Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

педагогіка екзамен

.docx
Скачиваний:
28
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
64.79 Кб
Скачать

1.Праця є творчим видом людської діяльності, що потребує від людини не тільки спеціальних знань і умінь, дотримання технологічної дисципліни, а й здатності оперативно приймати рішення у нестандартних ситуаціях, постійно вдосконалювати процес праці та створюваний нею продукт. Навіть у дошкільному віці вона є різноманітною за змістом, передбачає використання різноманітних потенцій дитини. Основними видами дитячої праці є самообслуговування, господарсько-побутова праця, праця в природі, ручна (художня) праця.   Самообслуговування. Виховне його значення полягає. У спрямованості на задоволення повсякденних особистих потреб дитини (умивання, одягання, роздягання, прибирання ліжка та ін.). У процесі самообслуговування вона привчається до порядку й організованої поведінки, оволодіває всіма компонентами трудової діяльності. У неї поступово формується вміння бачити результат праці, встановлювати зв'язок між метою, трудовими діями і кінцевим Результатом. Дитина стає самостійною, починає усвідомлювати, що праця є першою умовою виховання вільної і незалежної особистості.   Господарсько-побутова праця. Метою господарсько-побутової праці є підтримання чистоти і порядку в приміщенні, на інших територіях життєдіяльності дитини, допомога дорослим в організації режимних процесів тощо. У молодшому дошкільному віці вихователь привчає дітей виконувати прості трудові дії з близьким у часі результатом (допомагати помічникові вихователя накривати на стіл; вихователю — у підготовці до заняття, підтримувати порядок на столі під час заняття, після нього — прибирати матеріали, складати на місце іграшки).    У середньому дошкільному віці вихователь продовжує формувати у дітей інтерес і бажання виконувати завдання дорослих якісно, старанно, охоче. Зміст цієї праці ускладнюється за рахунок збільшення кількості, деталізації процесів.  У старшому дошкільному віці діти починають розуміти працю як потрібну і серйозну справу, а інтерес до трудового процесу поєднувати з інтересом до його результатів. Значно складнішими стають для них трудові завдання. Праця у цьому віці все більше відокремлюється від гри, а епізодичні трудові доручення набувають для них значущості постійних обов'язків. Організовуючи господарсько-побутову працю, вихователь використовує різноманітні методичні прийоми: показ виконання кожної елементарної дії та послідовності дій, супроводжуваний детальними поясненнями; безпосередню допомогу у виконанні трудових дій; особистий приклад; постійне нагадування про послідовність дій; використання дидактичних ігор та прийомів, створення ігрових ситуацій; заохочення з урахуванням індивідуальних особливостей і можливостей дітей; оцінку результатів виконаної роботи,   У старших дошкільників поступово згасає інтерес до того виду праці, який стає звичним, повсякденним.   Праця в природі. Особливість її полягає в тому, що діти мають справу не з предметами, а з об'єктами живої природи — працюють у куточку природи, на городі, у квітнику, доглядають за тваринами. Основним її виховним завданням є вироблення у дітей інтересу, дбайливого ставлення до живої природи, формування вмінь і навичок з догляду за рослинами і тваринами, вміння правильно користуватися знаряддями праці. Праця в природі є доступним дітям дошкільного віку видом продуктивної трудової діяльності. Кінцева мета (виростити квіти, овочі тощо), її результати конкретні та зрозумілі, однак їх неможливо швидко досягти.   Ручна (художня) праця. Функціональною її метою для дітей є виготовлення виробів з паперу, картону, тканини: іграшок-саморобок, вітальних листівок, ялинкових прикрас, персонажів і декорацій лялькового театру, букетів із засушених рослин, килимків для ляльок, серветок тощо. Виготовлення подарунків рідним і друзям справляє великий вплив на моральну свідомість дитини (привчає виявляти увагу до оточуючих, працювати заради того, щоб зробити їм приємне). Така праця розвиває уяву, спостережливість, художнє мислення, естетичне чуття, конструктивні здібності, моторні навички дітей, формує корисні практичні навички, збагачує знаннями про властивості різних матеріалів. її результати здебільшого викликають позитивні емоції, захоплення дорослих, що посилює ефект самопізнання, самоусвідомлення, самоствердження дитини, збуджують у ній здорове честолюбство. У різних вікових групах різні види праці мають неоднакову питому вагу. У молодших і середніх групах переважає самообслуговування та прості види господарсько-побутової праці, а у старших — праця в природі та художня праця.\

3.завдання морального виховання дош.У системі національного виховання серед інших завдань виділяють:— виховання громадянської й соціальної відповідальності;— вивчення і пропаганду культурних надбань свого й інших народів;— озброєння знаннями про пріоритети загальнолюдських цінностей, ознайомлення з проблемами, які набувають життєвого значення для долі цивілізації (охорона навколишнього середовища, атомне роззброєння), готовність жити і діяти за принципами гуманізму;— оволодіння народною мораллю, етикою;— ознайомлення з родинною педагогікою;— виховання поваги до батька, матері, бабусі, дідуся, свого роду.    Формування моральної свідомості (уявлень про моральні норми). Моральна свідомість індивіда існує в уявленнях, поняттях, переконаннях, ідеалах. У дошкільному віці формуються елементарні уявлення про мораль, судження про те, що добре і що погано, що можна робити і чого слід уникати. У цьому процесі дитина вчиться правильно оцінювати вчинки, обирати адекватну ситуації форму поведінки, усвідомлювати свої дії. Оцінювання вчинків відбувається за способом їх здійснення (як вчинив), результатами (які наслідки вчинку) і мотивами (чому так вчинив). Розвиток навичок моральної поведінки. Навички мо¬ральної поведінки є невід’ємною складовою розвитку ди¬тини, визначають її вчинки, зумовлюють ставлення до навколишньої дійсності, дорослих і однолітків. Адже важ¬ливо не лише те, як дитина поводиться, а й те, як вона приймає рішення про певний вчинок: самостійно чи під впливом дорослих..У процесі пізнання дітьми моральних засад педагог має допомагати їм виховувати у собі самостійність, культуру спілкування і різних видів діяльності, налаштованість на вчинки відповідно до норм моралі. Виховання моральних почуттів. У дошкільному віці рушійною силою поведінки дитини є моральні почуття, які виражають бажання та емоційні стани, забарвлюють психічні процеси. Моральні почуття — стійкі переживання у свідомості людини, які зумовлюють її вольові реакції, ставлення до себе, інших людей, явищ суспільного буття.

4розумове виховання. Розумове виховання - планомірне цілеспрямований вплив дорослих на розумовий розвиток дітей з метою повідомлення знань, необхідних для різностороннього розвитку, для адаптації до навколишнього життя. Для повноцінного розумового розвитку дитини перших років життя необхідно дбати про розвиток його сприйняття і мислення. У зв'язку з цим найважливішими завданнями розумового виховання дітей дошкільного віку є:- Сенсорне ++вихованн-Розвиток розумової діяльності-Становлення мови. Сенсорне виховання - цілеспрямовані педагогічні впливи, що забезпечують формування чуттєвого пізнання і вдосконаленнявідчуттів і сприйняття.Аспект розумового виховання розглядається як розвиток у дитини розумових операцій, пізнавальних процесів і здібностей.Мислення виникає на основі практичної діяльності з чуттєвого пізнання, розсовуючи горизонти останнього. На основі практичних дій малюк вчитися зіставляти об'єкти, аналізувати, порівнювати, групувати. Починає функціонувати перша група мислення - наочно-дієве. У дошкільному віці розвиваються і такі важливі пізнавальні процеси, як пам'ять і уяву. Завдяки пам'яті дитина запам'ятовує, зберігає, відтворює те, що раніше сприймав, робив, відчував. Розумова діяльність неможлива без мови. Опановуючи промовою, дитина опановує і знаннями про предмети, ознаки, дії і відносинах, відображеними у відповідних словах. При цьому він не тільки здобуває знання, а й вчитися мислити. Слово - матеріальна оболонка думки.

5.закон україни про дош освіту. .Типи днз.днз(ясла) для дітей віком від двох місяців до трьох років, де забезпечуються догляд за ними, а також їх розвиток і виховання відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти;днз(ясла-садок) для дітей віком від двох місяців до шести (семи) років, де забезпечуються догляд за ними, розвиток, виховання і навчання відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти;днз(дитячий садок) для дітей віком від трьох до шести (семи) років, де забезпечуються їх розвиток, виховання і навчання відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти;днз(ясла-садок) компенсуючого типу для дітей віком від двох до семи (восьми) років, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, тривалого лікування тареабілітації.Днз(ясла-садок) компенсуючого типу поділяються на спеціальні та санаторні;будинок дитини - дошкільний навчальний заклад системи охорони здоров'я для медико-соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також для дітей з вадами фізичного та (або) розумового розвитку від народження до трьох (для здорових дітей) та до чотирьох (для хворих дітей) років;днз(дитячий будинок) інтернатного типу забезпечує розвиток, виховання, навчання та соціальну адаптацію дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дошкільного та шкільного віку, які перебувають у родинних стосунках та утримуються за рахунок держави;днз(ясла-садок) сімейного типу для дітей віком від двох місяців до шести (семи) років, які перебувають в родинних стосунках і де забезпечуються їх догляд, розвиток, виховання і навчання відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти;днз(ясла-садок) комбінованого типу для дітей віком від двох місяців до шести (семи) років, у складі якого можуть бути групи загального розвитку, компенсуючого типу, сімейні, прогулянкові, в яких забезпечується дошкільна освіта з урахуванням стану здоров'я дітей, їх розумового, психологічного, фізичного розвитку;днз (центр розвитку дитини), в якому забезпечуються фізичний, розумовий і психологічний розвиток, корекція психологічного і фізичного розвитку, оздоровлення дітей, які відвідують інші навчальні заклади чи виховуються вдома. Громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак мають рівні права на здобуття дошкільної освіти у дошкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форми власності, а також у сім'ї.2. Здобуття дошкільної освіти в дошкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форми власності має забезпечити виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти.3. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, здобувають дошкільну освіту в порядку, встановленому для громадян України.4. Відповідальність за здобуття дітьми дошкільної освіти покладається на їхніх батьків, а дітьми, позбавленими батьківського піклування, - на осіб, які їх замінюють, та на навчальні заклади, де вони утримуються.5. Дитина може здобувати дошкільну освіту за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють:у дошкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форми власності;у сім'ї (до досягнення дитиною п'ятирічного віку);

6.закон україни про завдання та принципи днз.Основними завданнями законодавства України про дошкільну освіту є:забезпечення права дитини на доступність і безоплатність здобуття дошкільної освіти;забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку системи дошкільної освіти;визначення змісту дошкільної освіти;визначення органів управління дошкільною освітою та їх повноважень;визначення прав та обов'язків учасників навчально-виховного процесу, встановлення відповідальності за порушення законодавства про дошкільну освіту; 1.Дошкільна освіта є обов'язковою первинною складовою частиною системи безперервної освіти в Україні.2.Дошкільна освіта - цілісний процес, спрямований на:забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб;формування у дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду.3.Дошкільний вік - базовий етап фізичного, психологічного та соціального становлення особистості дитини.

18 виховання в сімї Трудове виховання можна розглядати як один із засобів розвитку духовності. Почнемо з того, що, за С.Гончаренком, трудове виховання здійснюється багатьма шляхами: у процесі вивчення загальноосвітніх предметів гуманітарного й природничо-математичного циклів, на заняттях з трудового навчання, у процесі самообслуговування у родині.На таких заняттях діти не тільки отримують початкові знання з видів праці, а й опановують доступні їм практичні прийоми. Крім того, здійснюється виховання таких якостей особистості, як працьовитість, наполегливість, взаємодопомога, уміння працювати в колективі. У процесі занять гуманітарного циклу також відбувається психологічна й практична підготовка дітей до праці, ознайомлення з народними трудовими традиціями. Трудове виховання в сім'ї закладає у дітей основу їх майбутньої праведного життя. У людини, не привчені працювати, один шлях - пошук «легкої» життя. Закінчує він, як правило, погано. Якщо батьки хочуть бачити свою дитину на цьому шляху, вони можуть дозволити собі розкіш усунутися від трудового виховання. Завданням трудової діяльності дитини в сім'ї є розвиток у ньому моральних, фізичних і розумових якостей, розвиток його особистості, залучення до праці.

19Психологи вивчають індивідуально-психологічні особливості творчих людей, соціально-психологічні аспекти розвитку та діяльності творчих людей, особливості продуктів творчої діяльності. Зокрема, вивчення індивідуально-психологічних особливостей творчої особистості включає дослідження специфіки перебігу психічних процесів, характеріологічні особливості, структуру та рівень здібностей, спрямованість та ціннісно-смислові оріентації особистості, її прояви на рівні поведінки, спілкування та ін.Розуміння поняття творчої, обдаровної, креативної особистості в психологічних концепціях витікає з визначення категорії творчості. Праця - за цим словом так і чується: важко, труднощі, які необхідно переборювати. А слово "гра" викликає асоціації з чимось приємним, легким, захоплюючим. Однак протиставлення аж ніяк не очевидне. Можна згадати, що про працю високого професіонала говорять: працює граючи.

20Дошкільна педагогіка, як і шкільна педагогіка, педагогіка дорослих, є одним із напрямів вікової педагогіки. Небезпідставно її вважають і самостійною галуззю науково-педагогічних знань, яка вивчає процес виховання і навчання дітей дошкільного віку. Загальними засадами дошкільної педагогіки є її предмет, особливості та організація педагогічного дослідження в галузі дошкільної педагогіки, розвиток теорії та практики дошкільної освіти, характеристика сучасної системи дошкільної освіти. Дошкільна педагогіка — наука про закономірності виховання і навчання дітей від народження до вступу до школи.Д,П галузь педагогіки, що вивчає закономірності виховання дітей дошкільного, у тому числі і раннього, віку. Д. п. тісно пов'язана з дитячою психологією, віковою анатомією і фізіологією, педіатрією, гігієною, а також з рядом ін. наук (мовознавством, естетикою, етикою і т.д.).

21 Основою загального розумового розвитку є сенсорний розвиток. Адже пізнання починається із сприймання предметів і явищ, а далі формується на основі образів сприймання, стає результатом їх перетворення.  Сенсорний (лат. sensohum — орган чуттів) розвиток дитини — розвиток її відчуттів і сприймання, формування уявлень про властивості предметів (форму, колір, розмір, положення у просторі тощо).   Роль сенсорного виховання у розвитку дітей дошкільного віку безперечна: 9/10 усього їхнього розумового багажу — результати діяльності органів чуття.    До головних завдань сенсорного виховання належать: — формування у дітей системи перцептивних (обстежувальних) дій; — формування системи сенсорних еталонів; — розвиток уміння самостійно використовувати сенсорні еталони у власній діяльності. Протягом дошкільного дитинства сенсорна культура формується у взаємозв'язку з розвитком мовлення і мислення, оскільки сприймання живить мислення чуттєвим матеріалом, а мислення сприяє розвитку сприймання, збагачує його. Відчуття і сприймання не є пасивними процесами. Вони розгортаються як особливі дії аналізаторів, спрямовані на обстеження предмета, його якостей і властивостей. Протягом дошкільного дитинства сенсорні процеси виокремлюються у самостійні довільні дії, на основі яких формуються способи спостереження, розглядання, пошуку.Сенсорний розвиток є процесом засвоєння соціального досвіду, оволодіння системою відповідних еталонів.

26. Педагог послуговується такими методами:- наочними (спостереження, екскурсія, екскурсія-огляд, демонстрування картин, показ кіно- та діафільмів)- словесними (розповідь, бесіда, вивчення художньої літератури);- практичними (вправи, ігри, праця в природі). 1Розповідь-пояснення використовується під час навчання учнів у початковій школі. За метою виділяються такі види розповіді: розповідь-вступ, розповідь-повість, розповідь-висновок. Ефективність зазначеного методу залежить го-ловним чином від уміння вчителя розповідати, дохідливості та доступності інформації, від поєднання його з іншими методами навчання. 2 Ілюстрація - допоміжний метод при словесному методі, її значення полягає в яскравішому викладенні та показі власної думки. Засоби ілюстрації (картинки, таблиці, моделі, муляжі, малюнки тощо) є нерухомими, вони мають «оживати» в розповіді вчителя. Дидактики не рекомендують вивішувати або виставляти засіб ілюстрації заздалегідь (на початку уроку), щоб не привернути до нього увагу учнів, щоб ілюстрація не була достроковою до того моменту, коли для вчителя настане час скористатися наочним посібником. практичні методи: досліди, вправи, навчальна праця. Лабораторні та практичні роботи, твори, реферати учні . Більшість дітей активніше сприймають практичні методи, ніж словесні.

27.Патріоти́чне вихова́ння — планомірна виховна діяльність, спрямована на формування у вихованців почуття патріотизму, тобто доброго відношення до батьківщини та до представників спільних культури або країни. Таке виховання включатиме розвиток любові до батьківщини, національної самосвідомості й гідності; дбайливе ставлення до рідної мови, культури, традицій; відповідальність за природу рідної країни; потребу зробити свій внесок у долю батьківщини; інтерес до міжнаціонального спілкування; прагнення праці на благо рідної країни, її народу. Патріотичне виховання дошкільників у дитячому садуЗ самого раннього віку в дитячому садку у дітей виховується почуття Батьківщини.. Патріотичне виховання дошкільнят у старших групах дошкільного закладу доповнюється знаннями дітей про Україну, як рідний край, про державну символіку.Найменші діти у віці 2-3 років через спостереження явищ природи знайомляться з рослинами рідного краю. Народні потішки і заклички про сонечко, дощик, веселку або сніжок формують у них уявлення не тільки про кліматичні особливості регіону, а й почуття малої Батьківщини..З молодшого дошкільного віку, в 3-4 роки, хлопці починають розрізняти людей різної расової приналежності Патріотичне виховання дошкільнят починається з запам’ятовування назви своєї країни – України. Діти отримують відомості і про те, що існують інші країни і континенти. Карта світу може бути розташована в групі, але педагоги поки не пред’являють до дітей вимоги знати назви країн, а тільки позначають місце України на карті.Моральне виховання дошкільників тісно пов’язано з патріотичним. Діти вчаться шанобливо ставитися до людей інших національностей, вивчають їх звичаї і традиції, беруть участь у національних святах і обрядах, грають в ігри народів світу. Прилучення до своєї культури відбувається через народні свята, традиційно відзначаються в даному регіон.

29аналіз програм. Програма виховання й навчання дітей дошкільного віку - це “ ... державний документ, який визначає цілі, завдання і зміст роботи з дітьми з урахуванням їхніх вікових та індивідуальних особливостей” , на основі якого здійснюється робота дошкільного навчального закладу. В Україні першою альтернативою “Типовій програмі виховання і навчання” була програма виховання дітей дошкільного віку “Малятко”.Згодом з’являються програми “Дитина”, «Дитина в дошкільні роки” “Маляточко, “Українське дошкілля. Дошкільний заклад має право самостійно обирати програму з комплексу варіантних програм, рекомендованих державними органами управління освітою, вносити до неї відповідні зміни і доповнення, здійснювати експериментальне дослідження за авторською чи будь-якою іншою програмою, методичними наробками, у порядку, визначеному МОН України, розробляти авторські програми відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти.Зміст навчально-виховного процесу в дошкільному закладі реалізується відповідно до програм розвитку, навчання, виховання дітей, що рекомендовані МОН України. Допускається одночасне використання варіативних програм, рекомендованих МОН. Дошкільний навчальний заклад та його окремі групи обирають для роботи одну із зазначених програм.

31Дружбу слід визначити як позитивні стосунки, що ґрунтуються на взаємній відкрито­сті, повній довірі, спільності інтересів, відданості людей одне одному, їхній постійній готовності в будь-який момент прийти на допомогу одне одному. Дружні стосунки безко­рисливі, у них людина одержує задоволення від того, що робить приємне іншому .Для дружніх взаємин характерне глибоке взаєморозуміння людей. Старші дошкільники знають, що говорити неправду ніколи не можна, молодші школярі вважають, що в деяких випадках це допустимо. В іграх діти дотримуються тільки одного істинного правила гри. Стосунки між однолітками дозволяють дитині відчути (не відчути) свою значущість, упевненість у собі. Саме в групі однолітків дитина може розраховувати на високу оцінку особистих якостей, вчинків, визнання своєї гідності.

32 вередливість і впертість. У дошкільнят і молодших школярів вередливість переважно супроводжується такими зовнішніми проявами, як плач і надмірна хаотична рухова активність, а відтак може зумовлюватися фізіологічними причинами та неправильним вихованням;Випадки вередливості дітей частішають навесні, коли організмові малюка бракує вітамінів, і в період адаптації до нового режиму, нових умов життя Вередливість може зумовлюватися перенесеним стресом, який є наслідком виснаження нервової системи. Тут важливо знайти способи зменшити нервове напруження збільшити час перебування дитини на свіжому повітрі, збагатити її раціон вітамінами, надати у разі потреби своєчасну психологічну допомогу. Приводом для виникнення гніву може послужити все що завгодно: зайва ложка каші, насильницьке одягання чи узування, укладання спати. Краще в таких випадках згадати психологію дитини : дитина молодшого та середнього дошкільного віку має переважно нестійку увагу, провідна діяльність –ігрова. Тому коли дитина не хоче чогось робити треба переключити її увагу, внести ігровий сюжет. Причини вередливості неправильного виховання понеправильна спряність родинного виховання.- тривале перебування дитини сам на сам з непосильними для неї проблемами.- невміння розподілити час та організувати своє дозвілля.- відсутність інших шляхів для самоствердження та самореалізації- прагнення привернути до себе увагу.

33перший рік життя. Від народження і до одного року – дуже особливий  час у розвитку дитини. Якщо порівнювати темп розвитку дитини першого року з іншими періодами, ми  побачимо, що більше ніколи не буде  таких інтенсивних змін. Наприклад, якщо аналізувати фізичний розвиток дитини, маса її тіла до півроку подвоюється, а на кінець року – потроюється; зріст збільшується на 25 см. На першому році життя дитина оволодіває усіма основними рухами (повзання, ходьба, біг, стрибки, кидання). У перші місяці життя рухи дитини ще хаотичні та некоординовані. На першому році відбувається засвоєння основних умінь у процесі годування – малюк вчиться їсти з ложки, пити з чашки, у цей час у дитини формують звичку до охайності.Швидко розвивається мозок дитини, тому підвищується працездатність та витривалість нервової системи. Також ми спостерігаємо зміни у характері сну та неспання. З перших місяців швидко розвивається діяльність усіх органів чуття, внаслідок чого дитина стає здатною швидко встановлювати зв’язки із зовнішнім світом. На першому році життя виникають та ускладнюються емоції .Через стрімкий темп розвитку дитини, перший рік життя розподіляють на різні вікові періоди:від народження до 2,5-3 місяців, в якому виокремлюють період новонародженості (до 3-5 тижнів);з 2,5-3 місяців до 5-6 місяців;з 5-6 місяців до 9-10 місяців;з 9-10 місяців до 1 року.У зв'язку з таким розподілом, кожний віковий період має свої завдання та особливості виховання. Також у кожному з цих періодів виділяють найбільш суттєві для загального розвитку дитини уміння, які вчені називають "провідними лініями розвитку"

34 праця дома і в садку Участь в господарсько-побутовому працю дозволяє дитині реально відчути свою причетність до турбот сім'ї, відчути себе членом сімейного колективу. Це сприяє вихованню багатьох важливих якостей особистості: чуйності, дбайливості, бережливого, відповідальності, самостійності. Трудове виховання є необхідним, найважливішою умовою успішної підготовки дітей до навчання в школі. Діти, виховані з ранніх років у праці, відрізняються в школі організованістю, активністю, охайністю, вмінням себе обслужити. Організація дитячої праці повинна враховувати вікові і індивідуальні особливості дітей і закономірності їх розвитку. В процесі праці здійснюється, естетичне і фізичне. У праці діти опановують різноманітними навичками і вміннями, необхідними в повсякденному житті: у самообслуговуванні, в господарсько-побутової діяльності і т. д. Удосконалення умінь і навичок не полягає тільки в тому, що дитина починає обходитися без допомоги дорослих.працю треба організовувати дома і в садку теж.

35форми фізичного заняття. Форми організації фізичного виховання є виховно-освітній комплекс різноманітної діяльності дітей, основу якого складає рухова активність дитини. Сукупність цих форм створює певний руховий режим, необхідний для повноцінного фізичного розвитку та зміцнення здоров'я дітей.До форм організації фізичного виховання дітей належать: фізкультурні заняття; фізкультурно-оздоровчі заходи (ранкова гімнастика, фізкультхвилинки, що гартують процедури) і повсякденна робота з фізичного виховання дітей (рухливі ігри, прогулянки, індивідуальна робота з дітьми, самостійні заняття дітей різними видами фізичних вправ, прогулянки).Всі ці форми, відповідаючи загальним завданням фізичного виховання і всебічного розвитку дитини, знаходяться у взаємозв'язку.Кожна з них має свої спеціальні завдання, що визначає її місце в режимі дня дошкільного віку.