Особливості територіальної та галузевої структури господарства країн Латинської Америки.

За характером економічного розвитку належать до країн, що розвиваються. Найбільш розвинуті з них створюють групу країн нової індустріалізації, це — Бразилія, Мексика, Аргентина, Чилі.

У спадщину від колоніальних часів Латинська Америка дістала дві розвинені галузі — плантаційне сільське господарство і гірничодобув­ну промисловість, які й нині орієнтовані на експорт і залишаються провідними. Але структура господарства поступово стає всебічно розви­нутою: в гірничодобувній виділяються експортні комплекси (нафтодо­бувний, чорної та кольорової металургії), кілька напрямків спеціаліза­ції має агровиробничий комплекс, розвивається лісова і рибна промисловість. Все більш міцні позиції на ринках регіонів посідають машинобудування та легка промисловість. Велику роль у господарстві регіону відіграє капітал США, країн Європи та Японії. Розвиток економіки залежить від імпорту обладнання та від експорту вітчизняної сировини і напівфабрикатів.

У сільському господарстві регіону поєднуються дрібновласницьке землекористування та господарство великих латифундій. Характерни­ми є батрацтво, відробки, праця на плантаціях, безробіття. На регіон припадає 15 % виробництва м'яса, 18 % — кукурудзи, 19 % — бавов­ни, 21 % — фруктів, 50 % окремих видів продукції йде на експорт (кава, цукор, бавовна, банани та цитрусові). Головні сільськогосподарські райони розташовані вздовж узбережжя океанів, а також навколо великих агломерацій. Найважливіші з райо­нів — Мексиканське нагір'я, Аргентинська пампа та східне узбережжя Бразилії.

Близько 4/5 всієї сільськогосподарської і 3/4 промислової продукції виробляється в 5 країнах — Бразилії, Мексиці, Арґентині, Венесуелі та Колумбії. Ці країни наздоганяє Чилі, яка має високі темпи розвитку.

Промисловість концентрується у найбільших містах та агломераці­ях, переважно столичних. Розміщення підприємств гірничодобувної промисловості відповідає районам корисних копалин, для яких харак­терне зональне розміщення («олов'яний пояс», «мідний пояс» тощо). Переробні підприємства не завжди знаходяться в районах видобутку корисних копалин, частіше поблизу портів, оскільки орієнтовані на експорт.

Розвиток транспортної системи в країнах недостатній. Магістралі сполучають переважно райони видобутку сировини з морським узбе­режжям Міждержавних і, тим більше, трансконтинентальних шляхів сполучення недостатньо. Отже, країни регіону не мають досконалих національних господарств. Збереження стану економічної залежності, особливої виробничої інфра­структури (розміщення підприємств, комунікацій) та характер системи зовнішньоекономічних зв'язків гальмують створення збалансованих національних господарств латиноамериканських країн.

Бесіда за запитаннями.

1. Які субрегіони виділяють у межах регіону Америка?

2. Які країни входять до складу регіону Англо-Америка?

3. Яке місце у світовій економіці належить США? Канаді?

4. Які відносини пов'язують США і Канаду?

5. Які території входять до складу субрегіону Латинська Америка?