13. Людський потенціал україни та його складові

Формування ринкового середовища в Україні і загострення міжнародної конкуренції об’єктивно вимагають кардинально змінити підходи до чинників економічного зростання вітчизняної економіки. Утвердження в розвинених країнах “нової економіки”, розвиток якої базується на знаннях та інноваціях, підштовхує до усвідомлення того, що пошук невикористаних резервів, оптимальних шляхів для ефективного довгострокового розвитку України слід вести у площині визнання теорії людського капіталу та реального запровадження її провідних положень у практику ринкових перетворень, зокрема, ідей щодо інвестування у розвиток людського капіталу.

Україна значно поступається за рівнем розвитку людського капіталу розвиненим країнам. Це проявляється у:

- низькій якості життя (за індексом якості життя у 2006 р. наша країна посідала 59 місце, значення субіндексу охорони здоров’я становило 71)[1];

- недостатньому фінансуванні людського розвитку за рахунок усіх джерел (держави, домогосподарств та підприємств). Видатки на охорону здоров’я в Україні у 2006 р. зменшилися до 3,3 % ВВП проти 3,8 % ВВП у 1998 р; видатки на освіту у 2005 р. знизилися до 5,9 % ВВП проти 6,2 % ВВП у 1991 р.

- втраті позицій у розвитку людського потенціалу країни (у 2006 р. порівняно із 2005 р. Україна перемістилася з 70-го на 77-е місце за розвитком людського потенціалу згідно “Звіту ООН про людський розвиток – 2006”).

Існування зазначених чинників низького рівня розвитку людського потенціалу призводить до негативних соціально

економічних наслідків, серед яких слід виокремити такі:

1. Масштабна депопуляція населення з погіршенням якісних характеристик людського капіталу

2. Нераціональна демографічна структура населення

3. Падіння показників шлюбності

4. Зменшення кількості народжених

5. Збільшення рівня смертності населення

6. Високий рівень смертності чоловіків у працездатному віці, зайнятих у базових галузях промисловості

7. Знецінення людського капіталу

8. Низький рівень оплати праціОсновною метою України визнано розвиток людини, тому проектом започаткована діяльність по формуванню майбутньої країни, яка служить людям і допомагає кожній людині розкрити свою суть, реалізуватися, створити своє власне майбутнє у гармонії з собою та світом. Напрями: 1) Розробка методики прийняття стратегічних рішень, що формують майбутнє України. 2)Визначення і адаптація стратегічного розвитку України до глобальних дороговказів розвитку людства. 3) Розробка моделі і система індикаторів для відображення динаміки розвитку людини і країни.Обрати правильний шлях можна усвідомивши своє призначення, визначивши та зрозумівши суть та глобальні тенденції розвитку. Тому визначення місій людини і країни через відстеження та аналіз динаміки розвитку України на засадах пріоритетності розвитку людини та розширення її свідомості, що має стати одним з критеріїв успішного розвитку держави. Динаміка розвитку поділ на блоки: блок особистого духовного розвитку людини, блок оцінки, сталості і гармонійності функціонування системи, а також блок управлінського впливу для визначення та реалізації розвитку. Самореалізація країни вже відбувається у напрямку служіння людям. Назустріч людям власної країни та людству – очевидний шлях розвитку України. Для вільної усвідомленої ходи вперед Україні потрібно «проявити» своє очікуване майбутнє як частку майбутнього всього людства. Людина на сьогодні є планетарною силою, а втручання у природні процеси може сягати масштабів технологічних катастроф, якщо зрозуміло не організувати використання її здатності до постійного розвитку. Центральне місце посідає людина. Підходи: На концепції людського потенціалу – сукупність вмінь, знань, здібностей та мотивації людей. Низка ознак: *генетична основа людей, кількість та якість спеціальних знань людини, *рівень національної свідомості, *важливі чинники людського потенціалу, *демографічна складова, *стан здоров’я населення і освіта, *добробут населення.