1.7 Адресування поштових відправлень
Операції приймання, оброблення та доставляння поштового відправлення виконуються відповідно до його поштової адреси. Необхідними реквізитами поштової адреси є наступні: номер доставного відділення зв’язку; місце розташування населеного пункту, у відповідності з адміністративно-територіальним поділом (область, район, місто, село); дані місця проживання адресата (назва вулиці, номер будинку та помешкання); прізвище, ім’я та по батькові адресата або найменування підприємства, установи, організації. У відділенні поштового зв’язку для реєстрації поштового відправлення додається додаткова технологічна інформація: час прийому, маса, сума збору, номер поштового відправлення тощо. Оброблення такої кількості інформації під час автоматизації технологічних процесів поштового зв’язку пов’язане з значними технічними труднощами, зумовленими обмеженою швидкодією сучасних ЕОМ
Скорочення кількості інформації досягається нанесенням на поштове відправлення поряд з поштовою адресою спеціального поштового індексу (ознак адресування) [1, 5, 7, 8, 10, 14, 18, 20].
Поштовий індекс визначає мінімально-необхідну інформацію для автоматизованого сортування кореспонденції. Індекс може наноситись відправником або за допомогою кодувального пристрою (кодувальника) у процесі оброблення поштових відправлень у підрозділі поштового зв’язку. В залежності від цього може застосовуватись спеціальний шрифт. Основними вимогами для спеціальних шрифтів поштового індексу є такі: простота нанесення знаків; висока контрастність; наявність у зображеннях знаків, характерних ознак для можливості їхнього автоматичного розпізнавання, простота, надійність, невелика вартість пристроїв нанесення та зчитування поштового індексу. Процедура автоматичного уведення інформації поштового індексу в керуючий пристрій автоматичної листосортувальної машини включає перетворення оптичного зображення знаків індексу в електричні сигнали та їх (зображень) розпізнавання, що здійснюються пристроями зчитування та розпізнавання [5, 6, 7, 8, 14].
Найбільше поширення одержали три типи шрифтів: кодовані, нормалі-зовані та стилізовані [10, 15].
Кодований шрифт наноситься у вигляді послідовності точок і (або) ліній (елементів коду), що розташовуються у визначеному порядку одна відносно одної [9, 15]. Для візуального контролю поряд з кодом може наноситись загальноприйняте зображення. Автоматичне зчитування кодованих шрифтів здійснюється відносно простими та надійними пристроями шляхом перетворення елементів коду в кодову комбінацію з наступним її декодуванням.
Нормалізований шрифт наноситься відправником у вигляді алфавітно-цифрових знаків від руки поширеними пишучими приладами (як правило кульковими ручками) в прямокутниках нормалізації, що обмежують їх (знаків) розміри і місцеположення та друкуються на лицьовій стороні конверта друкарською фарбою, “невидимою” для зчитуючих пристроїв.
Застосування нормалізованих шрифтів (наприклад, рукописних арабських цифр) для індексації поштових відправлень є найбільш зручним, з точки зору їх нанесення відправником, однак потребує складних та коштовних пристроїв автоматичного зчитування [5, 8, 9].
Стилізований шрифт передбачає нанесення знаків відправником від руки з жорсткими обмеженнями, по трафаретній сітці, яка друкується у такий самий спосіб, як і прямокутники нормалізації і є компромісом вирішення суперечливих вимог: забезпечення високої надійності сортування при застосуванні відносно простих пристроїв автоматичного зчитування та розпізнавання. Знаки стилізованих шрифтів мають характерні елементи: точки, горизонтальні, вертикальні, нахилені лінії різної довжини та ширини. Зображення стилізованих знаків, з метою спрощення, дещо відрізняються від загальноприйнятих, але передбачають можливість їх розпізнавання людиною [5, 7, 8].
В залежності від прийнятого способу адресування (виду ознак адресування) письмової кореспонденції, для автоматизації процесу сортування можуть застосовуватись буквочитальні, цифрочитальні або кодочитальні пристрої та їх комбінування (рис. 1.5).
К
Для спрощення пристроїв зчитування застосовуються люмінесцентні матеріали, здатні акумулювати світлову енергію та випромінювати її після короткочасного опромінювання. Доцільність застосування таких матеріалів встановлена дослідними роботами, у процесі яких випробовувалось багато інших матеріалів (наприклад, чорнила, що швидко висихають, магнітні чорнила тощо).
Комбіноване застосування буквочитальнго та кодочитального пристроїв застосовується для автоматичного кодування кореспонденції з машинописною адресою (при переважній її більшості) з метою використання на наступних етапах сортування відносно простих кодочитальних пристроїв [5, 9].
Перші експериментальні індекси були застосовані в Англії у 1959 р. До 1970 р. таких країн нараховувалось 17, а в 1985 р. – 60, з яких 23 країни використовували поштовий індекс для автоматичного сортування письмової кореспонденції [10].
За типами кодування поштові індекси поділяються на похідні, довільні та змішані.
Похідний індекс складається шляхом вибору певної кількості букв, взятих з назв, що входять у поштову адресу та може залежати від структури мови країни (наприклад, похідний індекс назви "Миколаїв”, може складатись з перших трьох приголосних букв “м”,”к” та “л”).
Довільний індекс складається з букв або цифр, які не мають безпосереднього відношення до елементів поштової адреси.
Змішаний індекс складається із довільної та похідної частин. Системи індексації в різних країнах відрізняються за глибиною і структурою індексування, кількістю знаків, їх призначенням та правилами кодування елементів. У залежності від глибини, індекси можуть присвоюватись зонам, що включають декілька доставних підприємств, або кожному з них. За своєю структурою індекси можуть бути буквенними, цифровими та буквенно-цифровими.
Індекси наносяться на поштові відправлення відправником. Більшість країн застосовують довільний цифровий індекс з глибиною до доставного підприємства. Кількість знаків у індексі може коливатись у різних країнах від 3 до 6. Наприклад, чотиризначний поштовий індекс застосовується (застосовувався) в країнах: Австрія, Данія, Німеччина, Норвегія, Португалія та інших; п’ятизначний – Бразілія, Італія, США, Україна, Франція, Швеція, Японія та інших; шестизначний – Англія, Канада, КНР, Росія [10].
П’ятизначний поштовий індекс системи індексації впровадженої в Україні у 1999 р. визначає: перша та друга цифри усіх індексів – адміністративні утворення (центри та території); третя цифра індексів територій адміністративних утворень – місто чи район; третя, четверта та п’ята цифри адміністративних утворень або четверта та п’ята цифри індексів територій адміністративних утворень – номери підпорядкованих їм відділень зв’язку або населених пунктів з кількістю жителів понад 500 чоловік, в яких відсутні відділення поштового зв’язку [19, 20]. Більш детально структура поштового індексу України розглядається нижче.
На даному етапі розвитку технічних засобів автоматизованого зчитування найбільш ефективним є застосування стилізованого індексу [1, 8]. Основними вимогами до стилізованого індексу (поряд з наведеними вище) є забезпечення необхідної відмінності конфігурацій стилізованих знаків, низький вплив варіантів їх варіацій та розмірів на надійність автоматичного розпізнавання [5, 8]. Даним вимогам задовольняє спеціалізований стилізований шрифт (стилізовані арабські цифри), розроблений галузевою науково-дослідною лабораторією розпізнавальних пристроїв Одеського електротехнічного інституту зв’язку ім. О.С. Попова [5, 6, 7, 8, 14, 15].
Цей стилізований поштовий індекс розміщується у лівому нижньому куті лицьової сторони конверта (поштової картки). У зоні індексу 80 35 мм не допускається нанесення будь-якої іншої інформації крім шести цифр поштового індексу. Для забезпечення пошуку індексу у полі конверта та визначення зон зчитування кожної з шести цифр індексу методом друку, друкарською фарбою наносяться відповідні службові (пошукові) мітки та трафаретні сітки. По останніх, відправником наносяться знаки індексу кульковою ручкою або олівцем чорного, синього, фіолетового або червоного кольору, так щоб товщина лінії знаходилась в межах 0,2 1,3 мм.. Допустимий перекос ліній цифр відносно ліній трафаретної сітки складає 15о, а допустиме зміщення ліній в горизонтальному та вертикальному напрямах – 1 мм. При дотриманні наведених вимог ймовірність помилки зчитування поштового індексу складає 110-4 (значення 110-4 – ймовірність помилки при зчитуванні індексу оператором).
Шестизначний поштовий цифровий індекс є основою поштової індексації Росії (до 1999 р. застосовувався в Україні), побудованої з урахуванням адміністративного поділу країни, транспортної системи поштових сполучень, територіального розміщення підприємств поштового зв’язку та їх ролі в обробленні поштових відправлень [1]. Вся територія країни та СНД поділена на шість умовних територіальних зон, кожній з яких присвоюється відповідна перша цифра індексу (з цифри 5 починаються індекси міжнародної кореспонденції, а з цифри 0 – військової кореспонденції). Другою цифрою індексуються підприємства, що обслуговуються одним маршрутом поштового вагона, який проходить по території відповідної умовної зони. Областям та обласним центрам, а також деяким великим містам, які виділяються у спеціальні поштові області, присвоюються перші три цифри індексу. Останні три цифри використовуються для адресування кореспонденції в середині поштової області; четверта цифра – маршрут поштового вагона у межах області, п’ята – призалізничне та вузлове підприємство, шоста – адресне підприємство.
Для найбільших міст країни останні три цифри присвоюються адресному підприємству (відділенню зв’язку), що знаходиться на території міста та входить до складу певної поштової області.
У 1999 році в Україні впроваджена нова система індексації в основу розробки якої покладені вимоги, що не задовольнялись попередньою системою розробленою у 1968 р. для адресних підприємств поштового зв’язку СРСР [18, 19]:
– індексація повинна відбивати структуру мережі поштового зв’язку України та максимально задовольняти вимогам сортування поштових відправлень. Глибина сортування повинна однозначно подаватись кількістю цифр індексу, за якими воно виконується;
– групи індексів, які подають зони, області, вузли сортування тощо, повинні задовольняти вимогам компактності, тобто зазначені групи індексів не повинні розриватись індексами, які не входять до них, що надає можливість замість об’ємних переліків індексів у таблицях напрямів сортування, використовувати перелік їх інтервалів у групах;
– об’єднання групи індексів повинне проводитись за територіальними ознаками, як найбільш стійкими, а маршрутні ознаки повинні утворюватись у вигляді сукупностей відповідних територіальних ознак;
індексація повинна задовольняти умовам єдності принципів ручного
та автоматичного сортування [4], забезпечувати спрощення операцій сортування та зростання їх швидкодії, а також можливість виконання робітниками середньої кваліфікації;
– система індексації повинна забезпечувати можливість надання індексів усім підприємствам поштового зв’язку, з урахуванням того, що філіям та пересувним відділенням поштового зв’язку надається індекс підрозділу (об’єкта), який їх обслуговує;
– система індексації повинна забезпечувати резерв для закріплення індексів за населеними пунктами з кількістю жителів понад 500 чоловік, в яких відсутні відділення поштового зв’язку та достатній для її дієздатності протягом тривалого часу;
– зміни адміністративно-територіального поділу областей та районів, категорій населених пунктів повинні впливати на інформаційну структуру індексів тих підприємств поштового зв’язку, яких вони стосуються;
– система індексації повинна забезпечити можливість виділення міжнародної пошти, пошти країн СНД, польової пошти тощо та як наслідок – можливість функціонування діючої та впровадженої систем індексації у перехідний період.
Кількість індексів, необхідних для індексації підприємств (об’єктів) поштового зв’язку, визначається числом останніх і необхідністю урахування наступних факторів [18, 19]:
тенденції змін адміністративно-територіального поділу країни,
чисельності та складу населення, кількості та статусу населених пунктів, норм для відкриття нових відділень поштового зв’язку;
– резерв індексів для забезпечення тривалого ефективного функціонування систем індексації.
При збереженні загальної кількості адміністративних утворень України та деякому скороченні сільських населених пунктів має місце зростання кількості як міських, так і сільських районів. Утворення нових сільських районів потребує створення нових вузлів, відділень поштового зв’язку та перерозподілу об’єктів поштового зв’язку тих районів, за рахунок яких утворюються нові райони. Зростання кількості міських районів практично не впливає на структуру мережі об’єктів поштового зв’язку [18, 19].
Сьогодні в Україні діють близько 17000 об’єктів поштового зв’язку, з яких 12000 сільських та 5000 міських. Зменшення кількості сільських населених пунктів і наявність близько 3000 відділень поштового зв’язку в сільських населених пунктах за відсутності сільських рад дозволяє припустити, що протягом доступного для огляду умовного часу доцільності застосування даної системи індексації, більш ніж дворазове збільшення кількості сільських відділень поштового зв’язку не очікується. Кількість міського населення за статистичними даними на 1994 р. досягла 2/3 загальної кількості населення України, тому доцільно припустити, що дворазове збільшення кількості міських відділень поштового зв’язку за наведений час огляду може бути прийняте за граничне. Отже, для забезпечення тривалого ефективного функціонування системи індексації, з точки зору можливого збільшення кількості відділень поштового зв’язку, за цілком достатньою прийнята наявність дворазового резерву кількості індексів [18, 19].
Для індексації 17000 об’єктів поштового зв’язку та забезпечення дворазового резерву достатня кількість індексів складає 34000. Близько 50% загальної кількості індексів може бути використано для індексації МСП, тому необхідна кількість індексів в такому разі складає близько 50000 та потребує застосування п’ятизначної структури індексу.
П’ятизначна структура індексу надає можливість використання 100 000 індексів, що забезпечує додатковий їх резерв, стійкість системи індексації відносно наведених вище факторів впливу та ефективне функціонування протягом тривалого часу [18].
Впроваджена система індексації поштового зв’язку України побудована за ієрархічним принципом на основі п’ятизначної структури індексу (рис. 1.6), кожна із п’яти цифр якого подає ступінь ієрархії мережі поштового зв’язку та відповідний їй рівень сортування поштових відправлень [19, 20].
Перша та друга цифри індексу указують обласний центр або його територію. Використання третьої, четвертої та пятої цифр індексу обласних центрів можливо здійснювати за різними варіантами: номер одного з тисячі відділень поштового зв’язку; третя – номер одного з десяти можливих вузлів сортування, а четверта та п’ята – одне зі ста можливих відділень поштового зв’язку, що обслуговуються даним вузлом (рис. 1.6); ; третя – номер одного з десяти можливих вузлів сортування, четверта – один із десяти можливих вузлів доставляння, а п’ята – одне із десяти можливих відділень поштового зв’язку для кожного із вузлів доставляння (рис. 1.6).
При індексації областей третя цифра індексу може указувати місто обласного підпорядкування або районний центр області, а четверта та п’ята за різними варіантами застосування можуть указувати: номер одного зі ста їх відділень поштового зв’язку; четверта – один із десяти можливих вузлів доставляння, а п’ята – одне із десяти можливих відділень поштового зв’язку, що обслуговуються указаним вузлом доставляння або входять до указаного їх об’єднання.
Очевидно, що при сортуванні сортуванні за двома першими (старшими) цифрами даної структури індексу (рис. 1.6) його напрямами є адміністративні утворення України. Принциповою відміною такого сортування нової п’ятизначної індексації порівняно з попередньою шестизначною (сортуванням за трьома цифрами) є те, що значення двох перших цифр нової системи співпадають з номером накопичувача АЛСМ (клітки сортувальної шафи), а значення трьох перших цифр попередньої системи тільки подають його номер та потребують перетворення цифр індексу в номер накопичувача. Сортування за двома цифрами є менш складним і здійснюється швидше ніж ручне сортування за адресами, що з також підвищує ефективність застосування впровадженої індексації порівняно з попередньою.
Варіант структури індексу (рис.1.7) розглянутий в рамках розробки концепції індексації поштового зв’язку України [18], на відміну від впровадженої [19, 20], орієнтований на застосування зонального принципу побудови системи поштових сполучень, більш ефективного відносно можливостей концентрації поштового навантаження та його автоматизованого оброблення, який потребує значно більших обсягів поштового навантаження порівняно з наявним (приблизно мільйон відправлень ПК за добу) та підвищення вимог (витрат) до засобів перевезення пошти для забезпечення контрольних термінів [21, 22].
Перша цифра індексу вказує номер одієї із чотирьох зон України, кожній з яких виділено по 2 … 3 перших цифри, в залежності від кількості областей, міст і районів, що входять до зони. Для впровадження в столиці України підсистеми багатошарової індексації з розподілом кореспонденції за десятьома видами на рівні загального сортування, виділена окрема перша цифра. Наприклад, для кореспонденції, що спрямована: у міські вузли сортування, через систему МПС, в урядові установи тощо, а також для кореспонденції польової пошти та міжнародної кореспонденції , яка спрямована через м. Київ.
Друга цифра вказує номер області (обласного центра, великого міста, групи великих міст) в зоні, кожній з яких в залежності від кількості районів та міст обласного підпорядкування віділено по 2 … 4 значень другої цифри.
Третя цифра вказує номер вузла сортування обласного центра (великого міста), номер середнього міста, номер групи малих міст або номер районного центру. Для індексації районних вузлів поштового зв’язку в залежності від кількості відділень поштового зв’язку, які вони обслуговують, виділено 100 (одна третя цифра на один район) або 50 (одна третя цифра на два райони) індексів.
Четверта цифра вказує номер вузла доставляння (доставного підрозділу) відповідного вузла сортування або середнього міста, номер малого міста, або номер групи підрозділів поштового зв’язку, об’єднаних за ознакою спільної території чи маршруту.
П’ята цифра вказує номер відділення поштового зв’язку або населеного пункту в якому воно може бути створене [18].
Впроваджена система індексації з п’ятирівневою ієрархічною структурою індексу надає можливості [18, 19]:
1. Організувати в обласному центрі або великому місті до десяти вузлів сортування та в кожному з яких – до десяти вузлів доставлення, а в кожному з останніх – до десяти відділень поштового зв’язку, тобто всього – до 1000 відділень поштового зв’язку або пунктів МСП.
2. Організувати в середньому місті до десяти вузлів доставлення та в кожному з них – до десяти відділень поштового зв'язку, тобто всього – до 100 відділень поштового зв’язку або пунктів МСП.
3.Організувати в малому місті до десяти відділень поштового зв’язку або пунктів МСП.
4. Організувати в районі, області в залежності від кількості відділень поштового зв’язку до десяти або п’яти груп відділень поштового зв’язку, об’єднаних за ознакою спільної території або маршруту та в кожній з цих груп – до десяти відділень поштового зв’язку, тобто всього – до 100 або 50 відділень поштового зв’язку або пунктів МСП. Частина індексів, наприклад, одна з груп може бути використана для індексації об’єктів поштового зв’язку даного районного центру.
Розробка та впровадження нової системи індексації поштового зв’язку України виконані науково-дослідним центром автоматизації оброблення пошти «Індекс» Української національної академії зв’язку ім. О. С. Попова. Перехід до нової системи індексації поштового зв’язку України створює передумови для досягнення якісно нового рівня автоматизації оброблення поштових відправлень [18, 19].
Пересилання внутрішніх і міжнародних поштових відправлень сплачується знаками поштової оплати, готівкою або шляхом безготівкових розрахунків.
Найбільшого поширення для сплати послуг поштового зв’язку набули поштові марки та марковані конверти .
Поштові марки розміщуються на конверті з урахуванням можливості використання їх як ознак для автоматичного виявлення лицьової (адресної) сторони поштового відправлення (наприклад, у верхньому (нижньому) правому куті конверта), що є необхідною умовою автоматизації таких операцій оброблення поштових відправлень як лицювання, штемпелювання, та сортування.
Автоматичне лицювання поштових відправлень за ознаками поштових марок здійснюється за допомогою фотоелектричних перетворювачів, які виділяють контури марок на фоні адресної сторони поштового відправлення. Лицювання листів і карток з художнім оформленням потребує високих вимог до пристрою зчитування та виявлення ознак лицювання, тому що різниця між коефіцієнтами відбиття марок та конвертів (карток) може бути занадто малою і призводити до помилок.
Для спрощення пристрою виявлення ознак лицювання та підвищення надійності АЛШМ застосовують спеціальні поштові марки або спеціальні лицювальні мітки [1, 3, 4, 5, 6, 7, 9].