1.3.1 Загальна характеристика виробничих процесів оброблення поштових відправлень

Кожне поштове відправлення на шляху свого руху від відправника до одержувача проходить ряд етапів (технологічних процесів) загального виробничого процесу, який забезпечує корисний ефект його переміщення – послугу поштового зв’язку.

Кожний з таких етапів є технологічним процесом окремого підрозділу виробництва, характерним та повністю закінченим для нього. Основними для поштового зв’язку є процеси оброблення вихідних, вхідних та транзитних ПВ.

Технологічний процес оброблення будь-якого виду ПВ являє собою сукупність технологічних операцій. Поняття “технологічна операція” вперше сформувалось з розвитком мануфактурного виробництва, організованого шляхом розподілу загального обсягу оброблення на окремі взаємопов’язані частини, що виконувались на відповідних (окремих) робочих місцях, та вимагали застосування праці робітників різної професійної підготовки. Таке диференціювання базувалось, перш за все, на фізичних можливостях людини та розмірах зони його участі (обслуговування) у виробництві. Тому в основу поняття операції були покладені не характер технологічного процесу, рівень його диференціювання та концентрації операцій, а робоче місце.

Поняття операції, що визначається таким чином, залишається також справедливим для таких технологічних процесів, основним учасником яких є людина, що складає суттєву частину в загальному виробничому процесі на об’єктах поштового зв’язку.

З урахуванням наведеного вище, технологічна операція визначається як однорідна складова виробничого процесу, що виконується на відповідному робочому місці одним або декількома робітниками [4].

В умовах автоматизованого виробничого процесу технологічна операція, з одного боку, стає частиною робочого циклу машини [3, 11], а з іншого, – для функційно складних операцій може застосовуватись технологічна лінія, що складається з декількох машин і механізмів.

Жива праця людини в таких лініях застосовується, як правило, для операцій забезпечення гнучких зв’язків між окремими машинами (їх узгодження), які за тих чи інших умов або не підлягають автоматизації, або не можуть бути автоматизованими.

Специфічною особливістю поштооброблювальних машин є їхня обмежена функціональна універсальність, зумовлена наступними обмеженнями:

– за видами ПВ, що обробляються;

– за габаритами та масою ПВ;

– за обсягом відправлень, що обробляються за одиницю часу;

– за принципом адресування ПВ;

– за способом формування партії готової продукції.

Вибір оптимального набору технологічних операцій та їх функціональної повноти зумовлюється реальними технічними можливостями наявного парку поштооброблювального обладнання, сучасними методами їхньої реалізації на основі розробки машин з більш високими функціональними та технічними показниками, що забезпечують зростання рівня автоматизації та продуктивності праці.

Диференціювання технологічного процесу здійснюється його рівномірним розподілом за технічними операціями.

Основу будь-якого виробничого процесу на підприємстві поштового зв’язку складають наступні одновимірні операції, наведені у послідовності їх застосування:

– операції обслуговування споживачів;

– завантажувально-розвантажувальні операції;

– внутрішньовиробниче транспортування;

– попереднє оброблення та накопичення ПВ;

– сортування ПВ;

– підготовка ПВ до відправлення;

– операції забезпечення перевезення пошти.

Характерною особливістю виробничого процесу поштового зв’язку є його багатоплановість та специфічність технологічних операцій.

Різноманітність видів та властивостей ПВ зумовлює необхідність застосування широкого класу транспортних засобів та завантажувально-розвантажувальних механізмів загального призначення, а також унікальних за технічними властивостями та характеристиками поштооброблювальних машин [1,  3, 4, 5, 6, 9].

Основною вимогою до організації виробничого процесу в окремому підрозділі поштового зв’язку є забезпечення загальних та визначених для нього (підрозділу) контрольних строків оброблення і доставляння поштових відправлень. Загальний контрольний срок визначається тривалістю загального (основного) виробничого процесу, а контрольний строк підрозділу – тривалістю часткового виробничого (технологічного) процесу. У свою чергу прийнятна тривалість виробничого процесу визначається як компроміс стосовно ряду факторів до основних з яких відносяться вимоги споживачів, рівень чистого прибутку та автоматизації технологічних процесів.

Тривалість часткового технологічного процесу визначається часом, необхідним для оброблення та внутрішнього транспортування поштових відправлень і називається виробничим циклом, тривалість якого залежить від виробничого циклу виробничих (технологічних) операцій та способу їх виконання [13].

Виробничий цикл операції визначається як час, необхідний для оброблення партії поштових відправлень на одному або декількох робочих містях. З урахуванням забезпечення ефективного (повного) використання обладнання та робочого часу тривалість t_i операцій приймається, як правило, не меншою години. Виняток можуть складати деякі специфічні за швидкодією, а також підготовчі та завершальні операції. Для організації виробничого процесу застосовують два основних способи виконання операцій – послідовний та паралельно-послідовний.

Послідовний спосіб виконання технологічних операцій  полягає у тому, що кожна наступна операція починається після того, як завершиться попередня по обробленню всієї партії поштових відправлень.

Тривалість виробничого циклу Т_ц.пос при послідовному виконанні всіх його m операцій визначається як сума їх тривалостей t_i [13], тобто

. (1.1)

Приклад циклограми технологічного процесу оброблення вихідної письмової кореспонденції наведено на рис. 1.3  (операції, що виконуються у послідовний спосіб позначені лініями з нахиленими штрихами) [13].

Послідовно-паралельний спосіб виконання технологінчих операцій  полягає у тому, що кожна наступна операція починається через деякий час зміщення відносно початку попередньої операції. Кількість (група) поштових відправлень, що формується за час зміщення  називається передавальною партією.

Величина зміщення визначається з урахуванням специфіки операцій технологічного процесу. Для технологічних процесів оброблення письмової кореспонденції, посилок та періодичних друкованих видань рекомендовані значення зміщення  відповідно складають 5 … 10, 10 … 15 та 3 … 5 хв [13] . На циклограмі послідовно-паралельного способу виконання операцій (рис. 1.1 – лінії з вертикальними штрихами) зміщення ₃ та ₅ є різними. Зміщення ₃ зумовлене необхідністю наявності деякого запасу поштових відправлень перед початком їх детального сортування, а зміщення ₃ – тим, що формування постпакетів у зв’язку з високою продуктивністю цієї операції доцільно розпочинати наприкінці циклу складної (тривалої) операції сортування.

У загальному випадку тривалість виробничого циклу Т_ц.пп при послідовно-паралельному способі виконання операцій  визначається за формулою [13] 

. (1.2)

де t_m^’ – тривалість виробничого циклу останньої m-ї операції; m – загальна кількість операцій технологічного процесу.

Ефективність застосування того чи іншого способу виконання технологічних операцій залежить від ряду факторів, основними з яких є величина та структура поштового навантаження підрозділу, рівень механізації і автоматизації виробництва. Послідовний спосіб виконання технологічних операцій доцільно застосовувати при обробленні невеликого навантаження з використанням працівників об’єднаної праці. Послідовно-паралельний спосіб разом зі спеціалізацією праці робітників забезпечує умови для впровадження більш прогресивної поточної організації виробництва за якої всі операції виконуються ритмічно, відповідно заздалегідь розробленій схемі технологічного процесу при мінімальних міжопераційних проміжках часу та злагодженості всього виробничого процесу [1, 4, 10, 13].

Поточне оброблення поштових відправлень характеризується такими основними ознаками [13] :

• суворий розподіл виробничого процесу на чітко визначені операції;

• закріплення операцій за виділеними робочими місцями;

• розміщення робочих місць у відповідності з послідовністю виконання

технологічних операцій за часом;

– функціонування виробничого процесу згідно з графіком та забезпечення його синхронізації;

– застосування засобів механізації й автоматизації для виконання технологічних операцій та передавання поштових відправлень від одного робочого місця до іншого у процесі їх поточного оброблення.

Остання з наведених ознак характеризує застосування поточних ліній – комплексу основного, допоміжного, підіймально-транспортного та технологічного обладнання, робочих місць, розміщених згідно з технологічною послідовністю закріплених за ними операцій і виконуючих одночасно, з деяким зміщенням у відповідному ритмі технологічний процес оброблення поштових відправлень.

Основними характеристиками поточної лінії є режим та ритм (такт) потоку [13]. Режим потоку – сурово установлена система організаційно-технічних заходів, що забезпечують найбільш продуктивне та безперервне оброблення поштових відправлень. Ритм потоку – проміжок часу, за який у даній поточній лінії обробляється партія поштових відправлень. В поточних лініях велична зміщення приймається рівною для всіх технологічних операцій, тому в таких лініях ритм потоку Т_п дорівнює зміщенню Величина партії поштових відправлень M_п, що передаються за такт, визначається за формулою

M_п = Т_пW,   (1.3)

де W – пропускна здатність поточної лінії, од/хв.

Синхронізація поточного виробництва включає комплекс заходів щодо вирівнювання тривалості операційного часу на кожному робочому місці.

Організація виробничого процесу в підрозділі поштового зв’язку здійснюється у відповідності з заздалегідь розробленою принциповою технологічною схемою, яка визначає у розгорнутому на площині виді розміщення робочих місць, обладнання і засобів внутрішнього транспортування, відображає в умовних позначеннях послідовність виробничих операцій та їх взаємозв’язок [1, 4, 5, 10, 13] .