4.3. Визначення загальновиробничих витрат

Загальновиробничі витрати ─ це витрати будівельної організації, які включаються в виробничу собівартість будівельно-монтажних робіт і призначаються для відшкодування витрат будівельної організації на:

─ управління і обслуговування будівельного виробництва;

─ організацію робіт на будівельних майданчиках і вдосконалення технології;

─ на здійснення заходів з охорони праці на будівельних майданчиках;

─ інших загальновиробничих витрат.

Загальновиробничі витрати зазначаються за підсумком прямих витрат при формуванні локального кошторису в кожному розділі і в цілому по кошторису.

Для розрахунку загальновиробничі витрати, перелік яких, наведений в Додатку 19 ДБН Д.1.1-2000, групуються в три блоки:

─ кошти на заробітну плату працівників;

─ відрахування на соціальні заходи згідно із законодавством;

─ решта статей загальновиробничих витрат.

Кошти на заробітну плату працівників, заробітна плата яких відшкодовується за рахунок загальновиробничих витрат (ЗПзв), розраховується виходячи з трудовитрат цих працівників (Тзв) і відповідної вартості людино-години (Зг).

ЗПзв =Тзв ۰ Зг

В інвесторській кошторисах трудовитрати зазначених працівників визначаються за формулою:

Тзв = Тпв ۰ КТзв,

де Тпв ─ нормативно-розрахункова кошторисна трудомісткість робіт, що передбачаються прямими витратами, яка враховує трудовитрати робітників, зайнятих на будівельно-монтажних роботах і на керуванні та обслуговуванні будівельних машин і механізмів;

КТзв ─ усереднений коефіцієнт переходу від нормативно-розрахункової кошторисної трудомісткості робіт передбачених прямими витратами, до трудомісткості працівників заробітна плата яких відшкодовується за рахунок загальновиробничих витрат.

В інвесторських кошторисах зазначений усереднений коефіцієнт переходу приймається в розмірах, рекомендованих Держбудом, а вартість людино-години приймається в розмірі, рекомендованому Держбудом для будівництва, за шостим нормативним розрядом на виконання робіт.

Відрахування на соціальні заходи (Всз) визначаються виходячи із норм, установлених законодавством, і кошторисної заробітної плати (ЗПлк), що визначається як сума заробітної плати в прямих (ЗПпв) та загальновиробничих витратах (ЗПзв):

Всз =ЗПлк۰Ксз =( ЗПпв + ЗПзв)۰Ксз.

На стадії інвесторської кошторисної документації кошти на покриття решти статей загальновиробничих витрат (КРзв) розраховуються виходячи з нормативно-розрахункової кошторисної трудомісткості робіт, передбачених прямими витратами (Тпв), та усереднених показників для визначення зазначених коштів, обчислених в грошовому виразі на людино-годину кошторисної трудомісткості робіт (ПРзв), що надаються Держбудом:

КРзв =Тпв ۰ ПРзв.

Усереднені показники, що рекомендуються Держбудом для визначення загальновиробничих витрат (КТзв, ПРзв) призначені для здійснення будівництва підрядним способом.

При здійсненні будівництва господарським способом, до усереднених показників, рекомендованих Держбудом для підрядного способу будівництва, застосовується знижувальний коефіцієнт 0,6.

4.4. Визначення кошторисної вартості устаткування

У кошторисних розрахунках (кошторисах) на будівництво підприємств, будівель і споруд враховується вартість передбаченого проектом (робочим проектом) устаткування (що монтується і не монтується), необхідного для забезпечення діяльності підприємств, а також експлуатації будівель і споруд.

При реконструкції і технічному переоснащенню діючих підприємств і цехів потреба в окремих видах устаткування може забезпечуватися за рахунок демонтованого, придатного до роботи устаткування.

Кошторисна вартість устаткування визначається як сума всіх витрат на придбання і доставку цього устаткування на приоб’єктний склад або місце його передачі до монтажу.

Складовими кошторисної вартості устаткування є:

─ відпускні ціни;

─ вартість запасних частин;

─ вартість тари, упаковки і реквізиту;

─ транспортні витрати;

─ витрати на комплектацію;

─ заготівельно-складські витрати.

Поточні ціни на устаткування в інвесторській кошторисній документації приймаються за вихідними даними замовника або, за його дорученням з інших джерел (у тому числі за усередненими показниками Держбуду).

Якщо відпускні ціни на устаткування не враховують будь-які із перелічених складових, то витрати на них в локальних кошторисах враховуються додатково. Ці додаткові витрати обчислюються калькуляційними методами або за усередненими показниками, що надаються Держбудом: запасні частини ─ 1.0%; затрати на тару, упаковку і реквізит ─ 0,5%; транспортні витрати ─ 3,0%; комплектація ─ 0,4%; заготівельно-складські витрати ─ 0,9% від відпускної ціни (Додаток 5, ДБН Д.1.1-2000).

Якщо за технічними умовами на виготовлення устаткування при його монтажі необхідно здійснювати шефмонтаж, витрати на ці роботи визначаються окремим кошторисом з урахуванням витрат, зв’язаних з організацією і наданням таких послуг, і враховується в об’єктному кошторисі.

У кошторисній вартості будівництва враховуються витрати зі складання і розташування устаткування, що не монтується, меблів, інвентарю, які включаються до об’єктного кошторису як витрати будівельні роботи у розмірі 0.7 відсотка від загальної вартості такого устаткування, меблів та інвентарю (п. 3.1.13.5, ДБН Д.1.1-2000).