- •Тема 1. Парламентаризм як суспільне явище (4 год.).
- •Парламентаризм у стародавньому Римі
- •Представницькі органи на території колишньої Русі
- •Англійський парламент
- •Тема 2. Формування класичних теорії парламентаризму (2 год.).
- •Британські концепції парламентаризму: Локк, Берк, Міль, Дайсі.
- •Американські концепції парламентаризму: Медісон, Джефферсон, Гамільтон.
- •Ідеї парламентаризму в німецькій філософії: Кант, Гегель, .
- •Тема 3. Структура сучасних парламентів (2 год.)
- •2. Однопалатні парламенти
- •3. Порядок формування парламентів.
- •Чисельний склад парламентів.
- •Тема 4. Внутрішня організація парламентів (2 год.).
- •2. Керівні органи парламенту.
- •Постійні комітети (комісії) парламенту.
- •Спеціалізовані комітети (комісії).
- •Допоміжний апарат парламенту.
- •Тема 5. Парламентська функція законотворення.
- •2) Етапи законотворення:
- •Тема 8: Контрольна функція парламенту (4 год.).
- •Об’єкти і моделі парламентського контролю.
- •Форми контролю:
- •3. Форми контролю.
- •Тема 7: Установча функція парламенту (2 год.)
- •Тема 8. Інститут президентства в державах з республіканською формою правління
- •Тема 9. Повноваження президента республіки (4 год.)
- •Президентського вето. Типи вето і способи подолання.
- •Право президента на розпуск парламенту
- •Повноваження глав держав, пов’язані зі сферою судочинства.
- •Право ініціювання референдумів і право президентських послань.
- •Тема 10. Інститут президентства в Україні (4 год.).
- •Формування інституту Президента України
- •Порядок обрання Президента України
- •Функції та повноваження Президента України
- •2. Порядок обрання Президента України
- •Тема 11. Конституційно-правовий статус Верховної Ради України (4 год.)
- •2. Структура, функції та повноваження Верховної Ради України
- •3. Правовий статус народного депутата України.
Право президента на розпуск парламенту
Не менш важливим повноваженням глав держав у сфері реалізації законодавчої влади є право розпуску парламенту або його нижньої палати. В президентських республіках глави держав такого права не мають, що зумовлено вимогами жорсткого розподілу влад. Не мають відповідних повноважень глави держав у Норвегії та Швеції.
У деяких парламентських монархіях (Великобританія, Бельгія, Данія і Люксембург) вирішення всіх питань щодо розпуску парламенту формально вважається конституційною прерогативою глави держави. Останнє не відповідає дійсності: монарх майже завжди приймає відповідне рішення з урахуванням позиції прем’єр-міністра. Проте в реальному державно-політичному житті уряд і його глава намагаються не створювати ситуацій, за яких монарх може самостійно використати свої повноваження щодо розпуску парламенту, і будують свої стосунки з представницьким органом з урахуванням усталених політичних традицій демократичного змісту.
Особливостями деяких новітніх конституцій є те, що в них досить детально регламентується можливість реалізації главою держави права на розпуск парламенту у зв’язку з відсутністю підтримки уряду з боку представницького органу. В Греції президент після консультації з радою республіки може розпустити парламент, якщо останній прийняв резолюції осуду по відношенню до двох урядів протягом першого року після його сформування. Це його рішення не потребує контрасигнування. В Румунії президент також на власний розсуд після консультацій з головами обох палат і лідерами парламентських фракцій може розпустити представницький орган, якщо останній протягом шістдесяти днів після першого звернення двічі відмовить уряду у довірі. В Росії президент може розпустити нижню палату парламенту, якщо вона повторно протягом трьох місяців висловить недовіру уряду. Подібні положення можна також знайти в конституціях Литви, Молдови, Португалії, Словаччини, Угорщини і Чехії.
У багатьох новітніх конституціях передбачене право глави держави розпустити парламент за умов, коли вичерпана встановлена основним законом процедура формування уряду, а останній так і не був утворений. У Болгарії, Греції, Польщі, Португалії, Росії, Туреччині та в деяких інших країнах відповідні рішення глав держав не потребують контрасигнування.
Конституції визначають й інші передумови розпуску парламентів, зовні не пов’язані з процедурами формування урядів і висловлення їм довіри або недовіри: низький рівень підтримки громадянами країни парламенту. Так, у Греції, одержавши висновок ради республіки, президент може розпустити парламент, якщо останній є «у розбіжності з громадською думкою, або його склад не забезпечує стабільності уряду». В Узбекистані при виникненні у парламенті «непереборних розбіжностей, що ставлять під загрозу його нормальне функціонування, або у випадку неодноразового прийняття ним рішень, які суперечать конституції», президент розпускає представницький орган за погодженістю з конституційним судом. Проте і в цих випадках реальною передумовою розпуску парламенту, насамперед, можуть бути протиріччя між законодавчою і виконавчою владою, нездатність відповідних органів дійти компромісу.
В окремих країнах можливості розпуску парламенту пов’язуються з процедурою проходження у представницькому органі бюджету, запропонованого урядом. У Польщі і Хорватії президент може розпустити нижню палату, якщо вона протягом відповідно трьох і одного місяця після представлення у парламенті законопроекту про державний бюджет не прийме його. В Естонії після того, як мине два місяці з початку фінансового року і державний бюджет не буде прийнятий парламентом, президент має право призначити позачергові парламентські вибори.
Іноді розпуск парламенту зумовлює можливості усунення з посади самого президента. В Литві після проведення проголошених президентом дострокових виборів парламенту, новообраний парламент протягом тридцяти днів може своїм рішенням, прийнятим трьома п’ятими його складу, проголосити дострокові вибори президента. В Латвії пропозиція президента про розпуск парламенту виноситься на референдум. Якщо за результатами народного голосування вона буде відхилена, президент вважається зміщеним з посади.
Інші конституційні застереження відносно можливостей розпуску парламенту пов’язані з діяльністю як парламенту, так і глави держави. В Австрії президент протягом одного року перебування на посаді може лише один раз з однієї і тієї ж причини розпустити нижню палату. В Італії, Молдові, Росії і Румунії президент не може реалізувати відповідне право в останні шість, а в Болгарії — три місяці своїх повноважень. В Молдові і Румунії протягом одного року парламент може бути розпущений тільки один раз. У Франції нижня палата не може бути розпущена протягом року після проведення парламентських виборів. В Югославії парламент не може бути розпущений у перші і останні шість місяців кожної легіслатури, тобто кожного скликання. Подібні положення включені і до основних законів Греції, Португалії, Росії, Чехії та деяких інших країн.
Нарешті, звичайним є і те, що не допускається розпуск парламенту у період надзвичайного або військового стану, а також стану облоги. Всі вище викладені застереження створюють певні гарантії функціонування державного механізму на демократичних засадах.