4. Ліцензування як форма державного регулювання туризму

Ліцензування — це найбільш оперативна форма державного регулювання завдяки спрощеному (порівняно з сертифікацією чи стандартизацією) процесу одержання дозволу.

Ліцензія — це дозвіл (документ визначеної форми), виданий державними органами фізичним і юридичним особам на певний вид діяльності.

Залишаючи за собою право відкликання ліцензії, органи державної влади зберігають важелі контролю й впливу на виробників туристичного продукту, які порушують встановлені для них правила поведінки на ринку. Перелік видів діяльності, які підлягають ліцензуванню, як і умови ліцензування, в різних країнах відрізняються, але можна виокремити деякі закономірності. Так, діяльність засобів розміщення практично ніде, окрім Іспанії, не ліцензується. Готелі, як і ресторани, частіше стають об’єктами різних видів сертифікації або стандартизації (атестація, класифікація тощо). Це можна пояснити специфікою діяльності цих об’єктів туристичної індустрії. Водночас діяльність туристичних фірм, які організовують подорож, звичайно підлягає ліцензуванню, але не стає об’єктом сертифікації. Особи, які надають посередницькі послуги в туризмі: екскурсоводи, супровідники, гіди-перекладачі, — провадать професійну діяльністю на підставі ліцензії або сертифіката відповідності, який видається за результатами атестації.

Роль держави в розвитку туризму можна звести до таких функцій:

• регламентування туристичної діяльності шляхом розробки законодавства, покликаного забезпечити умови для сумлінної конкуренції на ринку туристичних послуг і захист прав споживача, а також визначення податкових меж функціонування туристичної галузі;

• координація розвитку туризму, яка включає внутрішню координацію діяльності учасників туристичного процесу в межах галузі й забезпечення гармонічного включення туризму в загальний господарський механізм, що можна розглядати як зовнішню координацію;

• стимулювання міжнародного обміну шляхом спрощення туристичних формальностей, а також створення сприятливих умов для розвитку внутрішнього туризму;

• забезпечення безпеки туристичної діяльності й туризму в межах національної території;

• інформаційне забезпечення туристичної діяльності, що передбачає збір і обробку статистичних даних, випуск і поширення рекламно-інформаційних матеріалів, які характеризують стан галузі в національному масштабі, а також проведення наукових досліджень в області туризму;

• просування національного туристичного продукту на міжнародному ринку,

• підготовка кадрів.

5. Професійні туристичні об’єднання

Професійні асоціації створюються для того, щоб спільними зусиллями їх учасників вирішувати питання, які жоден з зацікавлених членів не в змозі вирішити самостійно. Туристичні підприємства, на відміну від інших складових туристичної індустрії, високомобільні й мають невеликі обороти. За винятком провідних туроператорів, які поєднують сотні й тисячі більш дрібних туристичних агентств, туристичні підприємства можна віднести до малого бізнесу, адміністративний і економічний ресурс якого обмежений. Водночас, як і в будь-якої іншої галузі економіки, в туріндустрії є певні корпоративні проблеми, від вирішення яких виграють всі суб’єкти цього виду діяльності. Наприклад, питання розробки стандартів обслуговування в готелях, реклами й просування спільного продукту, проведення ринкових досліджень чи інформаційної підтримки галузі можна вирішити тільки спільними зусиллями. Ці міркування й покладено в основу процесу консолідації окремих туристичних підприємств в асоціації й союзи з відповідним делегуванням їм повноважень щодо захисту інтересів учасників на загальнонаціональному й міжнародному рівнях. Асоціації беруть на себе деякі функції державних органів управління туризмом, зокрема координації діяльності туристичних підприємств.

Туристичні підприємства, які досягли певного успіху, прагнуть вступити в професійні міжнародні чи національні асоціації, членство в яких не тільки сприяє розширенню професійного світогляду членів, а й змінює їхній імідж на національному туристичному ринку.

Коротко охарактеризуємо міжнародні асоціації й союзи, які відіграють найбільш помітну роль у повоєнній історії туризму.