Окремі типи акцентуацій:

Епілептоїдно істероїдний тип - поєднання епілептоїдних рис з егоцентризмом, схильністю до демонстративної поведінки, претензіозністю. Під час аффективних спалахів і задоволення потягів виступає демонстратичність. Наприклад, самопошкодження наносяться на очах глядачів. В сексуальному житті віддають перевагу партнерам, що потрапляють в рабську залежність від них, живуть за їх рахунок.

Епілептоїдно-нестійкий тип - тут поєднуються на перший погляд несумісні риси влада і прагнення до легкого, бездумного, святкового образу життя, що властиве нестійкому типові. Крім епілептоїдних рис і установки на святковий образ життя, бажання жити лише теперішнім, помітна відсутність емоційної прихильності. Підлітки рано прогулюють школу і рано алкоголізуються. Втікають з дому з метою п’янок і розгульного життя. Повертаються додому, пригрожують повторною втечею, і таким чином добиваються від рідних всяких благ. Стають “повелителями” асоціальних груп, встановлюють в групах жорстокі порядки, використовують підлітків з корисною метою і для задоволення своїх сексуальних збочених бажань, безпощадно розправляються з непослушними.

Підлітки переходять межу між деліквентністю і креміналом. Найчастіші порушення - нанесення важких ушкоджень, особливо ножевих ран, сексуальна агресія, грабунки і кражі. Правопорушення здійснюються спільниками, яким відводиться небезпечна роль, а самі вони намагаються отримати “лев’ячу долю” здобутого. При загрозі наказання схильні до симуляції різних захворювань.

Істероїдний тип

Головна риса - егоцентризм, ненаситна жадоба постійної уваги до своєї особи, захоплення, подиву, співчуття, пошани. На худий кінець віддається перевага навіть ненависті навколишніх на свою адресу, але аж ніяк не байдужість, не перспектива залишатися непомітним. Всі решта якості викликані і зумовлені цією рисою. Навіюваність, яку висувають на перший план, відрізняється вибірковістю: від неї нічого не залишається, коли обстановка навіювання чи саме навіювання не “лиють воду на млин егоцентризму”. Обман і фантазії направлені на прикрашення своєї персони. Вдавана емоційність в дійсності обертається відсутністю глибоких і щирих почуттів, театральності, схильності до позування.

Істероїдні риси виявляються з ранніх років. Діти не виносять, коли в їхній присутності хвалять інших, коли іншим приділяють більше уваги. Іграшки їм швидко надоїдають. Бажання привертати до себе погляди, слухати захоплення і похвалу стає потребою. Вони охоче читають вірші, танцюють і співають перед глядачами, багато з них дійсно має артистичні здібності. Успіхи в навчанні в перших класах визначаються тим, чи ставлять їх в приклад іншим.

В пубертатному періоді спостерігається ще більше загострення рис. Риси характеру виявляються, перш за все, в поведінці. Суїцидальні демонстрації спостерігаються в 15-16 років. Способи “суїциду” вибираються лише безпечні (порізи вен на передпліччі, лікарства з аптечки), чи розраховані на те, що спроба буде застережена навколишніми (приготування до повішання, спроба викинутися з вікна, кинутися під транспорт на очах у присутніх). Суїцидальна “сигналізація” передує демонстрації чи супроводжує її (прощальні записки, таємні признання, запис останнього слова на магнітофон).

В якості причини, що штовхає підлітка на суїцид називається “невдале кохання”. Але вдається вияснити, що це лише романтична “шторка” чи фантазія направлена на те, щоб “облагородити” свою особистість і створити довкола себе ареал “виключності”. Дійсною причиною є уразливе самолюбство, втрата уваги, страх опуститися в очах навколишніх, особливо відвернуте кохання, а особливо поява суперника чи суперниці боляче б’є по егоцентризму підлітка, якщо до того ж події розвертаються на очах приятелів чи подруг.

Іншою причиною суїцидальної демонстрації є необхідність випутатися із небезпечної ситуації, уникнути наказування, викликати співчуття, жалість, співпереживання.

Сама демонстрація суїциду з переживаннями навколишніх, швидкою допомогою, цікавістю випадкових свідків приносить задоволення егоцентризму. Батьки грають роль “козла отпущения” за ті “розчарування”, яких підлітки зазнають в середовищі ровесників.

Зустрічаються також гострі аффективні суїцидні реакції, що викликані самолюбством, приниженням на очах навколишніх. Аффективні суїцидні спроби містять елементи демонстративності, націлені на те, щоб привернути загальну увагу. Але вони не є лише виставою - на фоні сильного аффекту, може бути істинна суїцидна мета чи бажання вручити свою долю “справі випадку” (“хай буде, що буде”). На фоні аффекту, навіть коли відсутні істинні наміри померти, межу безпечного в діях легко можна перейти, і демонстративна дія може закінчитися завершеним суїцидом- таку силу аффект має при змішаному істеро-епілептоїдному типові.

Властива істероїдним натурам “втеча в хворобу” в важких ситуаціях, зображення таємних невідомих захворювань, набуває нової форми виразу. Наприклад, бажання попасти в психіатричну лікарню і цим викликати репутацію незвичайності. Для досягнення цього використовують не тільки суїцидний шантаж, але і розігрування ролі наркоману, скарги, вичитані із книг по психіатрії, користуються популярністю.

Алкоголізація носить демонстративний характер. Алкоголізм у підлітків зустрічається досить рідко. Але в асоціальних компаніях, де вміння випити багато викликає “повагу”, підлітки, бажаючи створити враження що можуть “всіх перепити” стають жертвою своїх претензій і дійсно можуть привернутися до алкоголю. Але вони не схильні зображати алкоголіка, бо така роль їм “ореолу” не створить.

Деліквентність носить несерйозний характер. Мова йде про прогули, небажання вчитися і працювати, так як “сіре життя” їх не задовільняє, а зайняти видне місце в навчанні чи в праці, таке, яке б тішило їхнє самолюбство, заважає відсутність здібностей і наполегливості. Стикнутися можна також з приводу “показової” поведінки в суспільних місцях, приставання до іноземних туристів, скандалів. Серйозніші випадки - підробка чеків, документів, обкрадання осіб, до яких втираються в довіру. Але такі типи уникають всього, що пов’язано з грубим насильством, ризиком, рідко зустрічаються серед кримінальних підлітків.

Втечі з дому починаються з перших класів школи, навіть з дошкільного віку. Зазвичай, вони викликані наказаннями, які здійснені чи очікуваними, зумовлені однією з дитячих поведінкових реакцій - реакцією опозиції. Ця реакція у підлітків пов’язана з втратою уваги зі сторони близьких. Втікнувши з дому, вони намагаються триматися там, де їх будуть шукати, чи звертають на себе увагу міліції, щоб їх привели додому, чи викликали батьків і таким шляхом сигналізують батькам про своє місцеперебування. З віком втечі стають тривалішими і набувають романтичного змісту. Причини ті ж самі, що штовхають на суїцидальну демонстрацію - втрата уваги, крах надій на положення, необхідність випутатися з історії, яка грозить насмішкою і втратою авторитету.

В підлітків зберігаються риси дитячих реакцій опозиції, імітації. Частіше спостерігається реакція опозиції на втрату чи зменшення уваги зі сторони рідних, на втрату ролі “сімейного кумира”. Вияви реакції - ті самі, що й в дитинстві - “втеча в хворобу” спроби звільнитися від того, на кого переключилася увага (наприклад, заставити маму розійтись з вітчимом), але найчастіше дитяча реакція опозиції виявляється порушеннями поведінки - випивки, кражі, прогули.

Істероїди неоригінальні і весь їх життєвий шлях - це імітація кого небудь, робиться це непомітно і видається за “своє”. Для імітації вибирається образ абстрактний, особа, що користується популярністю в середовищі підлітків, але не має безпосереднього контакту з даною підлітковою групою (“кумир моди”).

Реакція гіперкомпенсації не властива істероїдам,, так як вона завжди поєднана з досягненням мети і наполегливістю, якої не вистарчає. Але реакція компенсації буває достатньо вираженою. Ця реакція виражається в фантазіях, яким вони заставляють вірити інших, але не вірять сами, але насолоджуються.

Фантазії - для певних глядачів, тому вони змінюються, враховуючи їх інтереси, смаки, ситуацію. Підлітки вживаються у видуману роль і ведуть себе відповідно до неї. Все це - основа істероїдного характеру - егоцентризм.

Реакція емансипації має бурні вияви - втечі з дому, конфлікти з родичами і старшими, вимоги свободи і самостійності. Але потреба свободи і самостійності не властива підліткам цього типу - вони не прагнуть уникнути уваги і піклування близьких.

Реакція групування з підлітками поєднана з претензіями на лідерство, в крайньому випадку на “виключне положення” в групі. Не маючи достатньо рис на лідерство - готовності в любий момент силою утвердити собі роль, вміння підкоряти інших, підліток намагається отримати лідерство всіма доступними шляхами. В пориві, коли бачать звернуті на них погляди, вони здатні повести за собою інших, виявити сміливість. Але вони стають лідерами лише на певний час - перед труднощами пасують, друзів зраджують, коли не бачать поглядів, звернутих на себе, то втрачають весь запал. Приятелі розпізнають за зовнішніми ефектами внутрішню пустоту. Особливо швидко втрачається позиція лідера, коли вона досягнута шляхом “запилювання очей” своїми пригодами. Тому підлітки довго не затримуються в одній групі і прагнуть до іншої, і все починається спочатку. Коли почуєш від підлітка, що він розчарований в друзях, це значить, що вони знову розкусили його.

Захоплення обмежується егоцентричним хоббі. Привертає увагу лише те, що дає можливість похизуватися перед іншими. Якщо є здібності - художня самодіяльність. Вибираються види мистецтва, які найбільш модні, або незвичні. Іноді вибране захоплення не здається егоцентричним хоббі. Але, насправді захоплення іноземними мовами, наприклад, зводиться до засвоєння діалогів, щоб блистути перед подругами бесідою з іноземними туристами, а захоплення філософією обмежується поверхневим знайомством з модними філософськими течіями, для того, щоб справити враження. Спортивне хоббі вибирається рідше, тому що вимагає наполегливості для досягенення престижного положення. Лідерське хоббі (організатор чи керівник) можливе, так як дозволяє бути на виду у всіх.

Сексуальне захоплення не відрізняється ні силою, ні напругою. В сексуальній поведінці багато театральної гри. Підлітки чоловічої статі приховують сексуальні переживання, відчувають, що тут їм “вразити немає чим”. Дівчатка схильні афішувати свої дійсні зв’язки і придумувати неіснуючі, розігрують роль дівчат “легкої поведінки”, насолоджуючись враженням.

Самооцінка далека від об’єктивності. Виставляються риси характеру, які в даний момент можуть привернути увагу.

В підлітковій популяції істероїдна акцентуація встановлена у 2-3% підлітків-хлопчиків і дещо частіше у дівчаток.