19. Що таке величина основного обміну та коефіцієнт фізичної активності, способи їх визначення.

Основний обмін (ОО) - кількість енергії, яка необхідна організму для його функціонування у стані спокою:

на роботу серця і кровозабезпечення, легенів, нирок, ендокринних залоз;

У підтримання сталості температури тіла, м'язового тонусу та інших постійних функцій.

Основний обмін визначається спеціальним дослідженням у стані м'язового та нервового спокою за комфортної температури повітря (через 14-16 годин після прийому їжі, лежачи, при 20° С) або за спеціальними формулами та таблицями.

Основний обмін залежить від віку, статі, росту, маси тіла, умов проживання та індивідуальних особливостей. Основний обмін збільшується при: збільшенні мускулатури;o підвищенні температури тіла;o зростанні функцій щитоподібної залози; секреції адреналіну. Основний обмін зменшується при: старінні організму; накопиченні жиру; ослабленні функцій щитоподібної залози; недоїданні та виснаженні організму.

Величина основного обміну (ВОО) — кількість енергії, що витрачається на основний обмін за годину. ВОО визначається за формулою:

ВОО = ОО : 24 (ккал/год).

Коефіцієнт фізичної активності (КФА) - відношення загальних енерговитрат при певному рівні фізичної активності до величини основного обміну.

Існують такі методи визначення енерговитрат: метод прямої енергометрії (у калориметричних камерах) - визначення витрат енергії організму шляхом точного обліку тепла, яке виділяється організмом у різних умовах його існування; метод непрямої(респіраторної) енергометрії - розрахунок коефіцієнта дихання за хімічним складом вдихуваного та видихуваного повітря при різних видах діяльності; метод аліментарної енергометрії (протягом 15 днів) - точний контроль за динамікою маси тіла та визначення енерговитрат за еквівалентом: 6750 ккал/кг (28242 кдж/кг); хронометражно-табличний метод - хронометражний облік добових витрат при всіх видах діяльності за таблицями КФА; пульсовий метод - за сталою енергетичною ціною серцевого поштовху: 18,7 кал (78,2 дж)/поштовх.

20. Фізіолого-гігєнічні вимоги до харчового раціону (потреба у білках, жирах, вітамінах, мінеральних речовинах ).

Академік О.М. Уголев стверджує, що для кожної людини необхідний індивідуальний, властивий тільки йому баланс компонентів раціону. При цьому змішаний раціон надає значно більші можливості для пристосування харчування до біохімічної індивідуальності організму, чим суто рослинний або суто м'ясний раціон. Тому для забезпечення нормальної життєдіяльності організму необхідно, щоб організм отримував з їжею ту кількість енергії, яку він витрачає, причому, енергію не за рахунок тільки вуглеводів, чи жирів, чи білків, а необхідне постачання оптимального співвідношення між вказаними нутрієнтами та певна кількість вітамінів і мінеральних речовин.

Раціональне харчування передбачає оптимальне співвідношення харчових і біологічно активних речовин. Оптимальна кількість основних енергетичних нутрієнтів: білків, жирів і вуглеводів відповідно становить 10-11, 20-25, 65-70 % від енергоцінності раціону.

Добова потреба у жирах повинна бути не вищою 30 %. Важливе значення мають рослинні жири, які с джерелом поліненасиченнх жирних кислот і фосфоліпідів, які необхідні для побудови клітин та синтезу внутрішньоклітинних жирів. Тваринні жири в основному е джерелом енергії.

Потреби у вуглеводах становить 60-64 % від добових енерговитрат:

•для дорослого населення — 64 %;

•для дітей, підлітків — 61 %;

•для людей похилого віку — 60 %.

Потреба у вуглеводах задовольняється за рахунок крохмалю, моно- та дисахаридів. Найбільшої шкоди організму завдає надлишок рафінованого цукру. Тому кількість легкозасвоюваних вуглеводів (моно- та дисахаридів) у раціоні обмежується 20 % за масою по відношенню до суми вуглеводів. Поряд з цим, раціон здорової людини повинен містити харчових волокон 20-30 г на добу .

Співвідношення за масою білків, жирів та вуглеводів становить:

для дорослого населення — білки : жири : вуглеводи =1:1:5,8:

для дітей, підлітків та людей похилого віку відповідно 1:0,9:4,6.

Добова потреба у водорозчинних вітамінах залежить від енергоцінності раціону: на кожні 1000 ккал енергетичної цінності раціону повинно надходити: аскорбінової кислоти (вітамін С) — 25 мг; тіаміну (вітамін В|) — 0,6 мг; рибофлавіну (вітамін В2) — 0,7 мг; піридокенну (вітамін Вл) — 0,7 мг; нікотинової кислоти (вітамін РР) — 6,6 мг.

Добова потреба у жиророзчинних вітамінах:ретинолу (вітамін А) — 1 мг ; токоферолу (вітамін Е) — 15 мг.

Харчовий раціон повинен бути різноманітним, мати хороші орга­нолептичні властивості (приємний зовнішній вигляд, смак, аромат, ні­жну консистенцію й оптимальну температуру) і створювати почуття насичення (для насичення велике значення має вміст жирів, тваринних білків та обсяг їжі).

Їжа мас бути доброякісною, нешкідливою, містити захисні компо­ненти; не повинна стимулювати чи пригнічувати ріст кишкової мікро­флори, накопичувати гази та кислоти, отруйні речовини.