III. Методика перевірки контролюючих органів

В Україні існує єдина система органів приватизації, яка складається з центрального апарату Фонду державного майна України, його регіональних відділень в обласних центрах, міс-

тах Києві та Севастополі. Органи приватизації здійснюють свою діяльність відповідно до Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 № 2558-12, Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України та Положення про представництво Фонду державного майна України у районі, місті, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 412. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 19.02.1997 місцеві ради створюють органи, що здійснюють продаж кому­нального майна.

Перевірки доцільно починати з витребування та вивчення інформації контролюючих та правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування та виконавчої влади, яка повинна складатися з відомостей про:

-— кількість та результати перевірок, проведених державни­ми органами приватизації, регіональним відділенням Фонду державного майна України в АР Крим і м. Севастополі, територіальним відділенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в м. Севастополі, вжиті заходи;

• державне майно, що перебуває на балансах підприємств, але не увійшло до статутного фонду при приватизації;

• прийняті господарським судом рішення про оголошення банкрутом суб'єкта господарювання — покупця державного або комунального майна;

• відкриті акціонерні товариства, що знаходяться на під- наглядовій території і мають у статутному фонді державний пакет акцій, із зазначенням органу, уповноваженого управляти державними корпоративними правами;

• суму дивідендів, нарахованих на долю державної власності за підсумками роботи за попередній рік та суму сплачених дивідендів;

-— товариства, які зареєстрували випуск акцій;

— учасників Національної депозитарної системи, до яких згідно зі ст. 1 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" відносяться депозитарії, зберігачі, реєстратори влас-

ників іменних цінних паперів, організатори торгівлі цінними паперами, банки, торговці цінними паперами та емітенти.

Виходу на перевірку повинен передувати ретельний аналіз стану додержання законодавства щодо збереження та викорис­тання майна, реалізації майнових прав суб'єктів господарської діяльності, в тому числі з державною формою власності.

На першому етапі перевірки ретельно вивчаються витребу­вані з органів місцевого самоврядування статутні документи, які підлягають порівнянню з документами приватизаційної справи та актами перевірок суб'єктів господарювання, що зна­ходяться в органі приватизації. Для встановлення порушень у діяльності контролюючих органів, зокрема фактів бездіяльності, відсутності заходів реагування на виявлені порушення, необхідно проводити зустрічні перевірки на приватизованих підпри­ємствах.

Відповідно до ст. 58 Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізич­них підприємців" державна реєстрація суб'єктів господарювання проводиться у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній державній адміністрації за місцезнаходжен­ням або місцепроживанням даного суб'єкта, якщо інше не передбачене законом. Для реєстрації суб'єкта господарювання подаються документи, які зберігаються в особистих справах у державного реєстратора:

• заповнена реєстраційна картка на проведення державної реєстрації юридичної особи;

• копія рішення засновників або уповноваженого ними ор­ гану про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом;

• два примірники установчих документів;

• документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи.

Зіставленням статутних документів (статут і установчий до­говір) та матеріалів приватизаційної справи встановлюється:

а) відповідність складу засновників, вказаних у статутних документах, фактичному складу громадян, які виступали по­купцями об'єкта приватизації та якими для його придбання вносились приватизаційні папери або грошові кошти, тобто ті, що стали власниками приватизованого майна;

б) фактичне внесення до статутного фонду приватизованого майна. Оскільки, відповідно до вимог ст. 115 Цивільного Ко­ дексу України, ст. 7 Закону України "Про власність", власником майна є не окремі особи, які його придбали, а весь колектив у цілому, то внеском засновників повинно бути все приватизо ване майно, а не окрема його частина.

Крім того, за установчими документами встановлюється частка, що належить кожному засновнику у статутному фонді товариства, яка не завжди співпадає з обсягом внесених за­собів (грошових коштів та приватизаційних паперів) при при­ватизації вказаного майна, що може бути також за рахунок внесення іншими засновниками, крім частки приватизованого майна або іншого майна.

При цьому перевірками необхідно встановлювати випадки, коли керівниками підприємств при складанні статутних до­кументів змінено їх частку (шляхом підробки статутних доку­ментів та штучного збільшення за рахунок інших засновників свого внеску) в статутному фонді суб'єкта господарювання (з одночасним зменшенням часток інших засновників) з метою отримання контрольного пакету голосів у вищому органі това­риства або іншої кількості голосів, достатньої для здійснення впливу на прийняття рішення та інших учасників товариства.

в) повноваження органів, що здійснюють управління товари­ ством, підприємством, звернути особливу увагу на повноваження ліквідаторів, арбітражних керуючих, керуючих санацією.

Згідно з вимогами ст. 23 Закону України "Про господарські товариства" управляють товариством його органи, склад і порядок обрання яких здійснюється відповідно до виду товариства. До посадових осіб органів управління товариства відносяться голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена рада товариства (спостережна рада), голова та члени ради товариства (спостережної ради).

Проводячи перевірку, слід мати на увазі, що посадовими особами органів управління товариства не можуть бути члени органів виконавчої влади, військовослужбовці, посадові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, господарського суду, державного нотаріату, крім випадків, коли державні службовці здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі.

На другому етапі встановлюються повноваження органів управління товариством, підприємством, а саме: директора, генерального директора, ліквідатора, арбітражного керуючого, керуючого санацією, що необхідно для визначення правомоч­ності укладених договорів.

На цьому етапі підлягають перевірці договори, укладені суб'єктом господарської діяльності, ліквідатором та арбітраж­ним керуючим, керуючим санацією, де треба звернути увагу на угоди з основними засобами товариства, що увійшли до складу статутного фонду.

Відповідно до розділу IV Закону України "Про власність" до об'єктів права колективної власності відноситься вироблена про­дукція, одержані доходи, інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом, а також майнові внески працівників колективних підприємств. Право колективної власності здій­снюють вищі органи управління власника (загальні збори, кон­ференції, з'їзди тощо). Слід зазначити, що окремі функції по господарському управлінню колективним майном можуть бути покладені вищими органами управління власника на створю­вані ними органи (виконавчу дирекцію, директора та інших).

Таким чином, якщо статутними документами не передбачені повноваження керівника розпоряджатися колективним майном без згоди власників, усі угоди, укладені ним з цим майном, є неправомірними.

У випадках встановлення таких фактів необхідно приймати рішення в порядку ст. 97 КПК України стосовно керівника за фактом перевищення повноважень (ст. 365 КК України) та вирішувати питання щодо застосування цивільно-правових за­ходів у межах, передбачених вимогами Закону України "Про прокуратуру".

Особливий порядок відчуження майна та повноваження ліквідаторів, арбітражних керуючих та керуючих санацією встановлено Законом України "Про відновлення платоспромож­ності боржника або визнання його банкрутом".

Також повинні вивчатися протоколи загальних зборів ак­ціонерів (учасників) для встановлення правомочності зборів, додержання вимог ст. ст. 36, 40, 42, 43, 44, 58, 59, 60, 61 Закону України "Про господарські товариства" щодо порядку скликання, проведення, голосування та прийняття рішень.

До проведення перевірок відкритих або закритих акціонер­них товариств, які в процесі приватизації здійснили (здій­снюють) реалізацію акцій, відповідно до плану приватизації, необхідно залучати працівників територіального відділення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в м. Севастополі.

Факти проведення загальних зборів та фактичного прийняття рішень доцільно встановлювати шляхом опитування осіб, при­сутніх, згідно з протоколом, на вказаних зборах. У випадку не проведення зборів акціонерів, при наявності протоколу зборів та недодержання вимог щодо їх скликання, приймати рішення в порядку ст. 97 КПК України за фактом службового підроб­лення (ст. 366 КК України) і порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів (ч. 2 ст. 223 КК України), якщо питання емісії акцій вирішувались на цих зборах.

Встановивши компетенцію особи, яка здійснювала відчуження основних засобів підприємства, що перевіряється, підлягає з'ясу­ванню адекватність ціни продажу фактичній вартості об'єкта шляхом співставлення приватизаційної справи (акта оцінки вартості майна, договору купівлі-продажу, акта приймання-передачі та балансу підприємства) з договором про відчуження вже приватизованого майна. Причини невідповідності ціни продажу фактичній вартості об'єкта встановлювати шляхом опитування службових осіб і учасників підприємства та вивчен­ням витребуваних відповідних бухгалтерських документів.

Звернути увагу, що у випадку продажу керівником підпри­ємства приватизованого майна за ціною нижчою, ніж ціна вка­заного об'єкта при приватизації, має місце завдання збитків засновникам (колективному власнику) у вигляді різниці між ціною продажу та фактичною ціною. При встановленні вказа­них фактів приймати рішення в порядку ст. 97 КПК України та вирішувати питання щодо застосування цивільно-правових заходів у межах, передбачених вимогами Закону України "Про прокуратуру".

Доцільно перевіряти компетенцію особи, яка придбала колек­тивне майно, для чого необхідно провести зустрічну перевірку такого суб'єкта господарювання. Встановити його правоздатність відповідно до ст. 26 Цивільного Кодексу України та статутних

документів, а у деяких випадках — джерела надходження коштів, що використовувались для оплати майна.

При встановленні факту здобуття вказаних грошових коштів (у готівковій та безготівковій формі, в національній або інозем­ній валюті) з порушенням норм кримінального законодавства, в обов'язковому порядку приймати рішення в порядку ст. 97 КПК України за фактом легалізації (відмивання) грошових коштів, здобутих злочинним шляхом (ст. 209 КК України).

Звернути увагу, що вказівка закону на винятково злочин­ний характер походження майна (грошових коштів та ін.) —-предмета вказаного складу злочину — не означає, що застосу­вання ст. 209 КК України вимагає попереднього винесення обвинувального вироку за предикатний злочин (будь-який кримінальний злочин, у результаті якого виникли доходи, що можуть стати предметом злочину), достатньо усвідомлення вин­ним того, що він вчинює дії з майном, здобутим злочинним шляхом.

При цьому майном, здобутим злочинним шляхом, вважа­ється таке, що прямо або опосередковано отримане внаслідок вчинення злочинного діяння, у тому числі отримане в обмін на здобуте злочинним шляхом або внаслідок його іншої реалізації.

На третій стадії перевірки встановлюється фактична наявність майна, тобто його перебування на балансі суб'єкта господарю­вання. Особливу увагу звернути на схоронність майна, що після приватизації не увійшло до статутного фонду, а залишилось на балансі та в державній або комунальній власності.

У період масової приватизації частина державного майна, згідно з чинним на той час законодавством, приватизації не підлягала, що призвело до залишення об'єктів житлового фонду, соціально-побутового призначення, цивільної оборони, мобілі­заційного резерву, незавершеного будівництва та інших на балансах суб'єктів господарювання приватизованих підприємств.

Основною проблемою постприватизаційного періоду є по­дальша доля такого майна, функції з утримання та збереження якого було покладено на господарські товариства. Тобто, це майно є державною власністю, воно не може бути відчужено товариством або підприємством, на балансі якого перебуває, без згоди його власника в особі регіонального відділення ФДМУ

в АР Крим і м. Севастополі.

Виходу до суб'єкта господарювання для проведення пере­вірки повинно передувати ретельне вивчення інформаційного забезпечення щодо знаходження на балансах товариств певного майна. При встановленні фактичної наявності майна товариства (підприємства), у тому числі того, що знаходиться на балансі, але не є його власністю, доцільно особисто оглянути це майно.

У ході перевірки також необхідно із залученням фахівців вивчити та проаналізувати документи бухгалтерського обліку, зокрема баланси за певний період, меморіальні відомості про стан розрахунків з покупцями, акти інвентаризації, звернувши особливу увагу на виявлення нестач, надлишків та адекватність реагування керівництва підприємства на виявлені порушення.

Поширеними порушеннями є неприйняття керівництвом юридичної особи заходів щодо збереження державного майна, яке не увійшло до статутного фонду підприємства при прива­тизації, але знаходиться на балансі, що призводить до псування майна, його руйнування та знищення. Також без згоди влас­ника державного майна, функції якого виконує регіональне відділення ФДМУ в АР Крим і м. Севастополі, нежитлові примі­щення відчужуються, передаються адміністрацією підприємств в оренду іноді без документального оформлення, отримані кошти до бюджету не перераховуються.

При встановленні таких фактів, окрім прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України, необхідно застосовувати заходи цивільно-правового реагування, вживати заходів щодо повер­нення державного майна власнику.

На четвертому етапі в обов'язковому порядку підлягає пере­вірці діяльність, що здійснюється керівництвом суб'єкта гос­подарювання, до якого відносяться директор, голова правлін­ня, ліквідатор, арбітражний керуючий, керуючий санацією та інші.

Слід мати на увазі, що в цей час набувають поширення факти приватизації за "обхідними" моделями, тобто продаж державного майна через виконавче провадження, процедуру банкрутства з використанням додаткової емісії цінних паперів. Тому, особливу увагу слід звертати на вчинення дій, що призво­дять до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господа-

рювання, внаслідок чого заподіюється велика матеріальна шкода державі або кредитору.

Перевірками встановлювати дії, спрямовані проти інтересів юридичної особи, до яких можна віднести:

а) укладення свідомо невигідних для даної юридичної особи (у т. ч. уявних та удаваних) угод;

б) безпідставну виплату на користь інших осіб грошових коштів, безпідставну передачу третім особам майна чи уступка права вимоги до інших осіб;

в) прийняття нераціональних управлінських рішень, що не­ гативно відображаються на виробничій, торговельній, іншій статутній діяльності підприємства та ведуть до виникнення фінансових втрат і збитків;

г) заплутування звітності та обліку, знищення, пошкоджен­ ня документів чи інформації, внаслідок яких стає неможливою ефективна робота відповідного підприємства.

Фінансовий стан товариства (підприємства) іноді може по­гіршитися і внаслідок бездіяльності, наприклад, через невжиття заходів щодо захисту його майнових інтересів (ненаправлення претензії, непред'явлення позовної заяви тощо). Така бездіяль­ність, якщо вона навіть й призвела до стійкої фінансової неспро­можності, сама по собі не утворює складу злочину, передбаче­ного ст. 219 КК України (доведення до банкрутства). Проте якщо така бездіяльність мала місце після вчинення відповід­них дій, а саме: укладання удаваної угоди, справжньою метою якої була передача іншій особі майна, майнових прав, сплата грошових коштів без належної компенсації, вона може вважатися ознакою об'єктивної сторони цього складу злочину.

Кримінальним кодексом України передбачена також відпо­відальність за надання неправдивої офіційної заяви про фінан­сову неспроможність юридичної особи виконати вимоги з боку кредиторів та зобов'язання перед бюджетом, тобто фіктивне банкрутство.

Тому, необхідно встановлювати порядок та причини утворен­ня кредиторської заборгованості відповідного суб'єкта госпо­дарювання шляхом обов'язкового опитування засновників та службових осіб товариства або підприємства, надавши правову оцінку їх діям.

Доцільно в органах державної виконавчої та податкової служб вивчати документи відповідно виконавчих проваджень та матеріали щодо включення майна, що знаходиться на балансі підприємств (товариств) та не увійшло до статутного фонду при приватизації, до податкової застави з метою встановлення фактів погашення зобов'язань суб'єктів господарювання за рахунок такого майна.

При продажу вказаного майна порушуються права власника — держави в особі регіонального відділення ФДМУ в АР Крим і м. Севастополі, оскільки звернення стягнення здійснюється лише на майно боржника або належні йому кошти.

Слід мати на увазі, що згідно із прийнятим Законом Укра­їни "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", який набув чинності з 26.12.2001, встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підпри­ємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25%, у тому числі тих, у яких держава є власником не менше 25% загальної кількості емітованих цими товариствами акцій.

Примусова реалізація майна — це відчуження об'єктів нерухо­мого майна (будівель, споруд, цілісних майнових комплексів) та інших засобів виробництва, що забезпечують ведення вироб­ничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських това­риств, передані до статутних фондів цих підприємств (крім облігацій та векселів).

Таким чином, дія мораторію не поширюється на ту частину майнових активів підприємства, що обліковуються як оборотні активи, а саме: грошові кошти та їх еквіваленти, що не об­межені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом дванадцяти місяців з дати складання балансу. Тобто, вони можуть бути примусово реалізовані для задоволення вимог кредиторів.

При проведенні перевірок додержання вимог законодавства щодо схоронності державного майна виявляти факти реалізації державного майна в процесі банкрутства та виконавчого про­вадження шляхом встановлення наявності державного майна на балансі тієї організації, якій воно було передано (наприклад

в оренду) та вивченням договорів купівлі-продажу майна в процесі банкрутства і матеріалів виконавчого провадження (ви­явлення фактів опису та арешту державного майна з передачею заяви до спеціалізованого підприємства "Укрспецюст" на його реалізацію).

При здійсненні перевірки дотримання вимог законодавства у регіональному відділенні ФДМУ в АР Крим і м. Севастополі особ­ливу увагу слід звертати на:

• правомірність включення об'єктів приватизації до відпо­ відних переліків об'єктів, законність перетворення підприємств у відкриті акціонерні товариства, викупу, проведення конкурсів, аукціонів; на наявність приватизаційних справ щодо відчужен­ ня об'єктів державної, комунальної форми власності (чи мали місце факти приватизації об'єктів, на які покладено заборону на її проведення);

• відповідність строків та змісту публікацій про об'єкти приватизації вимогам закону, зокрема при проведенні неко- мерційних конкурсів з інвестиційними зобов'язаннями;

• стан обліку пакетів акцій, що є державною чи комунальною власністю у майні приватизованих підприємств, надходження дивідендів;

• відповідність вимогам законодавства процедури прове­ дення оцінки вартості майна об'єктів приватизації, додержання ст. 9 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", п. 2 Методики оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 № 1554, ст. 10 Закону України "Про аудиторську діяльність" при проведенні аудитор­ ської перевірки тощо; визначення початкової ціни об'єкта приватизації, інвентаризації його майна, (не включення до акта інвентаризації, а потім до акта оцінки частини об'єктів, непра­ вильного проведення індексації основних фондів та визначення вартості основних засобів з урахуванням їх зносу тощо);

• додержання двомісячного строку підготовки об'єктів при­ ватизації з дня включення до відповідного переліку (п. 2 ст. 8 та ст. 16 Закону України "Про приватизацію невеликих дер­ жавних підприємств (малу приватизацію)", вимог ст. 16 цього Закону при прийнятті заяв на участь в аукціоні, конкурсі;

• додержання законодавства при застосуванні способу при­ ватизації та його здійснення, зокрема на забезпечення принципу змагальності при проведенні аукціонів, конкурсів;

• додержання вимог закону при укладенні договорів купівлі- продажу державного майна, розрахунків за ними, виконання умов договірних та інвестиційних зобов'язань (відсутність нотаріального посвідчення договору, укладання його особою, не уповноваженою на продаж майна, не включення у договір обов'язкових реквізитів, зобов'язань сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу, інших зобов'язань сторін, визна­ чених цивільним законодавством, ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу при­ ватизацію)", ст. 27 Закону України "Про приватизацію держав­ ного майна";

• стан контролю з боку органів приватизації за виконанням зобов'язань, передбачених у договорах купівлі-продажу об'єк­ тів, вжиття заходів при їх недодержанні;

• відповідність нормам закону встановленого порядку роз­ рахунків за придбані об'єкти приватизації;

• додержання порядку та строків перерахування коштів від приватизації до Державного та місцевих бюджетів, суму забор­ гованості, вжиття заходів по їх стягненню;

• законність використання коштів позабюджетного фонду приватизації за призначенням, у тому числі валютних, закон­ ність надання кредитів фізичним та юридичним особам, їх по­ вернення, наявність фактів розміщення коштів на депозитних рахунках банків, відповідність цих угод вимогам закону.

Крім того, перевірці підлягає питання здійснення роботи регіональним відділенням ФДМУ в АР Крим і м. Севастополі стосовно наданих повноважень щодо:

— здійснення контролю за дотриманням зобов'язань, перед­ бачених у договорах купівлі-продажу (фактичне проведення перевірок органами приватизації, в межах компетенції, при­ ватизованих підприємств, покупців, встановлення звітності тощо);

— контролю за надходженням коштів від приватизації об'єктів, прийняти заходів до покупців держмайна, які мають заборгованість по оплаті за придбані об'єкти, своєчасність на­ рахування штрафних санкцій до боржників;

• надання всупереч законодавству відстрочки по внесенню платежів;

• здійснення контролю за нарахуванням і виплатою ди­ відендів на акції, належні державі (встановлюється шляхом вивчення протоколів загальних зборів акціонерів, виконання рішень та ін.);

• відповідність вимогам законодавства кошторису прибут­ ків і витрат органу приватизації;

— стан претензійно-позовної діяльності органів приватиза­ції, законність рішень у справах про відмову в задоволенні позовних вимог; у справах, за якими позови до органів прива­тизації задоволено, але судові рішення не оскаржено; у справах з укладанням органами приватизації мирових угод.

Обов'язковому вивченню підлягають питання здійснення повноважень орендодавця державного майна, у тому числі додер­жання порядку визначення вартості об'єкта оренди, проведення індексації основних фондів і амортизаційних відрахувань під час визначення вартості об'єкта:

• відповідність законодавству процедури нарахування орен­ дної плати та своєчасність її сплати, сума заборгованості, вжиття заходів на її усунення;

• зазначення істотних умов у договорі оренди: строку дого­ вору, орендної плати, порядку використання амортизаційних відрахувань, виконання зобов'язань;

— законність продажу орендованих основних засобів. Перевірці підлягає додержання законодавства терито­ ріальними відділенням Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку в м. Севастополі, Фондом комунального майна.

Крім того, в усіх зазначених контролюючих органах підлягає перевірці дотримання вимог Закону України "Про звернення громадян", реагування на виявлені порушення закону. Результа­том перевірок додержання законодавства в постприватизаційний період слід вважати реальне усунення порушень, понов­лення порушених прав та захист інтересів держави, відшкоду­вання завданих збитків, притягнення винних до передбаченої законодавством відповідальності.

IV. Договірні відносини у сфері приватизації та відповідальність за невиконання зобов'язань

З юридичної точки зору приватизація — це майнова угода між суб'єктами приватизації, змістом якої є платне, частково платне або безоплатне відчуження державного майна.

Залежно від того, який саме об'єкт є предметом купівлі-продажу, законодавець визначає зміст відповідного договору.

Так, відповідно до ст. 27 Закону України "Про приватиза­цію державного майна" при приватизації майна державного підприємства як цілісного майнового комплексу до договору купівлі-продажу повинні включатися передбачені бізнес-планом чи планом приватизації зобов'язання або зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу щодо:

• здійснення програм технічного переозброєння вироб­ ництва, впровадження прогресивних технологій;

• збереження та раціонального використання робочих місць;

• виконання вимог антимонопольного законодавства;

• завершення будівництва жилих будинків;

• утримання об'єктів соціально-побутового призначення;

• виконання заходів щодо створення безпечних і нешкід­ ливих умов праці та охорони навколишнього середовища;

• внесення інвестицій виключно у грошовій формі, їх роз­ міру та строків тощо.

До договору купівлі-продажу об'єкта приватизації включа­ються санкції за порушення його умов. Включення до договору інших зобов'язань покупця допускається виключно за згодою сторін. Зазначені зобов'язання зберігають свою дію для осіб, які придбають об'єкт у разі його подальшого відчуження про­тягом терміну дії цих зобов'язань.

Згідно з п. 6 ст. 27 Закону України "Про приватизацію дер­жавного майна" договір купівлі-продажу укладається також при продажу акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації або корпоратизації, пакетом згідно з планом при­ватизації (планом розміщення акцій).

Зміст договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації, який укладається не пізніше як у 5-денний термін з дня затвердження органом приватизації результатів аукціону, кон­курсу, визначено пунктами 2 і 3 ст. 23 Закону України "Про

приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Такий договір включає остаточну ціну продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу; взаємні зобов'язання продавця і покупця; умови внесення платежів. До договору включаються зобов'язання сторін, які були визна­чені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання.

Питання відповідальності за порушення законодавства про приватизацію та умов договорів купівлі-продажу вирішуються в законодавстві залежно від того, йдеться про об'єкти малої чи великої приватизації.

Згідно з п. 4 ст. 29 Закону України "Про приватизацію дер­жавного майна" покупці, які не сплатили за об'єкт приватизації, придбаний шляхом викупу, на аукціоні або за конкурсом, про­тягом 60 днів з моменту укладення чи реєстрації відповідної угоди сплачують на користь органу приватизації неустойку у розмірі порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок сплати і розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єкти приватизації" від 21.08.1997 № 910.

При повному або частковому невиконанні умов договорів купівлі-продажу встановлюється така відповідальність покупця:

• у разі порушення встановлених умовами договору купівлі - продажу строків внесення інвестицій у встановленому обсязі покупці сплачують пеню у розмірі 0,1 % вартості невнесених інвестицій за кожен день прострочення;

• у разі розірвання договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням умов договору щодо внесення інвестицій внесе­ ні частково інвестиції не повертаються, а в разі невнесення інвестицій на день подачі позову про розірвання договору покупець сплачує штраф у розмірі 10% загального обсягу ін­ вестицій;

• у разі недодержання покупцем зобов'язань щодо збере­ ження протягом визначеного періоду профілю діяльності при­ ватизованого об'єкта покупець сплачує штраф у розмірі 10% вартості придбаного майна.

Зазначені штрафи перераховуються до Державного бюджету України.

Збитки, заподіяні порушенням законодавства про привати­зацію, а також витрати щодо забезпечення збереження об'єктів

приватизації на період до моменту передачі майна, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, передбаченому законодавством України.

Порушення встановленого законодавством порядку прива­тизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, пе­редбаченому законодавством України.

У разі розірвання у судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань, приватизований об'єкт підлягає поверненню у державну власність. Відносини, пов'язані з поверненням у державну власність об'єкта приватизації, відчуженого за резуль­татами його продажу на аукціоні, за конкурсом або шляхом викупу, у разі розірвання договору купівлі-продажу цього об'єкта за рішенням суду, у зв'язку з невиконанням умов договору або визнання судом його недійсним, регулюються Порядком повер­нення у державну власність об'єктів приватизації у разі ро­зірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 32.

Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, що у разі не­виконання покупцем передбачених договором купівлі-продажу зобов'язань щодо строку внесення інвестицій у встановленому обсязі він сплачує на користь місцевого бюджету пеню у роз­мірі 0,1% вартості не внесених у строк інвестицій за кожний день прострочення.

При недодержанні покупцем зобов'язань щодо збереження протягом визначеного терміну кількості робочих місць (за ви­нятком скорочення робочих місць, пов'язаного із санацією та реструктуризацією підприємства) він сплачує штраф у розмірі 12-кратної суми середньої заробітної плати кожного звільне­ного працівника та у місячний термін поновлює кількість скоро­чених робочих місць. Кошти від штрафних санкцій перерахо­вуються на рахунок служби зайнятості за місцезнаходженням приватизованого об'єкта.

Зобов'язання покупця, передбачені договором купівлі-про­дажу, зберігають свою дію для осіб, які придбають об'єкт у разі його подальшого відчуження протягом терміну дії цих

зобов'язань. Особливістю договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації є те, що державний орган приватизації, з одного боку, є стороною такого договору (продавцем), а з іншого — здійснює контроль за виконанням його умов.

Крім того, недотримання особою обов'язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання, зокрема подання неправдивих відомостей у декларації щодо походження коштів, за які при­ватизується державне, комунальне майно або підприємство, та інших документах, необхідних для їх приватизації, недотри­мання вимог щодо подальшого використання приватизованого об'єкта та інших обов'язкових умов щодо приватизації, вста­новлених законами та іншими нормативно правовими актами, тягне за собою настання підстав для притягнення до кри­мінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ст. 235 КК України.