Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
політ.карта.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
11.07.2019
Размер:
175.1 Кб
Скачать

Тема: Політична карта світу.

План.

1. Сучасний світ - території, країни, держави.

2. Форми державного правління.

3. Форми державного устрою.

1. Сучасний світ - території, країни, держави.

За політико-територіальними ознаками на земній кулі розрізняють території, країни, держави. Сучасна політична карта світу налічує понад 225 країн і територій.

Територія - частина поверхні суходолу на Землі з природними і створеними людською діяльністю ресурсами, що має певні просторові межі та географічне положення.

Країна - територія з визначеними кордонами і населенням, що в політико-географічному відношенні може мати державний суверенітет (незалежність) або бути залежною.

Держава - суверенне політичне утворення, країна з певною територією, господарством і політичною владою в ній. Держава є основним носієм прав і обов’язків у міжнародних відносинах.

Більшість країн світу (195) є загальновизнаними державами. Поряд із загальновизнаними державними утвореннями існують і неви­знані (частково визнані). Деякі з них утворились досить давно. Так, у 1974 р. на частині острова Кіпр було проголошено незалежність Турецької Республі­ки Північний Кіпр, але незалежність цього утворення визнала лише Туреч­чина. Наведіть приклади самопроголошених держав, які виникли за останні два десятиліття.

(Придністровська Молдавська Республіка (фактично існує як незалежне дер­жавне утворення з 1992 р.), яку не визнала жодна держава світу. У 2007 р. свою незалежність проголосило Косово — частина Сербії, населена переважно албан­цями. Косово визнали понад 30 держав світу.)

Існують такі види територій:

  1. Території суверенних держав - суб’єкти міжнародного права, кожна з яких є самостійним утворенням, господарство і суспільно-політичні структури якого не підвладні зовнішнім силам. Для забезпечення свого суверенітету незалежні держави створюють системи законодавчої, виконавчої та судової влади, валютно-грошову систему, митну службу, органи безпеки, національні збройні сили. Кожна суверенна держава володіє територією, що обмежується путними та морськими кордонами. До території держави належить суходіл з його надрами, внутрішні води, т.зв. територіальні води, що прилягають до суходолу в межах 12 морських миль, а також повітряний простір над усім суходолом і водами.

  2. Залежні країни і території.

а) колонії - країни, населення яких позбавлене державності й політичних свобод, а економічний ресурс контролюється метрополією;

Тільки Британській імперії належало 44 колонії, із них у Європі – 2, Азії – 11, Африці – 20, Америці – 6 і в Австралії – 5. Серед них: Австралія, Нова Зеландія, Канада, Індія, Цейлон, Капська колонія, Родезія, Трансвааль, Нігерія).

б) протекторати - державні утворення, що делегують свої зовнішньополітичні ( а іноді і внутрішньополітичні) права суверенній державі; (Прикладом протекторату є Монако. У 1861 р. князь Карл III продав Франції права володіти містами Ментон та Рокбрюн, чим погодився на французький протекторат. Монако не має власної армії, окрім королівської гвардії, яка налічує 65 осіб. Питання безпеки перебуває в компетенції Франції).

в) підопічні території - землі тимчасово передані ООН під управління тієї чи іншої держави.

3. Води відкритого моря та Антарктида - знаходяться в загальному користуванні всіх держав і народів. Окремий статус має морська економічна зона, яка прилягає до кордонів держави, що має вихід до моря. Це акваторія за межами 12 мильних територіальних вод на відстань 200 км та глибину 500 м схилу шельфу.

Процес зменшення кількості залежних країн триває й сьогодні. З одного боку, частина з них здобувають незалежність і стають суверенними держа­вами. З іншого, деякі залежні країни входять до складу країн-метрополій, а їхні жителі стають повноправними громадянами цих держав (таким шля­хом пішла Франція, надавши статус «заморських департаментів» своїм коло­ніальним володінням — Гваделупі, Мартініці, Гвіані та Реюньйону).

Формування політичної карти світу.

Історію формування політичної карти світу розподіляють на кілька пері­одів, кожному з яких притаманні певні риси. Більшість дослідників виділя­ють чотири періоди (учитель характеризує періоди формування політичної карти, учні заповнюють таблицю в зошитах).

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.