3. В адміністративно-територіальному відношенні країна може бути унітарною, федеративною, конфедеративною.

Унітарна країна — це така форма адміністративно-територіального устрою, де органи управління її територі­альних одиниць не мають законодавчих повноважень. Прикладом унітарних країн можуть бути Польща, Румунія, Франція, Угорщина, Словаччина, Япо­нія, Єгипет.

Унітарна держава керується з одного центру і немає в своєму складі самоврядних утворень: єдина конституція, єдина система органів державної влади (Україна, Франція, Ізраїль).

Складні держави:

Федерація - союзна держава, до складу якої входять самоврядні території, що мають певну політичну та економічну самостійність, але деякі питання, наприклад, оборони, зовнішньої політики, фінансової діяльності віддають у ведення федеративних органів влади.

Існують 23 федеративні держави.

5 у Європі: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, ФРН, Швейцарська Конфедерація, Іспанія.

1 у Європі та Азії: Російська Федерація (89 державних утворень: обласних та регіональних, 21 суб’єкт федерації, більш 12 місцевих президентів).

5 в Азії: Федеративна Ісламська Республіка Коморські острови, Федеративна республіка Нігерія, Південно-Африканська Республіка.

7 в Америці: Аргентинська Республіка, Федеративна Республіка Бразилія, Республіка Венесуела, Канада, Мексиканські Сполучені Штати, США, Сент-Кітс і Невіс.

2 в Австралії і Океанії: Австралійський союз, Федеративні Штати Мікронезії.

Конфедерація (об’єднання) - союз держав, що об’єднуються для розв’язання певних політичних або військових цілей, які зберігають при цьому самостійність: США з 1776 р. до 1787 р., Швейцарія з 1291 р. до 1818 р., Об’єднана Арабська Республіка, утворена з Єгипту і Сирії у 1958-61 рр. (вийшла Сирія).

Періоди формування політичної карти світу

Назва. Часовий проміжок	Характерні риси
Стародавній світ. IV тис. дон. е. — кінець IV ст. н. е.	Утворення перших держав у кількох відокрем­лених центрах цивілізації (Близький Схід, Індостан, Східна Азія). Розширення держав і поява нових. Злиття окремих цйвілізаційних центрів. Зникнення більшості стародавніх держав
Середньовіччя. Початок V -середина XVII ст.	На початку — виникнення нових держав, які швидко розпадаються. Поступове об'єднання дрібних держав (централі­зація). У кінці — утворення перших колоніальних імпе­рій (Османської, Португальської, Іспанської)
Новий час. Середина XVII — початок XX ст.	Поява нових колоніальних імперій, їхнє розши­рення і зміцнення. Колоніальний поділ усього світу між невеликою кількістю найсильніших країн. Початок нового переділу світу
Новітній час. Із 1914 р.: І – 1914 – 30 рр. ХХ ст. ІІ – 1939 – 50 –ті рр. ХХ ст. ІІІ – сер. 50 – поч. 80 –х рр. ХХ ст. ІV – сер. 80- х рр. – до сучасності	1) зміна кордонів існуючих держав територіальні втрати Німеччини, Болга­рії та Туреччини; збільшення території Румунії, Франції тощо); 2) утворення нових держав на місці Австро-Угорщини, яка розпалась (Ав­стрія, Угорщина, Чехословаччина), та національних окраїн Російської ім­перії (країни Балтії, Польща, Фінляндія), у тому числі таких, що існували нетривалий час (УНР, ЗУНР, Грузія, Вірменія тощо); 3) переділ колоніальних володінь Німеччини, який супроводжувався зміною їхніх кордонів (Того, Камерун). Але поряд із кількісними змінами в цей час у світі відбувались і якісні зміни. Головними з них були: поява перших соціалістичних країн (СРСР, Монголія, Танну-Тувинська Народна Республіка); зникнення окремих колоніальних імперій (Німецька, Османська), зростання у світі кількості країн із республіканською формою правління; поява залежних країн нового типу — підопічних (підмандатних) терито­рій (Ліван, Палестина тощо). поява на нетривалий час численних маріонеткових (незалежних лише формально) держав, особливо в Європі (Хорватія, Словаччина, Маньчжоу-Го тощо) та короткочасне суттєве збільшення територій низки країн (Німеччина, Італія, Угорщина, Японія); суттєві зміни кордонів багатьох країн за результатами Другої світової війни; поява нових незалежних країн в Азії (Індія, Пакистан, Ізраїль, КНДР тощо) та Африці (Лівія). Головними якісними змінами на політичній карті світу були: продовження процесу зникнення колоніальних імперій (Японська); формування світової соціалістичної системи, яка до середини 50-х рр. початок здобуття політичної незалежності колоніями або напівколоніями. 1) поява на політичній карті світу величезної кількос­ті держав унаслідок визволення колоній. Так, лише в 1960 р. здобули полі­тичну незалежність 17 африканських країн (пізніше цей рік назвали «роком Африки»). Унаслідок цих процесів припинили своє існування колоніальні імперії. (— Поява нових держав, переважно на місці дво- і багатонаціональних соціа­лістичних держав. Так, Чехословаччина розпалася на Чехію і Словаччину, на міс­ці Югославії існують шість загальновизнаних і одна самопроголошена держава, СРСР розпався на 15 суверенних держав. Розпад СРСР зробив можливим об'єднання деяких країн (Німеччина, Ємен) (Німеччина, Ємен). На карті світу з'явилася велика кількість самопроголошених державних утворень (наприклад Придністровська Молдавська Республіка і Косово в Євро­пі, Сомаліленд і Пунтленд в Африці, Арцах (сучасн. Нагірний Карабах), Абхазія і Південна Осетія в Закавказзі тощо)

Тема: Политическая карта мира.

План.

1. Современный мир - территории, страны, государства.

2. Формы государственного правления.

3. Формы государственного устройства.

1. По политико-территориальным признакам на земном шаре выделяют территории, страны, государства.

Территория - часть поверхности суши на Земле с природными и созданными человеком ресурсами, которая имеет определенное воздушное пространство и географическое положение.

Страна - территория с определенными границами и населением, что в политико-географическом отношении может иметь государственный суверенитет (независимость) или быть зависимой.

Государство - суверенное политическое образование, страна с определенной территориею, хозяйством и политической властью в ней. Государство является основным носителем прав и обязанностей в международных отношениях.

Существуют такие виды территорий:

1. Территории суверенных государств - субъекты международного права, каждая из которых является самостоятельным образованием, хозяйство и общественно-политические структуры которого не подвластны внешним силам. Для обеспечения своего суверенитета независимые государства создают системы законодательной, исполнительной и судебной власти, валютно-денежную систему, таможенную службу, органы безопасности, национальные вооруженные силы. Каждое суверенное государство владеет территорией, которая ограничивается сухопутными и морскими границами. К территории государства принадлежит суша с ее ископаемыми, внутренние воды, т. наз. территориальные воды, которые прилегают к суше в границах 12 морских миль, а также воздушное пространство над всей сушей и водами.

3. Зависимые страны и территории.

а) колонии - страны, население которых лишено государственности и политических свобод, а экономический ресурс контролируется метрополией;

б) протектораты - государственные образования, которые делегируют свои внешнеполитические (а иногда и внутриполитические) права суверенному государству;

в) подопечные территории - земли временно переданные ООН под управление той или другой страны.

3. Воды открытого моря и Антарктида - находятся в общем пользовании всех государств и народов. Отдельный статус имеет морская экономическая зона, которая прилегает к границам государства и имеет выход к морю. Это акватория за пределами 12 мильных территориальных вод на расстоянии 200 км та глубину 500 м склона шельфа.

2. Форма государственного правления - это способы организации высшей государственной власти: республика та монархия.

Республика (от лат. общественное дело) - это форма правления, при которой глава государства (например, президент) выбирается населением или специальной избирательной комиссией. Законодательная власть в республике принадлежит избирательному представительному органу (парламенту).

Типы республик:

• президентская;

• парламентская;

• смешанная.

Президентская республика не распространена в странах Европы, встречается в США, Латинской Америке (Аргентина, Бразилия, Боливия, Венесуэла, Мексика, Перу и др.), Африке (Алжир, Египет, Камерун, Кения, Конго, Малави, Танзания).

Позитивные черты: парламент может ограничить действия президента с помощью законов и через утверждения бюджета. Президент имеет право вето на решения парламента и право законодательной инициативы.

Недостатки: преобразование президентской республики в „суперпрезидентскую” или „монократическую” (объединяет всю полноту государственной власти). Смена главы государства происходит только вследствие его смерти или военного переворота.

Пожизненные президенты:

1.Сукарно - в Индонезии.

2. М.К. Банда - в Малави.

3. Династические президенты - отец и сын Дювалье в Гаити.

Парламентская республика - верховенство парламента при формировании и смене правительства.

Греция, Ирландия, Исландия, Италия, Латвия, Эстония, Израиль, Индия.

Президент является главой государства, выбирается парламентом или коллегией, которая может включать субъектов федерации или региональных органов самоуправления. Президент имеет представительские функции, олицетворяет единство нации.

Позитивные черты: контроль парламента над правительством, избирателей над парламентом и министрами.

Недостатки: нестабильность государственной власти (в Италии срок деятельности кабинета министров меньше 1 года).

Смешанные: Франция, Финляндия, Португалия, Польша, Болгария, Россия, Украина.

Монархия - это форма правления, при которой глава государства владеет единоличной властью, которая, как правило, наследуется. В мире 30 монархий.

Абсолютная монархия - власть монарха не ограничена, монарху принадлежит вся полнота власти - исполнительная, законодательная, судебная. (Саудовская Аравия, Оман, Катар, ОАЄ, Бруней). Дух этой монархии - „Государство - это я!” (фр. король Людовик XIV).

Конституционная - власть монарха ограничена конституцией:

а) дуалистическая - переходная форма от абсолютной до парламентской (Кувейт, Бахрейн, Иордания, Марокко). Монарх оставляет за собой руководство исполнительной властью, имеет право законодательной инициативы, может распустить парламент. В Иордании после роспуска парламента в 1974 г. очередные парламентские выборы состоялись только в 1989 г.

б) парламентская - Андорра, Бельгия, Великобритания, Дания, Лихтенштейн, Люксембург, Монако, Нидерланды, Норвегия, Швеция, Япония. Дух монархии: „Король царствует, но не правит”. Монарх (как и президент в парламентской республике) является символом единства нации и только формально главою государства.

Специальная разновидность монархии - избирательная (Малайзия, где главу государства-монарха выбирают на 5 лет специальным советом, который состоит из руководителей малазийских штатов).

в) теократическая - власть принадлежит главе церкви (Ватикан).

3. В административно-территориальном отношении страна может быть унитарной, федеративной, конфедеративной.

Унитарное государство управляется из одного центра и не имеет в своем составе самостоятельных образований: единая конституция, единая система органов государственной власти (Украина, Франция, Израиль).

Сложные государства:

Федерация - союзное государство, в состав которого входят самоуправляемые территории, которые имеют определенную политическую и экономическую самостоятельность, но некоторые вопросы, например обороны, внешней политики, финансовой деятельности, отдают в ведение федеративных органов власти.

Существует 23 федеративных государства.

5 в Европе: Австрийская Республика, Королевство Бельгия, ФРГ, Швейцарская Конфедерация, Испания.

1 в Европе и Азии: Российская Федерация (89 государственных образований: областных та региональных, 21 субъект федерации, больше 12 местных президентов).

5 в Азии: Федеративная Исламская Республика Коморские острова, Федеративная республика Нигерия, Южно-Африканская Республика.

7 в Америке: Аргентинская Республика, Федеративная Республика Бразилия, Республика Венесуэла, Канада, Мексиканские Соединенные Штаты, США, Сент-Китс и Невис.

2 в Австралии и Океании: Австралийский союз, Федеративные Штаты Микронезии.

Конфедерация (объединение) - союз государств, который объединяется для решения определенных политических или военных целей, которые сохраняют при этом самостоятельность: США с 1776 г. по 1787 г., Швейцария с 1291 г. по 1818 г., Объединенная Арабская Республика, образованная из Египта и Сирии в 1958-61 гг. (вышла Сирия).