|
|||||
|
Верховна Рада України |
Президент України |
Уряд України |
|
|||
інститути |
Комітет з питань |
|
Адміністрація |
Міністерство |
Бюджетна |
||
бюджету, та з питань |
Президента України |
фінансів |
|||||
фінансів і банків |
|
|
|
України |
|||
|
|
|
|
|
|||
Фінансові |
Рахункова |
Національний |
|
Контрольно- |
система |
||
палата України |
банк України |
|
|||||
ревізійне управління |
|||||||
|
|
|
|||||
|
Комерційні банки, |
|
|
|
Пенсійний фонд |
|
|
|
інвестиційні компанії і |
|
|
|
|
||
|
фонди, інші кредитні |
|
|
|
|
||
|
інститути та фонди |
|
|
|
|
||
Державна комісія з |
регулювання ринку |
фінансових послуг |
Державна комісія з |
цінних паперів та |
фондового рину |
Аудиторська палата |
Аудиторські фірми |
Фондова біржа |
Фінансові |
посередники (біржі, брокери, дилери, консультанти) |
Міжбанківська |
валютна біржа |
Рис. 4.1. Інфраструктура фінансової системи України
- 94 -
- 94 -
СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ
Суб’єкт управління
Фінансова система
Президент України
Верховна Рада
Уряд України
Міністерство фінансів
Державна податкова адміністрація
Національний банк
Рахункова палата
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку
Інструмент впливу
Фінансова політика
Принципи управління
Фінансове прогнозування
Фінансове планування
Фінансове програмування
Фінансове регулювання
Фінансовий контроль
Фінансове законодавство
Фінансовий аналіз
Фінансові інструменти
Об’єкт управління
Система фінансів
Створення та використання бюджетного фонду
Створення та використання позабюджетного фонду
Створення та використання резервних та страхових фондів
Створення та використання фондів (доходів) підприємств, установ, організацій, населення
Кінцева мета
Фінансова стабільність
Макроекономічна
збалансованість
Профіцит бюджету, позитивне сальдо платіжного балансу
Суспільний добробут населення
Підвищення фінансового впливу в міжнародній спільноті
Рис. 4.2. Система управління фінансами
- 95 -
Розділ II. Фінанси домашніх господарств
Глава 5. Фінанси домашніх господарств
Яке визначення соціально-економічної категорії «домашнє господарство» трактує система національних рахунків ООН та вітчизняне законодавство?
Домашнє господарство (англ. household) – одна з головних структурних одиниць економіки, найважливіший суб’єкт ринкових відносин, основна забезпечуюча ланка фінансової системи. Воно може складатися з одного або декількох чоловік. В системі національних рахунків, прийнятій ООН і рядом міжнародних організацій в 1993 році, домашнє господарство визначається як
«невелика група людей, які проживають спільно на одній житловій площі, вносять свій дохід і багатство повністю або частково до загального фонду і спільно споживають деякі товари та послуги, в основному – житло і продукти харчування».
Нерідко домашнє господарство співпадає за розмірами з сім’єю. Проте до його складу можуть входити і особи, що не є членами даної сім’ї. У різних країнах склад домашнього господарства може сильно відрізнятися залежно від традицій, освіти, культурних особливостей, клімату і т.д. Особи, які не можуть претендувати на частину ресурсів, що споживаються колективно, не вважаються членами домашнього господарства.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення», домогосподарством визнається сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об’єднують та витрачають кошти. Ці особи можуть перебувати в родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати у будь-яких з цих стосунків або бути і в тих, і в інших стосунках. Домогосподарство може складатися з однієї особи.
Розподіл домогосподарств України подано в таблиці 5.1-5.2.
Яку роль виконують домашні господарства в фінансовоекономічній системі?
В умовах змішаної економічної системи функціонують безліч господарських одиниць, економічні мотиви діяльності яких різні. Якщо звести цю множину до обмеженого набору агрегатних (укрупнених) груп, то ми одержимо три групи: держава, підприємства (фірми) і домашні господарства.
Сектор домашнього господарства у будь-якій національній економіці поставляє на ринок економічні і трудові ресурси, попит на які проявляють
- 96 -
підприємства (фірми), держава. Одержані домашнім господарством доходи використовуються для задоволення власних потреб індивідуумів, в основному у вигляді споживання товарів і послуг. Домашні господарства є також найважливішим джерелом внутрішніх заощаджень, що є вагомим інвестиційним джерелом фінансової системи, та споживачем фінансових послуг, що пропонуються фінансовим ринком.
Основний мотив участі домашніх господарств в економічній діяльності – максимальне задоволення соціально-економічних та культурних потреб учасників домашнього господарства.
У чому полягає соціально-економічний зміст категорії «фінанси домашнього господарства»?
Однорідні, постійно виникаючі в будь-якій сфері соціально-економічної діяльності відносини утворюють зміст самостійної економічної категорії. В даному випадку йдеться про соціально-економічний зміст категорії «фінанси домашнього господарства».
Фінанси домашнього господарства – це сукупність грошових відносин з приводу формування, розподілу та використання цільових фондів грошових коштів, в які вступають учасники домашнього господарства в процесі своєї соціально-економічної діяльності.
Які економічні відносини слід відносити до категорії фінансових відносин домашнього господарства?
Домашнє господарство в умовах ринкової економіки постійно вступає у фінансові відносини, що виникають як усередині самого домашнього господарства, так і з зовнішніми, по відношенню до нього, ринковими суб’єктами.
Внутрішніми фінансовими відносинами домашнього господарства виступають відносини, що виникають між його учасниками з приводу формування грошових фондів, без формування яких не може обійтися жодне домашнє господарство. Ці фонди мають різне цільове призначення: підтримка рівня поточного споживання; придбання дорогих предметів довгострокового використання, подальше інвестування тощо.
Зовнішні фінансові відносини домашнього господарства є більш розгалуженими та значущими (див. рис. 5.1). До них належать відносини з:
іншими домашніми господарствами з приводу формування і використання спільних грошових фондів (не належать відносини взаємного обміну, в яких також можуть брати участь домашні господарства);
підприємствами з приводу участі в їх акціонерному капіталі;
комерційними банками з приводу поповнення дефіциту бюджету
-97 -
домашнього господарства, а також з приводу розміщення тимчасово вільних грошових коштів домашніх господарств на банківські рахунки з метою зберігання і отримання додаткового доходу;
іншими фінансово-кредитними установами (ломбарди, кредитні спілки, лізингові компанії та ін.);
страховими організаціями з приводу формування і використання різного роду страхових фондів;
державою з приводу освіти та інших соціальних послуг, використання державного бюджету та цільових позабюджетних фондів, придбання державних цінних паперів тощо.
Які функції виконують фінанси домашнього господарства?
Соціально-економічна сутність фінансів домашніх господарств проявляється через їх функції. Фінанси домогосподарств, як і фінанси в цілому, виконують ті ж самі функції: розподільчу, регулюючу, контролюючу. Враховуючи суттєве значення домогосподарств в національних інвестиційних процесах, слід відокремити й інвестиційну функцію, яку вони виконують у фінансовій системі.
Розподільча функція. У загальну кількість учасників домашнього господарства входять неповнолітні діти, повнолітні, не працюючі з різних причин члени сім’ї. В рамках розподільчої функції частина національного доходу, яка припадає на домашнє господарство, в тій чи іншій пропорції розподіляється між всіма його учасниками. Виконуючи розподільчу функцію, фінанси домашніх господарств забезпечують безперервність процесу відтворення робочої сили, забезпечуючи кожну людину ресурсами, необхідними йому для підтримки життя.
Суб’єктами розподілу є всі учасники домашнього господарства. Об’єктом розподільчої функції виступає наявний дохід домашнього господарства.
Важливою функцією фінансів домашніх господарств у системі суспільного виробництва є інвестиційна. Дана функція полягає у тому, що домашні господарства є одними з основних постачальників фінансових ресурсів для економіки. Зростання доходів домашніх господарств є матеріальною основою для виконання даної функції. Часто інвестиційну функцію домашніх господарств пов’язують тільки з часткою капіталізованих доходів, тобто використовується як заощадження (вкладення засобів в різні фінансові інститути та в реальне виробництво). Але такий підхід є одностороннім. Насправді навіть збільшення частки споживання є чинником, сприяючим зростанню інвестицій в економіці (наприклад США). На такий підхід звертав увагу ще Дж. Кейнс, який розробив концепцію ефективного попиту, що складається із споживчого та інвестиційного компонентів. Скорочення споживчих витрат, якими б факторами вони не стимулювалися,
- 98 -
природним чином стримує і розвиток виробництва. Так, в сучасній Україні через низький рівень заробітної плати підприємства не можуть нарощувати виробництво і товарообіг.
Регулююча функція. Економіка домашнього господарства опирається на достатньо складний комплекс відносин між його різними учасниками. Такі відносини визначені різницею у віці, рисах характеру, звичках людей, різним рівнем їх потреб і доходів. Разом з тим нормальний розвиток домашнього господарства можливий лише в тому випадку, якщо його учасники знаходять взаєморозуміння при ухваленні економічних рішень. Узгодження економічних інтересів різних учасників домашнього господарства забезпечується їх регулюванням, під яким розуміється можлива зміна частини наявного доходу, що припадає на одного члена домашнього господарства. Отже, фінанси домашнього господарства виконують ще одну важливу функцію – регулюючу, яка підтримує збалансований розвиток домашнього господарства як єдиного цілого. Досягається це шляхом перерозподілу фінансових ресурсів.
Контролююча функція. Домашнє господарство в умовах ринкової економіки виступає самостійним господарюючим суб’єктом, тобто рівень життя членів домашнього господарства повністю залежить від величини доходу, який на них припадає. Під впливом різних факторів така величина може змінюватися як у бік збільшення, так і в бік зменшення. Тому підтримка звичайного рівня споживання неможлива без контролю за розподілом одержаного доходу по різних фондах, а також за їх цільовим використанням.
Чому фінанси домашніх господарств виділяють в окрему ланку фінансової системи та в чому їх специфіка?
Фінанси домашніх господарств виступають одним з елементів фінансової системи держави. Кожен з цих елементів певним чином впливає на процес суспільного відтворення. В усіх сферах фінансової системи процес створення і використання фондів грошових коштів має свої, властиві тільки йому характеристики. Роль, яку різні елементи фінансової системи відіграють в процесі її формування, визначає їх особливості. Так, фінанси підприємств виступають основою фінансової системи, оскільки саме в підприємницькому секторі створюється та розподіляється ВВП. Централізовані елементи фінансової системи виконують важливу роль в перерозподілі грошових коштів між окремими галузями, економічними регіонами, різними соціальними групами населення. Фінанси домашніх господарств мають свої особливості, які відрізняють їх від інших елементів фінансової системи.
Специфіка фінансів домашніх господарств визначена тим, що ця сфера фінансових відносин мінімально регламентована державою. Дійсно, процес створення та використання централізованих грошових фондів, таких, наприклад, як державний бюджет, знаходиться під жорстким державним контролем. Процес формування грошових фондів підприємства також певною мірою визначається державою (вимоги до мінімального розміру статутного
- 99 -
капіталу, система оподаткування, регламентація порядку розрахунку амортизаційних відрахувань і деяких інших елементів собівартості та ін.). Домашнє господарство самостійно ухвалює рішення про необхідність і спосіб формування грошових фондів, їх величину і цільове призначення, про час їх використання. Іншими словами, в умовах ринкової економіки держава не має інструментів прямого впливу на процес розподілу доходу домашніх господарств.
Разом з тим держава здатна впливати на загальну величину доходу, який реально має в своєму розпорядженні домашнє господарство. Реальні доходи домашнього господарства утворюються в результаті багаторазового розподілу і перерозподілу вартості сукупного суспільного продукту в процесі реалізації фінансових відносин домашнього господарства і держави. Підвищення ставок податків, сплачуваних фізичними особами, веде до скорочення їх реального доходу. Разом з тим фінансові ресурси, мобілізовані за допомогою стягнення податків, прямують через бюджет у сферу охорони здоров’я, освіти, соціального забезпечення. В результаті рівень реальних доходів домашніх господарств зростає.
Які економічні і фінансові рішення приймають домашні господарства в процесі своєї життєдіяльності?
Як і будь-яка інша економічна одиниця, домашнє господарство для підвищення рівня добробуту своїх учасників ухвалює численні рішення щодо різних сторін їх життєдіяльності.
Економічні і фінансові рішення домашнього господарства поділяються на дві основні групи: яким чином формувати фонд робочого часу (кількість працюючих членів домашнього господарства, місце їх роботи та ін.); як формувати структуру своїх майбутніх активів з урахуванням тих, що вже є у нього, тобто чи потрібно здійснювати капітальні витрати (придбавати нову нерухомість, автомобілі, меблі і т.п. або цінні папери тощо); водночас визначається співвідношення між придбаними активами.
Перша група рішень впливає на рівень доходів домашніх господарств, друга група – не тільки на співвідношення, в якому наявний дохід домашнього господарства поділяється на споживчу і накопичуючу частину, але і на рівень майбутніх інвестиційних доходів домашнього господарства, одержаних, наприклад, у вигляді дивідендів з придбаних акцій або у вигляді доходу з депозитних вкладів у комерційному банку.
У чому полягають особливості ухвалення домашніми господарствами економічних і фінансових рішень?
Існують певні особливості в механізмі і ступені формалізації ухвалення домашнім господарством фінансових та економічних рішень. Наприклад, в
- 100 -
