3.5. Додержання законодавства при банкрутстві державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків

Із 39 акціонерних товариств з контрольними пакетами ак­цій, які перейшли в управління регіонального відділення ФДМУ, 8 вже знаходяться в стадії банкрутства.

Слід мати на увазі, що набувають поширення факти відчу­ження державного майна за обхідними моделями, тобто продаж державного майна через виконавче провадження, процедуру банкрутства, з використанням додаткової емісії акцій. Тому слід перевірити, чи не вчиняються дії, які призводять до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарювання, внаслі­док чого заподіюється матеріальна шкода державі. Крім того, в органах державної виконавчої і податкової служб вивчити ви­конавчі провадження та документи щодо включення майна, яке знаходиться на балансі підприємств (товариств) та не увійшло до статутного фонду при приватизації, до податкової застави з

238

метою погашення зобов'язань суб'єктів господарювання за рахунок такого майна.

Під час перевірки з'ясувати повноваження органів, що здій­снюють управління товариством, підприємством, звернувши особливу увагу на повноваження ліквідаторів, арбітражних керуючих, керуючих санацією, укладені ними угоди щодо реалі­зації основних засобів, які увійшли до статутного фонду.

Установивши компетенцію особи, яка здійснювала відчу­ження основних засобів підприємства, перевірити адекватність ціни продажу фактичній вартості об'єкта шляхом співставлення приватизаційної справи (зокрема, акта оцінки вартості майна договору купівлі продажу акта прийому-передачі та балансу підприємства) з договором про відчуження вже приватизова­ного майна.

У кожному випадку встановлення факту продажу керівни­ком підприємства приватизованого майна за заниженою вартістю прийняти рішення в порядку ст. 97 КПК України та вирішити питання щодо застосування цивільно-правових заходів у межах, передбачених Законом України "Про прокуратуру".

Також перевірити компетенцію особи, яка придбала майно, для чого необхідно провести зустрічну перевірку такого суб'єкта господарювання, встановивши його правоздатність та джерела надходження коштів, які використовувались для оплати майна.

IV. Організація перевірок додержання Закону України "Про державний матеріальний резерв"

Відсутність вичерпної інформації (у т. ч. в органах Держком-резерву України) щодо стану збереження державного матеріаль­ного резерву зумовлює складність в здійсненні системного нагляду за додержанням Закону України "Про державний ма­теріальний резерв" та інших актів законодавства, які регламенту­ють порядок формування, розміщення та проведення операцій з цінностями державного матеріального резерву.

Відсутність на території області відповідних органів держав­ного контролю відповідного рівня (підрозділів Держкомрезерву України) визначає необхідність організації прокурорського нагляду шляхом проведення перевірок на відповідних підпри-ємствах-зберігачах матеріальних цінностей державного резерву.

239

Запаси державного резерву незалежно від його місцезнаход­ження, а також підприємства, установи і організації та інші об'єкти, що входять до системи державного резерву, і земельні ділянки, на яких вони розташовані, є державною власністю і не підлягають приватизації та іншим видам відчуження. Пере­дача майна, необхідного для забезпечення зберігання матері­альних цінностей державного резерву і закріпленого за цими підприємствами, установами і організаціями, у тому числі в оренду, здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України, а іншого майна — на підставі рішення центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом (ст. 4 Закону України "Про державний матеріальний резерв").

Місцеві органи виконавчої влади зобов'язані вживати заходів до забезпечення додержання підприємствами, установами і організаціями вимог законодавства з питань формування, збері­гання і використання запасів матеріальних цінностей державного резерву (ст. 6 Закону).

У ході перевірок на підприємствах-зберігачах необхідно з'ясувати:

• на яких умовах зберігається майно державного матеріаль­ ного резерву, чи укладено з ними відповідні договори на зберігання, чи відповідають умови названих договорів нормам закону;

• чи укладалися угоди про відповідальне зберігання цін­ ностей матеріального резерву з підприємствами, які не маючи власних виробничих приміщень, самі виступають орендарями, що призводить до безпідставного збільшення витрат Держком- резерву України;

• чи додержано вимог законодавства щодо проведення інвен­ таризації товарно-матеріальних цінностей держматрезерву;

• враховуючи, що з липня 1999 року запроваджено конкурс­ ний порядок відпуску матеріальних цінностей з державного резерву, перевірити його додержання і обов'язкового перераху­ вання 100% одержаних від реалізації коштів до бюджету;

• чи допускаються факти відпуску матеріальних цінностей у порядку тимчасового запозичення на строк понад 6 місяців;

• чи додержуються вимоги законодавства щодо розброню- вання матеріальних цінностей;

240

• чи укладається контракт (договір) у порядку тимчасового позичання при відпуску матеріальних цінностей, у якому передбачено спосіб забезпечення зобов'язання одержувача (по­ зичальника) у вигляді застави або банківської гарантії, повнота перерахування плати за позичання (ст. 12 Закону);

• чи повідомляють органи КРУ правоохоронні органи про виявлені порушення, чи надаються ними при цьому акти пере­ вірок, яка повнота та якість цих матеріалів тощо.

Відповідно до Закону України від 12 травня 2004 року № 1713-ІУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України доповнено пунктом 6, згідно з яким (з 01.01.2004) на вимогу централь­ного органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, які випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв", не поширюється термін позовної давності. На підставі цього неправомірним є списання підприємствами-відповідаль-ними зберігачами як безнадійної заборгованості перед Держком-резервом України у зв'язку із закінченням терміну позовної давності.

Стаття 4 Закону України "Про державний матеріальний резерв" вимагає забезпечення охорони державного резерву воєнізова­ною службою. Держкомрезерв України, порушуючи ст. 7 Закону України "Про державний матеріальний резерв", п. 4 Положення про Державний Комітет матеріального резерву, затвердженого Указом Президента України від 20.10.2001 № 996/2001, витрати на зберігання матеріальних цінностей не компенсує. Вказане зумовило виникнення в Держкомрезерві України перед під-приємствами-зберігачами державного резерву значної заборго­ваності. Окремі зберігачі цінностей державного резерву, поси­лаючись на норми чинного Цивільного кодексу України, на суму вказаної заборгованості реалізовують цінності, які знахо­дяться на збереженні, що суперечить Закону України "Про державний матеріальний резерв". Чинний Цивільний кодекс України лише допускає можливість притримання майна в по­рядку ст. 594 ЦК України. Самовільне ж відчуження майна в будь-якому випадку є правопорушенням і вимагає вжиття за­ходів реагування.

241

У кожному випадку встановлення фактів завдання збитків внаслідок порушення законодавства про державний матеріаль­ний резерв необхідно встановити чи посадовими особами Держкомрезерву України застосовано передбачені законом санкції. У випадку їх застосування та нестягнення необхідно в інтере­сах держави в особі Держкомрезерву України заявляти позови про відшкодування завданих збитків, спонукання до повер­нення вилучених матеріальних цінностей та стягнення штрафних санкцій.

Законом України "Про державний матеріальний резерв" мобілі­заційний резерв визначається як запаси матеріально-технічних та сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгор­тання виробництва військової та іншої промислової продукції, ремонту військової техніки та майна в особливий період, роз­гортання у воєнний час робіт з відновлення залізничних та автомобільних шляхів, морських та річкових портів, аеродромів, ліній і споруд зв'язку, газо-, нафтопродуктопроводів, систем енерго- і водопостачання для організації безперебійної роботи промисловості, транспорту і зв'язку, надання медичної допомоги. Тому, порушення порядку операцій з мобілізаційними резервом характеризується підвищеною суспільною небезпекою.

За окремими винятками законодавче регулювання матеріаль­ного та мобілізаційного резерву збігаються. Зокрема, особливості правового регулювання мобілізаційного резерву визначаються Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобіліза­цію", Порядком закупівлі бюджетними установами продоволь­чих товарів, що відпускаються з державного мобілізаційного резерву, та розрахунків за них, затвердженим постановою Кабіне­ту Міністрів України від 07.05.1998 № 630, Порядком розбро-нювання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які зберігаються на підприємствах, щодо яких порушено справу про банкрутство або які ліквідуються, затвердженим постано­вою Кабінету Міністрів України від 17.11.2001 № 1526, По­рядком організації проведення конкурсу на право постачання і відпуску матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі мобілізаційного, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.1998 № 433 тощо.

Відповідно до вимог галузевого наказу Генерального проку­рора України здійснення нагляду за додержанням законів про

242

збереження мобілізаційного резерву покладено на прокуратуру області. Міжміськрайпрокурори до проведення перевірок збе­реження цінностей мобілізаційного резерву можуть залучатися прокуратурою області за умови додержання вимог Закону України "Про державу таємницю".

При встановленні порушень закону необхідно вжити кон­кретних заходів щодо фактичного їх усунення, відшкодування збитків та притягнення до відповідальності винних. Засобами прокурорського впливу домогтися виконання боржниками своїх зобов'язань. За всіма фактами самовільного вилучення, нестачі та розкрадання матеріальних цінностей вирішувати питання від­повідно до ст. 97 КПК України.

Основу нормативно-правової бази з питань державного ма­теріального резерву складають:

1. Закон України "Про державний матеріальний резерв".

2. Закон України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".

3. Закон України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

4. Закон України "Про державу таємницю".

5. Указ Президента України від 20.10.2001 № 996/2001 "Про Положення про Державний комітет України з державного мате­ ріального резерву".

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 19.09.1997 № 1041 "Про затвердження Порядку фінансування системи дер­ жавного резерву".

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 № 1129 "Про затвердження Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями держав­ ного резерву".

8. Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 № 1000 "Про утворення Державної акціонерної компанії "Хліб України".

9. Постанова Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532 "Про Порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву".

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 14.03.2001 № 240 "Про затвердження Статуту Державної акціонерної ком­ панії "Хліб України".

243

11. Наказ Держкомрезерву від 18.06.1998 № 86 "Про порядок організації проведення конкурсу на право постачання і відпуску матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі мобі­ лізаційного".

12. Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.02.2002 № 01-8/153 "Про деякі питання практики вирі­ шення спорів за участю підприємств, установ та організацій, що входять до системи державного резерву".

V. Вжиття заходів за матеріалами перевірок:

• дати оцінку виконанню зазначеними органами вимог за­ кону щодо своєчасного виявлення порушень законодавства про власність, усунення таких порушень, причин та умов, що їм сприяли, та притягнення винних осіб до відповідальності;

• забезпечити повноту реагування на виявлені порушення: внесення подань, приписів, принесення протестів, порушення кримінальних справ, дисциплінарних проваджень, пред'явлен­ ня позовів, складання протоколів за фактами корупційних право­ порушень з боку працівників контролюючих органів.

Перелік нормативних актів:

1. Конституція України.

2. Закон України "Про власність".

3. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні".

4. Закон України "Про місцеві державні адміністрації".

5. Закон України "Про передачу об'єктів права державної та ко­ мунальної власності".

6. Закон України "Про оренду державного та комунального майна".

7. Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та профе­ сійну оціночну діяльність в Україні".

6. Державна програма приватизації на 2000—2002 роки.

7. Закон України "Про приватизацію державного майна".

10. Закон України "Про приватизацію невеликих державних під­ приємств (малу приватизацію)".

11. Закон України "Про особливості приватизації об'єктів неза­ вершеного будівництва".

12. Закон України "Про перелік об'єктів права державної влас­ ності, що не підлягають приватизації".

244

13. Закон України "Про державний матеріальний резерв".

14. Закон України "Про відновлення платоспроможності бор­ жника або визнання його банкрутом".

15. Цивільний кодекс України.

16. Господарський кодекс України.

17. Указ Президента України "Про корпоратизацію підприємств".

18. Постанова КМУ від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республі­ канською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю".

19. Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі при­ ватизації, але перебуває на їх балансі (затверджено наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 №908/68).

20. Постанова КМУ від 04.10.1995 № 786 "Про методику роз­ рахунку і порядок використання плати за оренду державного майна".