
fin_put_vidp_2007
.pdfстворювати цільові фонди грошових коштів на рівні господарюючих суб’єктів, населення, держави, органів місцевого самоврядування;
здійснювати внутрішньогосподарчий, внутрігалузевий, міжгалузевий, міжтериторіальний перерозподіл, а також перерозподіл між виробничою і невиробничою сферами, соціальними групами;
створювати фінансові резерви на рівні господарюючого суб’єкта, держави, а також здійснювати фінансові накопичення
домогосподарствами.
Розподільча функція фінансів породжує другу функцію – регулюючу, оскільки розподіл фінансових ресурсів здійснюється не стихійно, а у відповідності з нормативними актами та законами ринку. Сукупність норм, правил, положень законодавчих актів покликана регулювати фінансову діяльність і тим самим регулювати відтворювальний процес.
Регулююча функція фінансів проявляється не тільки на рівні держави, господарюючих суб’єктів, а й в організації фінансових відносин, в ієрархії їх побудови.
Розподільча та регулююча функція фінансів породжують третю функцію фінансів – контролюючу. Її основу складає рух фінансових ресурсів і проявляється вона перш за все в контролі за розподілом сукупного суспільного продукту, національного доходу та їх цільовому використанні.
Контролююча функція фінансів реалізується на загальнодержавному рівні. Фінанси показують, як складаються кількісні показники розподілу фінансових ресурсів, пропорцій чи диспропорцій в економіці галузей, виконання державного бюджету. Якщо контрольна функція фінансів не здійснюється на практиці, то неможливо оцінити й ефективність розподільної функції, що дозволяє говорити про необхідність координації в реалізації вказаних функцій.
Розподільча і контролююча функція фінансів реалізується за допомогою фінансового механізму, який є частиною господарського механізму.
Деякі економісти вважають, що фінансам притаманна четверта функція – формування грошових фондів. Але фінанси, виконуючи функцію розподілу фінансових ресурсів, водночас і формують грошові фонди. Виділяти четверту функцію шляхом поділу розподільної функції немає сенсу.
Яка характеристика фінансів, як історичної, економічної, розподільчої та вартісної категорії?
Фінансові категорії – це форма наукового пізнання сутності фінансових відносин.
Фінанси як історична категорія є продуктом розвитку цивілізації. Вони виникли на вищому щаблі розвитку суспільства з появою торгівлі, держави та її інститутів.
- 21 -
Фінанси як економічна категорія представляє собою систему розподільчих грошових відносин, які виникають у процесі формування і використання грошових фондів у суб’єктів фінансових відносин. Економічна категорія фінансів реалізується за допомогою розподільчої та вартісної категорії.
Розподільча категорія фінансів проявляється в розподілі національного доходу (про що говорилося вище).
Суть фінансів як вартісної категорії полягає в тому, що для здійснення розподілу національного доходу повинен бути реалізований товар, тільки за допомогою ціни може бути визначена величина грошових засобів, які надійдуть від реалізації продукції до її власника і стануть основою подальшого розподільчого процесу.
Які основні риси характерні для грошових та фінансових відносин?
Будь-який фінансист повинен чітко представити собі причини, які розмежовують сфери грошових та фінансових відносин. Якщо ми йдемо на ринок та здійснюємо будь-яку купівлю товарів, робіт, послуг, то це ще не означає, що ми вступили з продавцем у фінансові відносини. Ми просто здійснили купівлю, тобто віддали визначену суму грошей, а в еквівалент цих грошей ми отримали конкретний товар (послугу), або, як прийнято називати, – приватне благо для задоволення особистих потреб. Жодних фінансових відносин тут немає.
В процесі здійснення такої купівлі чи надання своїх тимчасово вільних грошей у кредит ці відносини не регламентуються державою, вони абсолютно добровільні та носять випадковий характер.
На відміну від суто грошових, для фінансових відносин характерний їх природний атрибут – регламентація державою. Фінансові відносини завжди опосередковані визначеними правовими актами, рекомендаціями, стандартами, в тій чи іншій мірі регламентованими державними інституціями.
Отже, фінансові відносини – це сукупність грошових відносин, які створюються і регламентуються державою, пов’язані з розподілом та перерозподілом вартості ВВП та частини національного багатства. (Див. рис. 1.3.)
Які основні відмінні ознаки фінансових відносин?
Відмінною ознакою фінансових відносин є те, що процес розподілу сукупного суспільного продукту супроводжується створенням різних фондів грошових коштів, що мають цільове призначення. Фонди грошових коштів, створювані на рівні держави, органів місцевого самоврядування, називаються
- 22 -
централізованими фондами, а грошові фонди, створювані на рівні господарюючих суб’єктів, домогосподарств, – децентралізованими.
З доходів від різних видів діяльності господарюючих суб’єктів формуються спеціальні фонди грошових коштів. Формування вказаних фондів носить виключно регламентований характер, і це є ще однією відмінною ознакою фінансових відносин.
У розподілі сукупного суспільного продукту бере участь і населення, одержуючи свою частку у формі заробітної плати, підприємницького доходу, дивідендів та інших форм перерозподілу. Крім того, населення бере участь у формуванні централізованих фондів грошових коштів за допомогою сплати податків, інших платежів, що носять обов’язковий характер. Ця система грошових відносин, пов’язаних з формуванням і використанням доходів і витрат населення, також є сферою фінансових відносин.
Отже, характерними ознаками фінансових відносин є:
розподільний характер відносин, який заснований на правових нормах або етиці ведення бізнесу, пов’язаний з рухом реальних грошей незалежно від руху вартості в товарній формі;
створення централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів цільового призначення;
створення фондів грошових ресурсів носить виключно регламентований характер;
як правило, рух грошових коштів відбувається в одному напрямку.
Хто виступає основними суб’єктами фінансових відносин та які фінансові відносини виникають між цими суб’єктами?
Основними суб’єктами фінансових відносин виступає держава, яка володіє державними грошовими ресурсами і розподіляє їх, стягує платежі й податки, формує державні й місцеві бюджети; підприємства, установи, організації всіх форм власності (в тому числі фінансові посередники), які отримують грошові кошти від держави або споживачів продукції і витрачають їх на покриття витрат виробництва, сплату податків та інших платежів, проведення фінансових операцій різного роду; домашні господарства, які отримують гроші від держави, підприємств різних форм власності у вигляді заробітної плати, пенсій, стипендій, грошової допомоги, субсидій, інших соціальних трансфертів та доходів і витрачають їх на власні потреби, створення нагромаджень, сплату податків.
У свою чергу фінансові відносини виникають між:
господарюючими суб’єктами (при реалізації продукції, наданні послуг, придбанні ТМЦ);
господарюючими суб’єктами і вищестоящими організаціями (при створенні спільних фондів грошових ресурсів та їх використанні);
господарюючими суб’єктами і державою, органами місцевого самоврядування (при формуванні бюджетів і позабюджетних фондів);
-23 -
самими господарюючими суб’єктами (при формуванні і використанні цільових фондів грошових ресурсів);
окремими бюджетами, позабюджетними фондами;
громадянами, державою, місцевими органами влади (при формуванні бюджетів і позабюджетних фондів). (Див. рис. 1.4.)
Що таке фінансові ресурси і які їх джерела формування?
Фінансові ресурси – це грошові фонди фінансової системи, які створюються у результаті економічної та фінансової діяльності в процесі створення, розподілу ВВП за певний період і використовуються для забезпечення безперебійного функціонування та розвитку економіки.
Джерелами фінансових ресурсів виступають:
на рівні господарюючих суб’єктів: прибуток, амортизація, цінні папери, банківський кредит, відсотки, дивіденди за цінними паперами, які випускаються іншими емітентами;
на рівні населення: заробітна плата, премії, надбавки, виплати соціального характеру роботодавцем, доходи від підприємницької діяльності, від участі в прибутках, від операцій з особистим майном, від фінансовокредитних операцій; соціальні трансферти, в т.ч. пенсії, допомоги, стипендії; споживчий кредит;
на рівні держави, органів місцевого самоврядування: податкові надходження; доходи від приватизації державного та комунального майна; доходи державних та комунальних підприємств; державний та місцевий кредит; доходи від зовнішньоекономічної діяльності; фінансова допомога; емісія грошей; доходи від емісії цінних паперів.
Що таке валовий внутрішній продукт та яке його місце у фінансових відносинах?
Основним джерелом формування фінансових ресурсів у будь-якій національній економіці є ВВП, вартісна структура (прибуток, заробітна плата, амортизація, непрямі податки, відрахування в соціальні фонди) якого є однією з головних умов розкриття сутності та призначення фінансових ресурсів.
ВВП – один з найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних суб’єктіврезидентів у сфері матеріального і нематеріального виробництва. Вимірюється ринковою вартістю товарів та послуг, виготовлених такими суб’єктами, одиницями для кінцевого використання протягом встановленого періоду часу (як правило – фінансовий рік). ВВП складається з суми валової доданої вартості
- 24 -

(ВДВ5) галузей плюс чисті податки на продукти (ПДВ) та імпорт (ЧПІ), не зараховані до неї: ВВП = ∑ ВДВ + ПДВ + ЧПІ.
Використання ВВП – кінцеве споживання товарів та послуг, валове накопичення основного капіталу, змінення запасів матеріальних оборотних коштів, чисте надбання цінностей і сальдо експорту та імпорту товарів і послуг.
ВВП є головним індикатором економічного розвитку і найбільш повним показником сумарного обсягу виробництва товарів та послуг за певний період. В Україні розрахунки ВВП здійснюють лише з середини 90-х із переходом від статистики Балансу народного господарства (БНГ) до прийнятої в усьому світі системи національних рахунків6 (СНР).
Розрізняють номінальний ВВП (обсяг ВВП у поточних (фактичних) цінах) та реальний ВВП (обсяг ВВП в цінах періоду, який прийнятий за базу порівняння).
На динаміку ВВП у поточних цінах впливають зміни його фізичного обсягу і цін на товари та послуги. Щоб позбутися впливу цін, ВВП, національний дохід розраховують у порівняльних цінах.
Що вивчає фінансова наука і в чому полягає соціально-економічна сутність фінансів?
На сучасному етапі становлення незалежної, економічно могутньої європейської держави здійснюється реструктуризація економіки, більшість підприємств стають економічно самостійними; фінансові результати, економічна доцільність та ефективність все частіше виступають основними критеріями при прийнятті управлінських рішень у системах будь-якого рівня. Цим обумовлюється стрімкий ріст авторитетності та вагомості прикладних економічних наук – бухгалтерського обліку, фінансів підприємств, менеджменту, маркетингу тощо, фундаментом яких є фінансова наука.
Знання основ фінансової науки допомагає кожному громадянину формувати відповідний рівень фінансової культури, наприклад, у галузі податків – розуміння того, що податки – це основа благоустрою держави та добробуту нації.
Фінансова наука, як і всі науки, бере свої початки з практики. Фінансова практика на тисячоліття старша фінансової науки. Існувало безліч економічних
5 Відповідно до системи національних рахунків валова додана вартість розраховується як різниця між випуском в основних цінах та проміжним споживанням. Вона містить у собі первинні доходи, що створюються учасниками виробництва і розподіляються між ними.
В свою чергу проміжне споживання містить витрати на товари та послуги, які використані економічними суб’єктами для виробничих потреб.
6 Під системою національних рахунків розуміють сукупність показників послідовного та взаємопов’язаного опису найважливіших процесів і явищ економіки: виробництва, доходів, споживання, нагромадження капіталу та фінансів; ця система застосовується в умовах ринкових відносин.
- 25 -
суб’єктів, які розвивалися, розширялися, занепадали і ліквідовувалися, нічого не знаючи про фінансову науку. Фінансова наука виникла пізніше інших соціально-політичних наук, її витоки більшість дослідників відносять до XVXVI ст.
Фінанси як науковий напрямок вивчають відносини, що виникають на основі створення, розподілу чи використання фінансових ресурсів, виявляють закономірності розвитку таких відносин. Понятійний апарат фінансової науки розвивається, наповнюється новим змістом, адекватним реаліям суспільного життя. Соціально-економічна сутність фінансів полягає в дослідженні і відповіді на наступні питання: за рахунок кого або чого той чи інший господарюючий суб’єкт, громадянин, орган місцевого самоврядування, держава формує свої фінансові ресурси і яким чином, у чиїх інтересах використовуються ці фонди грошових коштів?
Хто започатковував основи фінансової науки в Україні?
Якщо звернутися до історичного надбання фінансової науки в дореволюційній Росії (в складі якої перебувала і Україна), то слід зазначити, що вона розвивалась на рівні світової, і на її рекомендаціях будувалася фінансова політика СРСР аж до фінансової реформи 30-х років.
Яскравими представниками того часу були: М. Алексеєнко з працею –
«Общая теория переложения налогов», Д. Боголепов – «Краткий курс финансовой науки», А. Буковецький – «Введение в финансовую науку», П. Гензель «Очерки по истории финансов», Ф. Меньков – «Основные начала финансовой науки», І. Озеров – «Основы финансовой науки», І. Янжул «Основные начала финансовой науки», Н. Тургенєв, М. Туган-Барановський та інші.
Сучасними представниками фінансової науки в Україні є В. Вишневський, О. Василик, В. Геєць, В. Кудряшов, В. Опарін, В. Федосов, С. Юрій та ін.
Для чого необхідно вивчати фінанси?
Будь-який пересічний громадянин повинен обов’язково знати поверхневі ази фінансової науки з таких причин:
–для ефективного управління особистими грошовими ресурсами. Знання визначених фінансових принципів та законів допомагає вірно розпоряджатися особистими ресурсами. Якщо людина не володіє основами фінансових знань, вона повністю буде залежати від інших людей, які краще орієнтуються в цій сфері;
–для успішної реалізації власного бізнесу. Базові знання в галузі фінансів важливі для будь-якої сфери ділової активності. Знання визначених фінансових
-26 -

методів, концепцій та термінологій дозволяє спілкуватись та залучати фінансових спеціалістів для вирішення своїх проблем у бізнесі;
–для забезпечення цікавої та матеріально і морально вигідної кар’єри. Якщо Вас зацікавить кар’єра в сфері фінансів, де існують різні і потенційно вигідні можливості, які стають доступні тільки за умови, що людина є професіоналом у фінансових питаннях. Крім цього, оволодіння фінансами як наукою надає надійне підґрунтя для кар’єрного росту як в якості керівника підприємства, так і в якості державного політика. Більшість керівників підприємств, корпорацій, видатних політиків були саме фінансистами;
–щоб мати можливість приймати свідомі громадянські рішення, які в майбутньому будуть впливати на економічну ситуацію в державі. Нам, як громадянам демократичної держави з основами ринкової економіки, нерідко доводиться приймати політичні рішення, які в кінцевому результаті здійснюють вплив на роботу фінансової системи в цілому. Наприклад, варто голосувати на виборах за політика, який пропагує ідею збільшення податкового навантаження при зменшенні темпів економічного розвитку;
–для розширення власного кругозору. Знання фінансових законів та концепцій розширює загальний кругозір та допомагає краще зрозуміти, як функціонує реальний світ.
Рекомендована література
Основна 42, 84, 85, 108, 119, 151, 238, 239-240, 249, 250, 261
навчальна:
Основна 51, 52, 53, 54, 56, 58, 60, 228, 248
наукова *:
Додаткова: Додаткові джерела інформації вибирайте із загального списку використаної та рекомендованої літератури, а також здійснюйте власний пошук.
* для написання наукових, курсових, дипломних, магістерських робіт.
- 27 -

- 27 -
Виробничі
відносини
Організаційні |
Економічні |
Капітал |
Податки |
Прибуток |
відносини |
відносини |
|
|
|
Відносини між |
Натуральні |
Грошові |
Амортизація |
Грошові фонди |
|
роботодавцем і |
відносини |
відносини |
|
|
|
працівниками, |
|
|
|
|
|
менеджерами, |
|
|
|
Форму- |
Викорис- |
державними та |
|
|
|
вання |
тання |
муніципальними |
|
|
|
|
|
органами (реєстрація, |
|
|
|
Контроль |
|
ліцензії та ін.) |
|
|
|
|
|
Фінансові відносини (відносини,
пов’язані з формуванням та використанням грошових фондів)
Рис. 1.1. Схема виникнення фінансів
- 28 -

Валовий |
Фонд відшкодування |
|
внутрішній |
витрачених засобів |
Національний |
продукт (ВВП) |
виробництва, в т.ч. |
дохід |
|
непрямі податки |
|
Фонд |
|
Фонд |
накопичення |
|
споживання |
|
|
Фонд оплати праці в |
Фонд капітальних |
|
виробництві |
вкладень (інвестицій) |
|
Фонд оплати праці |
|
|
|
Резервний фонд |
|
працівників державного |
|
управління |
|
|
|
|
Страховий фонд |
|
Фонди соціального |
|
|
страхування |
Фонд виробничого |
|
Витрати соціального |
накопичення |
|
характеру (освіта, |
|
|
охорона здоров’я наука, |
|
|
культура) |
Рис. 1.2. Схема розподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу в |
||
процесі виконання фінансами розподільчої функції |
СХЕМА ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН
ФІНАНСОВА СИСТЕМА
Світове господарство
Макроекономіка
Мікроекономіка
Міжнародні фінанси
Державні фінанси
Фінанси господарюючих суб’єктів
Фінанси домогосподарств (населення)
ринок |
Фінансовий |
Рис. 1.3. Схема фінансових відносин
- 29 -

1 |
|
|
|
Ринок товарів та |
1 |
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
послуг |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3 |
|
|
|
|
|
3 |
|
|
|
|
|
|||
Суб’єкти |
|
|
|
|
Держава |
|
|
|
|
|
Населення |
|||||
господарювання |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
4 |
|
|
|
|
4 |
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
5 |
3 |
|
6 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
7 |
|
|
|
|
|||||
|
|
7 |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
8 |
|
|
|
Фінансовий ринок |
8 |
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
9 |
|
|
|
|
|
|
9 |
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
3 |
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
Ринок ресурсів |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
10 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
10 |
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 – витрати споживачів товарів, робіт, послуг; 2 – витрати пов’язані з вкладом капіталу в основні та оборотні фонди; 3 – сплата податків, зборів, платежів у бюджет (державний, місцевий); 4 – різного роду субсидії, дотації, грошове відшкодування; 5 – фінансові активи (облігації внутрішньодержавної позики, казначейські векселя, інші державні та муніципальні цінні папери, золото); 6 – різного роду платежі, закуплені державні фінансові активи; 7 – тимчасово вільний капітал, який проходить через фінансовий ринок (купівля акцій, облігацій інших корпоративних цінних паперів); 8 – дохід від вкладеного капіталу; 9 – потік ресурсів (трудових, інтелектуальних та ін.); 10 – дохід від реалізації ресурсів (трудових, інтелектуальних та ін.).
- економічні відносини; |
|
- фінансові відносини. |
|
|
|
Рис. 1.4. Кругообіг грошей, фінансових активів та капіталу в економічній системі
- 30 -