3.3. Додержання законодавства про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансах

Державні органи приватизації здійснюють управління дер­жавним майном, яке під час приватизації державних підпри­ємств не увійшло до статутних фондів, створених на їх базі господарських товариств, але перебуває на їх балансах. Слід звернути увагу, що у період масової приватизації, частина дер­жавного майна не підлягала приватизації, що призвело до за­лишення об'єктів цивільної оборони, мобілізаційного резерву, незавершеного будівництва та інших на балансах суб'єктів господарювання приватизованих підприємств. З метою забезпе­чення соціальних гарантій до статутних фондів господарських товариств під час приватизації не включалась вартість об'єктів соціально-побутової інфраструктури.

За інформацією регіонального відділення ФДМУ кількість наявних об'єктів соціально-побутового призначення, які під час приватизації не увійшли до статутних фондів господарських товариств, але перебувають у них на балансах, на цей час стано­вить 1298 об'єктів.

Відповідно до законодавства підприємства, що змінили форму власності шляхом приватизації з державної на колективну, зо­бов'язані нести відповідальність за збереження та утримання об'єктів права державної власності, що залишились у них на балансах. Тому основною проблемою постприватизаційного періоду є подальша доля такого майна.

Під час перевірки звернути увагу на збереження цього майна, чи немає фактів його реалізації, чи є в наявності державне майно на балансі організації, якій воно було передано, чи не описувалось та арештовувалось державне майно з передачею

235

заяви до спеціалізованого підприємства на його реалізацію. При цьому слід мати на увазі, що Законом України "Про вве­дення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна дер­жавних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків. Поширеними порушеннями є невжиття керівництвом юри­дичної особи заходів щодо збереження державного майна, яке не увійшло до статутного фонду підприємства під час привати­зації, але знаходиться на балансі, що призводить до псування майна, його руйнування та знищення. Крім того, всупереч ви­могам Положення "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі" державне майно без згоди власника (регіонального відділення ФДМУ по Хмель­ницькій області або відповідного міністерства) адміністрацією підприємства передається в оренду, іноді без документального оформлення, реалізовується, отримані кошти до бюджету не перераховуються.

3.4. Додержання законодавства при передачі державного май­на у комунальну власність, в управління місцевих органів вико­навчої влади

Правовідносини, пов'язані з передачею об'єктів права дер­жавної власності у комунальну власність територіальних гро­мад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад регулюється Законом України "Про пере­дачу об'єктів права державної та комунальної власності".

Ініціатором щодо передачі майна може бути підприємство чи орган, уповноважений управляти державним майном, які офіційним листом звертаються до відповідного органу само­врядування з пропозицією про передачу об'єктів у власність територіальних громад, враховуючи територію проживання жителів, які користуються послугами цих об'єктів.

Згода на прийняття чи відмову у прийнятті об'єктів нада­ється заявнику у письмовій формі.

У разі згоди на прийняття об'єкта соціальної інфраструктури у комунальну власність виконавчий орган ради або уповноваже­ний нею орган створюють комісію з питань передачі, признача­ють її голову і визначають порядок роботи комісії.

236

Для створення комісії орган, що дав згоду на прийняття об'єкта до комунальної власності, у триденний термін зверта­ється до відповідних підприємств, установ та організацій про делегування своїх представників до складу комісії.

До складу комісії включаються представники: місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування; органів, уповноважених управляти державним майном; фінансового органу; місцевих комунальних підприємств; житлово-експлуата­ційних організацій та інших заінтересованих установ та орга­нізацій. Підприємства, установи й організації у п'ятиденний термін з дня отримання звернення офіційним листом пропону­ють до складу комісії своїх представників. Якщо у зазначений термін вони не делегували своїх представників, орган, який створює комісію, затверджує її склад без них. При цьому участь представників від сторін, що приймають і передають об'єкти, обов'язкова.

Передача об'єктів здійснюється у місячний термін з дня створення комісії. У разі недосягнення згоди між суб'єктами правовідносин або з іншими сторонами, що погоджують пере­дачу об'єктів, спільним рішенням цих сторін може створюватись тимчасова узгоджувальна робоча група для опрацювання взаємо-прийнятих рішень та визначення, у разі потреби, додаткових умов запропонованої передачі.

Передача оформляється актом прийому-передачі. Акт склада­ється у чотирьох примірниках, підписується головою і членами комісії та затверджується органом, який створив комісію.

До акта прийому-передачі об'єктів додаються:

• технічна документація (інвентарна справа, акт прийняття в експлуатацію, плани зовнішніх мереж та інші), а також свідо­ цтва про право власності на об'єкти, зареєстровані в державних бюро технічної інвентаризації;

• виписка з матеріалів бухгалтерського обліку про вартість об'єкта передачі;

• акти передачі наявного службового житла;

• договори оренди нежилих приміщень;

• акти передачі договорів найму у жилих приміщень;

— розрахунки потреби коштів на утримання та ремонт об'єктів.

237

У разі відсутності необхідної технічної документації вона відновлюється за рахунок сторони, яка здійснює передачу.

Підприємства, які передали об'єкти соціальної інфраструктури та органи, у власність яких вони прийняті, у двотижневий термін з дня затвердження акта прийому-передачі повідомляють про таку передачу органи державної статистики та державної податкової служби, фінансові органи та реєструють право влас­ності на об'єкти в державних бюро технічної інвентаризації.

Органи місцевого самоврядування, у власність яких прий­няті об'єкти соціальної інфраструктури, дотримуючись діючих нормативно-правових актів, приймають рішення щодо подаль­шого їх використання шляхом:

• закріплення за відповідними організаціями на праві пов­ ного господарського відання або оперативного управління;

• приватизації;

• завершення будівництва тощо.

При цьому враховується потреба збереження та використання за призначенням об'єктів для надання послуг дошкільного вихо­вання, освіти, культури, охорони здоров'я, фізичної культури і відпочинку, соціальної допомоги та поліпшення умов прожи­вання сільського населення.