fin_put_vidp_2007

Розділ ІII. Фінанси господарюючих суб’єктів

Глава 6. Фінанси підприємницьких структур

У чому полягає зміст фінансової категорії «фінанси підприємств»?

Фінанси підприємств виступають складовою фінансової системи країни, самостійною економічною категорією, яка функціонує, зокрема, в процесі створення та розподілу ВВП і національного доходу. Фінанси підприємств – це грошові відносини, за допомогою яких здійснюється виробничогосподарська діяльність зі створення, залучення, розподілу та використання доходів і грошових фондів суб’єктів господарювання в процесі їх суспільного відтворення.

З переходом до ринкової економіки роль фінансів підприємств невпинно зростає. У сучасних умовах, коли підприємство самостійно ухвалює власні рішення, різко підвищується ресурсний потенціал господарюючого суб’єкта, що в свою чергу призводить до оптимізації фінансових відносин і підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами.

Основне завдання підприємства – забезпечити раціональне, ефективне розміщення і використання грошових засобів для її стійкого розвитку. Стан фінансів підприємств в умовах ринкової економіки є предметом інтересу з боку не тільки самого підприємства, але і його постачальників, покупців, акціонерів, податкових органів, банків інших партнерів та держави в цілому в єдиному економічному процесі.

Негативні фінансові результати підприємства можуть призвести до його банкрутства.

Отже, фінанси підприємств є основою фінансової системи країни, кровоносною системою економічного базису держави. Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється ВВП, матеріальні та нематеріальні блага, національний дохід як основні джерела фінансових ресурсів. Саме тому від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб, фінансова стійкість країни. Дисбаланс та руйнація саме цієї сфери фінансової системи призводить до фінансової кризи країни.

Що виступає об’єктом та хто є суб’єктом фінансів підприємств?

Об’єктом фінансів підприємств є економічні відносини, пов’язані з рухом коштів, формуванням та використанням грошових фондів. Безпосередньою сферою фінансових відносин підприємств є процеси

- 121 -

з приводу формування статутного фонду;

з приводу оплати праці та виплат з фонду споживання;

при вирахуваннях із заробітної плати (податок з доходів, дивідендів та інших вирахувань). (Див. рис. 6.1.)

Які функції виконують фінанси підприємств?

У процесі відтворення фінанси підприємств як економічна категорія проявляються та виражають свою суть, свою внутрішню властивість через такі функції:

формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-

господарської діяльності;

розподіл, використання та регулювання фінансових ресурсів

для забезпечення операційної виробничої та інвестиційної діяльності, для виконання своїх фінансових зобов’язань перед бюджетом, банками, господарюючими суб’єктами;

контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення. (Див. рис. 6.2.)

На яких принципах ґрунтується організація та функціонування фінансів підприємств?

Організація та функціонування фінансів підприємства ґрунтується на

принципах:

залучення на добровільних засадах для здійснення підприємницької діяльності майна і коштів юридичних осіб і громадян;

економічна ефективність – створення та функціонування будь-якого підприємства – неминуче призводить до затрат, тому функціонування такого підприємства повинно бути економічно доцільним в тому плані, щоб прямі витрати були компенсовані прямими і непрямими доходами.

фінансова відповідальність – при банкрутстві підприємства держава не несе відповідальності за його зобов’язаннями;

господарська і фінансова незалежність – у Законах «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні», «Про власність» держава гарантує підприємцям незалежно від форм підприємницької діяльності однакові права і створює однакові можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів;

вільне розпорядженням прибутком, що залишається після внесення платежів до відповідних бюджетів згідно з законодавством.

Яка різниця між комерційними та некомерційними організаціями?

- 123 -

Акціонерне товариство, учасники якого можуть відчужувати акції товариства без згоди інших акціонерів, називається відкритим акціонерним товариством (ВАТ); в тому випадку коли акції розподіляються виключно серед учасників товариства або іншого наперед визначеного круга осіб, товариство називається закритим (ЗАТ). Якщо ВАТ має право проводити відкриту підписку на емісію акцій, та ЗАТ такого права не має.

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства не відповідають за зобов’язання товариства і несуть ризик збитків, пов’язаних з його діяльністю, тільки в межах вартості внесених ними вкладів. Світова практика виділяє обмежену кількість учасників товариства, яка повинна регулюватись законом про товариства з обмеженою відповідальністю (якого в Україні немає); в іншому випадку таке товариство повинно бути переорганізоване на протязі одного року в акціонерне товариство або ліквідоване.

Повним (товариство з додатковою відповідальністю) визнається таке товариство, всі власники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном. Характерною рисою цієї форми організації підприємницької діяльності є необмежена солідарна відповідальність учасників по зобов’язаннях товариства. Іншими словами, якщо не вистачає майна в товаристві для покриття вимог кредиторів, погашаються ці вимоги за рахунок власного майна повних учасників товариства.

Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників).

Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства.

В Україні найбільшу популярність мають приватні підприємства, а серед господарських товариств – акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю. Тому, обираючи організаційно-правову форму для господарського товариства, необхідно звернути увагу на ці два види господарських товариств (особливо на товариство з обмеженою відповідальністю, оскільки мінімальний статутний фонд такого товариства, за законом, може бути відносно невеликим порівняно з мінімальним розміром статутного фонду акціонерного товариства).

Які підприємства відносять до категорії «казенних»?

Державне підприємство, яке відповідно до законодавства України не підлягає приватизації, за рішенням КМУ може бути перетворене в казенне підприємство.

- 125 -

новий ринок, проводити ребрендинг тощо. Приватні компанії на відміну від публічних частіше йдуть на ризик. Адже через поспішність або необачність менеджменту компанії не загрожують черги судів, звільнень та інших інструментів захисту інтересів міноритарних акціонерів. Саме тому великі корпорації, яким як повітря необхідні інновації, купують приватні компанії з метою роздобути новий продукт або послугу.

4.Закритість інформації про процеси, що відбуваються в компанії. Власники і менеджмент непублічної компанії не зобов’язані щоквартально звітувати перед пресою та інвесторами про зроблену роботу й розкривати інформацію, яка, на їхню думку, є конфіденційною, або погоджувати плани з власниками дрібних пакетів.

5.Можливість розпоряджатися вільними коштами на розсуд головного власника. У результаті непублічний бізнес менше піддається зовнішнім потрясінням. У період кризи публічна компанія змушена всіма можливими способами підтримувати біржові котирування, виплачувати дивіденди акціонерам і намагатися позичити гроші для стабільної платоспроможності та ліквідності. Приватна ж компанія може використовувати запас міцності, акумульований за роки успішності.

Недоліками організації приватного бізнесу є:

1.Чіткі вимоги акціонерів, що постійно стежать за кожною витраченою копійкою, змушують публічні компанії бути конкурентнішими, підвищують ймовірність їхнього виживання на ринку.

2.Публічний бізнес вважається більш захищеним від самоправності держорганів, що особливо актуально для компаній з країн, що розвиваються.

3.Для розвитку бізнесу будь-якій компанії потрібен постійний приплив капіталу, який не завжди можна забезпечити власними коштами.

4.Приватному бізнесу складніше залучати кредити. Особливо ця складність проявляється на етапі зростання від середнього до великого бізнесу: грошей на розвиток потрібно багато, а компанія ще практично не відома ні інвесторам, ні банкам. У подібних випадках топ-менеджерам непублічної компанії доводиться витрачати час на переговори з потенційними кредиторами. І, найчастіше, приватній компанії позичені гроші обходяться дорожче.

Що розуміють під управлінням фінансами підприємств та які його головні завдання?

У найзагальнішому вигляді управління фінансами можна визначити як специфічну галузь управлінської діяльності, пов’язану з цілеспрямованою організацією грошових потоків підприємства, формуванням капіталу, грошових доходів і фондів, необхідних для досягнення стратегічних цілей розвитку підприємства. Об’єктом управління є фінансові відносини, фінансові ресурси та їх джерела.

Основними завданнями управління фінансами підприємства можна вважати:

- 127 -

забезпечення збалансованості руху матеріальних і грошових потоків;

досягнення фінансової стійкості та фінансової незалежності;

забезпечення джерелами фінансування – пошук внутрішніх, зовнішніх коротко- і довгострокових його джерел, оптимального поєднання останніх, що мінімізує фінансові витрати і збільшує рентабельність власного капіталу;

ефективне використання фінансових ресурсів для досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства.

Учому полягає суть фінансового менеджменту?

Фінансовий менеджмент можна визначити як систему ефективного управління фінансами підприємства. Часто фінансовий менеджмент трактують як систему відносин, що виникають на підприємстві з приводу залучення і використання фінансових ресурсів. В рамках фінансового менеджменту вирішуються питання про величину та склад активів підприємства, про структуру джерел фінансування діяльності підприємства, про організацію поточного і перспективного управління фінансовою діяльністю.

Будь-яка система управління складається з двох ключових елементів – суб’єкта управління (управляючої підсистеми) і об’єкта управління (керованої підсистеми).

Які передумови виникнення фінансового менеджменту?

Перехід до ринкових відносин та створення підприємницького середовища значно розширили спектр фінансових відносин підприємств, поставивши на перший план управління власним і залученим капіталом, визначення його вартості і структури, обґрунтування ефективності проектів, розробки дивідендної політики та фінансової стратегії, тобто все те, що вже давно складало предмет теорії фінансового менеджменту в економічно розвинених країнах.

Зарубіжна школа фінансового менеджменту стала формуватися на початку XX ст. у зв’язку з розвитком корпоративної форми власності, посиленням ролі фінансового капіталу і формуванням фондового ринку. Саме в цей час управління капіталом стає окремою функцією і організаційно відокремлюється в структурі компаній.

Сучасна прикладна наука управління фінансами підприємства сформувалася в результаті еволюції економічної науки в цілому, теорії фінансів, управління, бухгалтерського обліку і аналізу зокрема.

- 128 -

Які функції виконує фінансовий менеджмент у процесі управління фінансами підприємства?

Функції фінансового менеджменту правомірно систематизувати так:

планування (стратегічне і поточне фінансове планування) – складання різних кошторисів і бюджетів для будь-яких заходів; участь у визначенні цінової політики, прогнозуванні збуту, формуванні умов договорів (контрактів); оцінка можливих змін структури (злиття або розподіл);

організація – створення органів управління фінансами, фінансових служб, встановлення взаємозв’язку між підрозділами останніх, визначення їх завдань і функцій;

регулювання фінансових потоків – управління грошовими коштами, портфелем цінних паперів, позиковими засобами тощо;

захист активів – управління ризиками; вибір оптимального їх способу зниження;

облік, контроль і аналіз – встановлення облікової політики: обробка і представлення облікової інформації у вигляді фінансової звітності; аналіз та інтерпретація результатів; зіставлення звітних даних з планами і стандартами; внутрішній аудит.

Як будується організаційна структура управління фінансами підприємства?

Організаційна структура управління фінансами, а також її кадровий склад залежать від величини підприємства, масштабів його діяльності і ряду інших факторів.

На малому підприємстві організаційна структура управління фінансами може бути взагалі відсутньою, а всі фінансові питання вирішуватися керівником підприємства і його головним бухгалтером. На великих підприємствах в більшості випадків формується окрема організаційна структура управління фінансами (див. рис. 6.4.) – фінансова служба (фінансовий департамент, фінансова дирекція). Структура фінансових служб на окремих підприємствах має свої особливості, але, як правило, в ній виділяються два великі підрозділи: планово-аналітичний і обліково-контрольний. Перший підрозділ відповідає за питання прогнозування, планування і організацію фінансових потоків, другий організовує облік, фінансовий контроль і інформаційне забезпечення різних осіб, зацікавлених в діяльності підприємства. Обидва підрозділи тісно пов’язані між собою.

У чому полягає сутність теорії фінансового менеджменту – «теорії портфеля»?

Головне правило роботи з фінансовими інструментами свідчить, що не можна вкладати всі кошти в активи одного виду. Воно ґрунтується на концепції

- 129 -

доходу і ризику та реалізується в теорії інвестиційного портфеля, родоначальником якої є Г. Марковіц (лауреат Нобелівської премії 1990 р.). Під інвестиційним портфелем прийнято розуміти сукупність цінних паперів, які належать фізичній або юридичній особі і виступають як цілісний об’єкт управління.

Структура портфеля виражає певне поєднання інтересів емітентів і інвесторів, а також консолідує ризики по окремих видах цінних паперів (акціям, облігаціям і т.д.).

Значення формування портфеля полягає в максимізації добробуту акціонерів шляхом поліпшення умов інвестування, тобто надання інвестиційному процесу характеристик, які не досяжні при вкладенні засобів в цінні папери одного виду. Структура портфеля залежить від цілей інвесторів і їх переваг. Оптимальним вважається портфель, що включає до 15 видів цінних паперів. Зайва диверсифікація може призвести до зниження якості управління ним.

Які показники найбільш адекватніше характеризують фінансовий стан підприємства в короткостроковому періоді?

Найбільш адекватніше фінансовий стан підприємства з позиції короткострокової перспективи можна оцінити за допомогою показників ліквідності та платоспроможності16. Ці показники демонструють чи зможе підприємство своєчасно і в повному обсязі здійснити розрахунки за своїми короткостроковими зобов’язаннями. Забезпеченням короткострокової заборгованості підприємства, відокремленої в окремому розділі пасиву балансу, можуть виступати і позаоборотні активи підприємства. Проте, наприклад, розпродаж основних засобів для погашення поточної кредиторської заборгованості часто говорить про початок банкрутства підприємства і не може розглядатися як нормальна операція.

Отже, оцінюючи поточний фінансовий стан підприємства, логічно зіставляти короткострокові зобов’язання з оборотними активами як реальним і економічно виправданим їх забезпеченням.

Ліквідність і платоспроможність – це різні, хоча і взаємопов’язані показники.

Що таке ліквідність активів підприємства?

Ліквідність будь-якого активу – це його здатність трансформуватися в грошові кошти. Ступінь ліквідності визначається тривалістю періоду трансформації. Чим коротше період, тим вища ліквідність даного виду активів.

16 Для прикладу в таблиці 6.3 наведено розрахунок основних фінансових показників ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» в динаміці за 2002-2006 роки.

- 130 -