Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КУРС 4 механики.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
324.1 Кб
Скачать

Основні положення

Економічна оцінка оптимального визначення собівартості деталі складається з проекту собівартості заготівки та технологічної собівартості обробки деталей.

На основі технологічного процесу механічної обробки заготівки визначаються операції, які змінюються при зміні заготівки . За цими операціями розраховується заробітна плата та поточні витрати на експлуатацію машин.

Для виконання економічної частини даного комплексного курсового проекту студенти повинні користуватися наступними даними.

1Вид деталі (відливка, поковка).

2 Вид матеріалу деталі.

3 Спосіб лиття (відцентрований та ін.).

4 Маса заготівки.

5 Чиста маса деталі визначено в розділі „Технологія виготовлення деталі” .

6 Основний машинний час на обробку деталі.

7 Група складності заготівки.

8 Розряд робочих, які обробляють заготівку і система оплати праці (відрядна, погодинна).

9 Вид і маса верстата, на якому обробляють деталі.

10 Вид різця.

11 Потужність електродвигуна верстата (див. довідник або розрахувати самостійно).

12 Вартість додаткових пристроїв до верстата (за паспортом верстата або розрахувати самостійно, якщо у них є необхідність).

13 Скільки ремонтів верстата і якої ступені складності виконується за рік.

Теоретична частина

Необхідно на початку розрахунків надати визначення собівартості, її види та способи формування, а також можливі шляхи і причини скорочення собівартості продукції.

Визначення собівартості виготовлення деталі

Мета економічної частини проекту - визначення собівартості деталі (Cд). Вона складається з собівартості заготівки Сз і технологічної собівартості механічної обробки деталі Ст.

Сдз + Ст. (1)

1. Собівартість заготівки з урахуванням транспортно-заготівельних витрат (Сз) за відрахуванням зворотних відходів можна визначити за формулою:

Сз = МзЦо( 1+ТЗР/100) - (Мздв, (2)

де Сз - собівартість заготівки , грн;

Мз - маса заготівки, кг ;

Цо - оптова ціна 1 кг заготівки, грн;

ТЗР – відсоток на транспортно-заготівельні витрат;

Мд - чиста маса деталі, кг;

Цв- ціна 1 кг відходів , грн (табл.4).

Із припустимою точністю оптові ціни 1 кг ( Цо) заготівки можна підрахувати за формулою :

Цо= ЦІ/ 1000Кмз Кс Ко , грн/кг, (3)

де ЦІ - вихідна для розрахунку оптова ціна тони заготівки, грн/т (табл. 1, 2, 3)

Кмз - коефіцієнт , що враховує масу заготівки ( 1,04- при масі до 1,6 кг; 0,84 - при масі більше 16 кг; 1,0 при масі 1,6 - 16 кг);

Кс - коефіцієнт , що враховує групу складності заготівки (табл. 5,6);

Ко - коефіцієнт, що враховує обсяг виробництва заготівок (групу серійності), для одиничного виробництва - 1 (табл. 7, 8);

2. Технологічна собівартість складається з наступних витрат :

Ст= ЗПосн,д + Всоцн.уст + Вто,пр + Авід + Ев + Вінстр + Вприст, (4)

де ЗПосн,д - основна й додаткова зарплата верстатника, грн;

Всоц - відрахування на соціальні заходи , грн;

Вн.об - витрати на налагодження устаткування, грн ( для одиничного виробництва не враховуються );

Вто,тр - витрати на поточний ремонт і технічне обслуговування устаткування, грн;

Авід. - амортизаційні відрахування й витрати на утримання обладнання виробничих приміщень, грн;

Ес- вартість силової електроенергії, грн;

Вінстр - витрати на експлуатацію ріжучого інструменту, гри;

Вприст - витрати на експлуатацію пристосувань , грн.

1 Основна і додаткова заробітна плата (ЗПосн,д)

(5)

де Т-норма часу на оброблення деталі, хв.;

Т=1,5Тосн, (6)

Тосн – основний машинний час на оброблення деталі, хв.;

ЧТС – годинна тарифна ставка, грн (табл. 9);

Кп – коефіцієнт, що враховує преміальні доплати, додаткову заробітну плату ( 1 - 1,6);

2 Відрахування на соціальні заходи у вигляді єдиного соціального внеску складають ≈38 % від основної та додаткової заробітної плати.

3 Витрати на налагодження устаткування (Вн.уст). Для одиничного виробництва не враховуються.

4 Витрати на поточний ремонт і технічне обслуговування визначаються як:

, (7)

де - річні витрати на технічне обслуговування і поточний ремонт відповідно, грн;

Т – норма часу на оброблення деталі, хв.;

F – річний ефективний фонд часу роботи обладнання, год.;

- коефіцієнт корисної дії (0,65).

Річні витрати на технічне обслуговування визначаються виходячи з графіку ремонтів (розроблено у попередньому розділі), їх складності і даних табл.12:

, (8)

де ЗТО – витрати на одне технічне обслуговування, грн;

nто – кількість технічних обслуговувань обладнання протягом року.

Річні витрати на поточний ремонт визначаються як:

, (9)

де - витрати на 1 поточний ремонт і-го виробу, грн (визначаються з урахуванням складності ремонтів по табл. 10);

- кількість ремонтів і-го виробу протягом року (визначається виходячи з графіку ремонтів);

k – кількість видів поточних ремонтів.

5 Амортизаційні відрахування визначаються як:

, (10)

де Аоб – амортизаційні відрахування по обладнанню, грн;

АВП – амортизаційні відрахування по виробничим приміщенням, грн.

- амортизаційні відрахування по обладнанню:

, (11)

де ОВФоб – залишкова вартість обладнання (верстату) (у разі відсутності даних розраховується множенням маси верстату на вартість ціни 1 кг верстату – близько 10$);

На – норма амортизації по обладнанню;

Т – норма часу на оброблення деталі, хв.;

F – річний ефективний фонд часу роботи обладнання, год.;

- коефіцієнт корисної дії (0,65).

Норма амортизації по обладнанню розраховується, виходячи з мінімально допустимого строку корисного використання обладнання (5 років) та річної суми амортизаційних відрахувань (Аріч):

- амортизаційні відрахування по виробничим приміщенням , (12)

де ОПФВП – залишкова вартість виробничих приміщень (можна розрахувати виходячи з необхідної площі та ринкової вартості 1 м.кв площі виробничого приміщення), грн;

На – норма амортизації виробничих приміщень .

Норма амортизації по виробничим приміщенням розраховується за аналогічними формулами, які наведені вище), виходячи з мінімально допустимого строку корисного використання будівель (20 років) та річної суми амортизаційних відрахувань (Аріч).

6 Вартість силової електроенергії розраховується як:

, (13)

де NЕ – установлена потужність електродвигуна, кВт (приймається по паспорту верстату);

Тосн – основний машинний час, хв.;

Тд – допоміжний (підготовчо-заключний) час (табл. 11);

Кпе – коефіцієнт, що враховує втрати електроенергії в мережі (1,05);

- коефіцієнт корисної дії (0,65);

Цел – вартість 1 електроенергії, коп. (приймається реальна на момент розрахунку).

7 Витрати на експлуатацію ріжучого інструменту:

, (14)

де З – витрати на 1 годину роботи інструменту, коп. (табл. 13 – середні витрати).

8 Витрати на експлуатацію пристосувань визначаються, якщо для виробництва даної деталі потрібні пристосування, яких немає у комплекті верстата:

, (15)

де Цприсп – ціна пристосувань, грн.

Результати розрахунків звести в табл. 1

Таблиця 1 – Розрахунок собівартості деталі, грн

Показник

Умовне позначення

Розрахунок

Результат

1

2

3

4

1 Собівартість заготівки

Сз

2.1 Основна і додаткова заробітна плата верстатника

ЗПосн.д

2.2 Відрахування на соціальні заходи

Всоц

2.3 Витрати на налагодження устаткування

Вн.уст

Для одиничного виробництва не враховуються

0

2.4 Витрати на поточний ремонт і технічне обслуговування устаткування

Вто,пр

2.5 Амортизаційні відрахування

Авід

2.6 Вартість силової електроенергії

Ес

2.7 Витрати на експлуатацію ріжучого інструменту

Вінстр

2.8 Витрати на експлуатацію пристосувань

Зприст

2 Технологічна собівартість

Ст

Всього: собівартість деталі

Сд

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.