4,2 Бруцельоз

Профілактика та заходи боротьби. Мають бути спрямовані на охорону території країни від занесення збудника бруцельозу з не благополучних держав, а в разі виникнення хвороби в стаді — на її ліквідацію та проведення заходів щодо оздоровлення тварин від бруцельозу і захисту людей від зараження бруцельозом.

Профілактика бруцельозу в різних видів тварин та інфекційного епідидиміту баранів. З метою запобігання занесенню в Україну збуд ника бруцельозу не дозволяється завозити поголів'я великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней або сперму, зиготи, ембріони з неблагопо лучних щодо бруцельозу господарств, а також тварин, щеплених про-тибруцельозними вакцинами. Імпортні племінні тварини утриму ються після карантину відокремлено від свого стада не менш як 12 міс, до одержання благополучного отелення (окоту, опоросу), а також негативних результатів серологічних досліджень.

Організація протибруцельозних, карантинних та ветеринарно-санітарних заходів. У разі встановлення захворювання на бруце льоз окремі ферми, господарства, населені пункти оголошуються неблагополучними щодо бруцельозу, в них з подання головного ін спектора державної ветеринарної медицини та за розпорядженням органу самоврядування негайно запроваджуються ветеринарні об меження та розробляється план оздоровчих протибруцельозних за ходів. При в'їзді на неблагополучну ферму (господарство) вивішу ється сповіщувальний знак «КАРАНТИН! В'ЇЗД ЗАБОРОНЕНО», обладнуються спецпропускник, дезбар'єр, установлюється пост, на якому забезпечується цілодобове чергування.

4,3 Некробактеріоз

Епізоотологія хвороби. У природних умовах на некробактеріоз хворіють вівці, північні олені, велика рогата худоба, коні, свині, со баки, кролі, птиця, багато диких тварин. Більш сприйнятливі до хвороби молоді тварини, але ягнята до відлучення від вівцематок не хворіють. Джерелом збудника інфекції є хворі та перехворілі на некробактеріоз тварини — бактеріоносії, а також здорові тварини, особливо жуйні, у рубці яких фузобактерії є постійними мешканця ми. В навколишнє середовище збудник некробактеріозу виділяється з фекаліями, слиною, відторгнутими некротизованими тканинами і контамінує гній, грунт, пасовиська, вигули, водойми. Зараження тварин відбувається при потраплянні збудника хвороби на травмо вані ділянки шкіри або слизової оболонки травного каналу, які з'являються за випасання тварин на низинних багнистих пасови щах, по стерні, а також при утриманні в кошарах на мокрій підсти лці, згодовуванні колючих трав, при тривалому перегоні по твердо му, кам'янистому ґрунту.

Некробактеріоз у оленів, овець, великої рогатої худоби, поросят і курчат проявляється спора дично, але в умовах різкого зниження резистентності організму або значного порушення зоогігієнічних норм утримання й годівлі тва рин можуть виникати тяжкі ензоотії і навіть епізоотії. Некробакте ріоз може ускладнювати перебіг різних захворювань вірусної або гельмінтозної етіології. За несприятливих ветеринарно-санітарних умов некробактеріоз часто набуває стаціонарного характеру і вра жає різні види тварин. Стаціонарності захворювання сприяють та кож тривале бактеріоносійство при хронічному перебігу хвороби, несвоєчасна ізоляція та лікування хворих тварин.

5,1 сибірка

Для активної імунізації тварин проти сибірки запропоновано вакцину СТІ. Імунітет утворюється через 10 діб і зберігається впродовж одного року після введення вакцини. В Україні для профілактичних і вимушених щеплень усіх видів сільськогосподарських тварин проти сибірки застосовують також спорову вакцину із штаму 55. Молодняк, крім лошат, вакцинують з 3-місячного віку, лошат — з 9-місячного віку, ревакцинують через 6 міс. Дорослих тварин щеплюють один раз на рік. На завершальній стадії перебуває апробація вакцини антракол академіка А. І. Завірюхи, П. І. Вербицького

5,2 БРУЦЕЛЬОЗ Патогенез. У розвитку бруцельозної інфекції розрізняють три фази: первинну латенцію (регіонарна інфекція), генералізацію процесу і вторинну латенцію. Фаза регіонарної інфекції характеризується проникненням збудника в організм чутливих тварин, його розмноженням в регіонарних лімфовузлах з наступним занесенням лімфатичними й кровоносними шляхами в паренхіматозні органи та розвитком явищ ретикулоендотеліозу. Клінічні ознаки хвороби в цей період ще не проявляються, проте інфіковані тварини є бактеріоносіями і можуть виділяти бруцели з сечею і калом. Серологічні реакції на бруцельоз у цей період негативні, оскільки накопичення специфічних антитіл ще не досягло діагностичного рівня.

Фаза генералізації процесу розвивається під впливом різних не сприятливих умов утримання й годівлі тварин, а також під час вагітності. Характеризується бактеріемією, генералізацією патологічного процесу, утворенням в уражених органах і тканинах специфічних бруцельозних гранульом, розвитком характерної клінічної картини хвороби. У разі проникнення і розмноження бруцел у слизових оболонках матки, плодових оболонках і плоді розвиваються запальні процеси, що призводить до порушення живлення плоду, його загибелі та аборту. Запальні некротичні явища можуть розвиватися і в інших органах і тканинах, спричинюючи орхіти, бурсити, абсцеси.

Фаза вторинної латенції характеризується клінічним видужанням тварини, тривалим бактеріоносійством, чітко вираженою алер гічною перебудовою організму.