3,2 Бруцельоз Діагноз установлюють на підставі бактеріологічних, серологіч них та алергічних (у овець і свиней) досліджень з урахуванням епі зоотологічної ситуації та клінічної картини хвороби.

Бактеріологічне дослідження на бруцельоз. У лабораторію над силають абортовані плоди з плодовими оболонками, навколоплідну рідину або шлунок плода з вмістом, шматочки печінки й селезінки, вміст гігром (бурс) уражених суглобів, а також проби молока. Для серологічного дослідження на бруцельоз за кільцевою реакцією на­правляють сироватку крові та молоко.

Бактеріологічні дослідження включають мікроскопію мазків з патологічного матеріалу, виділення та ідентифікацію культури збуд ника, постановку біопроби на морських свинках. Під час мікроскопічного дослідження забарвлених за Козловським мазків бруцели спостерігаються у вигляді маленьких поліморфних паличок і коків яскраво-червоного кольору на зеленому фоні препарату або грам негативних коко-бактерій у разі фарбування за Грамом. Для виділення куль­тури бруцел проводять посіви патологічного матеріалу на елективні живильні середовища та інкубацію впродовж ЗО діб.

3,3 Мікроспрорія

Лікування. Специфічної терапії не розроблено. Хворим тваринам призначають з кормом антибіотик гризеофульвін з розрахунку 25 — ЗО мг/кг маси на добу. Уражені місця впродовж 20 - ЗО діб обробля ють 10 %-м саліциловим спиртом, 10 %-вою саліциловою маззю, 10 %-м настоєм йоду, 3 — 10 %-м розчином карболової або бензойної кислоти, маззю «Ям», хлоридом йоду, трихоцетином, йодоформом, нітрофунгіном, мікосептином, саліфунгіном та іншими фунгіцидними мазями й розчинами. Для лікування коней рекомендується мазь Ваганова (лізол — 30,0 г, дьоготь березовий — 50,0, сірчаний цвіт та АСД — фракція 3 — по 100,0, вазелін — 800,0 г).

У зв'язку з відсутністю ефек тивних засобів профілактики мікроспорії особливу увагу слід приді ляти виконанню загальних ветеринарно-санітарних правил, що пе редбачають комплектування кінних заводів і звірівницьких госпо дарств тваринами з благополучних ферм, дотримання передбаче них карантинних заходів, систематичне проведення дезінфекції та дератизації, масових профілактичних оглядів з використанням люмінесцентної діагностики.

4,1 сибірка

Лікування. Проводять гіперімунною протисибірковою сироваткою або гаммаглобуліном у поєднанні з антибіотиками (пеніцилін, біцилін, стрептоміцин, левоміцетин, біоміцин). Сироватку застосовують під шкірно в лікувальних дозах: для дорослої великої рогатої худоби, ко ней, північних оленів, буйволів та верблюдів — 100 — 200 мл; овець, кіз, свиней і телят — 50 — 100 мл. Не рекомендується вводити в одне й те саме місце більш як 20 мл сироватки. У тяжких випадках сиро ватку після попереднього підігрівання до 37 — 38 °С вводять внут рішньовенно. Якщо впродовж наступних 8 — 12 год температура ті ла не знижується, сироватку вводять у лікувальній дозі повторно. При карбункульозній формі сибірки сироватку вводять додатково під шкіру в місці локалізації запального набряку. Великій рогатій худобі сироватку можна вводити інтраперитонеально в ділянці голод ної ямки. Гаммаглобулін застосовують у дозах: для коней, верблюдів, великої рогатої худоби та північних оленів — 40 — 80 мл; овець, кіз, телят і свиней — 20 — 40 мл. У разі тяжкого перебігу хвороби гаммаг­лобулін підігрівають до 37 — 38 °С і вводять внутрішньовенно. Одно часно проводять внутрішньом'язове або підшкірне введення антибіо тиків: пеніциліну по 500 тис. ОД на 100 кг маси через 4 год, три рази на добу; амоксицилін (15 %-й) — по 1 мл на кожні 15 кг маси один раз на день упродовж 3-5 діб; канаміцин (25 %-й) — один раз на день упродовж 5 — 10 діб у дозах: великій рогатій худобі та коням — по 2 мл на 100 кг маси, телятам і лошатам — по 2 мл на 50 кг маси, вівцям, свиням — по 2 мл на 50 кг маси, собакам, котам — по 0,1 мл на 1 кг маси; тилозин (20 %-й) — внутрішньом'язово або підшкірно один раз на день упродовж 3-5 діб у дозах: великій рогатій худобі — по 3 — 5 мл на 100 кг маси, свиням — по 1 — 2,5 мл на 50 кг маси, со бакам — по 1 мл на 10 кг маси. Через 14 діб після видужання їх щеплюють протисибірковою вакциною.