fin_put_vidp_2007

В учбово-аналітичній літературі ліквідними називають активи, які споживаються протягом одного виробничого циклу (рік).

Ліквідними вважаються активи, які можуть бути використані для погашення боргових зобов’язань та які можна швидко реалізувати. Такими активами є гроші, дорогоцінні метали, короткострокові цінні папери та ін. В залежності від швидкості перетворення активів на гроші вони поділяються на 3 групи:

найбільш ліквідні активи (гроші, дорогоцінні метали та каміння, короткострокові фінансові вкладення);

швидкореалізаційні активи (дебіторська заборгованість та інші активні розрахунки);

важкореалізаційні активи (запаси, позаоборотні активи).

Що розуміється під ліквідністю підприємства?

Говорячи про ліквідність підприємства, мається на увазі наявність у нього оборотних коштів у розмірі, теоретично достатньому для погашення короткострокових зобов’язань, навіть із порушенням термінів погашення, передбачених контрактами. Іншими словами, ліквідність означає формальне перевищення оборотних активів над короткостроковими зобов’язаннями.

Ліквідність балансу підприємства – міра покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких у гроші відповідає строку погашення зобов’язань17.

Що розуміється під платоспроможністю підприємства?

Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів і їх еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення. Таким чином, основними ознаками платоспроможності є: а) наявність в достатньому обсязі засобів на розрахунковому рахунку; б) відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Платоспроможність – здатність суб’єкта господарської діяльності вчасно й повною мірою виконувати свої платіжні зобов’язання, які ґрунтуються на торговельних, кредитних та інших операціях грошового характеру.

Першочергового значення набуває платоспроможність підприємства, яка визначає його можливості щодо своєчасного й повного виконання платіжних зобов’язань за торговельними, кредитними та іншими операціями грошового змісту18. Платоспроможність безпосередньо впливає на форми й умови комерційних угод, у тому числі й на можливість одержання кредиту та умови

17 Для прикладу в таблиці 6.3 наведено розрахунок основних фінансових показників ВАТ «Металургійний

комбінат «Азовсталь» в динаміці за 2002-2006 роки. 18 Там же.

- 131 -

його надання. Платоспроможність визначається за допомогою спеціальної системи коефіцієнтів, що враховують реальні й потенціальні фінансові ресурси підприємства, співвідношення між його платежами та поточними грошовими надходженнями.

Платоспроможність у сфері боргових зобов’язань підприємства визначає його ліквідність, остання відображає спроможність підприємства.

Як оцінюється платоспроможність та ліквідність підприємства?

Ліквідність і платоспроможність оцінюють за допомогою абсолютних і відносних показників. Основним абсолютним показником є величина власних оборотних коштів (WC), найпоширеніший алгоритм розрахунку показника WC такий:

WC = СА – CL,

де СА – оборотні активи;

CL – короткострокові зобов’язання.

WC підкаже аналітику, яка сума оборотних коштів залишиться у розпорядженні підприємства після оплати всіх короткострокових зобов’язань. Рекомендованих норм WC немає; його аналізують в динаміці; із зростанням об’ємів виробництва величина власних оборотних коштів звичайно збільшується.

Які відносні показники використовуються для оцінки ліквідності, платоспроможності?

Для узагальненої характеристики ліквідності і платоспроможності використовуються коефіцієнти ліквідності19. Виділяють три групи оборотних активів, що відрізняються ступенем своєї ліквідності: виробничі запаси, дебіторська заборгованість, грошові кошти та їх еквіваленти. Це дозволяє побудувати три аналітичні коефіцієнти, що характеризують ліквідність і платоспроможність підприємства.

Коефіцієнт поточної ліквідності дає загальну оцінку ліквідності підприємства, показуючи, скільки гривень оборотних коштів (поточних активів) припадає на одну гривню поточної короткострокової заборгованості (поточних зобов’язань):

Значення показника може значно варіювати по галузях і видах діяльності. Його рівномірне зростання в динаміці звичайно розглядається як сприятлива тенденція. У західній обліково-аналітичній практиці мінімально можливим

19 Для прикладу в таблиці 6.3 наведено розрахунок основних фінансових показників ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» в динаміці за 2002-2006 роки.

- 132 -

вважається значення показника, рівне 2; це орієнтовне значення, яке вказує на порядок показника, а не на точне нормативне значення.

Коефіцієнт швидкої ліквідності по своїй суті аналогічний коефіцієнту поточної ліквідності, проте обчислюється по вужчому кругу оборотних активів: з розрахунку виключена найменш ліквідна їх частина — виробничі запаси:

Логіка такого виключення полягає не тільки в значно меншій ліквідності запасів, але і в тому, що грошові кошти, які можна виручити у разі вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути істотно нижчими за витрати з їх придбання.

У роботах деяких західних аналітиків пропонується орієнтовне нижнє значення показника — 1, проте ця оцінка також носить умовний характер.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) є найжорсткішим критерієм ліквідності підприємства; показує, яка частина короткострокових позикових зобов’язань за необхідності може бути погашена негайно за рахунок наявних грошових коштів:

Рекомендованих значень даного коефіцієнта немає. Досвід роботи з вітчизняною звітністю показує, що його значення, як правило, варіює в межах від 0,05 до 0,1.

Відомі й інші показники ліквідності та платоспроможності, що мають певний інтерес для аналітика. Оцінку ліквідності і платоспроможності проводять осмислено; наприклад, якщо величина WC негативна, то фінансове положення підприємства в короткостроковій перспективі розглядається як несприятливе і розрахунок коефіцієнтів ліквідності вже втрачає сенс.

Як оцінити фінансову стійкість підприємства?

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства – стабільність його діяльності з позиції довгострокової перспективи (фінансова стійкість)20.

Кількісно фінансова стійкість оцінюється двояко: по-перше, з позиції структури джерел засобів, по-друге, з позиції витрат, пов’язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел. Відповідно виділяють дві групи показників, які умовно називаються коефіцієнтами капіталізації і коефіцієнтами покриття. Показники першої групи розраховуються в основному за даними пасиву балансу. До другої групи входять показники, що розраховуються співвідношенням прибутку до оподаткування з величиною постійних фінансових витрат, тобто витрат, які підприємство несе незалежно від величини його прибутку.

20 Для прикладу в таблиці 6.3 наведено розрахунок основних фінансових показників ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» в динаміці за 2002-2006 роки.

- 133 -

Коефіцієнт концентрації власного капіталу характеризує частку власності власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність:

де TL – загальна сума всіх джерел грошових засобів (довгострокових і короткострокових), тобто підсумок балансу.

Чим вище значення даного коефіцієнта, тим більш стійке, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів підприємство. Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації залучених засобів (Ккзз), що розраховується відношенням величини залучених засобів до загальної суми джерел. Очевидно, що сума значень вказаних коефіцієнтів рівна 1 (або 100%).

До показників, що характеризують структуру довгострокових джерел фінансування, належать два взаємодоповнюючі показники: коефіцієнт фінансової залежності капіталізованих джерел і коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел, які обчислюються за формулами:

Рівень фінансового ліверіджа. Цей коефіцієнт вважається одним з основних характеристик фінансової стійкості підприємства. Відомі різні алгоритми його розрахунку; найчастіше застосовується наступний:

Економічна інтерпретація показника очевидна: скільки гривень позикового капіталу припадає на одну гривню власних засобів. Чим вище значення рівня фінансового ліверіджа, тим вище ризик, асоційований з даною компанією, і нижчий її резервний позиковий потенціал, тобто здатність підприємства за необхідності одержати кредит на прийнятних умовах.

Всі розглянуті показники відносилися до групи коефіцієнтів капіталізації. Виділимо найвагоміший з коефіцієнтів покриття – коефіцієнт

забезпеченості відсотків до сплати (ТІЕ):

Очевидно, що значення ТІЕ повинне бути більше одиниці, інакше підприємство не зможе в повному обсязі розрахуватися із зовнішніми інвесторами за поточними зобов’язаннями. Якщо показник стабільно має таке високе значення, а це можна спостерігати при аналізі в динаміці, то можна говорити про вельми сприятливу перспективу у відносинах з постачальниками позикового капіталу – підприємство генерує прибуток в обсязі, достатньомудля виконання розрахунків.

- 134 -

Як оцінити ділову активність підприємства?

У широкому розумінні «ділова активність» означає весь спектр зусиль менеджменту, направлених на просування фірми на ринках продукції, праці, капіталу. У контексті управління фінансово-господарською діяльністю підприємства цей термін розуміється у вужчому значенні – як його поточна виробнича і комерційна діяльність.

Кількісна оцінка і аналіз ділової активності можуть бути здійснені в таких напрямах:

оцінка ступеня виконання плану (встановленого вищестоящою організацією або самостійно) за основними показниками і аналіз його відхилень;

оцінка і забезпечення прийнятних темпів нарощування обсягів фінансово-господарської діяльності;

оцінка рівня ефективності використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів комерційної організації.

Останній напрям є ключовим, його суть полягає в забезпеченні раціональної структури оборотних коштів. Логіка поточного управління фінансами підпорядкована вимогам ефективного використання оборотних коштів — за можливості кожна гривна повинна «працювати» і не бути «омертвленою» в активах підприємства. Контроль за цим здійснюється шляхом розрахунку показників оборотності (див. табл. 6.1).

Оскільки трансформація засобів в ході поточної діяльності здійснюється по схемі: гроші => виробничі запаси => засоби в розрахунках (дебітори) =>

гроші..., то «омертвляння» грошових коштів відноситься перш за все до запасів і дебіторів. Оборотність засобів, вкладених саме в ці активи, і повинна піддаватися аналізу.

Як оцінити рентабельність підприємства?

Результативність діяльності підприємства у фінансовому вимірі характеризується показниками прибутку і рентабельності21.

Основним показником беззбитковості роботи підприємства є прибуток. Проте за цим показником не можна зробити обґрунтовані висновки про фінансову результативність діяльності підприємства. Тому в аналізі використовують коефіцієнти рентабельності.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття як рентабельність. У найширшому, найзагальнішому розумінні рентабельність означає прибутковість, або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих її видів; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб’єктів

21 Для прикладу в таблиці 6.3 наведено розрахунок основних фінансових показників ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» в динаміці за 2002-2006 роки.

- 135 -

господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки.

Виділяють чотири групи показників рентабельності: інвестицій (капіталу), продукції, підприємства та галузей (див. рис. 6.5).

Детально зупинимося на рентабельності інвестицій.

Рентабельність інвестицій може розраховуватися з позиції інтересів різних груп: власники, інвестори, підприємство та ін.

Інвестори (власники) є основними постачальниками капіталу підприємству. Їх сукупний дохід – чистий прибуток і величина відсотків до сплати. Цей сукупний дохід може порівнюватися або зі всіма активами, або з довгостроковим капіталом; у першому випадку розраховується коефіцієнт,

відомий як рентабельність активів (ROA), в другому – рентабельність інвестованого капіталу (ROI):

NI +ІЕ

де NI — чистий прибуток (прибуток до розподілу серед власників);

TL — сукупний обсяг джерел фінансування (підсумок балансу-нетто по пасиву);

IE — відсотки до сплати;

CL — короткострокові зобов’язання; E — власний капітал.

Показник RОА дає оцінку ефективності вкладення засобів в активи даного підприємства; іншими словами, оцінюється правильність вибору інвестора (зокрема, йдеться про галузеву приналежність підприємства). Показник ROI характеризує оцінку ефективності і доцільності взаємостосунків між інвесторами і створеним ними підприємством – він оцінює прибутковість довгострокового капіталу.

Найпоширенішим фінансовим індикатором оцінки доцільності інвестицій з позиції власників підприємства є показник рентабельності власного капіталу

(ROE):

NI

Рентабельність окремих видів продукції (робіт, послуг) може обчислюватися на підставі показників прибутку від їх випуску або реалізації. При цьому поточні витрати можна брати в таких варіантах: собівартість продукції (виробнича); собівартість продукції за винятком матеріальних витрат (новостворена вартість); вартість продукції в цінах виробника (вартість за мінусом непрямих податків).

Для розрахунку рівня рентабельності підприємств можуть використовуватися: загальний прибуток; прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), тобто від основної діяльності. При цьому прибуток зіставляється з авансованою вартістю, яку можна визначати в різних варіантах

- 136 -

(весь капітал підприємства, власний капітал, позичковий капітал, основний капітал, оборотний капітал).

Для розрахунку рентабельності галузей економіки береться загальна сума прибутку, отримана підприємствами, об’єднаннями, іншими госпрозрахунковими формуваннями, що входять у відповідну галузь економіки. На рівень рентабельності галузі впливатиме наявність у ній низькорентабельних і збиткових підприємств.

Як оцінити ринкову активність підприємства?

Термін «ринкова активність» має різні інтерпретації. З позиції компанії, що котирує свої цінні папери на біржі, він означає комплекс заходів, які сприяють, принаймні, збереженню існуючого стану на ринку капіталу в плані динаміки ринкових індикаторів. З позиції інших компаній ринкова активність розуміється як контроль за динамікою ринку капіталу, що має на меті виявлення загальноекономічних і галузевих тенденцій, оцінку стану основних конкурентів і (або) компаній, що визначають «правила гри» в конкретному секторі виробництва товарів, робіт і послуг. Тому в розвиненій ринковій економіці переважна кількість компаній в тій чи іншій мірі пов’язані з ринком капіталу. Доцільність «спілкування» з ринком (у плані мобілізації фінансових ресурсів) оцінюється за результатами аналізу фінансових індикаторів. Розглянемо найголовніші з них.

Дохід (прибуток) на акцію (Earnings Per Share, EPS) представляє собою відношення чистого прибутку, зменшеного на величину дивідендів по привілейованих акціях, до загального числа звичайних акцій. Цей показник в значній мірі впливає на ринкову ціну акцій, оскільки розраховується для власників звичайних акцій. Зростання цього показника сприяє підвищенню інвестиційної привабливості компанії. Зазначимо, що підвищення ціни акцій, що знаходяться в обігу, не приносить безпосередній дохід емітенту, разом з тим цей процес супроводжується непрямими доходами, наприклад, зростає дохід від капіталізації, що стимулює діючих акціонерів до реінвестування прибутку в активи компанії; зростає резервний позиковий потенціал компанії; стає можливим розміщення новоемітованих цінних паперів на вигіднішій основі і т.д.

Цінність акції (Price/Earnings Ratio Р/Е) розраховується як співвідношення ринкової ціни акції та доходу на акцію. Коефіцієнт Р/Е служить індикатором попиту на акції даної компанії. Він показує, скільки згодні платити інвестори в даний момент за одну гривню прибутку на акцію. Відносно високе зростання цього показника в динаміці вказує на те, що інвестори чекають швидшого зростання прибутку даної фірми в порівнянні з іншими. Для компаній, які мають відносно високе значення коефіцієнта стабільності економічного зростання, є характерним, як правило, і високе значення показника «цінності акції».

Дивідендна дохідність акції (Dividend Yield) виражається відношенням

- 137 -

двох сторін: а) напрямів його вкладення (капітал як єдина самостійна субстанція не існує і завжди трансформується в певну фізичну форму) і б) джерел походження (звідки одержаний капітал, чий він).

Відповідно виділяють два взаємопов’язані різновиди капіталу: активний і пасивний. Активний капітал – це виробничі потужності господарюючого суб’єкта, формально представлені в активі його бухгалтерського балансу у вигляді двох блоків – основного і оборотного капіталів. Пасивний капітал – це довгострокові джерела, за рахунок яких сформовані активи суб’єкта; вони поділяються на власний і позиковий капітал.

Власний капітал – це частина вартості активів підприємства, що залишається його власникам після задоволення вимог третіх осіб. Формально власний капітал представлений в пасиві балансу в тій або іншій градації; основними його компонентами є статутний, додатковий і резервний капітали, а також нерозподілений прибуток.

Позиковий капітал – це грошова оцінка засобів, наданих підприємству на довгостроковій основі третіми особами. На відміну від власного, позиковий капітал: а) підлягає поверненню, причому умови повернення обумовлюються на момент його мобілізації; б) постійний в тому аспекті, що з позиції постачальників капіталу номінальна величина основної суми боргу не міняється. Формально позиковий капітал представлений в пасиві балансу як сукупність довгострокових зобов’язань підприємства перед третіми особами, а його основними компонентами є довгострокові кредити і позики.

Що таке фінансові ресурси підприємства та який їх склад?

Фінансові ресурси – це сукупність грошових коштів, які знаходяться в розпорядженні підприємств. Фінансові ресурси можна розглядати як ресурси, які представлені в активі балансу – довготермінові матеріальні, нематеріальні та фінансові активи, виробничі запаси, дебіторська заборгованість, грошові кошти та їх еквіваленти (див. рис. 6.6).

Джерела фінансових ресурсів представлені в пасиві балансу підприємства. Їх можна поділити на дві укрупнені групи: власні та залучені кошти. До власних належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених – отримані кредити, пайові та інші внески, кошти, мобілізовані на фінансовому ринку, цільові асигнування.

Джерела формування фінансових ресурсів залежать від форми власності підприємства. Так, при створенні державних підприємств фінансові ресурси формуються за рахунок бюджетних коштів, коштів вищих органів управління, коштів інших аналогічних підприємств при їх реорганізації тощо. При створенні колективних підприємств – за рахунок пайових (часткових) внесків засновників, добровільних внесків юридичних і фізичних осіб тощо. Усі ці внески (кошти) – це статутний (первинний) капітал, що акумулюється в статутному фонді створеного підприємства.

- 140 -