АКЦЕНТУАЦІЇ ХАРАКТЕРУ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

План

1.Класифікація акцентуацій характеру.

2. Клінічна і психологічна діагностика типів акцентуацій характеру.

3. Типи акцентуацій характеру.

Акцентуації характеру - це крайні варіанти його норми, при яких окремі риси характеру підсилені надміру, в результаті чого виявляється вибіркова уразливість по відношенню до певного роду психогенних впливів при хорошій і навіть підвищеній стійкості до інших.

При акцентуаціях характеру його особливості можуть виявлятися не завжди і не всюди. Вони можуть виявлятися лише в певних умовах. І головне - особливості характеру або взагалі не перешкоджають задовільній соціальній адаптації, або її порушення бувають тимчасовими і проходять. Ці порушення можуть виникнути в силу біологічних змін під час пубертатного періоду (“пубертатні кризи”) чи під впливом психічних травм особливого роду, чи важких ситуацій в житті, які ставлять підвищені вимоги до підлітка.

Кожному типові акцентуації характеру властиві свої “слабкі місця”. Наприклад, психічною травмою і важкою ситуацією для характеру гіпертимного може бути ізоляція від ровесників, вимушене неробство в розміреному режимі, для характеру шизоїдного - необхідність швидко встановити глибокі емоційні контакти. Коли психічна травма досить важка і не прикладається до місця найменшого опору, коли ситуація не ставить підвищених вимог, то все обмежується адекватною реакцією особистості, істотно і на тривалий час соціальна адаптація не порушується.

Необхідно ще раз підкреслити, що акцентуація характеру - це крайні варіанти норми. Тому “акцентуація характеру” не може бути психіатричним діагнозом. Констатація акцентуації характеру - це визначення преморбідного фону, на якому можуть виникнути різні розлади - гострі аффективні реакції, неврози і інші реактивні стани, непсихотичні порушення поведінки, реактивні психози - тільки вони можуть бути діагнозом. Але в більшості випадків акцентуацій характеру справа до подібних розладів не доходить.

По відношенню до акцентуацій існують 2 класифікації типів. Перша - запропонована K. LEONHARD в 1968 р., Друга - запропонована О. ЛИЧКО в 1977 р.

типи акцентуацій характеру по K. Leonhard	типи акцентуацій характеру по О. Личко
демонстративний	істероїдний
педантичний	психастенічний
застрягаючий	-
збудливий	епілептоїдний
гіпертимічний	гіпертимний
дистимічний	-
аффективно-лабільний	циклоїдний
аффективно-екзальтирований	лабільний
емотивний	лабільний
тривожний (боязливий)	сенситивний
екстравертирований	гіпертимно-конформний
інтровертирований	шизоїдний
інтровертирований	сенситивний
	нестійкий
	конформний
	астено невротичний

В класифікації K/ Leonhard відсутні досить поширені в підлітковому віці нестійкий і конформний типи, а також астено-невротичний тип, дистимний тип відповідає конституційно- депресивному типу, а застрягаючий - паранойяльному, обидва вони в підлітковому віці майже не зустрічаються.

Клінічна і психологічна діагностика типів акцентуацій характеру і психопатій

Клінічний метод є найпоширенішим і найточнішим для визначення типів акцентуацій характеру і психопатій. Цей метод складається з опитування підлітка, опитування батьків і отримання відомостей від інших осіб, огляду підлітка і спостереження за його поведінкою.

Опитування підлітка. Першим завданням є встановлення контакту. Зазвичай, достатньо спокійного тону і початку з лікарського опитування про соматичні скарги.

Опитування про психотравмуючу ситуацію, проводять в два етапи. З цього починають бесіду і на цьому етапі задовільняються досить сумнівними відомостями, які говорить підліток. Навіть якщо отримаєте досить толкові відповіді, на цьому етапі обмежтеся цим. Далі необхідно перейти до відомостей про життя взагалі.

Тут необхідно торкнутися наступних тем:

• навчання - предмети, які підліток любить і яких не любить, причини неуспіху, ставлення до вчителів, участь в суспільній роботі, порушення дисципліни;

• плани на майбутнє - продовження навчання, вибір професії, здатність враховувати труднощі і оцінювати свої можливості;

• відношення з ровесниками - чи є близький друг чи ціла компанія ровесників, положення серед товаришів (душа компаніії, вигнанець, незалежний одиночка), причини вибору товаришів - за певними особистими якостями, за спільністю занять, для розваги і т.д.;

• захоплення в теперішньому, в минулому, під чиїм керівництвом зроблений вибір, які результати досягнуті, чому минуло захоплення;

• ставлення до батьків і внутрішньосімейні відносини - склад сім’ї (хто названий першим, а кого взагалі не згадали), хто займається вихованням підлітка, найближчий член сім’ї, з яким у підлітка хороші відносини. У випадку неповної сім’ї необхідно вияснити, в якомі віці був підліток, коли сім’я розпалася, ставлення до того, що батьки розійшлися, чи підтримує підліток контакти з тим, хто пішов з сім’ї. Досить корисно почути від підлітка його враження про основні риси характеру батьків (це враження досить точне і вірне);

• порушення поведінки в минулому - прогули занять, дрібне хуліганство, паління, випивки, знайомство з різними наркотичними засобами, втеча з дому, стосунки з міліцією;

• найважчі події в минулому житті - реакція на них. Наявність суїцидних думок;

• перенесені соматичні захворювання - як вони відобразилися на навчанні і положенні серед ровесників. Наявність в минулому і в теперішньому порушень сну, апетиту, самопочуття, настрою;

• сексуальні проблеми - перші закохування і пов’язані з цим психічні травми, самооцінка своєї привабливості, початок статевого життя і скритих переживань з приводу сексуальної неповноцінності.

Опитування підлітка проводиться в вигляді вільної бесіди.

Опитування батьків і інших осіб. Опитувати батьків краще окремо і починати з матері, яка може дати більше відомостей, ніж батько.

Важливо знати враження батьків про дитячі роки підлітка, їх уяву про його темперамент, характер, манеру себе поводити. Якщо ходив в дитячий садочок, то чи швидко адаптувався там, чи охоче ходив в садочок, чи були скарги вихователів і на що. Про шкільні роки - чи легко адаптувався до нових умов, чи охоче відвідував школу, чи виникали труднощі при переході з молодших класів (один вчитель) у старші, чи бував в піонерських таборах, таборах відпочинку. Як було прийняте рішення про подальше навчання (в ПТУ), самостійно, під впливом родичів, чи всупереч бажання підлітка під впливом зі сторони.

Окрім опитування батьків - відомості з місця роботи (навчання). Письмові характеристики, бесіди з вихователем (майстром), особами, які добре знають підлітка.

Огляд підлітка проводиться з метою оцінити фізичний розвиток і гармонійність його.

Під час огляду необхідно звернути увагу на все, що могло би служити предметом переживань для підлітка, що скриті для навколишніх: фізичні недоліки, повнота чи худоба, особливо істотні дефекти (плями на тілі і т.д.).

Татуювання у хлопчиків є атрибутом деліквентності підлітків. Її зміст має інформаційне значення. Найменше значення мають власні ініціали, ім’я, рік народження- вони є виразом примітивного прагнення до самоутвердження. Жіночі імена - говорять про захоплення, а чоловічі - про “вірних” друзів, з якими здійснений обряд братання. Птах, що летить, сонце з промінням, розірвані кандали і інші атрибути “вільного життя”, є відображенням реакції емансипації. З реакцією групування пов’язані символи належності до “світу злочинців”: п’ять крапок (“знак “зона”) служать для того, щоб дати зрозуміти навколишнім, що підліток був у спеціальних виховних закладах із сторогим режимом. Хрест означає судимість чи виклик на комісію по справах неповнолітніх, зірка з восьми кутів - за кожен рік перебування в колонії. Сокира поруч з знаком зони - бажання “навіки” злитися з злочинним світом, а квітка, чи знак, що нагадує перекреслений квадрат, говорять про те, що підліток вирішив порвати із злочинним світом. Здавалося б слова зовсім без змісту “кіт”, “слон”, “туз”, “клен”, “Єва” і т.п. є криптогамами, складеними з перших букв слів, наприклад “корінний житель тюрми”.

Багато татуювань - на руках, на стегні, на животі, як символічних так і прикрас тіла - зустрічаються у представників епілептоїдного і епілептоїдно-нестійкого типу.

Символічне татуювання на стегні у дівчаток - означає сексуальну доступність.

Сліди порізів на внутрішній поверхні лівої руки - наслідки демонстративних реакцій. Одиничний неглибокий шрам на передпліччі - наслідок обряду братання.

Спостереження за поведінкою. Це спостереження розпочинається в момент опитування підлітка і його огляду. Тут достатньо чітко виступають товариськість чи замкнутість, весела вдача чи схильність до песимізму, тривожна схвильованість чи підкреслена делікатність, повільність чи швидкість в думках, стриманість у вияві емоцій, почуттів.

В умовах госпіталізації повної чи часткової відкривається можливість бачити поведінку підлітка в ситуаціях, де тип характеру відображається на поведінці з особливою силою.

До них відносяться: поведінка серед ровесників, ареал проживання, поведінка на побаченнях з родичами, під час консультацій.