Концепції політичної влади умовно поділяють на дві групи: атрибутивно-субстанціональні і реляційні. Демократія. Досить довго демократія трактувалася як пряме правління громадян.

Класична концепція була визначена Ж.-Ж. Руссо, який пов'язав демократію з народним суверенітетом.

Зрештою була сформульована концепція представницького правління, яка належить Дж.Стюарту Мілю.

У А. Токвіля демократія – це відсутність спадкоємної різниці суспільного статусу, загальна доступність усіх видів діяльності, почестей і звань.

Розгорнуте визначення сформульоване А. Лінкольном у Ґетеборзькому зверненні 1863 г: - правління людей, людьми і для людей.

В декларації Міжпарламентського Союзу 26 березня 1994 р. в Парижі, говориться, "демократія - справжнє, широке і мирне змагання між індивідуумами і організованими групами за найважливіші позиції державної влади за допомогою регулярних, вільних і справедливих виборів".

Основні цінності і принципи демократії є її стандартами.

Один з головних – мажоритарний принцип. Також – права і свободи людини.

У ХХ столітті вони закріплені в Загальній декларації прав людини, перша стаття якої говорить: «Усі люди народжуються вільними і рівними в своїй гідності і правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні ставитися один до одного в дусі братерства».

До першочергових політичних прав і свобод відносяться:

Свобода слова, переконань, віросповідання,- незалежно від статі, віри, мови, вільну діяльність будь-яких партій ( відповідно до Конституції).

Одним із принципів демократії є рівність.

Соціально – економічні права: право на працю, вільний вибір роботи із професії.

У демократичному суспільстві гарантується недоторканість особи й житла, забороняються обмеження у виборі місця проживання, переміщення усередині країни, забезпечується право на вільний виїзд і в'їзд до своєї країни.

Крім того, право на одержання мінімуму зарплати, право трудящих на страйк, право на державне забезпечення, право на доступ громадян до якісного медичного обслуговування, цінностей культури та ін.

Правова держава - ще одна цінність демократії. Верховенство права у всіх сферах життя суспільства. Неодмінним стандартом демократії є наявність громадянського суспільства.

Принцип конституціоналізму, принцип поділу влади також є дуже важливими стандартами.

Неодмінними цінностями демократії є відкритість (гласність), відсутність цензури; багатопартійність, яка виключає монополію на владу.

Вільні вибори. Для цього всі громадяни повинні мати однакове рівне виборче право.

Рекомендована тематика доповідей:

1. Конфліктність влади і влада в умовах конфлікту.

2. Політична влада крізь призму психоаналізу.

3. Проблема персоніфікації (персоналізації) влади в сучасній політології.

4. Проблема формування і функціонування політичної влади в сучасній Україні.

5. Розвиток демократії в країнах Східної Європи наприкінці ХХ- початку ХХ1 ст.ст.

6. Особливості західноєвропейської демократії.

7. Ш.А.де Токвіль про американську демократію.

8. Теорія поліархії Р.Даля.

9. Демократія в сучасних США.

10. Проблеми посттоталітарної демократії.

11. Демократія і мусульманський світ.

12. Теорія «трьох хвиль демократизації» С.Хантінгтона.

Тема 5. Політична система суспільства

1. Політична система як категорія політології. Місце і роль у суспільстві.

2. Структура, функції і типологія політичної системи.

3. Політична система сучасної України.

4. Політичні партії і партійні системи. Політичні рухи.

Політична система – це сукупність взаємозалежних державних, партійних організацій, громадських об'єднань, за допомогою яких здійснюється завоювання, становлення і функціонування політичної влади в суспільстві.

Засновником теорії політичної системи вважається Д. Істон який представляв її як механізм формування і функціонування влади в суспільстві з приводу розподілу ресурсів і цінностей.

Політична система також, - це розмаїття структур, взаємозв'язків, комунікацій, нормативів, процесів, за допомогою яких владні відносини систематично мультиплікуються на всіх рівнях, в різних формах і на всій території країни.

Характерними ознаками політичної системи є її цілісність, інтегративність, універсальність, здатність змінювати свою структуру, функції.

Як будь-яка інша система, політична система має свою структуру.

Виходячи із соціокультурної детермінанти типу правління Макс Вебер поділяв системи на традиційну і раціональну (бюрократичну).

В сучасній політології базовими моделями систем за характером розподілу влади вважаються авторитарні і плюралістичні системи.

Г. Алмонд виділив:

• політичну систему англо-американського типу;

• континентально-європейського типу;

• традиційну;

• таку, що розвивається;

• комуністичну.

Р.Арон і У.Ростоу, залежно від типу суспільства поділяють політичні системи на традиційні, тоталітарні і модернізовані.

Найбільш популярною є поділ політичних систем на демократичні і недемократичні.

Історичними формами недемократичних (або автократичних) систем є тиранія, диктатура, деспотія, абсолютна монархія.

Функції політичної системи спрямовані на збереження і розвиток владних відносин і їхнього середовища – суспільства.

Це такі функції як : функція інтеграції, адаптивна функція, функція самозбереження (або підтримки моделі), функція соціалізації, функція рекрутування, функція регулювання (націоналізація, етатизація), мобілізаційна (екстраакційна) функція, дистрибутивна (розподільна) функція, функція реагування.

Всі функції взаємозалежні і доповнюють одна одну.

Політична система сучасної України.

Початок формуванню сучасної політичної системи поклали вибори 1990 р. у Верховну Раду на основі нового виборчого закону, а також зміни у виборчий закон на поч. 2005 р., зміни у виборчий закон 2010 р., 2011р. та початок адміністративної реформи в Україні.

Сьогодні, незважаючи на ряд реформ, політична система далеко ще не закінчила своє формування.

Політична партія – це найважливіший функціональний елемент політичної системи, це така політична агрегація, яка демонструє:

• високий рівень організації;

• досягнення цілей шляхом боротьби за владу і (або) її здійснення.

В.Ленін визначав партію як вищу форму організації суспільства.

В Законі України “Про політичні партії» (2001 р.) дається таке визначення: «Політична партія – зареєстроване відповідно до закону добровільне об’єднання

громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що своєю метою має сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах і інших політичних заходах».

За Максом Вебером історія політичних партій поділяється на:

1. партії як об’єднання аристократів;

2. партії як політичні клуби;

3. масові сучасні партії.

Функції партії як політичної агрегації поділяються на внутрішні і зовнішні.

Структура політичних партій складається з елементів:

1. Партійний лідер і його штаб;

2. Бюрократичний апарат партії;

3. Партійні активісти (актив);

4. Рядові члени партії (пасив);

Класифікація партій.

Параметри партії, її вага мають значення тільки в умовах мультипартійності. В цих умовах оперують, як правило, трьома показниками:

1. Кількістю членів партії і активістів серед них;

2. Величиною виборчого корпусу;

3. Кількістю депутатських місць в парламенті.

М. Дюверже в середині ХХ ст. розробив бінарну класифікацію.

В останні роки динамічно розвиваються універсальні партії або партії нової хвилі.

Вивченню партійних систем присвятили свою наукову творчість такі вчені як Р. Міхельс (Німеччина), М.Острогорський (Росія), Г.Алмонд (США), М. Дюверже (Франція), Дж. Сарторі (Кембридж, США), і ряд ін.

Зокрема Дж. Сарторі «Партії і партійні системи. Основи аналізу» (1976) всі існуючі партійні системи поділяє на конкурентні і неконкурентні.

Партійна система України пройшла три етапи (за М. Томенком і С. Рябовим):

1.Осінь 1989 р. - 1 грудня 1991 р.

2.Грудень 1991 - поч. 1993 р.

3.Початок 1993 р. – 2001 р.

4.2001 - теперішній час.

Політичний рух – це суспільні об’єднання, які прагнуть змінити існуючий status quo, або його закріпити шляхом впливу на уряд або боротьби за владу.

Політичний рух це частина або форма суспільного руху і відрізняється насамперед тим, що використовує політичні засоби.

Політичні рухи поділяються :

• За соціально-класовою ознакою;

• За їхнім відношенням до існуючої політичної влади і ладу;

• За національною ознакою;

• За демографічною ознакою та ін.

Функції політичних рухів:

• політична соціалізація і мобілізація індивідів на конкретні політичні ролі;

• акумуляція і артикуляція політичних інтересів, включення громадян у політичну

систему через співробітництво або конфлікт;

• представництво соціальних інтересів і зв'язок між іншими політичними

інститутами і громадськістю та ін.

Кожний політичний рух має свою внутрішню динаміку, яку можна охарактеризувати як процес, що проходить певні стадії розвитку.

Рекомендована тематика доповідей:

1.Місце і роль держави в політичній системі суспільства.

2. Політичні партії в політичній системі суспільства.

3. Політична система України.

4. Політична система США.

5. Політична система Росії.

6. Політична система Польщі.

7. Розбудова єдиної політичної системи Європейської Економічної Спільноти.

8. Політична система за Р.Ароном.

9. Формування партійної системи України на сучасному етапі.

Тема 6. Держава- основний інститут політичної системи суспільства.

1. Держава: визначення та ознаки. Історичні типи держави.

2. Виникнення та еволюція держави.

3. Функції і форми держави.

4. Теорії держави.

5. Громадянське суспільство.

Держава - це організація, яка певним чином відділена, інституціоналізована у вигляді механізму державної системи, має власні закономірності становлення, функціонування й розвитку, особливі потреби й інтереси.

Держава характеризується тим, що вона:

1) всеохоплююча організація;

2) територіальна організація;

3) єдина організація та ін.

Історичний тип держави — це сукупність найбільш істотних ознак, властивий державам, що існували на певних етапах історії людства. Це держави рабовласницького, феодального, буржуазного і сучасного типів.

Існують інші типологізації держав.

Виникнення і еволюція держави. Розрізняють два основні шляхи виникнення держави; східний (азіатський) і західний.

Основними (загальними) причинами виникнення держави необхідно вважати:

1.необхідність удосконалювання управління суспільством, пов'язана з його

ускладненням.

2.необхідність організації великих суспільних робіт, об'єднання з цією метою

великих мас людей;

3. необхідність придушення опору експлуатованих мас та ряд ін.

Функції.

Розрізняють функції держави за формами і методами їх здійснення.

Форми держави:

Сучасна юридична наука вважає, що поняття “форма держави” складається із

трьох складових: