Соціальний контроль

Соціальний контроль повязаний з процесом соціалізації особистості, він є одним із ел-ів соціалізації.

Соціалізацію розглядають як процес засвоєння культурних норм та соціальних ролей.

Соціалізація стосується вцілому індивіда і відбувається під певним наглядом суспільства, а також оточуючих, які не тільки навчають, але і контролююють правильність засвоєння взірців поведінки.

Вважається, що соц контроль досягається поєднанням факторів схильності до підкорення, примусу та підданості соціальним нормам, правилам поведінки, цінностям.

Соціальний контроль інтерпретується як цілеспрямований вплив суспільства на поведінку індивіда, що у свою чергу забезпечує нормальне функціонування співідношення між соціальними спільностями, інститутами, а також очікуваннями, вимогами, внаслідок чого і формується соціальний порядок і відбувається процес дотримання укладу суспільного життя.

Проблема соціального контролю по суті своїй є складовою проблемою взаємовідносин індивіда та суспільства, громадянина та держави. Якби був відсутній соц контроль люди б робили все, що хочуть, тобто у суспільстві був би хаос, відсутність порядку у суспільних відносинах.

Завдання соціального контролю – створювати стабільність у суспільстві, гармонізувати відносини між соціальними групами, а його вісутність призводить до соціальної анонії(повного ігнорування як цінностей у супільстві так і норм і законів, що у свою чергу призводить до безпорядку).

Таким чином соціальний контроль – спосіб саморегуляції соціальної системи, який забезпечує впрядкованість взаємодій між людьми, завдяки нормативному регулюванню.

До системи соціального контролю входять всі способи реакції на різноманітні дії групи і спільності вцілому, а також сюди входять всі засоби тиску для того, щоб відрегулювати поведінку.

Тобто змінити позанормовану поведінку та діяльність і поставити її в певні межі.

Схематично цю систему можна представити таким чином, щоб кожен член сусупільства усвідомлював те як себе вести в різних ситуаціях, щоб бути зрозумілим, а також щоб знати чого чекати від оточення, якою буде реакція соціальної групи, реакція повинна бути передбаченою.

Кожна соціальна група розробляє систему засобів завдяки яким кожна особа поводить себе відповідно до норм, до певних зразків поведінки в різних ситуаціях, до системи соціального контролю відносять:

1) Система міри норм, правил; заборони; санкції; система придушення

2) Система стимулів: нагороди; позитивні і заохочувальні засоби; система соціального заохочення.

Соціальний контроль – механізм підтримки соціального порядку.

Соціальний контроль скл з 2 ел-ів: норми і санкції.

Норми – настанови, наставляння як потрібно діяти в тій чи ін ситуації, це в основному обовязки людини до інших, а також і очікування у поведінці. Норми формують мережу соціальних відносин та інтеракцій в групі та суспільстві вцілому. Є вартовими соц порядку та цінностей в кожному конкретному суспільстві.

Санкції – засоби заохочення та покарання, що в свою чергу стимулює людей до дотримання норм.

Елементи соціального контролю:

- звички – встановлений засіб поведінки індивіда в різних ситуаціях в яких відбувається схвалення соц групи, відсутня негативна оцінка цієї соц групи.

- традиції – встановлений спосіб поведінки якому група повязуєсвої моральні оцінки і порушення якої грпа викликає негативні санкції, тобто дає негативну поведінку.

- закони – унормовані акти, які прийняті вищим органом державної влади.

- санкції – система заходів, які регулюють поведінку людей.

Функції соціального контролю:

- Регулятивна функція - соціальний контроль регулює весь процес соціалізації у суспільстві;

- Інтегруюча функція – відбувається процес інтеграції індивіда в групу, а групи у спільність ;

- Контролюча функція;

- Стабілізаційна функція

- Демонстративна – щоб формувати у суспільстві еталони поведінки, які хар-ні як для соц спільності так і для суспільства вцілому.

Санкції – охоронці норм, вони пильнують виконання норм.

Конформізм, узгодженість, стабільність, правильність дій – мета соціального контролю.

Соціальний контроль поділ на формальний і неформальний; легітимний та нелегітимний.

До різновидів соціального контролю належать громадська думка та самоконтроль.

Громадська думка – сукупність уявлень, оцінок, припущень, суджень, які поділяє більшість населення.

Громадська думка існує у всіх соц цінностях, в різних прошарках.

Самоконтроль – внутр контроль, що вявляється через свідомість, совість і формується у системі соціалізації.

Науковці прийшли до висновку, що соціальний контроль здійсн завдяки самоконтролю.

Дотримання норм регулюється суспільством з різним ступенем жорстокості, більш за все караються дії чи порушення юр законів, найманше караються у суспільстві звички.

Обєктом соціального контролю є небажана поведінка, яка не схвалюється супільством, яка відхиляється від норм поведінки, тобто девіантна поведінка.

Різні відхилення середньої норми поведінки загрожує безпеці суспільства.

Соціальна оранізація – це така форма і такий спосіб спільної д-сті людей за яких вона виглядає чітко впорядкованою, зкоординованою, налагодженою.

Термін соціальна організація:

- елемент соціальної структури суспільства: внз, банки, школи;

- може виступати як певний вид д-сті;

- ступінь внутр упорядкованості, узгодженості, функціонування елементів суспільства.

NB!!!! ДЗ девіація, соц анонія