1.2 Види поштових відправлень та операції їх оброблення

У залежності від характеру вкладення, розмірів, маси та запаковування поштові відправлення поділяються на такі види: листи, поштові картки, бандеролі, дрібні пакети, посилки, прямі поштові контейнери, мішки “М” та інші [1, 3, 26, 28].

Лист – поштове відправлення у вигляді поштового конверта з вкладенням письмового повідомлення або документа, розміри якого передбачені встановленими правилами. У листі також можуть пересилатись художні картки, фотокартки та інше.

Поштова картка – поштове відправлення у вигляді спеціального стандартного бланка, що містить відкрите письмове повідомлення.

Бандероль – поштове відправлення з друкованими виданнями, діловими паперами, предметами мистецько-побутового та іншого призначення, розміри, маса і порядок упакування якого передбачені встановленими правилами.

Переказ грошових коштів (поштовий переказ) – поштове відправлення, через яке відправник доручає пошті виплатити адресату суму грошей, що внесена ним (відправником) на підприємстві зв’язку.

Секограми– письмові повідомлення написані секографічним способом, друковані видання для сліпих, кліше зі знаками секографії, що подаються у відкритому вигляді, а також звукові записи, призначені для сліпих, за умови, що вони відправляються офіційно визнаними установами для сліпих або на їхню адресу.

Дрібний пакет – міжнародне рекомендоване поштове відправлення з зразками товарів, дрібними предметами подарункового та іншого характеру розміри, маса і порядок упакування якого передбачені встановленими правилами.

Посилка – вид реєстрованого поштового відправлення з предметами культурно-побутового та іншого призначення, дозволеними для пересилання, розміри, маса і порядок упакування якого передбачені встановленими правилами.

Прямий поштовий контейнер (під пломбою [печаткою] відправника) – поштовий контейнер з товарами та іншими матеріальними цінностями, опломбований відправником в установленому порядку, який направляється до місця призначення без розкриття на шляху слідування.

Поштовий контейнер – контейнер, призначений для перевезення та тимчасового зберігання поштових відправлень і періодичних друкованих видань.

Закрита поштова річ – мішок, планшет або поштовий контейнер з поштовими відправленнями, чи вкладеннями службового характеру, запакований та оформлений відповідно до встановлених правил.

Мішок “М” – міжнародне рекомендоване поштове відправлення, в якому пересилаються книжки, газети, журнали та інші друковані видання від одного відправника і в одне місце.

У залежності від порядку оплати, приймання, оброблення, пересилання та вручення поштові відправлення поділяються за категоріями на звичайні, рекомендовані, реєстровані, з оголошеною цінністю та інші [1, 26, 28].

Просте поштове відправлення – поштове відправлення, яке приймається для пересилання без видачі квитанції та вручення адресату без розписки.

Рекомендоване поштове відправлення – поштове відправлення, яке приймається з видачею квитанції відправнику, пересилається з приписуванням до супровідних документів і доставляється (вручається) адресату під розписку.

Реєстроване поштове відправлення – поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею квитанції відправнику та доставляється (вручається) адресату під розписку.

Поштове відправлення з оголошеною цінністю – реєстроване поштове відправлення, сума вартості вкладення якого оцінюється відправником і визначає граничний розмір компенсації, що може видаватись відправникові або адресату у випадку втрати чи пошкодження вкладення цього відправлення.

Поштове авіавідправлення – поштове відправлення, яке приймається для пересилання авіатранспортом.

Внутрішнє поштове відправлення “Експрес” – поштове відправлення, яке приймається, обробляється, пересилається, доставляється (вручається) адресату в межах країни прискореним способом.

Відправлення міжнародної прискореної пошти “ЕМS” – міжнародне поштове відправлення з документами або товарним вкладенням, яке приймається, обробляється, пересилається, доставляється (вручається) адресату прискореним способом.

Відправлення S.A.L – міжнародне поштове відправлення, яке оплачене за тарифом пересилання наземним транспортом, але частину шляху пересилається авіатранспортом.

Міжнародна письмова кореспонденція з відповіддю: МККВ – міжнародне поштове відправлення у вигляді поштової картки, листа із попередньою оплатою відправником відповіді.

Відправлення електронною поштою – повідомлення одержане від відправника у фізичному або електронному вигляді та доставлене адресату у фізичному або електронному виді.

Для окремих відправників та адресатів встановлюються розряди поштових відправлень: урядові, службові, військові [1, 26, 28].

Урядове поштове відправлення – поштове відправлення, яке відправляється посадовими особами, зазначеними у переліку затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Військове поштове відправлення – поштове відправлення, яке відправляється й одержується військовими частинами та їх особовим складом.

Службове поштове відправлення – поштове відправлення, яке відправляється Адміністрацією зв’язку України, державним підприємством поштового зв’язку.

Сукупність поштових відправлень, яка містить у собі прості та рекомендовані листи, поштові картки, бандеролі, секограми та дрібні пакети (за деякими спільними ознаками призначення та пересилання) утворює письмову кореспонденцію.

Послуги поштового зв’язку сплачуються готівкою, наприклад, при пересиланні посилок або державними знаками, які виготовляються друкарським способом, або друкуються на маркувальній машині. У першому випадку це поштова марка – державний знак, виготовлений в установленому порядку з художнім зображенням, зазначенням його номінальної вартості та країни, а в другому – відбиток, що замінює поштову марку з позначенням суми, яка стягується за пересилання поштового відправлення. Конверт чи поштову картку з таким відбитком називають маркованим.

Поштові відправлення, які приймаються для пересилання у межах країни (межах країн РСЗ – регіонне співтовариство в області зв’язку [1]), називаються внутрішніми, а такі, що приймаються для пересилання за межі країни, надходять до неї із-за кордону та пересилаються через її територію транзитом – міжнародними.

Внутрішні поштові відправлення, які приймаються для пересилання у межах населеного пункту, а у сільській місцевості – у межах території, яка обслуговується одним об’єктом (відділенням) поштового зв’язку, називаються місцевими. Всі інші внутрішні поштові відправлення називаються іногородніми.

Посилки, цінні листи та бандеролі можуть прийматись для пересилання за окремими напрямами по системі прискореної пошти “Експрес”. Письмові повідомлення, схеми, малюнки, таблиці та інше можуть передаватись каналами зв’язку з використанням служби “Електронна пошта” [1]).

Авіавідправлення можуть прийматись для перевезення повітряним транспортом на всьому шляху пересилання або на окремих його ланках.

Сучасний процес оброблення письмової кореспонденції включає ряд послідовно-паралельних операцій з застосуванням напівавтоматичних та автоматичних поштооброблювальних машин. До основних з них належать операції приймання, розбирання, лицювання та штемпелювання, сортування, запаковування кореспонденції в постпакети та у відповідну тару для пересилання адресату. Послідовно-паралельне виконання операцій забезпечується міжопераційним транспортуванням поштових відправлень.

Приймання поштового відправлення – початкові операції виробничого процесу щодо оформлення поштового відправлення об’єктом поштового зв’язку, яке надходить від відправника, стягнення плати за пересилання, а в необхідних випадках видачі квитанції [27, 28].

Оформлення поштового відправлення – виробничі операціі, нанесення на поштові відправлення службових відміток (відбитків штемпелів і штампів або наклеювання ярликів, в яких зазначають дату приймання, номер, категорію та розряд поштових відправлень, спосіб та умови їх пересилання), а також в опечатуванні поштових відправлень.

Обробка поштового відправлення – сукупність виробничих операцій, які забезпечують підготовлення прийнятих поштових відправлень до пересилання за призначенням та доставляння (вручення) адресату.

Розбирання – виробнича операція попереднього оброблення письмової кореспонденції щодо розбирання її за видами, категоріями, розрядами, габаритами, масою, жорсткістю [3].

Лицювання – виробнича операція попереднього оброблення письмової кореспонденції, щодо підбирання її за адресним боком у положення зручне для виконання операцій штемпелювання та читання адреси.

Штемпелювання – виробнича операція нанесення відбитка календарного штемпеля на поштове відправлення для позначення місця, дати та часу його приймання (надходження на об’єкт поштового зв’язку) і погашення знака поштової оплати.

Сортування – виробнича операція оброблення поштових відправлень щодо групування їх за адресними ознаками.

У залежності від адресних ознак поштових відправлень, на конкретному етапі їх оброблення, може виконуватись загальне або детальне сортування.

Загальне сортування поштових відправлень виконується за адресними ознаками територіальних об’єднань та великих міст.

Детальне сортування виконується за ознаками, що належать до областей, районів, міст, адресних підрозділів (об’єктів) поштового зв’язку та за маршрутами поштових вагонів.

Приписування поштового відправлення – виробнича операція, яка полягає у записуванні реквізитів поштових відправлень у спеціальний документ з метою контролю за їх проходженням до місця призначення.

Більша частина листів пересилається шляхом їх запаковування групами, у постпакетах.

Постпакет – письмова кореспонденція (пачка листів і поштових карток), бланки поштових переказів згруповані за видами та ознаками напряму, перев’язані або запаковані в паперову чи поліетиленову обгортку й оформлені відповідно до встановлених правил. Важливими операціями оброблення вихідної пошти є операція формування постпакетів та їх сортування з укладанням у поштові мішки для зовнішнього транспортування.

Формування постпакета (мішка) – операції, щодо вкладання, приписування, перев’язування або запаковування поштових відправлень, які пересилаються у постпакеті (мішку), та оформлення їх відповідно до встановлених правил.

Поштові правила регламентують граничні розміри, масу, матеріали запаковування поштових відправлень, а також виробничу діяльність поштового зв’язку [1, 3, 6, 26, 28]. Наказом Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” від 1.10. 2001 р. №445 на заміну “Поштовых правил. Технологическая часть” (наказ Міністерства зв’язку СРСР від 13. 03. 1984 р. №93) затверджено “Порядок пересилання поштових відправлень” [27].

Раціональний вибір запаковування поштових відправлень, дотримання обмежень щодо їх маси, габаритів, вибір розміщення поштової адреси на поверхні відправлення значною мірою визначають ефективність застосування засобів механізації та автоматизації поштового зв’язку.

Маса та геометричні розміри є основними показниками, які визначають взаємодію поштового відправлення з фізичними елементами машин та механізмами у процесі його оброблення, а також їх конструктивні особливості.

В умовах застосування технічних засобів оброблення важливе значення мають характеристики міцності матеріалу запакування поштових відправлень, тому що вони у процесі оброблення підлягають значним перевантаженням.

Стандартизація поштових відправлень значною мірою поліпшує вирішення питань автоматизації оброблення різних видів поштових відправлень [1, 3, 6].

Для найбільш поширеного виду поштових відправлень – письмової кореспонденції передбачені наступні розміри: 114х162 мм, 162х229 мм, 229х324 мм (для листів), 105х148 мм, 110х220 мм (для поштових карток). Максимальна маса листа – 2кг. При розроблені стандартів перш за все враховуються потреби споживачів. Оскільки стандартний лист має розміри 210х297 мм, то для його запакування без перегинання застосовуються конверти розміром 229х324 мм, (наприклад при пересиланні технічної документації підприємствами, організаціями та установами). Два наступні типи розмірів поштових конвертів забезпечують запакування письмових вкладень, складених удвічі або учетверо.

Більшість листів (90%) сьогодні пересилаються в конвертах розміром 114х162 мм [1], при цьому більшість поштових карток також пересилається у конвертах, що сприяє збереженню їх художнього вигляду. Пересиланню листів такого формату сприяє можливість користування відправників поштовими скриньками. Оскільки основну масу письмової кореспонденції складають саме такі листи, то механізація та автоматизація їх оброблення є найбільш актуальною.

Відхилення від стандарту призводить до необхідності застосування ручного оброблення, що в 1,4 – 1,6 разів збільшує трудові витрати та строки оброблення [3].

На машинне оброблення може подаватись до 10% нестандартної кореспонденції (повістки, повідомлення та інше), що призводить до виникнення заторів у транспортно-розподільних системах машин. Вимушені зупинки поштооброблювального обладнання значно знижують ефективність його застосування, а додаткові витрати на вилучення нестандартної кореспонденції із загального потоку та наступне її ручне оброблення зменшують доцільність машинного оброблення.

Тому “Поштовими правилами” поряд з масою та розмірами регламентується також матеріал запакування поштових відправлень. Для закритих листів застосовують конверти з паперу певного виду та якості: для поштових карток – щільний глянцевий папір; для посилок – різноманітну м’яку (тканинну) та щільну обгортку [3]. Для транспортування пошти застосовується спеціальна тара: льняні мішки для письмової кореспонденції; брезентові сумки, баули для страхових поштових відправлень; паперові і льняні мішки для періодичних видань.

Специфіка машинного оброблення письмової кореспонденції вимагає урахування у першу чергу наступних основних параметрів поштових відправлень [6]: довжина, висота, товщина, відхилення від прямокутності, маса, жорсткість, твердість, вологість, повітропроникність, коєфіцієнт тертя з поверхнями взаємодії під час машинного оброблення, розміщення марки на поверхні конверта, якість паперу, якість кромок, показник контрастності паперу та адресних ознак, якість заклеювання клапана конверта, наявність й якість нанесення поштового коду (індексу). Стабільність наведених параметрів значною мірою визначає складність конструкцій машин і жорсткість режимів їхньої експлуатації.

Параметри поштових відправлень змінюються як у процесі їх формування, так і у процесі їх оброблення. Для листів і поштових карток, відхилення від встановлених розмірів повинні знаходитись в межах 1,5 та 2,5 мм, відповідно для більшої та меншої сторін, а відхилення від перпендикулярності – в межах 1 мм. Заготовки конвертів повинні бути рівними, без задирок на краях клапана, з рівнонанесеним шаром клею. Обріз кромок карток повинен бути рівним, при укладанні їх в пачку вони не повинні прилипати одна до одної. Для поштових карток повинні застосовуватись певні марки паперу: крейдований – для високого та офсетного друку, офсетний – для глибокого друку, картковий, фотографічний (маса 220 … 240 г/м²). Для конвертів – офсетний, картографічний, письмовий, ілюстраційний (маса 60 …130 г/м²). Конверти та поштові картки повинні зберігатись запакованими, в складських приміщеннях, з температурою навколишнього повітря від +10^о до +35^о С та відносній вологості до 80% при 20 ^о С [6].

При забезпеченні необхідного рівня виготовлення та зберігання в друкарнях і підприємствах постачання найбільш значну зміну параметрів отримують конверти та поштові картки після надходження їх до поштових скриньок та в процесі транспортування.

Формування поштового відправлення як об’єкта оброблення виконується відправником, який здійснює вкладення, заклеює конверт, пише адресу (поштовий індекс). На цьому етапі формуються відправлення різні за масою, жорсткістю та товщиною. У залежності від ступеню охайності поводження з листом можуть виникати деформації, надриви, помарки. Подальша зміна параметрів поштових відправлень виникає при їх зберіганні в поштових скриньках, вийманні з них і транспортуванні до місця оброблення, а також у процесі оброблення. По-перше, в залежності від погодних умов можлива різка зміна вологості конвертів і поштових карток. При зменшенні вологості зростає електростатичне притягування, а при зростанні – значно підвищується коефіцієнт тертя між самим відправленням та взаємодіючими поверхнями машини, з’являється небезпека деформації розривів поштових відправлень. По-друге, для транспортування письмової кореспонденції у процесі її виймання з поштових скриньок та транспортування до місця оброблення застосовується м’яка тара, в якій небезпека деформації найбільш висока. Значні зміни параметрів поштових відправлень виникають у процесі машинного оброблення (часто багатоетапного), внаслідок їх взаємодії з робочими органами машини.

Таким чином, специфіка машинного оброблення письмової кореспонденції полягає у зміні параметрів об’єктів оброблення у процесі їхнього формування та проходження по мережі поштового зв’язку, коли поштове відправлення, що надходить до однієї машини, неможливо розглядати таким самим при його надходженні до другої машини у процесі багатоетапного оброблення. Тому при впровадженні засобів механізації та автоматизації важливими задачами є розробка та впровадження заходів щодо збереження та відновлення параметрів кореспонденції, а також зменшення відхилень для кореспонденції, що надходить від відправника.

До таких заходів, у першу чергу, слід віднести застосування транспортування листів у жорсткій тарі (застосовується у багатьох країнах) [6, 9]; розробку засобів щодо стабілізації вологості письмової кореспонденції, а також пристроїв для підготовлення листів до сепарації та контролю якості сепарації (відокремлення листів один від одного); розробку більш ефективних пристроїв завантаження машин (наприклад, завантаження з касети) [5, 6]. Застосування наведених заходів у технологічному процесі оброблення письмової кореспонденції може бути свідченням прогресивності технологій та ефективності машинного оброблення.