1.4 Технологія збирання, оброблення та доставляння поштових відправлень

Відправниками письмової кореспонденції є населення, установи, організації та підприємства. Приймання кореспонденції від відправників здійснюється в основному трьома способами: організацією автомаршрутів для виймання листів із зовнішніх поштових скриньок; міською службовою поштою; безпосередньо у відділенях зв’язку [1, 27].

Потоки вихідної письмової кореспонденції надходять до вузлового центра оброблення пошти (ЦОП), де виконується її попереднє оброблення та сортування, після чого вона передається підрозділу магістрального перевезення пошти. Якщо вузли мають великі підрозділи перевезення пошти, то вони виконують також операції сортування транзитної кореспонденції (центри оброблення та перевезення пошти – ЦОПП). Доставлена по магістралях країни кореспонденція надходить до поштового вузла, де виконується її сортування та перевезення по доставних відділеннях зв’язку. У відділеннях зв’язку виконується сортування кореспонденції, разом з місцевою, по доставних дільницях та адресатах. Вручення листів і поштових карток здійснюється листоношами, операторами МСП або безпосередньо у відділеннях зв’язку.

Збирання та попереднє оброблення є важливими операціями загального технологічного процесу оброблення письмової кореспонденції, які значною мірою визначають його ефективність. Виймання листів з поштових скриньок, перевантаження їх у мішок і перевантаження самих мішків, як наводилось вище, викликає різного роду деформації та дефекти, які ускладнюють наступні операції попереднього оброблення та сортування і призводять майже до двократного зменшення експлуатаційної продуктивності поштооброблю-вальних машин [1]. Одним з кардинальних рішень цієї проблеми є розробка поштової скриньки з механізованим упорядкованим укладанням листів в касету, яка може безпосередньо завантажуватись в поштооброблювальні машини [3, 5, 6].

Процес впровадження поштових скриньок з упорядкованим укладанням листів потребує значних капітальних витрат та зміни технології приймання кореспонденції. Тому доцільно проводити впровадження таких поштових скриньок, розпочинаючи з великих міст.

Після приймання письмова кореспонденція у відділенні зв’язку підлягає попередньому обробленню: розбирається за категоріями та габаритами; лицюється та укладається в скриньки або запаковується у постпакети з попереднім штемпелюванням. Після складання супровідної документації мішки з постпакетами та ящики з лицьованими листами доставляються засобами зовнішнього транспортування у сортувальний центр (вузол) зв’язку [1].

Схема оброблення письмової кореспонденції у сортувальному центрі наведена на рис. 1.2. Мішки з вихідною кореспонденцією подаються конвейєром або засобами внутрішнього транспортування до робочих місць розпакування та попереднього розбирання.

Рисунок 1.2

Далі кореспонденція розподіляється на декілька потоків у залежності від її габаритів, маси, видів і попереднього оброблення. Виділяється нестандартна кореспонденція – великі листи, пакети та бандеролі, які складаються в ящики та транспортуються до місць ручного оброблення. Стандартна кореспонденція може надходити в пачках або валом, остання – підлягає операції розбирання (автоматизованій або ручній), після якої вона в пачках (касетах) надходить на лицювання та штемпелювання. Вихідна кореспонденція, що доставляється в ящиках, надходить на лицювання та штемпелювання без попереднього розбирання [1].

Лицювання та штемпелювання кореспонденції, як правило виконується за допомогою лицювально-штепелювальних машин. У підрозділах з малим обсягом вихідної кореспонденції лицювання виконується ручним способом або за допомогою штемпелювальних машин [3, 4], які значно прискорюють процес штемпелювання. У періоди різкого підвищення навантаження в такий спосіб може проводитись штемпелювання частини кореспонденції у великих центрах її оброблення, коли автоматичні лицювально-штемпелювальні машини не забезпечують оброблення всієї вихідної кореспонденції. На етапі лицювання із загального потоку вилучається на ручне оброблення кореспонденція без ознак лицювання (поштових марок і лицювальних міток кодового штампа поштового індексу). На цьому етапі доцільно також вилучати листи без поштового індексу, що значною мірою підвищує ефективність подальшого автоматичного сортування потоку лицьованої, штемпельованої та індексованої (кодованої) кореспонденції.

Сортування вихідної кореспонденції виконується двома етапами: загальне та детальне .

Загальне сортування виконується за областями, обласними центрами та великими містами (у відповідності з поштовим індексом). Така кореспонденція складає значну частину від загального обсягу вихідної кореспонденції (до 60%), вона не підлягає наступному сортуванню, тому після детального сортування пачки листів запаковуються у постпакети для подальшого відправлення за призначенням. На кожний постпакет оформляється супровідний адресний ярлик, який розміщується на лицьовій стороні постпакета. Пачки листів можуть формуватись у постпакети ручним способом, за допомогою пачкообв’язувальних машин або автоматично – комплексом формування постпакетів [1, 4, 5, 9, 10].

Детальному сортуванню підлягає кореспонденція, яка пересилається маршрутами наземного та водного транспорту, а також транзитна кореспонденція, що надходить у постпакетах. Після обезпилювання та розпакування таких постпакетів пачки кореспонденції з них з’єднуються з потоком вихідної кореспонденції перед детальним сортуванням.

Загальне та детальне сортування у вузлах з великим обсягом навантаження проводиться переважно з застосуванням напівавтоматичних та автоматичних листосортувальних машин [1, 3, 4, 5, 6, 9, 10].

Мішки з вихідною кореспонденцією в постпакетах розпаковуються над бункером обезпилюючої машини. Після обезпилювання постпакети розпаковуються, кореспонденція з них перевантажується у ящики (касети) та разом з місцевою кореспонденцією, виділеною на етапі загального сортування, надходить на штемпелювання і далі – до ланки сортування вхідної кореспонденції по доставних підрозділах зв’язку.

Після сортування пачки листів формуються у постпакети, сортування яких, у свою чергу, виконується у мішки таким чином, що в кожний мішок потрапляють постпакети одного з вибраних маршрутів перевезення пошти, за умови виконання контрольних строків її оброблення. Мішки з постпакетами запаковуються та передаються разом з супровідною документацією до пункту обміну з засобами зовнішнього транспортування, що доставляють їх у доставні підрозділи.

Після розпакування мішків (ящиків) у доставних підрозділах та перевірки вкладення згідно з супровідною документацією вхідна кореспонденція, разом з місцевою, надходить на сортування по доставних дільницях, опорних пунктах МСП, абонентських шафах, робочих шафах операторів, які здійснюють видачу кореспонденції адресатам (рис. 1.3).

Основна кількість листів доставляється листоношами із доставних підрозділів через абонентські скриньки, встановлені за місцем проживання одержувача (адресата) та пункти обміну кореспонденції на підприємствах в організаціях і установах.

Для зручності споживачів (користувачів) у доставному підрозділі зв’язку встановлюються абонентські скриньки, обладнані індивідуальними внутрішніми замками. Такі скриньки орендуються на певний термін споживачем для одержання поштових відправлень, які надійшли на його ім’я.

Через операційні вікна видається кореспонденція “До запитання”, великогабаритні листи, пакети, рекомендовані листи та бандеролі. На кореспонденцію, що надійшла адресату, у доставному підрозділі оформляється та доставляється адресату повідомлення про отримання поштового відправлення [1, 27].