58. Формування і реалізація державної промислової політики

Державна промислова політики - це комплекс заходів, спря­мованих на підвищення ефективності промислового вироб­ництва у довгостроковому періоді, з метою забезпечення національних інтересів країни та її економічної безпеки, підвищення доброботу населення. У І пол.1990-х. рр. в Україні систематична робоча з розроблення та впровадження державної промислової політики практично не велася, що зумовило низьку ефективність рефор­мування цієї галузі вітчизняної економіки. Лише у 1994 р. в Україні набуває чинності Концепція державної промислової політики , в якій основні зусилля спрямовувалися на якнайшвидше подолання кризових явищ у промисловості, збереження науково-технічного та технологічного потенціалу, визначення найпріоритетніших напрямів промислового розвитку та прискорення структурної перебудови. Від ІІ пол.1990-х рр. формуванню державної промис­лової політики в Україні надається важливого значення, що знаходить відображення у відповідних урядових документах. Зокрема, набувають чинності "Комплексна програма розвитку внутрішнього ринку", "'Державна програма розвитку промис­ловості на 2003-2011 років, "Національна енергетична програма","Програма "Українське вугілля",''Україна-2010" та інші галузеві та регіональні програми. Згідно з цими нормативними документами найважливішим зав­данням промислової політики в Україні у XXI ст. є реалізація інно­ваційно-інвестиційної моделі розвитку, що грунтується на таких засадах :

-зростання ролі промисловості в розвитку внутрішнього ринку;

-подолання структурних деформацій у промисловості, поси­лення її соціальної спрямованості та випереджаючий розвиток високотехнологічних галузей;

-прискорення інституційних перетворень: приватизація, створення спільних підприємств, використання механізмів концесії, ефективних моделей взаємодії великого малого і середнього підприємництва, підвищення ефективності управління державною власністю;

- проведення активної політики імпортозаміщення, освоєння виробництва продукції, що забезпечує стратегічну неза­лежність держави від імпорту.

- реалізація політики енергозабезпечення та енергозбережен­ня, впровадження екологічно безпечних технологій;

- адаптація виробництва до активного ринкового попиту;

-розвиток експортного потенціалу, насамперед, за рахунок науковоємних секторів промисловості;

- санація та перепрофілювання неперспективних виробництв;

-розширення продажу технологій;

- оснащення підприємств сучасним високотехнологічним

обладнанням;

- конверсія та реконверсія підприємств;

- створення ефективної системи поєднання досягнень науки,

технології, виробництва та ринку;

- інтеграція промисловості у світові господарські зв'язка,

насамперед, його науково-технічного потенціалу;

- використання в цивільних галузях науково-технічних досягнень

оборонного комплексу;

-реформування системи управління,

59. Інвестиційний потенціал україни. Основні напрями інвестиційної політики в україні.

Програма доповнена завданнями на активізацію та стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності в Україні, зокрема: *скорочення переліку приоритетних напрямків інноваційної діяльності в Україні, *здешевлення кредитних ресурсів для впровадження інновацій, *розширення співробітництва з Європейським інвестиційним банком у питаннях надання фінансової допомоги Україні, *розвиток інноваційної інфраструктури, надання державної підтримки в першу чергу для виконання інноваційних проектів з метою підвищення рівня конкурентно-спроможності та технологічності вітчизняного виробництва в рамках діяльності суб’єктів вільних економічних зон, ?започаткування державної підтримки діяльності технопарків та інших інноваційних структур, удосконалення та підвищення ефективності державного управління шляхом зменшення невиробничих витрат на державні послуги. Реалізація додаткових та уточнених завдань Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 року дозволить підвищити ефективність державної інвестиційної політики та умови здійснення інвестиційної діяльності в Україні.

Політика у сферііноземних інвестицій здійснюється кабінетом міністрів україни разом з Національним банком україни і регулюється Верховною радою.всі витрати і збитки інозем.інвесторів

Відшкодовуються з держ.бюджету.

У випадку інвест.діяльн .іноз.інвестор має право на повернення на протязі 6місяців своїх інвестицій,а також доходів по них в грошовій або речовій формі за реальними ринковими цінами,сформованими в момент припинення інвестиційної діяльності.Неодмінною умовою формуання сприятливих умов для притоку іноземних інвестицій буде розвиток ринкової інфраструктури міжнародного бізнесу.Важливу роль в розширенні іноземного інвестування повинно відіграти Агенство міжнародного співробітництва та інвестицій,головним завданням якого надання допомоги підприємцям україни.Слід зазначити важливість Закону України»Про правовий статус іноземців» У ньому підтверджується право іноземних громадян як фіз.осіб займатися інвестиційною діяльністю.Законом України передбачена рівність прав і обовязків всіх субєктів у сфері економічної діяльності.

Законодавство України виділяє спеціальні економічні зони без обмеження характеру їх діяльності.З усієї сукупності можна виділити наступні ВЕЗ: комплексні виробничі, фінансово-банківські і трахові, технополіси, експортні,митні, транзитні та ін.ВЕЗ-це обмежена частина території країни,для якої характерний спеціальний режим функціонування економ. субєктів. функціонування ВЕЗ включає інвестиційний клімат, валютно-фінансовий і митний режим, організаційно-правовий режим.

60. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ.

Інноваційно–інвестиційна політика – комплекс організаційно – правових, адміністративних та економічних механізмів держави, які спрямовані на поширення та активізацію інноваційно-інвестиційних процесів в нац. економіці.

В Україні ця політика регламентується багатьма законодавчими актами та регламентаціями: ЗУ „Про інвестиційну діяльність”, ЗУ „Про іноземні інвестиції”, постанова Кабміну України „Про реалізацію інноваційної моделі та стратегію сталого розвитку в Україні”.

Основними принципами інв.-інов. політики в Україні є:

• принцип децентралізації;

• збільшення частки вітчизняних інвестицій у загальному обсязі інвестиційних процесів в Україні;

• бюджетне фінансування тих проектів, які реалізують інноваційне реформування в-ва;

• створення конкурсних комісій для реалізації проектів по завершенню фінансування державних інвестиційних програм;

• запровадження с-ми стимулів для розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності ( пільгове оподаткування, адресні дотації, тощо);

• вдосконалення нормативно-правової бази з метою залучення додаткових фінансових ресурсів і розвиток тих галузей, які визначають НТП в Україні.

Основні пріоритетні напрями для реалізації інноваційної моделі:

1. машинобудівний комплекс( літакобудування, пасажирський транспорт);

2. металургійний та паливо-енергетичний комплекси (підтримка альтернативних видів енергетики);

3. АПК (підприємства переробної промисловості);

4. медична та мікробіологічна промисловість;

5. легка промисловість.

Основними галузями нац. економіки у які надходять інвестиції є:

• харчова промисловість 23%;внутрішня торгівля 16%;

• важке машинобудування, металообробка 13%;

• охорона здоровя і медичне обслуговування;кредитні установи.