fin_put_vidp_2007

Таблиця 1.1.

Спільні та відмінні риси фінансів та кредиту

- 31 -

СТАТИСТИЧНІ ДАНІ

1)Річні дані – грудень до грудня попереднього року;

2)Попередні дані.

- 32 -

Таблиця 1.3.

Місце України за обсягом ВВП на душу населення за 2006 рік*

Рис. 1.5. Порівняння обсягу номінального ВВП на душу населення у деяких країнах за 2006 рік, у дол. США*

* Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за 2006 рік / Проект «Реформа місцевих бюджетів в Україні», RTI International – К., 2006. – 148 с.

- 33 -

Глава 2. Фінансова система

У чому полягає сутність фінансової системи? Які теоретичні основи її побудови?

Фінансова система держави є відображенням форм і методів конкретного використання фінансів в економіці.

Так, у державі тоталітарного типу фінансова система є спрощеною (складається з загальнодержавних фінансів, фінансів підприємств, галузей економіки і подекуди – державного кредиту) і дещо примітивною. Не всі її ланки достатньо розвинені.

Удержавах із ринковою економікою фінансові системи досягають своєї завершеності, однак у розрізі деяких держав можуть суттєво відрізнятися. У державах із перехідною економікою фінансові системи характеризуються стадією формування окремих її ланок. Це стосується насамперед фінансового ринку, державного боргу, страхових і резервних фондів тощо.

Фінансові системи деяких держав можуть відрізнятися за своєю структурою, але у всіх них є спільна ознака – різноманітні фонди фінансових ресурсів, які різняться за методами мобілізації та напрямками використання, однак тісно пов’язані між собою, мають прямий і зворотний вплив на економічні й соціальні процеси в державі, а також на формування й використання фондів фінансових ресурсів у розрізі окремих ланок.

Кожна ланка фінансової системи є самостійним її елементом, проте ця самостійність відносна всередині єдиного цілісного.

В науковій літературі існують різні підходи до визначення поняття

«фінансова система». Взагалі під поняттям «система» розуміють «форму організації будь-чого» і «сукупність організацій, однорідних за своїми завданням та організаційно об’єднаних в єдине ціле», і «форму суспільного устрою».

УСША фінансову систему визначають як сукупність закладів і ринків, які надають свої послуги громадянам, фірмам та урядам (Ван Хорн). Російська школа пропонує визначення фінансової системи як сукупності різноманітних сфер фінансових відносин, у процесі яких створюються та використовуються грошові фонди.

Отже, фінансова система – це сукупність різноманітних видів фондів фінансових ресурсів, сконцентрованих у розпорядженні держави, нефінансового сектора економіки (господарюючих фінансів), окремих фінансових інститутів і населення (домогосподарств) для виконання покладених на них функцій, а також для задоволення економічних та соціальних проблем на благо нації.

Яке органічне поєднання фінансів та фінансової системи?

- 34 -

Щоб зрозуміти сутність фінансів та фінансової системи наведемо приклад.

Для того щоб започаткувати власний бізнес необхідно максимально точно оцінити всі затрати (повний перелік) та невизначені винагороди, тобто прибуток, який планується отримати в майбутньому.

Прийнявши конкретне фінансове рішення, підприємець втілює в життя свої плани за допомогою фінансової системи. Фінансова система – це сукупність ринків та інших інститутів, які використовуються чи беруть опосередковану роль в укладанні фінансових угод, обміні активами чи ризиками. Ця система включає в себе ринки акцій, облігацій, інших фінансових інструментів, фінансових посередників (банки, страхові організації, консалтингові фірми) та органи, які здійснюють регулювання діяльності всіх цих закладів та фінансових відносин у цілому.

Які риси притаманні фінансовій системі?

Поділ фінансової системи на окремі ланки – явище об’єктивне, зумовлене потребами економічного розвитку. Структура фінансової системи – динамічна і не може розглядатися в статичному вигляді. У процесі економічного розвитку вона може доповнюватися або деякі її ланки можуть відмирати.

Характерними рисами фінансової системи є:

кожна ланка фінансової системи має властиві тільки їй методи мобілізації коштів для створення фондів фінансових ресурсів та свої напрямки і методи їхнього використання;

кожна ланка фінансової системи є відносно самостійною, має власну сферу застосування;

між ланками фінансової системи існує тісний взаємозв’язок. Кожна ланка може ефективно працювати лише за досконалості й ефективності системи в цілому;

фінансова система держави досягає найбільшої ефективності лише тоді, коли відлагоджена та законодавчо закріплена діяльність кожної її ланки;

кожна ланка фінансової системи може поділятися на менші підрозділи. Інституційна структура фінансової системи зображена на рис. 2.2.

Які існують підходи щодо класифікації елементів (сфер, систем, підсистем і ланок) фінансової системи?

О. Василик зазначає, що функції та структури фінансових систем окремих держав відрізняються. Зумовлене це не тільки державним устроєм (унітарна держава та федерація), але і формами власності, політичними орієнтирами правлячих еліт, рівнем економічного розвитку держави тощо. Нині у світі нараховується понад 20 різних моделей фінансових систем окремих держав.

- 35 -

Залежно від методів формування доходів економічних суб’єктів фінансову систему поділяють на дві сфери: централізовані фінанси (публічні) і децентралізовані (фінанси підприємств і організацій, домогосподарств). (Див.

рис. 2.1.)

Фінансова система як форма організації грошових відносин поділяється на три взаємозв’язані підсистеми, які забезпечують формування і використання фінансових ресурсів відповідно у: суб’єктів господарювання, населення,

держави і органів місцевого самоврядування.

В кожній з виділених підсистем використовуються специфічні форми та методи створення і використання фінансових ресурсів, кожна з яких має власне функціональне призначення і відповідний фінансовий механізм, орієнтований на досягнення власної мети кожного суб’єкта фінансових відносин.

Дані підсистеми, в свою чергу, поділяються на окремі ланки залежно від механізму формування і використання грошових фондів (фінанси комерційних та некомерційних підприємств, фінанси фінансових посередників, державний та муніципальний кредит, централізовані та децентралізовані фонди фінансових ресурсів та ін.).

Яка зі сфер фінансової системи складає її основу?

Основою фінансової системи є децентралізовані фінанси, оскільки саме в цій сфері формується переважна частина фінансових ресурсів держави, близько 80%. Частина цих ресурсів перерозподіляється відповідно до норм фінансового права в дохідну частину бюджетів всіх рівнів та в позабюджетні фонди. При цьому значна частина вказаних засобів спрямовується на фінансування бюджетних та некомерційних організацій у вигляді субвенцій, субсидій, дотацій, а також повертається населенню у формі соціальних трансфертів (пенсій, допомоги, стипендій тощо).

Серед децентралізованих фінансів ключове місце належить фінансам підприємств. Тут створюються матеріальні блага, виробляються товари, надаються послуги, формується прибуток, що є головним джерелом виробничого і соціального розвитку суспільства.

Яку структуру має фінансова система України?

Структура фінансових систем може бути розглянута на прикладі фінансової системи України.

Державні фінанси – сукупність фондів фінансових ресурсів загальнодержавного призначення. Державні фінанси охоплюють: державний та місцеві бюджети; централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення; фінанси підприємств і організацій державної та комунальної форм власності; державний та місцевий кредит; державне особисте й майнове страхування. Провідне місце в державних фінансах належить бюджетам різних

- 36 -

рівнів, які об’єднуються у зведеному бюджеті держави. Зведений бюджет України включає Державний бюджет України (далі – ДБУ) (1), бюджет Автономної Республіки Крим (1) та місцеві бюджети (11798). Провідна роль належить Державному бюджету України.

Фінанси суб’єктів господарювання (фінанси підприємств)

обслуговують створення ВВП, що є основним джерелом фінансових ресурсів. Сюди відносяться фінанси виробничої (державні, колективні, спільні, орендні, індивідуальні підприємства) та невиробничої сфери (наприклад, це фінанси освіти, охорони здоров’я, культури, науки, оборони та ін.).

Централізовані та децентралізовані фонди фінансових ресурсів.

Централізовані грошові фонди знаходяться в розпорядженні держави як суб’єкта публічної влади. За рахунок централізованих грошових фондів фінансуються видатки на капітальне будівництво, реконструкцію підприємств, структурну перебудову, конверсію, утримується вся невиробнича сфера – освіта, охорона здоров’я, фізична культура, спорт, оборонний сектор, управління, правоохоронні органи, соціальне забезпечення громадян, здійснюється багато інших програм загальнодержавного значення.

Децентралізовані фонди грошових коштів є в усіх галузях економіки.

Нині підприємства та організації усіх форм власності утворюють фонди за рахунок власного прибутку. Виняток складає лише аграрний сектор, у стабільному розвитку якого держава проявляє неабияку зацікавленість. Саме тому децентралізовані фонди аграрного сектора поповнюються регулярними, хоч поки що й недостатніми, асигнуваннями з державного бюджету.

Специфіка децентралізованих фондів в тому, що вони мають чітко встановлене цільове призначення і на інші цілі не використовуються. Це нова, перспективна складова фінансової системи, яка перебуває на стадії реформування.

Державний кредит – заборгованість держави перед внутрішніми та зовнішніми кредиторами, що призводить до збільшення навантаження на бюджет. Його величина свідчить про раціональність і ефективність фінансової політики держави та регулюється законодавством. Значний борг дає підстави для висновку, що держава живе за рахунок майбутніх поколінь.

Страхові та резервні фонди – створюються за рахунок страхових внесків юридичних та фізичних осіб і перебувають у розпорядженні страхових компаній різних форм власності. Вони не тільки дають можливість локалізувати втрати економіки та окремих громадян, а й використовуються також як інвестиційні та кредитні ресурси в економіці до настання страхового випадку. Резервні фонди як на рівні держави, так і на рівні господарських структур сприяють підвищенню ефективності господарської діяльності.

Фінансовий ринок – ланка фінансової системи, яка створює і використовує фонди фінансових ресурсів у тих випадках, коли інші ланки фінансової системи не можуть діяти ефективно. Фінансовий ринок включає ринок грошей, кредитних ресурсів, цінних паперів і фінансових послуг.

Фінанси домогосподарств є засобом створення та використання фондів фінансових ресурсів для задоволення особистих потреб громадян. Джерелом є

- 37 -

Якими державними органами представлений фінансовий апарат в Україні?

Організаційна структура фінансової системи – сукупність фінансових органів та інститутів, яка характеризує систему управління фінансами (див. табл. 2.1). Необхідність розподілу і перерозподілу ВВП та НД є об’єктивним явищем; форми і методи розподілу відображають вироблену в світовій практиці внутрішню структуру фінансової системи. Разом з тим рух грошових потоків здійснюється не сам по собі, а керується певними управлінськими структурами, юридичними та фізичними особами. Це суб’єктивна сторона побудови фінансової системи, яка, маючи певні закономірності, відображає умови конкретної країни.

До організаційного складу фінансової системи України входять:

1. Органи управління:

Міністерство фінансів України;

Державна податкова служба України;

Аудиторська палата;

Контрольно-ревізійна служба;

Державне казначейство;

Рахункова палата;

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (належить і до фінансових інститутів);

Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг (належить і до фінансових інститутів);

Пенсійний фонд;

фонди соціального страхування;

Державна іпотечна установа;

Державний інноваційний фонд.

2. Фінансові інститути:

Національний банк України (відноситься і до органів управління);

комерційні банки;

страхові компанії;

небанківські кредитні установи (ломбарди, інвестиційні фонди, компанії тощо);

міжбанківська валютна біржа;

фондові біржі;

фінансові посередники на ринку цінних паперів.

Фінансові органи та інститути можуть бути згруповані в 4 блоки. Перший блок становлять органи, які функціонують у державній

бюджетній сфері – це Міністерство фінансів України та його відособлені підрозділи – Державне казначейство і Контрольно-ревізійна служба. До цієї групи належить також ДПА України, яка в 1996 р. виділилась зі складу Міністерства фінансів.

Другий блок становлять контрольно-регулюючі органи – Рахункова палата Верховної Ради України, Державна комісія з цінних паперів та

- 39 -

фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг, Аудиторська палата і аудиторські фірми.

Третій блок становлять фінансові інститути, які працюють на фінансовому ринку: НБУ і комерційні банки, міжбанківська валютна біржа, фондова біржа та фінансові посередники, страхові компанії.

До четвертого блоку входять органи управління цільовими фондами: Пенсійний фонд України, Фонди соціального страхування, Державний інноваційний фонд.

Яку роль у фінансовій системі країни виконують наглядові і контролюючі органи?

Фінансовий нагляд та контроль в Україні здійснюють як органи законодавчої, виконавчої влади та спеціальні органи контролю, так і недержавні спеціалізовані організації (аудитори, аудиторські фірми).

Верховна Рада України здійснює фінансовий контроль безпосередньо у процесі затвердження та виконання Державного бюджету України та через Рахункову палату, що діє від імені ВРУ, контролює будь-яке використання бюджетних коштів, проводить комплексні ревізії, тематичні перевірки, здійснює експертну, інформаційну діяльність щодо використання коштів загальнодержавних цільових фондів.

Міністерство фінансів України здійснює контроль за виконанням державного бюджету, встановлює порядок ведення бухгалтерського обліку і складання звітності виконання бюджетів всіх рівнів, контролює зберігання і ефективне використання державного майна.

Місцеві адміністрації контролюють використання коштів, виділених з бюджетів вищих рівнів, дотримання вимог законодавства про використання коштів виділених на оплату праці, утримання легкових автомобілів та службові відрядження, здійснюють інші види діяльності.

Органи державного казначейства проводять у міністерствах, на підприємствах, в установах, організаціях, банках перевірки про використання бюджетних коштів.

Органи державної контрольно-ревізійної служби України здійснюють ревізії і перевірки фінансової діяльності в органах державної влади, перевіряють правильність витрачання державних коштів на утримання місцевих органів державної виконавчої влади, установ, що діють за кордоном і фінансуються за рахунок державного бюджету, перевіряють повноту сплати податків.

Національний банк України здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків, контроль за дотриманням законодавства про валютне регулювання.

Державна податкова адміністрація України здійснює контроль за дотриманням законодавства про податки та інші платежі, за погашенням

- 40 -