Астено-невротичний тип
Цей тип є місцем, де стикаються області психопатії і неврозів досить тісно. Немає потреби доказувати, що особи, схильні до неврастенічних реакцій, мають особливий склад характеру. Тому астено-невротичний тип може розглядатися як різновидність акцентуацій, яка сприяє невротичним реакціям, особливо неврастенічного кола.
Серед здорових підлітків цей тип встановлений у 2%. Виявленню його сприяє наявність хронічно-соматичних захворювань - туберкульозу легень (11-13%), хронічної пневмонії (25%).
Іноді з дитинства виявляються ознаки невропатії - неспокійний сон, поганий апетит, капризність, плаксивість, нічні страхи, нічний енурез, заїкання і т.п.
З настанням статевого дозрівання невропатичні риси згладжуються, трансформуються в астено-невротичну акцентуацію.
Головними рисами астено-невротичної акцентуації є підвищена втомлюваність, подразлиивість і схильність до іпохондричності. Втомлюваність особливо виявляється при розумовій роботі. Фізичні навантаження переносяться краще, але фізичне напруження, наприклад, спортивні змагання, переносяться погано. Подразливість подібна до аффективних спалахів при лабільній акцентуації. Роздратування з будь-якого приводу виливається на навколишніх, часто таких, хто випадково попався під гарячу руку, і досить легко змінюється сльозами і покаянням.
Схильність до іпохондризації є типовою рисою. Підлітки уважно прислуховуються до своїх тілесних відчуттів, охоче лікуються, вкладаються в постіль, обслідуються, оглядаються. Найчастішим джерелом переживань стає серце.
При цьому типові акцентуації не зустрічається ні деліквентної поведінки, ні втеч з дому, ні алкоголізації. Але це не означає, що специфічні підліткові реакції поведінки відсутні. Прагнення до емансипації від старших чи тяга до групування з ровесниками, не отримуючи прямого виразу через втомлюваність, можуть підігрівати маломотивовані спалахи роздратування на батьків, звинувачення близьких в тому, що вони не приділяють достатньої уваги їхньому здоров’ю чи породжувати глибоку ворожість до ровесників, у яких реакція поведінки виражається прямо і відкрито.
До товаришів тягнуться, сумують без компанії, але швидко втомлюються і шукають відпочинку, самотності чи спілкування з близьким другом.
Сексуальна активність обмежується короткими спалахами, що швидко проходять.
Самооцінка відображає іпохондричні установки. Підлітки помічають залежність поганого насторою від самопочуття, сну розбитості зранку. Центральне місце займає хвилювання про власне здоров’я. Але не всі особливості ставлення помітні достатньо добре.
Підвищена чутливість до напруги і розумового навантаження, до подій, що провокують іпохондричність (хвороба близьких).
Сенситивний тип
З дитинства виявляються такі риси характеру, як боязливість і полохливість. Діти часто бояться темноти, тварин, бояться залишитися самі. Вони стороняться шумних ровесників, не люблять рухливих ігор, ризикованих вчинків, уникають великих дитячих компаній, почувають несміливість і сором’язливість серед незнайомих людей, нових обставин і взагалі не схильні до легкого спілкування з незнайомими людьми. Все це іноді створює враження відлюдькуватості, відгородження від навколишнього. Але з тими людьми, до кого діти звикли, вони є товариськими. Такі діти переважно граються з меншими за віком, почуваючи себе серед них впевненіше і спокійніше. Люблять гратися, малювати, ліпити з пластеліну. Вони дуже прихильні до рідних, навіть коли ставлення з боку дорослих холодне і суворе. Відрізняються слухняністю і часто виглядають “домашньою дитиною”.
Школа лякає їх величезною кількістю ровесників, шумом, бійками на перервах, звикнувши до одного класу вони неохоче переходять в інший колектив. Вчаться старанно. Бояться перевірок, контрольних і іспитів. Іноді встидаються відповідати перед класом. Бояться збитися, викликати сміх, чи навпаки, відповідають менше, ніж знають, щоб не називали ровесники надміру активним учнем.
Початок пубертатного періоду проходить без ускладнень. Важкість адаптації починається в 16-19 років - в період зміни звичного шкільного стереотипу на трудовий чи на навчання в вищому навчальному закладі, тобто в період, коли треба активно встановлювати відносини з багатьма людьми. В цьому віці виступають на перший план головні риси типу характеру - “різко виражене почуття власної неповноцінності”, “надмірна вразливість”.
Реакція емансипації виражена слабо. До рідних зберігається дитяча прихильність. До опіки зі сторони старших ставляться не лише терпляче, але і підпорядковуються їй. Нотації і наказування зі сторони близьких викликають сльози, розкаяння і навіть відчай, більше ніж протест. Ніколи не виникає бажання заперечувати духовні цінності, інтереси, звичаї, смаки старшого покоління. Іноді дотримуються ідеалів і образу життя дорослих. В підлітків рано формується почуття обов’язку, високі моральні і етичні вимоги до себе і навколишніх. Ровесники часто дивують грубістю, жорстокістю і цинізмом. В собі бачать багато недоліків серед вольових і морально-етичних якостей.
Джерелом докорів совісті у підлітків служить онанізм. Виникає самообвинувачення, докори сумління в нездатності стриматися від звички. Онанізму приписують власну слабку волю, сором’язливість, невдачі в навчанні в результаті послабленої пам’яті.
Почуття власної неповноцінності робить виразною реакцію гіперкомпенсації. Вони шукають самоутвердження не в стороні слабких місць своєї натури, не в ділянці, де можуть розкрити себе як особистість, а там, де відчувають свою неповноцінність. Дівчатка намагаються показати себе веселими, товариськими. Сором’язливі і встидливі хлопчики натягують на себе обличчя “розв’язливості”, намагаються продемонструвати енергію і волю. Але як тільки ситуація вимагає від них сміливості і рішучості, вони пасують. Якщо вдається встановити з ними контакт, то за “маскою” видно життя повне докорів сумління, чутливості і непомірно високих вимог до себе. Участь і співчуття змінюють браваду на сльози.
Через ту саму реакцію гіперкомпенсації підлітки опиняються на суспільних постах (старости). Їх висувають вихователі через послух і старанність. Проте підлітків вистарчає лише на те, щоб з великою особистою відповідальністю виконувати формальну сторону роботи, неформальне лідерство їм недоступне. Наміри викоренити в собі боязнь і слабку волю, штовхають хлопчиків на заняття силовими видами спорту- боротьбою, гантельною гімнастикою. Заняття спортом приносить їм певну користь, але істинного задоволення вони не отримують бо помітних успіхів не досягають.
Реакція групування з ровесниками, як і реакція емансипації, отримує мало зовнішніх проявів. Підлітки не відвертаються від товаришів, не живуть у фантастично створених групах, але вони не здатні також бути “білою вороною” в звичайному середовищі підлітків. Вони розбірливі у виборі товаришів, віддають перевагу близькому другові, а не великій компанії, дуже прихильні в дружбі.. деякі з них люблять мати старших за віком друзів. Звичайна підліткова компанія жахає їх шумом, грубістю і розв’язністю.
Захоплення підлітків можна поділити на істинні, що гармоніюють з характером і на контрастні до їх натури, що викликані реакцією гіперкомпенсації. Перші стосуються інтелектуально-естетичного хоббі. Хоббі розбірливі, залежать від рівня інтелектуального розвитку, визначаються прикладами старших, індивідуальними нахилами і здібностями. Зустрічається захоплення різними видами мистецтва: музикою (класичною), малюванням, ліпленням, шахматами. Фігурує розведення домашніх квітів, співучих пташок, акваріумних рибок, приручених мілких тварин. Задоволення приносить сам процес заняття: можливість прочитати цікаву книжку на іноземній мові, послухати музику, намалювати, вирішити задачу в шахматах, полюбуватися квітами, погодувати рибок. Ці захоплення не мають бажання привернути до себе увагу навколишніх, а лише одне прагенння - добитися результатів. Навіть реальні успіхи підлітки оцінюють досить скромно.
Захоплення, пов’язані з реакцією гіперкомпенсації, належать до “лідерських”. Головне - мета і результат, а не сам процес.
Реакції, зумовлені сексуальним потягом забарвлені переживанням власної неповноцінності. Сором’язливість виявляється з подвійною силою, коли спалахує перше кохання.
Часто об’єкт закоханості навіть не знає про викликане почуття, настільки воно таємне, або навпаки, визнання можливе в силу тої ж реакції гіперкомпенсації, настільки рішуче і несподіване, що лякає і відвертає. Відхилене кохання призводить до відчаю і загострює почуття власної неповноцінності. Докори сумління доводять до суїцидних думок.
Суїцидна поведінка відрізняється двома особливостями: по-перше, повторними спалахами суїцидних думок без здійснення будь-якої проби. Поява подібних думок зумовлена ситуацією - ударами життя по слабких місцях, що підігрівають уявлення про власну неповноцінність. По-друге, в критичних ситуаціях - істинними суїцидними діями, які не мають жодного елемента демонстративності. Суїцидні дії здійснюються під впливом невдач, розчарувань, останньою краплею може бути дріб’язковий привід. Ці дії часто зовсім не очікуються навколишніми.
Підлітки не схильні ні до алкоголізації, ні до токсикоманії, ні до деліквентності. Юнаки навіть не курять, алкоголь викликає відразу. Якщо наступає алкогольне сп’яніння, то приходиться спостерігати не ейфоричну, а депресивну реакцію, із зростанням переживання власної неповноцінності.
Несправжня думка про деліквентність може скластися коли підліток прогулює школу, відмовляється ходити до школи, втікає з дому, але це викликано психічною травмою - образи, грубість, важка ситуація в сім’ї.
Самооцінка відрізняється високим рівнем об’єктивності. Підлітки помічають образливість і чутливість, сором’язливість, що заважає подружитися з ровесниками, невміння бути вожаком і душею компанії, неприязнь до авантюр, до ризику, гострих відчуттів, відрази до алкоголю, нелюбов до флірту.
В багатьох із них проблеми, до яких вони не можуть визначити своє ставлення чи хочуть це ставлення приховати від навколишніх. Відчуваючи відразу до брехні, підлітки не обманюють, а відмовляються відповідати чи мовчать.
“Ахілесовою п’ятою” є ставлення навколишніх. Підлітки не переносять ситуації, де вони стають об’єктом насмішоки, підозріваються у поганих вчинках, коли на їх репутацію падає найменша тінь, коли їх несправедливо обвинувачують.
Сенситивний тип визначений у 8% здорових підлітків, 4% чоловічої, 4% - жіночої статі. Але виявляється також латентна сенситивна акцентуація в ситуації, коли підліток стає об’єктом несприятливо-підозріливого ставлення навколишніх, особливо ровесників. Це трапляється у випадку, коли підліток хворий захворюванням, яке вважається заразним і призводить до того, що ровесники уникають його. Так, серед підлітків з активним туберкульозним процесом 13% мають сенситивний тип акцентуації характеру.